Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/16494/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 910/16494/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Комліченко В.С., ордер АР № 1138055 від 22.11.2023; Коваленко Н.О., ордер АІ № 1540427 від 07.05.2024;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "УРАРП"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024

у справі № 910/16494/23 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "УРАРП"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про відшкодування 1 943 499,00 грн шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "УРАРП" (далі - ТОВ "АП "УРАРП"; Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"; Банк) про відшкодування 1 943 499,00 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головний бухгалтер Товариства - ОСОБА_1 у жовтні-грудні 2020 року з корпоративної картки відкритої до поточного рахунку позивача зняла готівку у загальному розмірі 1 943 499,00 грн. Водночас, на переконання позивача, відповідач не забезпечив належного банківського обслуговування рахунку та касового обслуговування клієнта, не зупинив фінансові операції та не витребував від ОСОБА_1 , як уповноваженої службової особи позивача, підтверджуючі документи, на підставі яких здійснюються готівкові розрахунки, не встановив економічну та законну мету здійснення таких розрахунків, не виконав функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо перевірки вищевказаних операцій. Означена бездіяльність Банку при видачі ОСОБА_1 належних Товариству готівкових коштів є порушенням процедури, встановленої чинним законодавством України, тобто неправомірною, і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом понесення Товариством збитків у спірному розмірі, які Банк має відшкодувати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що будучи уповноваженою службовою особою Товариства (головним бухгалтером) та держателем корпоративної платіжної картки, емітованої до рахунку останнього, ОСОБА_1 самим позивачем, як власником названого рахунку, були надані повноваження на здійснення платіжних операцій за ним без встановлення жодних лімітів, у зв`язку з чим позивачем недоведена протиправна поведінки відповідача у рамках зобов`язальних правовідносин сторін при видачі готівкових коштів Товариства його уповноваженій службовій особі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "АП "УРАРП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що на банк покладається обов`язок забезпечення належного банківського обслуговування рахунку та касового обслуговування клієнтів, а отже має місце факт допущення працівниками відповідача протиправних дій та бездіяльності при видачі готівкових коштів належних суб`єкту господарювання у значних обсягах усупереч процедурі встановленої діючим законодавством, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із понесенням позивачем збитків, які полягають у видачі без відповідної правової підстави належних позивачеві готівкових коштів.

На переконання скаржника, банком були допущенні наступні порушення:

?- систематична видача готівкових коштів представнику юридичної особи (суб`єкту господарювання) без отримання від підприємства відповідних документів, що підтверджують необхідність здійснення таких касових операцій, зокрема, щодо подальшого здійснення готівкових розрахунків за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, у готівковій формі;

??- систематична видача готівкових коштів представнику юридичної особи (суб`єкту господарювання) у розмірах, що перевищують ліміти видачі готівкових коштів, встановлені Положеннями про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національно банку України (далі - НБУ) № 148 від 29.12.2017;

??- невжиття уповноваженими посадовими особами Банку дій, спрямованих на витребування банком (філією, відділенням) підтверджуючих документів, на підставі яких юридичною особою (клієнтом Банку) здійснюються готівкові розрахунки, на які знімаються з рахунку через касу банку такі готівкові кошти, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу;

??- систематична видача готівкових коштів представнику юридичної особи (суб`єкту господарювання) у розмірах, що перевищують ліміти видачі готівкових коштів фізичним та юридичним особам, визначені діючим законодавством України, що регулює відносини між банківською установою та споживачем банківських послуг;

??- не вчинення уповноваженими посадовими особами Банку дій спрямованих на зупинення систематичних фінансових операцій по зняттю готівкових коштів представником юридичної особи (суб`єкту господарювання), шляхом витребування від керівника підприємства підтверджуючих документів щодо необхідності зняття готівкових коштів у значних обсягах, та як наслідок зупинення протиправної діяльності ОСОБА_1 (порушення п. 111-1 Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління НБУ № 103 від 15.09.2018).

Також скаржник посилався на необхідність застосування спеціального законодавства яке регулює банківську діяльність.

Тож, за доводами позивача, ним доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для відшкодування збитків у заявленому розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.05.2024.

01.05.2024 до апеляційного суду надійшли письмові пояснення відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 оголошено перерву до 04.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 оголошено перерву до 25.06.2024.

25.06.2024 до апеляційного суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

25.06.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 призначено справу до розгляду на 04.07.2024.

03.07.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з призначенням нового представника та участю його в інших судових засіданнях.

В судовому засіданні, яке відбулось 04.07.2024, представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, при цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні і те, що колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, то клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (з викладених у ньому мотивів) не підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2020 в АТ "КБ "Приватбанк" ТОВ "АП "УРАРП" було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 (а.с. 85 том 1) на підставі підписаної сторонами заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 01.03.2016 (а.с. 93 зворот том 1) та анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 15.05.2020 (а.с. 88-90 том 1).

До зазначеного поточного рахунку юридичної особи була видана корпоративна картка за № 5169332407088718, держателем якої була ОСОБА_1 (а.с. 95а том 1).

Відповідно до наказу № 1/к від 03.01.2014 ОСОБА_1 прийнята за сумісництвом на посаду головного бухгалтера ТОВ "АП "УРАРП" з 03.01.2014 (а.с. 35 том 1).

Згідно з наказом № 01/14 від 03.01.2014 "Про ведення бухгалтерського та податкового обліку, та надання доступу до документів та електронних ключів ТОВ "АП "УРАРП" (а.с. 36 том 1) на ОСОБА_1 :

- покладено відповідальність за ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання та подання до компетентних органів фінансової та іншої звітності ТОВ "АП "УРАРП";

- надано їй доступ до всіх установчих, господарських та фінансових документів Товариства;

- передано доступ до електронних ключів підписів на електронних документах по каналам системи "Банк-Клієнт", а також до програм подачі податкової звітності, до банківських рахунків та електронного банкінгу Товариства;

- покладено обов`язок забезпечити неможливість доступу та використання електронних ключів третіми особами;

- як головному бухгалтеру Товариства надано право підпису електронних документів Товариства електронними ключами з метою здійснення платежів від імені Товариства.

Отже, ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ "АП "УРАРП", мала відповідні повноваження на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій від імені позивача, що включає в себе, у тому числі, наявність доступу до всіх фінансових документів позивача, його банківських рахунків та електронного банкінгу з правом підпису.

Як стверджував позивач, ОСОБА_1 неодноразово безпідставно та без відома і погодження з керівництвом Товариства здійснювала перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 на корпоративну картку № НОМЕР_2 , після чого у період з жовтня до грудня 2020 року за допомогою цієї картки ОСОБА_1 було знято готівку у загальному розмірі 1 943 499,00 грн, що підтверджується відповідними виписками про рух коштів по рахунку та корпоративній картці (а.с. 98-111 том 1). Зазначену суму грошових коштів, належних позивачу, ОСОБА_1 обернула на свою користь, звіти про використання готівки до бухгалтерії Товариства не надала.

Звертаючись до господарського суду, Товариство зазначало, що наведеним діям головного бухгалтера вже надається відповідна правова оцінка у межах кримінального провадження № 12021100090003049 від 02.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (обвинувальний акт від 31.08.2022; а.с. 52-84 том 1).

Водночас позивач переконаний у тому, що таке зняття грошових коштів ОСОБА_1 стало можливим саме через порушення, допущені банком при здійсненні розрахункового касового обслуговування, зокрема, Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017, у силу яких відповідач повинен був зупинити видачу готівки з корпоративної картки головному бухгалтеру Товариства.

З огляду на зазначене позивач просив суд стягнути з банку 1 943 499,00 грн матеріальної шкоди, заподіяної товариству в примусовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що будучи уповноваженою службовою особою Товариства (головним бухгалтером) та держателем корпоративної платіжної картки, емітованої до рахунку останнього, ОСОБА_1 самим позивачем, як власником названого рахунку, були надані повноваження на здійснення платіжних операцій за ним без встановлення жодних лімітів, у зв`язку з чим позивачем недоведена протиправна поведінки відповідача у рамках зобов`язальних правовідносин сторін при видачі готівкових коштів Товариства його уповноваженій службовій особі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту наведених норм, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків (шкоди), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести наявність збитків, протиправність (незаконність) поведінки їх заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.

Як вже зазначалося, 01.06.2020 в АТ "КБ "Приватбанк" позивачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , до якого видано корпоративну картку № 5169332407088718 головному бухгалтеру Товариства - ОСОБА_1 , яка уповноважена на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій від імені позивача, включаючи наявність доступу до всіх фінансових документів Товариства, його банківських рахунків та електронного банкінгу з правом підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У силу ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються НБУ. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Статтею 1 цього ж Закону визначене поняття платіжної картки як електронного платіжного засобу у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Корпоративна платіжна картка - це картка, яка випускається банком для фізичної особи-підприємця або юридичної особи для здійснення операцій, пов`язаних з їх господарською діяльністю. Головним призначенням корпоративної картки є ініціювання платіжних операцій з банківського рахунку та/або електронного гаманця. Корпоративна картка є іменною та емітується на довірену особу суб`єкта господарювання і дає такій особі можливість розпоряджатися коштами суб`єкта господарювання, які розміщені на поточному рахунку банку.

Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління НБУ 05.11.2014 № 705 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками.

Таким чином, будучи уповноваженою службовою особою Товариства (головним бухгалтером) та держателем корпоративної платіжної картки № НОМЕР_2 , емітованої до рахунку НОМЕР_1 останнього, ОСОБА_1 самим позивачем, як власником названого рахунку, були надані повноваження на здійснення платіжних операцій за ним без встановлення при цьому жодних лімітів щодо них.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що вищевказане зловживання головним бухгалтером останнього стало можливим внаслідок невиконання відповідачем вимог банківського законодавства України, оскільки банк проводить перевірку фінансових операцій, виходячи з фінансового стану клієнта та не кожна фінансова операція клієнта підлягає обов`язковій перевірці за наявності в банку достатньої інформації щодо фінансового стану клієнта, за результатами попередньо проведеної оцінки щодо джерел надходження коштів та відсутності підстав вважати, що кошти отримані злочинним шляхом.

Таким чином, визначення фінансового стану клієнта оцінюється банком в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з даних виписки про рух коштів позивача (а.с. 101-111 том 1), його обігові кошти складали майже 53 млн. грн, а тому зняття суми на протязі 3 місяців в розмірі 2 млн. грн не могли свідчити про здійснення операцій, які не відповідають фінансовому стану клієнта, а ліміт зняття коштів з платіжної картки встановлюється самим позивачем в електронному кабінеті "Приват 24 для бізнесу".

Апелянтом вказаних обставин не спростовано та не доведено, що ОСОБА_1 як головний бухгалтер Товариства при виконанні службових обов`язків в період отримання нею спірних грошових коштів не мала відповідних повноважень на зняття коштів та/або наявності встановлених лімітів на їх зняття.

Таким чином, позивачем недоведена протиправність поведінки відповідача у рамках зобов`язальних правовідносин сторін при видачі спірних сум готівкових коштів Товариства його уповноваженій службовій особі - ОСОБА_1 , а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків та задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство "УРАРП" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/16494/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/16494/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16494/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук