Постанова

від 05.07.2024 по справі 910/19657/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. Харків Справа № 910/19657/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" (вх.№1120П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024

у справі №910/19657/23 (суддя Мацко О.С., повний текст рішення підписано 15.04.2024)

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно", м.Полтава,

про стягнення 40.364,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Акціонерне товариство "Укрпошта" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" про стягнення 40.364,20 грн, з яких 26.878,18 грн - пеня за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №281222-02Е від 28.12.2022, 13.486,02 грн - штраф.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №910/19657/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Будінтехно" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" - 13.439,09 грн пені за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №281222-02Е від 28.12.2022, 6.743,01 грн - штрафу, 2.684,00 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 610-612, 629, 662, 663, 692, 712 ЦК України, статті 231 ГК України, пункти 3.3-3.5, 3.7, 5.2 договору мотивоване тим, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022 поставив позивачу товар з порушенням строку, встановленого пунктом 3.3 вказаного договору, що визнається відповідачем, а відтак, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені за порушення строків поставки товару у розмірі 26878,18 грн та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів в розмірі 13486,02 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, визнані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, керуючись приписами статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу за порушення умов договору поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022 до 50 % з огляду на те, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, оскільки боржник повністю виконав зобов`язання з поставки товару за договором, а термін прострочення поставки основної кількості товару не є значним; 2) характер діяльності позивача та відповідача, який в умовах війни забезпечує промислове виробництво; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах. Судом також враховано, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені таких негативних наслідків не матиме, а також зазначено, що пеня та штраф є лише фінансовими санкціями за невиконання зобов`язання, спрямованими на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. При цьому, відмовляючи у зменшенні штрафних санкцій на 99% судом враховано, що надмірне зменшення розміру пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання (постанова КГС ВС від 04.02.2020 у справі № 918/116/19)

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині відмови в задоволенні позову, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №910/19657/23 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з відповідача 4.026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції незаконно та без обґрунтованих на те підстав зменшив розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 50 %, оскільки сторони, керуючись принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини, зокрема, в частині визначення підстав виникнення права на стягнення неустойки з винної сторони договору та її розмір, а отже відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював передбачені договором строки поставки товару. За твердженням скаржника, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, а також виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, що ТОВ "Будінтехно" є збитковим або ж перебуває у скрутному фінансовому стані, а також того, що прострочення виконання умов договору відповідачем відбулось внаслідок наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним договірних зобов`язань. Вважає, що обставини, які склались у цих правовідносинах, мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені відповідачем.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і АТ "Укрпошта", проте суд першої інстанції в частині висновків щодо дії воєнного стану врахував лише інтереси відповідача та залишив поза увагою інтереси позивача, який є суб`єктом господарювання, щодо якого є висока суспільна потреба.

Також, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно винятковості даного випадку, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Будінтехно" систематично порушує умови договорів поставки, укладені з іншими контрагентами, в тому числі, й щодо поставки нафтопродуктів, що свідчить про те, що даний випадок не є винятковим та відповідач безпідставно посилається на винятковість таких дій.

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення враховуючи тільки інтереси та обґрунтування відповідача, без належних на те обставин та доказів, необґрунтовано зменшив розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки ТОВ "Будінтехно" не доведено винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., Попков Д.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта"; встановлено строк по 27.05.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи; запропоновано учасникам справи в строк по 27.05.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи; ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №910/19657/23.

09.05.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від ТОВ "Будінтехно" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6491), в якому відповідач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі № 910/19657/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається, зокрема, на те, що даний випадок є винятковим з огляду на таке: по-перше, ступінь виконання зобов`язання, а саме Товариство повністю виконало зобов`язання з поставки товару за договором, а термін прострочення поставки основної кількості товару є незначним; по-друге, характер діяльності ТОВ "Будінтехно", який в умовах війни, зумовленою збройною агресією російської федерації, за постійних ракетних атак, маючи високий ризик знищення чи пошкодження потужностей Товариства, а також нафтопродуктів, забезпечує промислове виробництво та поставку товарів відповідно до умов укладеного договору; по-третє, позивачем не надано жодних пояснень та документальних підтверджень настання негативних наслідків (збитків) внаслідок незначного порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах. На думку відповідача, стягнення з ТОВ "Будінтехно" значених сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для Товариства, тоді як для позивача зменшення розміру штрафних санкцій на 50% таких негативних наслідків не матиме.

14.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19657/23.

27.05.2024 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив у справі №910/19657/23 (вх. № 7343 від 28.05.2024), в якій підтримано вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та викладені заперечення проти доводів відповідача стосовно винятковості випадку як підстави для зменшення штрафних санкцій

Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 06.05.2024) учасникам справи в електронний кабінет, які сформовані в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) відповідно до умов ч. 10 ст. 270 ГПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами, Акціонерним товариством "Укрпошта" (покупець) проведена закупівля товару за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо дрібним оптом - партіями), ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-25-013295-а. Переможцем закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінтехно", з яким АТ "Укрпошта" уклало договір поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022. Договір укладено з використанням електронного цифрового підпису.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2022 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (далі покупець, позивач, АТ "Укрпошта") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" (далі постачальник, відповідач ТОВ "Будінтехно") укладений договір поставки нафтопродуктів № 281222-02Е (далі договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця нафтопродукти, визначені сторонами в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (далі товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору (а.с. 68-75).

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування товару, асортимент (окрім дизельного палива), кількість, ціна, інформація щодо номеру та назви ДСТУ, вимогам якого відповідає товар, тощо, наведені в специфікації, що є додатком № 1 до договору (далі специфікація).

Отримувач товару - відповідний відокремлений підрозділ АТ "Укрпошта" (надалі - ВП), який є фактичним отримувачем товару за договором та уповноважений (наділений) покупцем виконувати договір в частині прав та зобов`язань покупця. Реквізити відокремленого підрозділу покупця - отримувача товару наведені у додатку №2 до договору (п.1.3 договору).

Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця (далі - заявка) (п.1.4 договору).

У розділі 3 договору визначено умови поставки товару.

Так, пунктом 3.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником партіями, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою, у строк, що не перевищує трьох календарних днів з дати отримання постачальником заявки, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії договору. Заявка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, отримувач товару, місце поставки тощо.

Відповідно до пункту 3.4 договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких первинних документів, які не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу обміну документів за посиланням https://vchasno.ua (далі Сервіс), подається покупцем на адресу постачальника, одним із способів на вибір покупця:

- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка поштового повідомлення з поштового програмного забезпечення покупця (пп.3.4.1 договору);

- шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ, направлений за допомогою Сервісу, підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням (пп.3.4.2 договору);

- шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника, постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасне отримання поштових відправлень за договором, у тому числі на відповідному об`єкті поштового зв`язку (пп.3.4.3 договору).

Постачальник зобов`язується постійно забезпечувати технічну можливість отримання відповідних документів, способами, зазначеними в п. 3.4.1 та п. 3.4.2 цього договору. Не ознайомлення та/або несвоєчасне ознайомлення з відповідними документами покупця, що були надіслані постачальнику у вищенаведеному порядку в зв`язку з технічними проблемами в роботі електронної пошти/Сервісу чи з інших причин з вини постачальника, не звільняє останнього від відповідальності за порушення постачальником відповідних умов договору.

У випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником відповідного документу покупця вважається найбільш рання дата отримання такого документу (п.3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.7 договору датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів.

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна договору та ціна за одиницю товару зазначається в Специфікації та включають в себе всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також витрати транспортування до місця поставки, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням договору.

Згідно з пунктом 4.7 договору первинними документами, якими оформлюється передача товару від постачальника до покупця є видаткова накладна (за текстом договору первинні документи). Видаткова накладна крім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України, повинна містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару, а також посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки, згідно якої здійснюється поставка товару.

Підпунктом 4.6.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування оплати у розмірі 100 % вартості замовленого за відповідною заявкою товару, впродовж 1 (одного) банківського дня з моменту отримання від постачальника належно оформленого рахунку.

Відповідно до пункту 5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором (п.5.4 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору штрафні санкції (пеня, штраф) та збитки, нараховані постачальнику покупцем згідно з цим розділом договору, сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги, яку складає покупець та надсилає постачальнику в порядку передбаченому договором.

У пунктах 5.7-5.8 договору передбачено, що сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у період дії обставин непереборної сили (форс-мажор), якщо ці обставини вплинули на виконання договору. Відсутність у боржника коштів, потрібних для виконання зобов`язань за договором або відсутність у сторони відповідних дозвільних документів необхідних для виконання договору не с обставинами непереборної сили. Сторона, яка не може виконувати свої зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно в порядку передбаченому умовами договору повідомити іншій стороні про їх настання/припинення та про їх наслідки, але у будь якому випадку, не пізніше п`яти робочих днів з дня (моменту) відповідно настання чи припинення зазначених обставин.

Відповідно до пункту 6.1 договору у разі укладання договору в електронній формі договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін шляхом накладення електронних підписів, використання яких передбачено цим договором, та діє до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором.

Згідно з пунктом 8.8 договору сторони зобов`язуються протягом 5 (п`яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором та в подальшому погоджувати заходи по їх усуненню.

Невід`ємною частиною цього договору є: додаток №1 Специфікація, додаток №2 Перелік відокремлених структурних підрозділів АТ "Укрпошта"-отримувачів товару (п. 10.1 договору).

Так, відповідно до Специфікації, найменування товару - дизельне паливо, код УКТЗЕД 2710194300, назва та номер ДСТУ, якому відповідає товар - 7688:2015 "Паливо дизельне Євро. Технічні умови", кількістю 90000,00 літрів, загальна ціна з ПДВ - 4.571.361,00 грн. Місце поставки: поставка товару здійснюється на акцизний склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 13 (акцизний склад Київ №1). Предмет поставки за цим договором відноситься до ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо дрібним оптом - партіями). Договір діє протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів здати його підписання сторонами. Ідентифікатор закупівлі: UA-2022-11-25-013295-а (а.с.76).

Також у додатку 2 до договору вказано, що отримувачем товару є Дирекція "Автотранспошта" АТ "Укрпошта" (а.с.77).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар за договором № 281222-02Е від 28.12.2022 згідно з платіжним дорученням № 2097 від 29.12.2022 на суму 4.571.361,00 грн (а.с. 79).

В подальшому, у порядку, визначеному пп. 3.4.1 договору, засобами електронного зв`язку постачальнику надіслано для виконання наступні заявки:

1) № 101007-177-22 від 30.12.2022 (надалі - заявка № 1) на поставку 30.000 літрів товару. Зазначена заявка надіслана постачальнику 30.12.2022 в порядку, передбаченому пп. 3.4.1 договору, а тому кінцевою датою для поставки товару, згідно п. 3.3 договору, є 02.01.2023;

2) № 101007-6-23 від 02.01.2023 (надалі - заявка № 2) на поставку 30.000 літрів товару. Зазначена заявка надіслана постачальнику 02.01.2023 в порядку, передбаченому пп. 3.4.1 договору, а тому кінцевою датою для поставки товару, згідно п. 3.3 договору, є 05.01.2023;

3) б/н від 06.01.2023 (надалі - заявка № 3) на поставку 30.000 літрів товару. Зазначена заявка надіслана постачальнику 06.01.2023 в порядку, передбаченому пп. 3.4.1 договору, а тому кінцевою датою для поставки товару, згідно п. 3.3 договору, є 09.01.2023 (а.с. 80-85).

Всього постачальнику замовлено 90.000 літрів товару, тобто увесь обсяг товару, передбачений договором, на загальну суму 4.571.361,00 грн (загальна ціна договору).

Відповідачем на виконання умов договору було поставлено на адресу отримувача товару Дирекції "Автотранспошта" АТ "Укрпошта" дизельне паливо згідно з наступними товарно-супровідними документами: видаткова накладна № 22 від 31.12.2022 на поставку товару в кількості 28.493 літрів на суму 1.447.242,10 грн; видаткова накладна № 7 від 08.01.2023 на поставку товару в кількості 29.993 літрів на суму 1.523.431,45 грн; видаткова накладна № 26 від 10.01.2023 на поставку товару в кількості 27.721 літрів на суму 1.408.029,98 грн; видаткова накладна № 16 від 05.05.2023 на поставку товару в кількості 3.793 літрів на суму 192.657,47 грн (а.с.88-90, 104).

За твердженням позивача та згідно з наданим до позовної заяви розрахунку неустойки, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022 поставив позивачу товар з порушенням строку, встановленого пунктом 3.3 вказаного договору, а саме: товар в кількості 1.507 літрів на суму 76.544,90 грн за заявкою № 101007-177-22 від 30.12.2022 - 5 днів прострочення (з 03.01.2023 по 07.01.2023); товар в кількості 30.000 літрів на суму 1.523.787,00 грн за заявкою № 101007-6-23 від 02.01.2023 - 2 дні прострочення (з 06.01.2023 по 07.01.2023); товар в кількості 1.514 літрів на суму 76.900,45 грн за заявкою № 101007-6-23 від 02.01.2023 - 2 дні прострочення (з 08.01.2023 по 09.01.2023); товар в кількості 30.000 літрів на суму 1.523.787,00 грн за заявкою б/н від 06.01.2023 - 1 день прострочення (10.01.2023); товар в кількості 3.793 літрів на суму 192.657,47 грн за заявкою б/н від 06.01.2023 - 113 днів прострочення (з 11.01.2023 по 04.05.2023) (а.с. 106).

Отже, позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022 у загальному розмірі 26.878,18 грн та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів в розмірі 13.486,02 грн (а.с. 106).

Вказані обставини стали підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не заперечувався факт прострочення зобов`язань за договором та розмір нарахованих штрафних санкцій за таке прострочення.

Водночас, у відзиві на позовну заяву (вх. № 2521) відповідач, посилаючись на те, що він вживав всі необхідні заходи для виконання зобов`язання за договором, прострочення строку поставки товару виникло з об`єктивних причин, яких відповідач намагався уникнути, цей випадок є винятковим, зобов`язання за договором виконано повністю та зобов`язання за заявками №101007-177-22 від 30.12.2022 та №101007-6-23 від 02.01.2023 прострочено на незначний термін, а також відсутність в матеріалах справи доказів того, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу або іншим учасникам господарських відносин, просив суд у разі задоволення позовних вимог розмір штрафних санкцій зменшити на 99 % (а.с.136-138).

Заперечуючи проти заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій позивач у відповіді на відзив (вх. № 2656) зазначив про те, що відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що прострочення строку поставки товару виникло з об`єктивних причин, яких відповідач намагався уникнути та цей випадок є винятковим, тоді як в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору поставки, строк прострочення зобов`язання з поставки товару відповідачем становить аж 4 місяці і не може оцінюватися як незначний термін порушення, а відповідачем не доведено скрутного матеріального становища та поважності причин прострочення виконання зобов`язання за договором (а.с.144-146).

15.04.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Як було встановлено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для нарахування позивачем пені у розмірі 26.878,18 грн та штрафу у розмірі 13.486,02 грн, однак водночас дійшов висновку про зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу на 50% в порядку ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Позивач в апеляційній скарзі не погоджується із зменшенням господарським судом суми пені та штрафу на 50% та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку вищевказане судове рішення (в оскаржуваній частині), в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає таке.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, ТОВ "Будінтехно" було поставлено товар з пропуском строку, встановленого договором поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Судова колегія зазначає, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність, передбачена за правопорушення у сфері господарювання, застосовується до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. До господарсько-правової відповідальності застосовними є загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність, розумність.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За визначенням частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону, спрямовані передусім на компенсацію учасникові господарських правовідносин майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань його контрагентом.

Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

За змістом частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором 281222-02Е від 28.12.2022, а відтак про наявність фактичних та правових підстав для нарахування позивачем пені у розмірі 26.878,18 грн та штрафу у розмірі 13.486,02 грн.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу) на підставі приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, з чим не погоджується в своїй апеляційній скарзі позивач.

Надаючи оцінку правильності застосування місцевим господарським судом вищевказаних норм права, якими передбачено можливість такого зменшення, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з положень частини першої статті 230 ГК України, неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Колегія суддів також зауважує, що наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" … - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- з огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду;

- у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України;

- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені (Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Як вже було зазначено у відзиві на позов в частині наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на те, що даний випадок є винятковим, відповідач вживав всі необхідні заходи для виконання зобов`язання за договором та на даний час такі зобов`язання виконані, а прострочення строку поставки товару виникло з об`єктивних обставин та на основну частину товару було незначним; матеріали справи не містять доказів, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу або іншим учасникам господарських відносин .

Жодних інших підстав, що свідчили б про можливість зменшення штрафних санкцій, відповідачем не наведено.

З урахуванням цих доводів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у даному випадку посилаючись на винятковість такого випадку, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що заявляючи відповідне клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач не надав належного обґрунтування як-то стосовно причин та умов невиконання у встановлений договором строк взятих на себе зобов`язань в частині поставки товару, а також доказів наявності об`єктивних обставин, що перешкоджали виконанню договору. Натомість, позивач заперечуючи проти вказаного клопотання зазначив про те, що в момент підписання договору поставки відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов цього договору, а прострочення відповідачем поставки товару майже на 4 місяці не може свідчити про незначний термін порушення.

З цього приводу слід зазначити про те, що положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі №904/3526/20 зауважив, що закріплений у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України законодавцем принцип фактично є можливістю обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності та може бути застосований і як норма прямої дії як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Колегія суддів зазначає, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки товару, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили істотні умови договору, в тому числі ціну, строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання, у тому числі штрафні санкції.

Підписавши договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок та строки з виконання зобов`язань в частині поставки товару, у тому числі правові наслідки порушення строків поставки. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб`єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, відповідач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 23.02.2022 у справі № 927/436/21, від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, де, між іншим, вказано на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Таким чином, укладаючи договір та погоджуючись з його умовами щодо правових наслідків за порушення обумовлених цим договором зобов`язань, сторона не може беззаперечно розраховувати, що в подальшому такі умови не будуть застосовані до неї судом під час розгляду спору про відповідальність сторони за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

ТОВ "Будінтехно", як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір поставки у грудні 2022 року (під час дії воєнного стану) та приймаючи зобов`язання за цим договором, усвідомлювало настання дати остаточного виконання зобов`язання щодо поставки товару у січні 2023 року, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем неодноразово було допущено прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару та остаточно поставлено товар на виконання умов договору поставки лише у травні 2023 року.

До того ж, вказаним договором передбачений обов`язок сторін про інформування іншої сторони про обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань (п.8.8 договору), проте доказів повідомлення відповідачем покупця про такі обставини матеріали справи не містять.

В обґрунтування зменшення розміру пені та штрафу господарський суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин збитків або можливість їх понесення у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Однак судом першої інстанції не враховано, що у спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) поставки продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту. Обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається в даному разі на відповідача, натомість позивач не зобов`язаний був доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22 тощо.

Проте, як було встановлено вище, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що допущене ним порушення договору було зумовлено винятковими обставинами та не завдало значних збитків контрагенту або іншим учасникам господарських відносин.

Як було вже зазначено вище, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Так, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафних санкції врахував характер діяльності відповідача, зазначивши про те, що останній в умовах війни забезпечує промислове виробництво.

Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою особливості діяльності позивача, якого у розумінні Закону України "Про критичну інфраструктуру" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 за № 1109 "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2022 №305 "Про особливості роботи акціонерного товариства "Укрпошта" в умовах воєнного стану" включено до переліку суб`єктів господарювання, щодо яких є висока суспільна потреба.

До того ж, запроваджений воєнний стан рівною мірою впливає на позивача і на відповідача, тоді як відповідачем не зазначалось про те, що саме вказані обставини призвели до неможливості виконання зобов`язань за договором, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов`язання. В матеріалах справи відсутні як докази на підтвердження фінансового стану відповідача, так і значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а тому необґрунтованим є припущення суду першої інстанції щодо можливого настання негативних наслідків для відповідача внаслідок стягнення значних сум штрафних санкцій.

Будь-яких інших доводів щодо підстав зменшення розміру штрафних санкцій в оскаржуваному рішенні не наведено.

Таким чином, в межах даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин: (1) які засвідчують, що даний випадок є винятковим, виходячи з майнового стану обох сторін; (2) наявності об`єктивно поважних та слушних причин неналежного виконання зобов`язань відповідачем щодо виконання зобов`язання в строк, про який сторони домовились, і якій ними не було змінено за взаємним погодженням; (3) щодо негативних наслідків порушення зобов`язання, які настали/ненастали для позивача; (4) невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, оскільки відповідні обставини не доводились відповідачем, який взагалі не доводив відсутності впливу порушення ним строку виконання зобов`язання на інтереси, в тому числі і майнові, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України без належного мотивування та без встановлення достатніх підстав для їх застосування.

Тобто місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника (позивача) щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, знайшли свої підтвердження.

Оскільки, як було встановлено вище, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені та штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду в даній справі, відповідно, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, та з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №910/19657/23 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №910/19657/23 у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207, код ЄДРПОУ 44503083) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 22, код ЄДРПОУ 21560045) 26.878,18 грн пені за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 281222-02Е від 28.12.2022, 13.486,02 грн штрафу, 2684,00 грн судового збору".

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 15.04.2024 у справі №910/19657/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 21, оф. 207, код ЄДРПОУ 44503083) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 22, код ЄДРПОУ 21560045) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков