Постанова

від 03.07.2024 по справі 201/8094/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4655/24 Справа № 201/8094/23 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від06лютого 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» та ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти (заробітну плату) в розмірі 13 381 364, 955 грн. та судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15 жовтня 2014 року між ПрАТ «Телесистеми України» та ОСОБА_2 було укладено контракт з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України».

Відповідно до п.1.1. Контракту з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за цим Контрактом Генеральний директор зобов`язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством, здійснювати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна Товариства, а Наглядова рада Товариства зобов`язується створювати необхідні умови для роботи Генерального директора.

Відповідно до п.3.1. Контракту з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом Генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата в розмірі еквіваленту 12 300 доларів США до сплати всіх податків та зборів, що на день цього Контракту дорівнює 159 302,95 грн., виходячи з курсу НБУ 12,951459 грн/дол США. Заробітна плата нараховується та виплачується в гривнях по курсу НБУ на день проведення розрахунків. Відповідно до відомостей, що вказані на сайті (opendatabot.ua), ОСОБА_2 займав посаду Генерального директора ПрАТ «Телесистеми України» до 30 жовтня 2019 року.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 липня 1997 року перебувають у шлюбі, а тому заробітна плата ОСОБА_2 , яка вказана в контракті з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України» від 15 жовтня 2014 року, за весь час дії трудового контракту, є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, будучи у шлюбі з ОСОБА_2 , вона не отримувала заробітну плату, яка повинна була бути виплачена ПрАТ «Телесистеми України» на користь ОСОБА_2 , згідно умов Контракту з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України» від 15 жовтня 2014 року за весь час дії трудового контракту. Вказані кошти не були направлені до сімейного бюджету подружжя Векслер. При цьому, за період сімейного життя, ОСОБА_2 не повідомляв ОСОБА_1 , про розмір своєї заробітної плати. Про умови оплати праці ОСОБА_3 дізналась випадково, віднайшовши наприкінці червня 2023 року копію контракту.

Так як заробітна плата за час подружнього життя є об`єктом спільної сумісної власності, ОСОБА_1 звернулась з вимогою до ОСОБА_2 , про передачу (перерахування) їй частини заробітної плати, яка передбачена умовами контракту ОСОБА_2 за весь час дії трудового контракту.

Розмір 1/2 заробітної плати за контрактом з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за період з 15 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2019 року, складає 13 381 364,955 грн.

Зазначена сума була складена наступним чином: Кількість місяців - 59,5; 1/2 заробітної плати за відпрацьований місяць: 12 300 доларів США /2 = 6 150 доларів США.

Загальна сума 1/2 заробітної плати за період з 15 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2019 року становить кількість місяців розмір заробітної плати за місяць = 365 925 доларів США.

Відповідно до умов Контракту «Заробітна плата нараховується та виплачується в гривнях по курсу НБУ на день проведення розрахунків». З огляду на зазначені умови, позивач розраховує розмір заробітної плати на день, коли було виявлено що позивач недоотримала заробітну плату, як об`єкт спільної сумісної власності», 29 червня 2023 року. Офіційний курс НБУ грн/дол становить 36,5686 грн за долар.

Розмір 1/2 заробітної плати за контрактом з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за період з 15 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2019 року = Загальна сума 1/2 заробітної плати за період з 15 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2019 року * курс НБУ грн/дол (36,5686 грн за долар) = 13 381 364,955 грн.

Однак, ОСОБА_2 відмовився від перерахування ОСОБА_1 вказаних грошових коштів, посилаючись на те, що ПрАТ «Телесистеми України» сплатило ОСОБА_2 заробітну плату не в повному обсязі, а саме вказана грошова сума не виплачувалась ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 , вказані обставини нібито і слугували підставою для того, що він не передавав вказані кошти до бюджету сім`ї.

З огляду на викладене вище, з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , приймаючи до уваги що заробітна плата є спільною сумісною власністю, і як було з`ясовано останньою, сімейний бюджет подружжя ОСОБА_1 не отримав частину заробітної плати ОСОБА_2 , позивач вирішила подати позовну заяву в якій просить стягнути недоотриману заробітну плату, згідно контракту.

Враховуючи те, що зі слів ОСОБА_2 , він не отримував вказаних коштів від ПрАТ «Телесистеми України», позивач заявляє позовні вимоги також до роботодавця, який повинен був сплатити вказані грошові кошти. Про зазначені вище обставини, в тому числі про розмір заробітної плати, а також те, що заробітна плата була сплачена ОСОБА_2 не в повному обсязі, стало відомо ОСОБА_1 тільки наприкінці червня 2023 року. (а.с.1-5).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати відмовлено (а.с.197-209).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.213-221).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено, що 19 липня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. (а.с.20).

15 жовтня 2014 року між ПрАТ «Телесистеми України» та ОСОБА_2 було укладено контракт з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України». (а.с.6-11).

Відповідно до п.1.1. Контракту з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за цим Контрактом Генеральний директор зобов`язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством, здійснювати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна Товариства, а Наглядова рада Товариства зобов`язується створювати необхідні умови для роботи Генерального директора.

Відповідно до п.3.1. Контракту з Генеральним директором ПрАТ «Телесистеми України», за виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом Генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата в розмірі еквіваленту 12 300 доларів США до сплати всіх податків та зборів, що на день цього Контракту дорівнює 159 302,95 грн., виходячи з курсу НБУ 12,951459 грн/дол США.

Відповідно до п.п.4.4.8 Контракту Генеральний директор зобов`язаний забезпечувати своєчасне перерахування до бюджету податків та інших обов`язкових платежів, а також своєчасну виплату заробітної плати працівникам Товариства у повному обсязі.

Протоколом засідання членів наглядової ради ПрАТ «Телесистеми України» призначено на посаду Генерального директора ОСОБА_2 . (а.с.13).

Наказом ПрАТ «Телесистеми України» № 338/ОС від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_2 переведено з посади директора на посаду Генерального директора ПрАТ «Телесистеми України» з 16 жовтня 2014 року (а.с.163).

Додатковою угодою до Контракту від 16 жовтня 2015 року строк дії Контракту було продовжено до 15 жовтня 2016 року (а.с.12).

Наказом ПрАТ «Телесистеми України» № 44/ОС від 17 жовтня 2019 року припинено виконання обов`язків Генерального директора 17 жовтня 2019 року зі звільненням за угодою сторін (а.с.162).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30 жовтня 2019 року змінився керівник з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 . (а.с.14-16).

29 червня 2023 року позивач надіслала ОСОБА_2 вимогу про сплату частини заробітної плати. (а.с.17-18).

04 липня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на вимогу про сплату частини заробітної плати. (а.с.19)

В матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка, про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи на посаді Генерального директора ПрАТ «Телесистеми України» з 15 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2019 року. (а.с.68-72).

Відповідачем ПрАТ «Телесистеми України» подано акт про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 по 30 вересня 2018 року (а.с.73-83), акт про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 по 31 грудня 2014, за підписом ОСОБА_2 відповідно до якого порушень не встановлено (а.с.84-92).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у ПрАТ «Телесистеми України» відсутній обов`язок відповідати за даним позовом та обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу, якою є безпосередньо ОСОБА_2 .. Оскільки товариство є неналежним відповідачем по даній справі, тому необхідно відмовити в частині позовних вимог до ПрАТ «Телесистеми України». При цьому в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про поділ майна подружжя, адже позивачем не надано доказів про існування спору щодо майна, наявності чи відсутності іншого майна, які б свідчили про можливе існування такого спору, а отже взагалі відсутній предмет спору, який має бути вирішений судом. Таким чином позовні вимоги до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, через недоведеність та необґрунтованість існування спору, щодо поділу майна, а саме заробітної плати ОСОБА_2 .

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першої статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що трудові відносини, які виникли між ПрАТ «Телесистеми України» та ОСОБА_2 регулювались трудовим договором та безпосередньо умовами викладеними в ньому.

Суб`єктним складом таких трудових відносин є безпосередньо працівник та роботодавець. З огляду на вказане позивач не входить до суб`єктного складу таких правових відносин, а отже не може мати позовних вимог до ПрАТ «Телесистеми України».

Позивач ніколи не перебувала в трудових правовідносинах з ПрАТ «Телесистеми України», а від так у неї відсутні підстави для звернення до суду з вимогою стягнення заробітної плати безпосередньо з ПрАТ «Телесистеми України», адже у останнього відсутнє зобов`язання перед позивачем по сплаті заробітної плати.

З аналізу позовних вимог предметом спору є фактично поділ спільного майна подружжя, а саме заробітної плати яку отримував чоловік позивачки, а отже ПрАТ «Телесистеми України» є неналежним відповідачем по даній справі, адже даний спір має вирішуватись виключно між подружжям.

При цьому судом першої інстанції враховано, що спору щодо поділу спільного майна між подружжям немає,а отжевзагалі відсутнійпредмет спору,який маєбути вирішенийсудом.

Апелянт наполягала, що наявність трудового контракту з її чоловіком, а також те, що заробітна плата, яка виплачується за цим контрактом також належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , надає їй право звернутись з даним позовом до роботодавця чоловіка.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Конструкція зазначеної норми вказує, що заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, набувають режиму спільного майна подружжя з моменту їх одержання одним із подружжя. Заробітна плата та інші різновиди грошових надходжень одного із подружжя мають вважатися спільним майном подружжя з моменту їх фактичного отримання. Таким чином, це майно вважається спільним з моменту, коли виникає право власності на нього, тобто з моменту отримання заробітної плати (інших виплат) одним із подружжя.

Наведене підтверджує факт того, що звернення ОСОБА_1 до роботодавця її чоловіка немає правової підстави, оскільки, заробітна плата набуває статусу спільного майна подружжя виключно з моменту отримання її одним з подружжя. Недоотримана, на думку іншого з подружжя, заробітна плата не може бути визнана такою, що є спільним майном подружжя, а отже, і право на неї іншого з подружжя не розповсюджується.

Суд 1 інстанції дійшов до обґрунтованих підстав, що у ПрАТ «Телесистеми України» відсутній обов`язок відповідати за даним позовом. А вимоги є недоведеними необґрунтованими та безпідставними.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити беззадоволення.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від06лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: