Рішення

від 25.06.2024 по справі 915/333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Справа № 915/333/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Скрипко Є.В.,

представник відповідача: Юріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК,

до відповідача: Акціонерного товариства Миколаївобленерго,

про: стягнення 247089,12 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Квента ВК звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства Миколаївобленерго грошові кошти в загальному розмірі 247089,12 грн, з яких: 134807,73 грн пеня за період з 04.04.2022 по 04.10.2022, 80322,34 грн - інфляційні втрати за період з вересня 2022 року по лютий 2024 року, 31959,05 грн - 3% річних за період з 16.08.2022 по 22.03.2024. Зазначені кошти нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, та заявлені до стягнення у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2024.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що за ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2023 по справі №915/292/22 відстрочено виконання рішення суду від 07.04.2023 на один рік з дня ухвалення такого рішення, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки лише після 07.04.2024 може настати факт прострочення виконання судового рішення, однак 04.04.2024 відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 664930,0 грн.

Також, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих та заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені на 90%.

Позивач у відповіді на відзив спростовує доводи відповідача посилаючись на те, що відстрочення виконання судового рішення не звільняє боржника від наслідків порушення відповідного грошового зобов`язання.

Також, позивач заперечує проти зменшення розміру нарахованих ним та заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат, пені.

26.04.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 29.04.2024 підготовче засідання було призначено на 27.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2024. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 25.06.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 25.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 09.05.2023, стягнуто з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квента ВК» заборгованість в сумі 738282,60 грн, а саме: 664930,00 грн заборгованості за поставлений по договору №11/т-117 від 28.09.2021 товар, 7323,34 грн 3% річних за період з 04.04.2022 по 15.08.2022, 66029,26 грн інфляційних втрат за період з квітня по липень 2022 року, 11074,24 грн витрат по сплаті судового збору.

15.05.2023 у справі №915/292/23 судом видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 31.05.2023 у справі №915/292/23 відстрочено виконання судового рішення від 07.04.2023 на один рік з дня ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у даній справі суд не потребує доказування обставин наявності у відповідача перед позивачем простроченої суми основного боргу у розмірі 664930,00 грн за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 04.04.2024 відповідачем сплачено стягнуту за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22 заборгованість, зокрема і 664930,0 грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №1001 від 04.04.2024 (а.с.40).

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відстроченням виконання чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов`язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов`язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема 80322,34 грн інфляційних втрат за період вересня 2022 року по лютий 2024 року та 31959,05 грн - 3% річних за період з 16.08.2022 по 22.03.2024; котрі позивачем нараховані на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача в такій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання в частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу відповідача на те, що враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості поставленого товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати позивачу 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання по спірному договору шляхом їх зменшення.

Щодо вимог позивача про стягнення 134807,73 грн пені, суд вказує наступне.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У рішенні Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 по справі №915/292/22 встановлено, що враховуючи положення п.3.3 договору про закупівлю товару №11/т-117 від 28.09.2021, крайній строк виконання грошового зобов`язання за договором настав 04.04.2022.

Судом встановлено, що відповідно до п.6.4 договору про закупівлю товару №11/т-117 від 28.09.2021, за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставка НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема і 134807,73 грн пені за період з 04.04.2022 по 04.10.2022, яка нарахована на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

В обгрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне:

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 на території Миколаївської області постійно велись активні бойові дії, наслідком яких стало пошкодження мереж, підстанцій, знеструмлення цілих районів області та міста. АТ «Миколаївобленерго» було вимушене здійснювати оперативне відновлення електрозабезпечення за власні кошти;

- фінансове підґрунтя діяльності АТ «Миколаївобленерго» складається із загальних показників діяльності відповідача в цілому;

- в контексті положень Закону України «Про критичну інфраструктуру», постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», АТ «Миколаївобленерго» відноситься до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору;

- АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області. Так, станом на 27.03.2024 орієнтовна вартість збитків, завданих АТ «Миколаївобленерго» внаслідок російської агресії становить близько 12311780,02 грн;

- загальна дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Миколаївобленерго» за надані послуги з розподілу електричної енергії станом на 01.04.2024 складає понад 445257767,61 грн;

- на сьогоднішній день відповідач не має можливості припинити розподіл електричної енергії боржникам в контексті вимог Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного часу, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, а також п.7.11 р.VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, що вкрай негативно впливає на рівень розрахунків споживачів за послуги з розподілу електричної енергії;

- наразі фінансових можливостей АТ «Миколаївобленерго» ледь вистачає для виплати заробітної плати персоналу та придбання частини матеріалів, необхідних для проведення аварійно-відновлюваних робіт;

- у зв`язку з необхідністю дотримання безперервного виробничого циклу підприємства та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, підприємством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на об`єктах електромереж, які потребують залучення значних коштів для їх відновлення.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду інформацію щодо розміру реальних збитків, упущеної вигоди та потреб у витратах, необхідних на відновлення майна та майнових прав, а також інформацію про вилучене державне майно, станом на 27.03.2024, яка також надавалась за листом АТ «Миколаївобленерго» №01.01/01-14-1498 від 27.03.2024 на виконання наказу Міністерства енергетики України від 12.06.2023 №191.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, який є найбільш постраждалим підприємством від агресії російської федерації на території Миколаївської області, причини прострочки здійснення платежів, врахувавши погашення відповідачем суми основного боргу, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваної пені на 70%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 40442,31 грн (134807,73 грн 70 %).

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 31959,05 грн 3% річних, 80322,34 грн інфляційних втрат та 40442,31 грн пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК (04073, м.Київ, вул.Куренівська, буд.18, код ЄДРПОУ 44747682) 31959,05 грн 3% річних, 80322,34 грн інфляційних втрат, 40442,31 грн пені та 3711,24 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05.07.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва