Ухвала

від 16.07.2024 по справі 915/333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

16 липня 2024 року Справа № 915/333/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства Миколаївобленерго б/н від 03.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК,

до відповідача: Акціонерного товариства Миколаївобленерго,

про: стягнення 247089,12 грн,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до суду із заявою б/н від 03.07.2024, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 по даній справі строком на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Ухвалою суду від 05.07.2024 розгляд такої заяви призначено на 10.07.2024 та в подальшому відкладено на 16.07.2024 за усним клопотанням представника позивача.

12.07.2024 від позивача до суду надійшли письмові заперечення на вказану заяву відповідача.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

За такого суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви за відсутності представників сторін.

16.07.2024 судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви та заперечення проти неї, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 247089,12 грн, з яких: 134807,73 грн пеня, 80322,34 грн - інфляційні втрати, 31959,05 грн - 3% річних. Зазначені кошти нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, та заявлені до стягнення у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31959,05 грн 3% річних, 80322,34 грн інфляційних втрат, 40442,31 грн пені та 3711,24 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду по даній справі відповідач вказує наступне:

- у зв`язку з військовим станом в Україні та тяжким фінансовим становищем АТ «Миколаївобленерго» не має можливості своєчасно виконати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 по справі № 915/322/24;

- АТ «Миколаївобленерго» здійснює свою ліцензовану діяльність щодо розподілу електричної діяльності в межах м.Миколаєва та Миколаївської області, а також віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 та належить до підприємств, що забезпечують життєдіяльність населення, об`єктів безпеки і оборони, лікарень та медичних закладів та інших об`єктів критичної інфраструктури на території м.Миколаєва та Миколаївської області;

- з початку збройної агресії з боку російської федерації м.Миколаїв та Миколаївська область потерпає від постійних артилерійських та ракетних обстрілів, що призвело до знищення або пошкодження електричних мереж АТ «Миколаївобленерго». За час воєнного стану в Україні, агресором було пошкоджено 1283 об`єкта АТ «Миколаївобленерго» (деякі об`єкти зазнавали таких пошкоджень неодноразово), що забезпечують стабільний розподіл електричної енергії споживачам м.Миколаєва та Миколаївської області, як населенню, так і підприємствам, фізичним особам-підприємцям, державним і комунальним закладам, органів місцевого самоврядування, лікарень, котелень, об`єктів оборонної сфери та інших об`єктів критичної інфраструктури;

- усі наявні ресурси АТ «Миколаївобленерго» постійно використовуються для ремонту та відновлення пошкоджених бойовими діями мереж задля забезпечення споживачів електричною енергією;

- АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області. Станом на 12.06.2024 пошкодженим/знищеним є наступне майно: енергооб`єкти (ЛЕП-35 кВ і вище 129 шт; ЛЕП-6(10) кВ 208 шт; ЛЕП 0,4 кВ 578 шт.; ПС-35 кВ і вище 40 шт; РП, ТП-6(10) кВ 230 шт; споруди та майно 98 шт), орієнтовна вартість збитків (орієнтовна вартість відновлення пошкодженого електрообладнання), завданих товариству внаслідок російської агресії становить близько 12313654270,0 грн;

- на сьогоднішній день по АТ «Миколаївобленерго» розрахунки за надані послуги з розподілу та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії знаходяться на дуже низькому рівні, оскільки споживачі товариства, у зв`язку з введенням воєнного стану не сплачують виставлені рахунки. Станом на 01.06.2024 загальна дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Миколаївобленерго» за надані послуги складає 391041553,07 грн;

- від початку військової агресії рф в більшості операторів системи розподілу спостерігалось значне зниження обсягів розподілу (доходів), приріст заборгованості споживачів, що як наслідок призвело до неможливості своєчасних розрахунків за послуги ПрАТ «НЕК «Укренерго» та подання останнім позовів до суду. Наразі за позовами ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «Миколаївобленерго» в Господарському суді Миколаївської області розглядаються три справи на загальну суму 264552000,0 грн про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних;

- станом на 30.04.2024 у АТ «Миколаївобленерго» існує заборгованість перед ДП «Енергоринок» на суму 76510000,0 грн;

- в період з квітня 2023 по квітень 2024 АТ «Миколаївобленерго» було обмежене у здійсненні фінансових операцій у зв`язку з арештом рахунків, у тому числі щодо розрахунків на ринку електричної енергії, закупівлі паливо-мастильних матеріалів для забезпечення роботи технологічного транспорту та спецодягу для працівників товариства, які безпосередньо виконують роботи в електроустановках, закупівлі матеріалів на відновлювальні роботи тощо. Діяльність товариства у цей період забезпечувалась виключно матеріалами, що були придбані до арешту рахунків та/або отриманими товариством у якості допомоги. За вказаний період з рахунків АТ «Миколаївобленерго» державною виконавчою службою було стягнуто заборгованість на загальну суму 51898000,0 грн;

- згідно фінансових звітів АТ «Миколаївобленерго» за 2022 рік та за 9 місяців 2023 року прослідковується значне погіршення фінансового стану, а саме: збиток за 2022 рік становив 155073000,0 грн, а за 9 місяців 2023 року 149313000,0 грн. Лише на кінець 2023 року та у першому кварталі 2024 товариство отримало незначний прибуток (277000,0 грн за 2023 рік та 154777000,0 грн за перший квартал 2024 року). Втім, з огляду на вартість пошкодженого майна, вартість відновлення якого становить орієнтовно 12313654270,0 грн, отриманий товариством прибуток повністю використовується для відновлення розподільчих мереж товариства, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та атак на енергетичну інфраструктуру України.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано наступні докази:

- копія довідки №05.01/01-26/174 від 14.06.2024 про стан дебіторської заборгованості споживачів перед АТ «Миколаївобленерго» станом на 01.06.2024;

- копія довідки №04.02./253 від 17.05.2024 про стан заборгованості АТ «Миколаївобленерго» перед ДП «Енергоринок»;

- інформацію щодо розміру реальних збитків, упущеної вигоди та потреб у витратах, необхідних на відновлення майна та майнових прав, а також інформацію про вилучене державне майно, станом на 12.06.2024, яка також надавалась за листом АТ «Миколаївобленерго» №01.01/01-14-2935 від 12.06.2024 на виконання наказу Міненерго України від 12.06.2023 №191;

- інформацію щодо переліку пошкоджених об`єктів АТ «Миколаївобленерго» внаслідок бойових дій, станом на 30.04.2024, яка також надавалась за листом АТ «Миколаївобленерго» №01.01/01-21-2277 від 06.05.2024 голові НКРЕКП;

- копії фінансових звітів АТ «Миколаївобленерго» за 2022 рік, за 9 місяців 2023 року, за 2023 рік, за перший квартал 2024 року;

- копії платіжних інструкцій про стягнення з рахунків АТ «Миколаївобленерго» державною виконавчою службою заборгованості на загальну суму 51898000,0 грн.

Посилаючись на вказані обставини, які підтвердженні відповідними доказами, відповідач вказує, що на сьогодні, виконання рішення суду в повному обсязі в значній мірі ускладнює фінансовий стан АТ «Миколаївобленерго» та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності останнього, враховуючи важливе соціальне значення підприємства, що є недопустимим.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, позивач посилається на наступне:

- необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення;

- АТ «Миколаївобленерго» веде активну господарську діяльність, у тому числі в частині стягнення заборгованостей з контрагентів, як фізичних так й юридичних осіб;

- на думку позивача, станом на 12.07.2024 відповідач може і має можливість виконувати взяті на себе фінансові зобов`язання, в тому числі і по сплаті грошових зобов`язань та сплаті штрафних санкцій;

- запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія російської федерації має негативний вплив як на позивача, так і на відповідача.

За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі Крапівницький та інші проти України, заява №60858/00).

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом з`ясовано, що предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача лише 134807,73 грн пені, 80322,34 грн інфляційних втрат та 31959,05 грн - 3% річних. Зазначені кошти нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, та заявлені до стягнення у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Судом приймається до уваги, що сума основного боргу у розмірі 664930,00 грн відповідачем повністю погашена 04.04.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1001 від 04.04.2024.

За рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 у даній справі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31959,05 грн 3% річних, 80322,34 грн інфляційних втрат, 40442,31 грн пені та 3711,24 грн судового збору, тобто лише фінансові та штрафні санкції.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем сума основного боргу вже погашена перед позивачем в повному обсязі.

Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідачем належними доказами підтверджено обставини, що АТ «Миколаївобленерго» віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та належить до підприємств, що забезпечують життєдіяльність населення, об`єктів безпеки і оборони, лікарень та медичних закладів та інших об`єктів критичної інфраструктури на території м.Миколаєва та Миколаївської області; що АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області (пошкоджено 1283 об`єкта АТ «Миколаївобленерго» (деякі об`єкти зазнавали таких пошкоджень неодноразово); понесення АТ «Миколаївобленерго» значних збитків у розмірі 12313654270,0 грн у вигляді вартості відновлення пошкодженого електрообладнання, завданих товариству внаслідок військової агресії; щодо необхідності використання наявних у АТ «Миколаївобленерго» коштів в першу чергу для відновлення розподільчих мереж, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та атак на енергетичну інфраструктуру України.

Також, судом враховано, що позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків несвоєчасним погашенням відповідачем суми основного боргу.

Крім того, судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019).

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, який є найбільш постраждалим підприємством від агресії російської федерації на території Миколаївської області, причини прострочки здійснення платежів, врахувавши погашення відповідачем суми основного боргу, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для часткового задоволення заяви відповідача та можливість відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців до 25.12.2024 включно.

Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Акціонерного товариства Миколаївобленерго б/н від 03.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду, - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 у справі №915/333/24 до 25.12.2024 включно.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 22.07.2024.

Суддя М.В. Мавродієва