Рішення

від 10.07.2024 по справі 915/333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року Справа № 915/333/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК б/н від 26.06.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК,

до відповідача: Акціонерного товариства Миколаївобленерго,

про: стягнення 247416,13 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Квента ВК звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 26.06.2024, в якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на його користь 20000,0 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 27.06.2024 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2024.

Відповідач у письмових запереченнях від 02.07.2024 просить суд відмовити у задоволенні такої заяви посилаючись на те, що позивач не довів розумність та співмірність витрат на правничу допомогу та їх фактичну наявність.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 10.07.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 10.07.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В обґрунтування заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що між ним та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» 24.06.2022 було укладено договір №1482 про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявник надав суду копію підписаного між клієнтом та адвокатським об`єднанням рахунку-акту від 26.06.2024 наданих по вказаному договору послуг на суму 20000,0 грн.

Судом встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Адвокатського об`єднання «Інвікта» Скрипко Євген Васильович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1388997 від 10.01.2024.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, рахунку-акту надання послуг з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням вартості кожної з них, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріях реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 247089,12 грн, з яких: 134807,73 грн пеня, 80322,34 грн - інфляційні втрати, 31959,05 грн - 3% річних. Зазначені кошти нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 664930,00 грн, яка стягнута за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/292/22, та заявлені до стягнення у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11/т-117 від 28.09.2021 в частині погашення суми основного боргу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.06.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31959,05 грн 3% річних, 80322,34 грн інфляційних втрат, 40442,31 грн пені та 3711,24 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Виходячи зі складових рахунку-акту наданих послуг, послуги адвоката з підготовки позовної заяви становили 10000,0 грн; підготовка та направлення відзиву (судом взято до уваги, що представником позивача готувався не відзив, а відповідь на відзив) 7500,0 грн та представництво інтересів у суді 2500,0 грн.

Суд, за результатами аналізу наданого позивачем рахунку-акту наданих послуг правничого характеру та матеріалів справи дійшов висновку, що рівень складності справи є незначним, беручи до уваги, що база нарахування (основний борг) не потребувала доведення, а розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних не були складними не арифметично, не методологічно.

Суд вважає, що при незначному рівні складності справи вартість надання послуг правничого характеру із підготовки позовної заяви та відповіді на відзив у сумі 17500,0 грн, - є значно завищеною та не відповідає критеріях реальності та розумності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягнення адвокатських витрат у загальному розмірі 20000,0 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 10000,0 грн, які підлягають покладенню на відповідача.

У відшкодуванні витрат на правову допомогу в решті заявленої позивачем суми 10000,0 грн, - слід відмовити.

Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК б/н від 26.06.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Миколаївобленерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квента ВК 10000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Квента ВК у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 10000,0 грн.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено 22.07.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва