Ухвала

від 08.07.2024 по справі 915/711/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/711/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Бакуліної С. В. (доповідач),

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного агентства резерву України

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 (суддя Мавродієва М.В.)

у справі №915/711/22

за позовом Державного агентства резерву України

до Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №76",

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Фонду державного майна України,

про зобов`язання повернути до державного резерву матеріальні цінності, стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 19 669 237,15 грн та зобов`язання провести освіження матеріальних цінностей державного резерву,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року Державне агентство резерву України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №76", про:

- зобов`язання Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №76" Державного агентства резерву України повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме: 57,709 тон пшениці 2 класу, 723,337 тон пшениці 3 класу;

- стягнення з Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №76" Державного агентства резерву України штрафних санкцій в сумі 19 669 237,15 грн, в тому числі 5 817 366,04 грн - 100% штрафу, 2 437 661,37 грн пені та 11 414 209,74 грн - 20% штрафу;

- зобов`язання Державного підприємства "ХЛІБНА БАЗА №76" Державного агентства резерву України провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 2 класу - 868,921 тон, пшениці 3 класу - 5 534,409 тон.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 19.10.2023 у справі №915/711/22, яке Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.05.2024, в задоволенні позову відмовив.

Державне агентство резерву України звернулось 18.06.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 у справі №915/711/22; (2) скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Згідно частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову, з яким у 2022 році Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду Миколаївської області, є: (1) зобов`язання відповідача провести освіження матеріальних цінностей державного резерву; (2) стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 19 669 237,15 грн; (3) зобов`язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності вартістю 5 817 366,04 грн.

В тексті касаційної скарги Державне агентство резерву України, зазначаючи про те, що як позовна вимога про зобов`язання повернути до державного резерву матеріальні цінності, так і позовна вимога про зобов`язання провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, носять немайновий характер, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які виникли з договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, здійснило розрахунок (сторінка 12) сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 620 865,98 грн, з врахуванням позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/742/17 та від 02.12.2020 у справі №905/105/20.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/742/17 (предметом позову були вимоги про розірвання договору оренди та повернення державного майна) та від 02.12.2020 у справі №905/105/20 (предметом позову були вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку), оскільки ці справи є різними, правовідносини у цих справах не є подібними.

Водночас відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, відповідно до якої майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності має вартісну оцінку, носить майновий характер і розмір ставок судового збору за її подання визначається за вимогами статті 4 Закону, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Скаржник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні однієї вимоги немайнового характеру та двох вимог майнового характеру на загальну суму 25 486 603,19 грн (стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 19 669 237,15 грн; зобов`язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності вартістю 5 817 366,04 грн).

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 3 969,60 грн (2 481 немайнова вимога х 200% ставки) х 0,8 коефіцієнт пониження) та у сумі 611 678,47 (25 486 603,19 грн х 1,5%) х 200% ставки ) Х 0,8 коефіцієнт пониження). Загальна сума судового збору становить 615 648,07 грн.

Скаржником до касаційної скарги не додано документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Державного агентства резерву України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 у справі №915/711/22 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме подання Верховному Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на загальну суму 615 648,07 грн, за наведеними нижче реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 у справі №915/711/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державному агентству резерву України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Бакуліна