Постанова

від 01.07.2024 по справі 294/1656/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №294/1656/20 Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 10 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №294/1656/20 за позовом ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю

за апеляційною скаргою Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області

на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Лесько М.О.

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову вказував, що 11 грудня 1989 року він уклав з ОСОБА_2 договір найму житла, а саме житлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . В 1990 році ОСОБА_2 залишила йому будинок в подарунок і виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. З того часу і по сьогоднішній день позивач продовжує проживати в цьому будинку, сплачуючи комунальні платежі, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше тридцяти років. Постійно доглядає за будинком та утримує його, робить в ньому поточний та капітальний ремонт. У 1994 році він отримав дозвіл на прибудову веранди до частини житлового будинку відповідно до рішення виконкому Чуднівської селищної ради №139 від 27.10.1994 року. Здійснив прибудову та поточний ремонт всього помешкання.

Вказував, що в 2012 році звернувся до інженера з інвентаризації нерухомого майна з відповідною заявою на виготовлення технічного паспорта, оскільки відсутні будь-які документи на будинок. Відповідно до виготовленого паспорту вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування.

Зазначав, що неодноразово звертався до Чуднівської міської ради з проханням визнати за ним право власності на частину вказаного домоволодіння, оскільки він понад 15 років безперервно користується даним нерухомим майном.

Вважав, що проживаючи у вказаному будинку із 1989 року та після проведеного ремонту та здійсненої ним прибудови веранди із 1994 року і до цього часу, володіє вказаним будинком на законних підставах, так як його право ніким не оспорювалось, добросовісно, відкрито, тому у нього є всі підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем до позову додано договір найму жилого приміщення від 11.12.1989 року, про те що він винайняв в найм у ОСОБА_2 житлове приміщення площею 23.2 м.кв., розташоване по АДРЕСА_1 . На даному договорі відсутній підпис ОСОБА_2 та не зазначено номер будинку.

Додає, що в рішенні суд першої інстанції не дослідив повно та об`єктивно яку площу будинку позивач займав згідно договору найму від 11.12.1989 року: 23.2 м. кв. чи 82.1 м. кв. згідно технічного паспорта від 02.03.2012 року доданого до матеріалів справи, з якого періоду і на підставі яких документів. Також вказує, що позивачем не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_2 подарувала йому житловий будинок, та передала оригінали документів, які підтверджують її право на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та технічний паспорт виданий на її ім`я. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту, що будинок побудований як житловий. Судом першої інстанції було встановлено, що згідно рішення виконкому Чуднівської селищної ради народних депутатів від 27.10.1994 року №139 ОСОБА_1 надано дозвіл на прибудову веранди до житлового будинку по АДРЕСА_1 , але судом не враховано, що згідно ст. 37 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції від 04.06.1993 року, який діяв на час прийняття рішення виконкому) не визначено право селищній раді надавати дозволи на виконання робіт. Натомість відповідно до пункту 1.2. Державних будівельних норм А.3.1-2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затверджених наказом Держбуду України від 10.08.1993 року №136 дозволи забудовникам (замовникам) на виконання робіт з будівництва видаються органами державного архітектурно-будівельного контролю України, однак такий дозвіл також не надано позивачем до матеріалів справи.

Зазначали, що з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 02.03.2012 року вбачається, що в 1980 році та 2006 році позивачем здійснено житлову прибудову з цегли керамічної без будь-якого дозволу на виконання будівельних робіт, обов`язковість якого була передбачена Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 року №273.

Вказували, що судом не враховано правову позицію Верховного суду у справі №552/1354/18 (провадження №61-44893св18) від 28.04.2020 року, зокрема, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

21 грудня 2023 року їм стало відомо, що позивачем ОСОБА_1 на підставі рішення Чуднівського районного суду від 14.12.2022 року по справі №294/1656/20 здійснено самозахват частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 82.8 кв.м., яке належить до комунальної власності міської ради. Хоча він звертався до суду з позовом про те, що він винаймав у ОСОБА_2 житлове приміщення площею 23.2 кв.м.. Просили рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Чуднівського районного суду від 14.12.2022 року - без змін. Вважає, що подана відповідачем апеляційна скарга суперечить вимогам Законів України, не ґрунтується на відповідних документах, а відтак є безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Саламаха А.В., заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під розгляду справи встановлено, що за заявою ОСОБА_1 та на його ім`я 02.03.2012 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно договору найму жилого приміщення 11.12.1989 року ОСОБА_1 винайняв в найм у ОСОБА_2 житлове приміщення площею 23,2 м.кв., розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до рішення виконкому Чуднівської селищної ради народних депутатів від 27.10.1994 року №139, ОСОБА_1 надано дозвіл на прибудову веранди до житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно відповіді на звернення позивача №331 від 16.11.2010 року Чуднівською селищною радою Чуднівського району Житомирської області останньому відмовлено у наданні дозволу на оформлення права власності на вказаний житловий будинок та прибудови до нього у зв`язку з тим, що земельна ділянка для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , перебуває на балансі Чуднівського РВ УМВС (а.с.15).

Відповідно до технічного паспорту на частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 від 04.01.2026 року, Чуднівська міська рада є власником частини нежитлової будівлі загальною площею 82,8 кв.м. за вищевказаною адресою (а.с.54-55).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.12.1989 року, ОСОБА_2 належить жилий будинок загальною площею 83.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.153).

В довідці Чуднівської селищної ради від 30.01.2009 року, виданої ОСОБА_1 , зазначено, що разом з ним у житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають дружина - ОСОБА_4 та доньки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.167).

02.06.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 11-ЖТ №006632-06-29-000096 (а.с.131).

Рішенням Чуднівської міської ради від 28.06.2023 року змінено адресу: АДРЕСА_1 об`єкту нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями, що належить ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.133).

Технічний паспорт на жилий будинок по АДРЕСА_1 від 16.08.1989 року був виданий на ім`я ОСОБА_7 (а.с.154).

Листом КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.12.2012 року згідно наявних даних паперових носіїв за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано на два житлові будинки. За ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.1996 року посвідченого Чуднівською держнотконторою. За ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.12.1989 року посвідченого Чуднівською держнотконторою. Також повідомлено, що в матеріалах інвентарної справи відсутнє рішення ради про присвоєння будинку, що належав ОСОБА_2 номера 4. Згідно матеріалів інвентарної справи земельна ділянка, що виділялася під забудову в 1958 році мала АДРЕСА_3 . Згідно акту вводу в експлуатацію 1967 року присвоєно номер АДРЕСА_4 . З 1973 року в матеріалах справи будинок рахується за АДРЕСА_1 неодноразово звертався до КП «Бердичівське МБТІ», проте документів на право власності чи користування надано не було, також не надавалися документи на переобладнання житлового приміщення в нежитлове (а.с.171).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів та відкрито і безперервно володіє понад десять років житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а тому наявні достатні підстави для визнання за позивачем права власності на вищевказаний будинок за набувальною давністю.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Встановивши, що ОСОБА_1 достовірно знав про те, що власником жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , яка за свого життя у встановленому законом порядку не відмовилася від свого права власності на належне їй майно, тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивачем не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивач при заволодінні спірним нерухомим майном не знав і не повинен був знати про відсутність в нього підстав для набуття права власності, однак таких обставин у справі судом не встановлено.

Положення наведеної статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Під час розгляду справи позивач надав докази про те, що він володіє майном за волею власника нерухомого майна і знає, що власником є ОСОБА_2 .

Сам по собі факт користування позивачем житловим будинком, проведення ним добудови та ремонтних робіт у них не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

За таких обставин, суд першої інстанції, неправильно встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав.

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, то з ОСОБА_1 на користь Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 175, 75 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області задовольнити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області судовий збір в розмірі 2 175,75 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 липня 2024 року.

Головуючий Судді