Постанова

від 03.07.2024 по справі 754/3443/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 липня 2024 року місто Київ

справа № 754/3443/23

провадження №22-ц/824/9839/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Немировської О.В., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

відповідач - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремлений підрозділ «Аварійно-технічний центр» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 7 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Зотько Т.А.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 14 лютого 2023 року № 44-к про звільнення, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 1 групи дільниці дезактивації відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2023 року до дня ухвалення рішення суду; стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач обіймав посаду начальника дільниці дезактивації 1 групи Служби роботи з радіоактивними відходами Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі наказу № 214-к від 15 серпня 2022 року. ОСОБА_1 обраний членом ревізійної комісії первинної профспілкової організації Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом» .

Згідно Наказу № 210 від 12 серпня 2022 року з метою впорядкування організаційної структури та управління ВП АТЦ на підставі листа президента ДП «НАЕК «Енергоатом» від 8 серпня 2022 року «Щодо погодження організаційної структури», наказу директора ВП АТЦ від 10 серпня 2022 року «Про впровадження організаційної зміни № 1/22», службової записки начальника служби роботи з радіоактивними відходами від 11 серпня 2022 року № 822 «Щодо штатних змін у СРРВ», спільного рішення представника роботодавця та профспілкового комітету ВП АТЦ ДП «НАЕК «Енергоатома» від 10 серпня 2022 року та діючих «Схем посадових окладів і тарифних ставок» працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» внесено такі зміни: П.1.8 - з 15 серпня 2022 року введено посаду начальника дільниці дезактивації 1 групи.

Згідно Наказу № 288 від 7 листопада 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису ВП АТЦ», з метою оптимізації виконання робіт та оперативного виконання поставлених задач, на підставі службової записки начальника відділу кадрів та соціальних питань від 1 листопада 2022 року № 1144 «Щодо внесення зміни до штатного розпису», діючих «Схем посадових окладів і тарифних ставок працівників ДП «НАЕК «Енергоатом» від 7 листопада 2022 року № 1-11-22 та діючих «Схем посадових окладів і тарифних ставок ДП «НАЕК «Енергоатом» внесено з 7 листопада 2022 року наступні зміни: П.1.2 виведено із штатного розпису служби роботи з радіоактивними відходами дільницю дезактивації в складі, в тому числі, начальника 1 групи дільниці дезактивації. П.1.4 - ввести в штатний розпис служби роботи з радіоактивними відходами сектор дезактивації в складі, в тому числі, начальника сектору дезактивації.

Наказом № 291 від 7 листопада 2022 року було внесено зміни до штатного розпису.: П.1,2 - виведено із штатного розпису служби роботи з радіоактивними відходами дільницю дезактивації у складі, в тому числі, начальника 1 групи дільниці дезактивації; П.1.4 введено в штатний розпис служби роботи з радіоактивними відходами, в тому числі, начальника сектору дезактивації.

Позивачу було надано попередження від 12 грудня 2022 року, що у зв`язку з ліквідацією дільниці дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами на підставі наказу «про внесення змін до штатного розпису ВП АТЦ» від 7 листопада 2022 року № 291, адміністрація попереджає, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту ознайомлення з цим попередженням, ОСОБА_1 підлягає звільненню з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП з наданням пільг та компенсацій, передбачених законом про працю. Позивач ознайомлений 12 грудня 2022 року.

Періодично надсилалися вакансії, проте жодних реальних пропозицій від ВП АТЦ ОСОБА_1 не надходило.

Наказом від 7 лютого 2023 року № 36-к ОСОБА_1 було звільнено. Наказом від 14 лютого 2023 року № 44-к скасовано дію наказу від 7 лютого 2023 року № 36-к та звільнено ОСОБА_1 на підставі ч.3 т.40 КЗпП, оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності. ОСОБА_1 звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП.

Вважає звільнення незаконним, виходячи з того, що у відповідача були відсутні зміни в організації виробництва і праці, зокрема реорганізація підприємства. Відповідачем порушено законодавство з питань вивільнення працівника та порушення вимоги про ознайомлення з усіма наявними вакантними посадами. ОСОБА_1 не було запропоновано посаду начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, яка повністю відповідала його кваліфікації. Відповідачем допущено порушення вимоги про погодження вивільнення та отримання згоди первинної профспілкової організації. Відповідачем також порушено вимоги законодавства з питань вивільнення працівника та порушення вимоги про ознайомлення з усіма наявними вакантними посадами.

Незаконним звільненням ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Завдання моральної шкоди незаконними діями відповідача полягає в наступному: безпідставне звільненні та приховування вакансій; порушення життєвих планів у зв`язку з необхідністю пошуку роботи; порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість належного фінансового забезпечення сім`ї; тяжкі душевні страждання, які зазнав і зазнає позивач внаслідок протиправної поведінки відповідача.

З урахуванням принципів розумності і справедливості , глибини душевних страждань, урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, зокрема можливості реалізації професійних навичок та досвіду як управлінця та інженера в сфері атомної енергетики, розмір моральної шкоди ОСОБА_1 , спричинено неправомірними діями відповідача складає 50000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 7 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на рівнозначній посаді начальника 1 групи дільниці дезактивації Філії «Відокремлений підрозділ «Аварійно- технічний центр» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2023 року по 6 лютого 2024 року у загальному розмірі 715023,36 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 32000 грн.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вважає рішення незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, таким, що порушує загальні принципи права.

Внесення змін до штатного розпису відбулось з метою оптимізації виконання робіт та оперативного виконання поставлених задач. Додатково, в службовій записці Тво головного інженера ВП АТЦ від 4 листопада 2022 року зазначено, що у зв`язку з істотними змінами завантаженості структурних підрозділів служби роботи з радіоактивними відходами (дільниця робіт з радіоактивними відходами та дільниця дезактивації), зокрема у зв`язку з відміною у 2022 та 2023 роках робіт, виконуваних ВП АТЦ для ВП ЗАЕС, а також необхідністю виконання робіт з гідроізоляції БВтаП без залучення субпідрядних організацій. Вакантні посади позивача пропонувалися тричі.

Апелянт зазначає, що посада начальника 1 групи дільниці дезактивації була єдиною на підприємстві, відповідно положення ст.42 КЗпП України щодо переважного права не застосовується.

Судом було необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди. Однак позивачем не було надано доказів нанесення моральної шкоди, не вказано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Також апелянт зауважує, що позивач одразу після скорочення був працевлаштований на посаду заступника головного інженера у контрагента АТ «НАЕК «Енергоатом» ТОВ «Центр гідроізоляції і покрівлі».

Суд прийняв докази понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги стороною позивача без їх направлення відповідачу, що взагалі унеможливило підготування контраргументів і є грубим порушенням процесуального права.

Позивачем було обрано неправильну форму захисту порушених прав, зокрема поновити на роботі на альтернативній посаді»

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Романюк М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

В судовому засіданні представник АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Тютюнник Г.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Романюк М.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що у період з 15 серпня 2022 року по 14 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Аварійно-технічний центр» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на посаді начальника дільниці дезактивації 1 групи Служби роботи з радіоактивними відходами.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника дільниці дезактивації 1 групи Служби роботи з радіоактивними відходами згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (наказ № 44-к від 14 лютого 2023 року.

Відповідно до наказу ВП «Аварійно-технічний центр» від 7 листопада 2022 року № 291 «Про внесення змін до штатного розпису ВП «Аварійно-технічний центр» було внесено зміни до діючого штатного розпису, а саме: 1.Виведено із штатного розпису служби роботи з радіоактивними відходами дільницю роботи з радіоактивними відходами (СРРВ розділ 18 ДРРВ підрозділ 18.1) у складі: майстер 1 групи дільниці роботи з радіоактивними відходами служби роботи з радіоактивними відходами - 1 штатна одиниця; провідний інженер - технолог дільниці роботи з радіоактивними відходами служби роботи з радіоактивними відходами - 2 штатні одиниці; інженер-технолог 1 категорії дільниці роботи з радіоактивними відходами служби роботи з радіоактивними відходами - 1 штатна одиниця; переробник радіоактивних відходів 6 розряду дільниці роботи з радіоактивними відходами служби роботи з радіоактивними відходами - 4 штатні одиниці.

2. Виведено із штатного розпису служби роботи з радіоактивними відходами дільницю дезактивації (СРРВ розділ 18 ДД підрозділ 18.2) у складі: начальник 1 групи дільниці дезактивації - 1 штатна одиниця; інженер-технолог 1 категорії (хімічні технології) дільниці дезактивації - 1 штатна одиниця; дезактиваторник 5 розряду дільниці дезактивації - 4 штатні одиниці; ізолювальник на гідроізоляції 6 розряду дільниці дезактивації - 2 штатні одиниці.

3. Введено в штатний розпис служби роботи з радіоактивними відходами дільницю роботи з радіоактивними відходами (СРРВ розділ 18 ДРРВтаГ підрозділ 18.1) у складі: майстер 1 групи дільниці роботи з радіоактивними відходами та гідроізоляції служби роботи з радіоактивними відходами - 1 штатна одиниця; провідний інженер- технолог дільниці роботи з радіоактивними відходами та гідроізоляції служби роботи з радіоактивними відходами - 1 штатна одиниця; інженер-технолог 1 категорії дільниці роботи з радіоактивними відходами та гідроізоляції служби роботи з радіоактивними відходами - 1 штатна одиниця; переробник радіоактивних відходів 6 розряду дільниці роботи з радіоактивними відходами та гідроізоляції служби роботи з радіоактивними відходами - 4 штатні роботи; ізолювальник на гідроізоляції 6 розряду дільниці дезактивації - 2 штатні одиниці.

4. Введено в штатний розпис служби роботи з радіоактивними відходами сектор з дезактивації (СРРВ розділ 18 СД підрозділ 18.2) у складі: начальник сектору дезактивації - 1 штатна одиниця; дезактиваторник 5 розряду сектору дезактивації - 4 штатні одиниці.

Листом від 3 січня 2023 року № 01-к позивачу надано список вакантних посад у ДП «НАЕК «Енергоатом» станом на 2 січня 2023 року.

Листом від 9 січня 2023 року № 02-к позивачу надано список наявних вакантних посад у ВП АТЦ, станом на 6 січня 2023 року, повідомленням від 2 лютого 2023 року знову надано перелік вакантних посад у ВП АТЦ.

З вказаними у листах вакантними посадами позивач не погодився, оскільки такі не відповідають його спеціалізації.

Крім того, установлено, що позивач є членом профспілкового комітету.

Відповідно до п. 11.8 Колективного договору із змінами та доповненнями від 21 квітня 2021 року не допускається звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, протягом двох років після закінчення терміну виборних повноважень, крім випадку повної ліквідації підприємства чи вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи за ініціативою роботодавця.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи повідомлення від 7 листопада 2022 року ВП «Аварійно-технічний центр» ДП «НАЕК «Енергоатом» голові профспілкового комітету первинної профспілкової організації, однак рішення (згода на вивільнення чи відмова у вивільненні ОСОБА_1 ) відсутнє.

Зі змісту Положення про сектор дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами (введено в дію 2 грудня 2022 року) та Положення про дільницю дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами (введено в дію 19 серпня 2022 року), завдання та функції сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами та дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, організаційна структура та взаємовідносини з іншими підрозділами ВП АТЦ та сторонніми організаціями майже не відрізняються.

Згідно з Посадовою інструкцією начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами (введено в дію 22 грудня 2022 року) та Посадовою інструкцією начальника дільниці дезактивації 1 групи служби роботи з радіоактивними відходами (введено в дію 9 вересня 2022 року) функціональні обов`язки за даними посадами є аналогічними.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із наявних в матеріалах справи документів, зокрема службової записки Тво головного інженера ВП АТЦ від 4 листопада 2022 року та службової записки начальника відділу кадрів та соціальних питань від 1 листопада 2022 року № 1144, слідує, що зміни у складі СРРВ у підрозділі дезактивації в частині виконання посадових обов`язків начальника даного підрозділу за посадою, спеціальністю, кваліфікацією, професією, відсутні. Виведені зі штатної чисельності посади ( в тому числі посада начальника дільниці дезактивації 1 групи служби роботи з радіоактивними відходами) одразу ж було змінено введенням практично ідентичними рівнозначними посадами ( в тому числі посада начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами), що ставить під сумнів дійсність підстав для прийняття ВП АТЦ наказу від 7 листопада 20202 року № 291 «Про внесення змін до штатного розпису ВП АТЦ» та подальшого звільнення позивача. Оскільки фактично зміни в організації виробництва і праці у відокремленому підрозділі «Аварійно-технічний центр» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», реорганізація товариства не відбулися, позивачу не було запропоновано посаду начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, яка повністю відповідала кваліфікації останнього, звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним, ОСОБА_1 підлягає поновленню на рівнозначній посаді, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд урахував обставини справи, а також доводи позивача в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме те, що незаконні дії відповідача щодо звільнення за наказом від 14 лютого 2023 року № 44-к, пропонування роботи, яка не відповідає кваліфікації позивача, призвели до погіршення психологічного самопочуття останнього, втрати його ділової репутації, як висококваліфікованого фахівця.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівник реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про робу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формо виникнення трудових правовідносин.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника..

Судом установлено, що наказами ТВО директора Відокремленого підрозділу АТЦ були внесені зміни до діючого штатного розпису, зокрема, виведено із штатного розпису служби роботи з радіоактивними відходами дільницю дезактивації і введено в штатний розпис служби роботи з радіоактивними відходами сектор з дезактивації, а також виведено зі штатної чисельності посаду начальника 1 групи дільниці дезактивації ( посаду займав ОСОБА_1 ) і одночасно введено посаду начальника сектору дезактивації.

Встановивши, що завдання та функції сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами та дільниці дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, організаційна структура та взаємовідносини з іншими підрозділами ВП АТЦ та сторонніми організаціями не змінилися, функціональні обов`язки за посадовою інструкцією начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами та начальника дільниці дезактивації 1 групи служби роботи з радіоактивними відходами є аналогічними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, реорганізація підприємства. Посада начальника сектору дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, яка повністю відповідача кваліфікації ОСОБА_1 , останньому запропонована не була.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки роботодавцем був порушений порядок розірвання трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України позивачем, вимоги останнього щодо поновлення на роботі є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції фактично було проаналізовано доцільність змін та їх вплив на діяльність підприємства, що лежить поза межами компетенції суду, оскільки суд не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки як убачається із тексту рішення суду суд першої інстанції перевіряв лише дотримання роботодавцем законодавства про порядок розірвання трудового договору з ОСОБА_1 і не досліджував питання про доцільність проведення скорочення штату на підприємстві.

Принцип доцільності у п.1 ст.40 КЗпП України фактично вказує на право керівника та означає, що обрана ним підстава для розірвання трудового договору узгоджується з метою розвитку підприємства та, за його внутрішнім переконанням, є найбільш ефективним та правильним способом для досягнення визначеної мети, виходячи з обставин, які склались. Законодавець у даному випадку прямо передбачає певну свободу розсуду роботодавця, який приймає рішення для розвитку підприємства, установи, організації з урахуванням особливостей господарської (управлінської) діяльності у тій чи іншій сфері. Але доцільність у п.1 ст.40 КЗпП України не має протиставлятися законності й обґрунтованості порядку звільнення працівників.

Встановивши лише те, що ОСОБА_1 було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України з порушенням порядку, суд дійшов правильного висновку, що порушені трудові права ОСОБА_1 підлягають захисту.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки в законодавстві України відсутнє поняття «альтернативна посада», на яку просив поновити себе ОСОБА_1 , а суд першої інстанції замість того, щоб відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, самостійно змінив позовні вимоги при ухваленні рішення, пославшись на ч.2 ст.5 ЦПК України, тим самим вийшов за межі заявлених вимог, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 зазначив, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - внести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Оскільки посада начальника 1 групи дільниці дезактивації служби роботи з радіоактивними відходами, яку займав ОСОБА_1 , виведена із штатного розпису відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач для виконання рішення суду повинен поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.3 постанов від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив поновити його на роботі на альтернативній посаді начальника I групи дільниці дезактивації Відокремленого підрозділу «аварійно -технічний центр» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача про поновлення його на роботі, у рішенні правильно зазначив «рівнозначна» посада, що не є виходом за межі позовних вимог, а лише спрямоване на відновлення порушених прав працівника.

Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що позовні вимоги пред`явлені до відокремленого підрозділу, який не є юридичною особою, відповідно не може бути відповідачем у цій справі, слід зазначити наступне.

Дійсно, звертаючись до суду з позовом, позивач у позові зазначив відповідачем ДП «Національна Атомна Енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Аварійно-технічний центр» ДП «Національна атомна Енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою суду першої інстанції від 21 вересня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено заяву сторони позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

Ухвалою суду першої інстанції від 17 січня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі в якості належного відповідача АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ( а.с.175). Після чого інтереси відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом» представляв Тютюник В.О .

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Романюк М.В. подала заяву, в який виклала позовні вимоги до належного відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом».

Таким чином, вимоги позивача заявлені до АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке і є належним відповідачем у цій справі.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції поклав на відповідача обов`язок щодо повного відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, не надавши можливості відповідачу оскаржити судові витрати, при цьому порушивши процесуальний порядок їх розгляду, є безпідставними.

Так, позивач в позовній заяві на виконання п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

27 липня 2023 року в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Романюк М.В. подала заяву, до якої на підтвердження судових витрат подала відповідні документи: договір про надання послуг № 18/01/2023 з додатком № 1 від 18 січня 2023 року; акт приймання-передачі від 27 липня 2023 року; довідку щодо використання робочого часу адвоката від 27 липня 2023 року; платіжні документи на підтвердження оплати за вказаним договором на загальну суму 32000 грн. Заява була прийнята судом, про що постановлена відповідна ухвала, занесена до протоколу судового засідання. В судовому засіданні приймав участь представник відповідача Тютюник В.О .

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачу не було відомо про заяву позивача і він був позбавлений можливості надати свої заперечення. Оскільки відповідач, маючи можливість подати заперечення щодо співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, їх не подав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.

Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що судом було необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди, то в цій частині колегія суддів частково погоджується з такими доводами.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма права містить перелік юридичних фактів, що є підставо виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а статтею 237_1 цього Кодексу передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення порушених прав, зокрема виданням наказу про поновлення на роботі позивача, а має самостійне юридичне значення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд першої інстанції свій висновок в достатній мірі не обґрунтував. Колегія суддів не погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою моральної шкоди, оскільки такий є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і призведе до безпідставного збагачення позивача..

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (ч.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (х тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає, що справедливою сатисфакцією компенсації позивачеві моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням буде 5000 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачеві колегія суддів, враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконного звільнення, тривалість немайнових втрат останнього, при цьому суд враховує, що з 6 березня 2023 року ОСОБА_1 працевлаштований до ТОВ «Центр гідроізоляції покрівлі» на посаду заступника головного інженера.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні, а визначена судом сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Аварійно-технічний центр» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 підлягає зменшенню з 20000 грн. до 5000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема витрат позивача на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

В судовому засіданні 19 червня 2024 року представник позивача адвокат Романюк М.В. заявила про витрати позивача на професійну правничу допомогу , понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат позивача стороною позивача надана додаткова угода до договору № 18/01/2023 про правову допомогу від 2 травня 2024 року, якою передбачена вартість послуг адвоката складає 32000 грн., акт приймання-передачі до договору № 18/01/2023 та довідка одо використаного робочого часу адвоката.

Адвокатом Романюк М.В. позивачеві ОСОБА_1 надані такі послуги: отримання апеляційної скарги та ухвали від 30 квітня 2024 року про відкриття апеляційного провадження, на що витрачена 1 година; вивчення доводів апеляційної скарги, аналіз підстав для апеляційного оскарження рішення суду та судової практики та правової позиції для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, на що втрачено 9 годин.

Представником відповідача до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому просив зменшити розмір судових витрат до 3200 грн. Вважає витрати позивача на правову допомогу завищеними, неспівмірними зі складністю справи, реальною проведеною роботою адвоката.

Колегія суддів погоджується з позицією представника відповідача з огляду на таке.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, з урахуванням заперечень сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в ході апеляційного перегляду справи 3200 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 7 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії « «Відокремлений підрозділ «Аварійно-технічний центр» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 20000 грн. до 5000 грн., витрати на професійну правничу допомогу з 32000 грн. до 16000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» « на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3200 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 5 липня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: О.В.Немировська

А.М. Стрижеус