Ухвала

від 08.07.2024 по справі 911/994/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/994/23

Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Коробенко Г.П.

у справі № 911/994/23

за позовом приватного підприємства "Укрпалетсистем"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина"

про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/994/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій скаржником касаційній скарзі зазначення підстави касаційного оскарження зводиться лише до цитування частини другої статті 287, проте скарга не містить чіткого посилання на відповідний пункт вказаної норми, а також належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга у цій справі, а окремі наведені у скарзі посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду, не формують чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як підстава для касаційного оскарження без прямої вказівки на це скаржника.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі подано у 2023 році.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову в зазначеній справі є дві вимоги немайнового характеру. Отже, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 10 736,00 грн (2 684,00 грн х 2 х 200 %). До касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додана платіжна інструкція від 14.06.2024 № 448 про сплату судового збору у сумі 10 736,00 грн, проте зазначена платіжна інструкція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

При зверненні до суду, скаржник долучив до клопотання копію платіжної інструкції від 14.06.2024 № 448 про сплату судового збору у сумі 10 736,00 грн, з якої вбачається, що в графі "призначення платежу" зазначено: 101; 101 32611564; Судовий збір, за позовом ТОВ "Золота середина", на рішення від 23.04.2024 по справі 911/944/23, ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господа;.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Згідно з пунктом 37 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема "призначення платежу".

Платник заповнює реквізит "призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 розділу ІІ Інструкції).

Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Разом з тим, у графі "Призначення платежу" обов`язково необхідно вказати, зокрема, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Отже, зазначена вище платіжна інструкція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки у платіжному документі в графі "призначення платежу" вказано інший номер справи, а саме: № 911/944/23, тоді як скаржник оскаржує судове рішення у справі № 911/994/23.

Таким чином, додана скаржником до касаційної скарги платіжна інструкція від 14.06.2024 № 448 про сплату судового збору у розмірі 10 736,00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Водночас Суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).

Цей Порядок розроблено зокрема на виконання статті 7 Закону та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (пункт 2 розділ І Порядку).

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: чітко вказати пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку, або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій; надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі 10 736,00 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 911/994/23 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Золота Середина", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй