Постанова

від 05.09.2024 по справі 911/994/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/994/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л. М.,

за участю представників:

приватного підприємства «Укрпалетсистем»: Петров О. Е.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»: Сич М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Коробенко Г.П.

у справі № 911/994/23

за позовом приватного підприємства «Укрпалетсистем»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»

про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Приватне підприємство «Укрпалетсистем» (далі - ПП «Укрпалетсистем», позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» (далі - ТОВ «Золота Середина», відповідач), в якому просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачем в мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації під заголовком «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок» такого змісту: «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок»; «…про махінації Компанії UPG білоруського олігарха ОСОБА_5…»; «Мережа АЗК UPG, яка де-факто належить білоруському олігарху ОСОБА_5» та сину диктатора ОСОБА_4 ОСОБА_6…»; «… «ребрендинг» зроблено лише для того, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставних особам»; «Перш ніж стати частиною українського бізнесу та «перефарбуватись» в UPG, компанія входила в орбіту білоруського олігарха ОСОБА_5. Нині за нашими даними, за нею стоїть і керує ОСОБА_5»;

- зобов`язати відповідача спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом публікації «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок», розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 тексту спростування наступного змісту «Спростування. За цією адресою мережі Інтернет було поширено недостовірну інформацію, що порушує ділову репутацію юридичної особи Приватного підприємства «Укрпалетсистеми». Дана інформація визнана недостовірною судом». Під спростуванням викласти відповідне повідомлення про ухвалене у даній справі рішення, в саме: вид судового рішення (рішення, постанови), дату його ухвалення, номер справи та текст резолютивної частини рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є компанією, яка орендує (управляє) мережами АЗС/АЗК UPG, яка складається з 73-х АЗС/АЗК. Позивач є українською компанією, яка працює на ринку з 2003 року, діяльність якої пов`язана з реалізацією пального. При цьому до складу учасників (засновників) позивача або осіб, що мають контроль над позивачем, ніколи не входили білоруський олігарх ОСОБА_5, ні син білоруського президента ОСОБА_4, ні будь-яка інша іноземна юридична чи фізична особа, як стверджується у вищевказаній публікації. Таким чином, поширена відповідачем у мережі Інтернет інформація щодо позивача є фактичним твердженням, а не судженням, що порушує ділову репутацію останнього, і що поширення спірної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2023 у справі № 911/994/23 в задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано тим, що розповсюджена інформація є предметом суспільного інтересу, який переважає захист немайнових прав позивача. Також позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження, яким саме чином і в якій мірі оскаржувана інформація завдає шкоди особистим немайновим благам саме позивача.

Інформація викладена відповідачем у спірній публікації, не може бути підставою для захисту права на недоторканість ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних, мала вигляд оціночних суджень у формі гострої критики про компанію та мережу заправок UPG, а також відсутні докази того, що саме публікація відповідача зумовила порушення ділової репутації позивача.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача.

Визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію приватного підприємства «Укрпалетсистем» інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під заголовком «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок» такого змісту: «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалася на польський ринок»; «…про махінації компанії UPG білоруського олігарха ОСОБА_5»; «Мережа АЗК UPG, яка де-факто належить білоруському олігарху ОСОБА_5» та сину диктатора ОСОБА_4 ОСОБА_6…»; «… «ребрендинг» зроблено лише для того, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставним особам»; «Перш ніж стати частиною українського бізнесу та «перефарбуватись» в UPG, компанія входила в орбіту білоруського олігарху ОСОБА_5. Нині за нашими даними, за нею стоїть і керує ОСОБА_5».

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення між заголовком та першим абзацом публікації «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалася на польський ринок», розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 тексту спростування наступного змісту: «Спростування. За цією адресою в мережі Інтернет було поширено недостовірну інформацію, що порушує ділову репутацію юридичної особи приватного підприємства «Укрпалетсистем». Дана інформація визнана недостовірною судом». Під спростуванням викласти повідомлення про ухвалене у даній справі рішення, а саме: вид судового рішення (рішення, постанова), дату його ухвалення, номер справи та текст резолютивної частини рішення.

Стягнуто з ТОВ «Золота Середина» на користь ПП «Укрпалетсистем» 5 368,00 грн судового збору, 13 500,00 грн вартості висновку експерта № 951/02/2023 комп`ютерно-технічної експертизи інформації та 37 500,00 грн вартості висновку експерта № 952/02/2023 за результатами семантико-текстуальної експертизи від 14.02.2023.

Стягнуто з ТОВ «Золота Середина» на користь ПП «Укрпалетсистем» 8 052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова суду мотивована тим, що головною темою публікації є інформація щодо діяльності компанії UPG та її зв`язок із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у статті.

7. Висловлювання, які містяться у тексті публікації, мають стверджувальний характер, містять основні думки та тези, в яких автор інформує читачів про доконаний факт про діяльність компанії UPG та її зв`язок із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у статті, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст свого повідомлення у вигляді оповіді про певні обставини, та робить висновки з цих фактів.

8. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено, що висвітлена ним у статті інформація стосується суспільного інтересу у розумінні частини 2 статті 29 Закону України №2657-XII, публікація відповідача стосується теми організації бізнесу у сфері імпорту палива, бізнесових зв`язків, при цьому відповідач не навів та не довів суду, що така інформація свідчить про загрозу економічному та/або політичному середовищу країни, та/або господарська діяльність позивача має негативні наслідки для економіки країни.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

9. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 02.10.2023 у справі № 911/994/23.

10. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. Відповідач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 277 Цивільного кодексу України, без урахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми ст. 277 Цивільного кодексу України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. Приватне підприємство «Укрпалетсистем» є українською компанією, що працює на ринку паливно-мастильних матеріалів України з 2003 року.

Діяльність компанії охоплює два основних напрямки: оптові продажі (бензовозні норми) та роздрібні продажі світлих нафтопродуктів (власна мережа АЗК UPG), про що зазначено на сайті за посиланням: https://upg.ua/upg/.

14. 11 березня 2014 року між ОСОБА_1 (ліцензіар) та ПП «Укрпалетсистем» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 1/14 про передачу прав на використання знака для товарів і послуг (ліцензійний договір), за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату за винагороду на строк дії цього договору виключну ліцензію (виключні права) на використання знака для товарів і послуг щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві за класами МАТП.

15. Ліцензіар є власником свідоцтва України від 11.03.2014 №183111 на знак для товарів і послуг «upg».

16. Згідно з п. 1.2 ліцензійного договору використання знака для товарів і послуг - нанесення його на будь-який товар, для якого він зареєстрований, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначенням нанесення знака для товарів і послуг з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування її під час пропонування та надання будь-яких послуг, для якої знак для товарів і послуг зареєстрований; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернету, у тому числі в доменних іменах.

17. Ліцензіату надається право на: використання торговельної марки на території України та інших країнах світу; видачу невиключних ліцензій (субліцензій) на використання знака для товарів і послуг на території України та інших країнах світу третім особам (п. 2.2 ліцензійного договору).

18. Цей договір укладений строком на 5 років і набуває чинності з дати його підписання сторонами.

19. Додатковою угодою від 01.03.2019 до ліцензійного договору сторони вирішили продовжити дію ліцензійного договору терміном на чотири роки та домовились викласти пункт 13.1 цього договору у новій редакції: «Цей договір укладений строком на 9 (дев`ять) років і набуває чинності з дати його підписання сторонами».

20. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною ліцензійного договору.

21. 06 січня 2023 року та повторно 09 січня 2023 року на сайті інтернет-видання OBOZREVATEL, яке належить відповідачу, за адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено статтю під заголовком «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалася на польський ринок».

22. По тексту статті зазначається: «… про махінації компанії UPG білоруського олігарха ОСОБА_5»; «Мережа АЗК UPG, яка де-факто належить білоруському олігарху ОСОБА_5» та сину диктатора ОСОБА_2 вийшла на польський ринок»; «… «ребрендинг» зроблено лише для того, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставних особам»; «Перш ніж стати частиною українського бізнесу та «перефарбуватись» в UPG, компанія входила в орбіту білоруського олігарха ОСОБА_5. Нині за нашими даними, за нею стоїть і керує ОСОБА_5».

23. Позивач у позові зазначає, що, відповідач поширив спірну інформацію у вище зазначеній статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, оприлюднену у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет на сайті Інтернет-видання «obozrevatel», що належить відповідачеві.

24. Позивач, вважаючи розміщену відповідачем публікацію щодо позивача, такою, що має ознаки недостовірної інформації, та такою, що порушує його ділову репутацію і призвела до порушення його немайнових прав звернувся з відповідним позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

25. За змістом ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

26. Здійснення свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та інш.), передбачених ст. 10 Конвенції, пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

27. Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

28. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

29. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України).

31. Згідно з ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

32. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

33. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

34. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

35. Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення..

36. За приписами ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

37. Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

38. У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 зазначено, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

39. Таким чином, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

40. Достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права (постанова ВС від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21).

41. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

42. Під негативною інформацією, зокрема, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

43. Водночас, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

44. За приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

45. Європейський суд з прав людини зазначав, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

46. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).

47. Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

48. Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

49. Водночас, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

50. При вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації, тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).

51. Верховний Суд зазначає, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

52. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

53. Предметом доказування у цій справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки та/або фактичних тверджень у поширеній відповідачем інформації.

54. Позивач послідовно вказував на те, що розповсюджена відповідачем інформація містить саме фактичні твердження та має негативний характер.

55. Натомість скаржник наполягає на тому, що опублікована інформація має характер лише оціночних суджень.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, і не заперечується відповідачем, що відповідачем поширено спірну інформацію у статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, оприлюднену у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет на сайті Інтернет-видання «obozrevatel», що належить відповідачу. Інформація поширена відповідачем стосується позивача.

57. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є українським приватним підприємством, якому присвоєно код ЄДРПОУ юридичної особи: 32285224, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Працює на ринку паливно-мастильних матеріалів України з 2003 року та є ліцензіатом за ліцензійним договором №1/14 від 11.03.2014 на знак для товарів і послуг «UPG». Зазначене свідчить про те, що позивач використовує знак для товарів і послуг «UPG» з 11.03.2014.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач є українським приватним підприємством, місцезнаходження якого Україна, 11571, Житомирська область, Коростенський району, село Ушомир, вулиця Березюка, будинок 15. Засновником та кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянка України ОСОБА_7, директором є ОСОБА_3 .

58. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доказів, які надавалися як позивачем у справі так і відповідачем. До того ж, з метою з`ясування питань, чи містить поширена відповідачем публікація негативну інформацію про ПП «Укрпалетсистем» та в якій формі її виражено - твердження чи оціночного судження (критика), апеляційний господарський суд оцінив фрагменти тексту статті під назвою «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок», розміщеної для невизначеного кола осіб у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2: «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок»; «…про махінації Компанії UPG білоруського олігарха ОСОБА_5»; «Мережа АЗК UPG, яка де-факто належить білоруському олігарху ОСОБА_5» та сину диктатора ОСОБА_4 ОСОБА_6…»; «… «ребрендинг» зроблено лише для того, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставних особам»; «Перш ніж стати частиною українського бізнесу та «перефарбуватись» в UPG, компанія входила в орбіту білоруського олігарху ОСОБА_5. Нині за нашими даними, за нею стоїть і керує ОСОБА_5».

59. Судом встановлено, що головною темою тексту є інформація щодо діяльності компанії «UPG» та її зв`язок із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у статті.

Висловлювання, які містяться у тексті публікації, мають стверджувальний характер, містять основні думки та тези, в яких автор інформує читачів як про доконаний факт про діяльність компанії «UPG» та її зв`язок із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у статті, вказує на існування певних фактів та констатує їх, викладаючи текст свого повідомлення у вигляді оповіді про певні обставини, та робить висновки з цих фактів.

60. Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані висловлювання, у корелятивному взаємозв`язку зі змістом публікації в цілому, врахувавши загальний тон висловлювань, який має експресивно емоційний характер, та контекст, в якому вони були викладені, дійшов висновку про те, що така інформація є твердженнями, в яких події представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей з огляду на таке.

З урахуванням поняття «публіцистичний стиль», наведеного в Енциклопедії сучасної України, електронний ресурс, викладений в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, суд апеляційної інстанції вважає, що текст статті складений публіцистичним стилем мовлення та висвітлює інформацію щодо комерційної діяльності компанії UPG» та її зв`язок із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю, зазначеними у тексті статті.

Назва статті «Компанія UPG, за якою стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4, прорвалась на польський ринок» є інформацією у формі твердження про факт - істинну подію, яка існує у реальності, що за «Компанією UPG стоїть білоруський олігарх і син ОСОБА_4», і що «Компанія UPG прорвалась на польський ринок».

У статті міститься висловлювання «…про махінації Компанії UPG білоруського олігарха ОСОБА_5», яке містить інформацію у формі твердження про зв`язок Компанії UPG із вказаною особою, як істинну подію, яка існує у реальності.

Факт, визначення якого міститься у Великому тлумачному словнику сучасної мови, викладеному в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 - це дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді.

У статті міститься речення «Мережа АЗК UPG, яка де-факто належить білоруському олігарху ОСОБА_5» та сину диктатора ОСОБА_4 ОСОБА_6…» , в якому використано слово «де-факто», при викладені інформації про належність мережі АЗК UPG білоруському олігарху ОСОБА_5 та сину диктатора ОСОБА_4.

У Тлумачному словнику української мови, який розміщений у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 розтлумачено поняття «де-факто», а саме: фактично, на ділі. Це слово використовується для викладення інформації у формі твердження про подію, факт щодо належності мережі АЗК UPG вказаним особам.

Речення «… «ребрендинг» зроблено лише для того, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставних особам» містить слово «ребрендинг», яке згідно з Тлумачним словником української мови (ІНФОРМАЦІЯ_5), означає зміну вивіски, зміну знакової системи символів, що призводить до зміни стилю або концепції, з метою намагання розширити свою цільову аудиторію або виходу на нові ринки.

Вказане слово використовується у маркетингу та означає активну маркетингову стратегію, що передбачає комплекс заходів щодо зміни бренду або його складових: назви, логотипу, слогану, візуального оформлення, із супутньою зміною позиціювання.

Зазначене речення містить твердження щодо використання ребрендингу Компанією UPG, щоб оминати всі санкції Євросоюзу завдяки підставним особам.

Речення «Перш ніж стати частиною українського бізнесу та «перефарбуватись» в UPG, компанія входила в орбіту білоруського олігарху ОСОБА_5. Нині за нашими даними, за нею стоїть і керує ОСОБА_5» містить інформацію у формі твердження про зв`язок Компанії UPG із вказаною особою, як істинну подію, яка існує у реальності.

61. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висловлювання вказані вище, які містяться у спірній публікації, мають стверджувальний характер. Ці висловлювання містять основні думки та тези, в яких, як про доконаний факт інформуються читачі, вказується про існування певних фактів щодо зв`язку Компанії UPG із вказаними особами відносинами контролю у вигляді оповіді про певні обставини з викладенням висновків щодо цих фактів. У наведених висловлюваннях не міститься мовностилістичних засобів (гіпербол, алегорій, сатири), спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, підкреслюють вірогідність повідомлюваного і вказують на суб`єктивну думку, судження, погляду автора тексту на події, що відбулися чи відбуваються, а, отже, відображають суб`єктивну, особисту точку зору та ставлення до описаних подій.

Таким чином, ці висловлювання не є оціночними судженнями, які не підлягають верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку, перевірка достовірності викладеної інформації цілком можлива.

62. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що оспорювана позивачем інформація має явний критично-оціночний характер, стаття має суспільний інтерес, оскільки поширені оціночні судження стосуються резонансних подій.

63. Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що розповсюджена інформація є предметом суспільного інтересу, який переважає захист немайнових прав позивача. Також позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження, яким саме чином і в якій мірі оскаржувана інформація завдає шкоди особистим немайновим благам саме позивача.

64. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

65. Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації.

Крім того, слід враховувати ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації, ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація, способи отримання інформації.

66. Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не зазначено в чому полягає суспільний інтерес, що висвітлена відповідачем у статті інформація стосується суспільного інтересу у розумінні ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію».

67. Суд першої інстанції в рішенні вказав на те, що інформація викладена відповідачем у спірній публікації, не може бути підставою для захисту права на недоторканість ділової репутації, оскільки спірна інформація була здобута відповідачем на підставі аналізу відкритих даних.

68. Водночас відповідачем не надано доказів, з яких саме публікацій опублікованих раніше (відкритих даних) відповідачем взято інформацію про позивача стосовно зв`язку останнього із особами, пов`язаними з позивачем відносинами контролю зазначеними у спірній публікації, вказаного не встановлено судом першої інстанції.

69. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що інформація зазначена в спірній публікації є фактичним твердженням.

70. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

71. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

72. З огляду на те, що будь-яке пов`язування господарської діяльності позивача з білоруським олігархом та особою, пов`язаною родинними зв`язками з посадовою особою Республіки Білорусь, викликає різку негативну соціальну оцінку та негативний імідж мережі АЗС/АЗК UPG серед населення України, та дає хибне уявлення про господарську діяльність позивача як господарюючого суб`єкта в умовах військового стану в України, оскільки Республіка Білорусь асоціюється в Україні як країна, яка підтримує агресора після повномасштабного вторгнення рф на територію України, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що поширена відповідачем інформація шкодить діловій репутації позивача та порушує його особисті немайнові права.

73. Ураховуючи наведені вище норми права та встановлений судом апеляційної інстанції склад правопорушення в діях відповідача, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про необхідність спростування такої недостовірної інформації.

74. Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та вказує на невірне застосування ст. 277 Цивільного кодексу України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано сукупність всіх обставин, за яких має бути задоволено позовні вимоги.

75. Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на зазначену постанову, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 щодо вирішення питання про установлення негативних тверджень та оціночних суджень.

76. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність негативних тверджень у спірній публікації відповідача, з якими погоджується Верховний Суд. Тому Верховний Суд не вбачає підстав для переоцінки доказів, у необхідності якої відповідач намагається переконати Верховний Суд, в аспекті того, що спірні висловлювання є оціночними судженнями.

77. Отже, скаржник у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови в цій справі. Тому Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

79. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому відсутні підстави для її скасування, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

82. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 911/994/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

О. А. Кролевець