Ухвала

від 09.07.2024 по справі 541/939/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

справа № 541/939/22

провадження № 61-9009ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Омелай Дениса Владиславовича, на постанову Полтавського апеляційного суду

від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Омелай Д. В. подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у цивільній справі № 541/939/22.

За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

І. Щодо строку на касаційне оскарження

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Омелай Д. В. отримав 22 травня 2024 року.

Водночас, за відомостями підсистеми Електронний суд, представник ОСОБА_1 - адвокат Омелай Д. В., із 02 червня 2021 року має зареєстрований електронний кабінет та комунікував з апеляційним судом у справі № 541/939/22 із використанням цієї підсистеми.

Постанова Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 541/939/22 доставлена до електронного суду 02 травня 2024 року о 17:50 годині.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частин шостої статті 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Отже у разі, якщо оскаржену постанову апеляційного суду, було надіслано до електронного кабінету адвоката Омелай Д. В. після 17 години 02 травня

2024 року, вона вважається врученою йому та ОСОБА_1 03 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Доказів того, що постанова Полтавського апеляційного суду від 23 квітня

2024 року не була доставлена до електронного кабінету адвоката Омелай Д. В., не надано.

За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження наразі не можуть бути визнані поважними.

За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

ІІ. Щодо підстав касаційного оскарження

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України

заявник зокрема вважає, що апеляційний суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, які не підлягали застосуванню, оскільки обставини розглядуваної справи не є подібними до обставин справи № 541/939/22.

Натомість правильне тлумачення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні правильно застосовує висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, однак особа, яка подає касаційну скаргу вважає, що наявні підстави для відступлення від цього висновку та вмотивовано обґрунтовує необхідність такого відступу.

У разі якщо, особа, яка подає касаційну скаргу вважає, що суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду у правовідносинах, які не є подібними (тобто ці висновки Верховного Суду взагалі не підлягали застосуванню у розглядуваній справі), посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, є некоректним.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:

1) надання доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зокрема зазначення дати вручення оскарженої постанови апеляційного суду.

У разі заперечення факту доставлення оскарженої постанови апеляційного суду 03 травня 2024 року до зареєстрованого електронного кабінету адвоката Омелай Д. В. в підсистемі Електронний суд, заявник має надати відповідні докази, зокрема повідомлення технічного адміністратора підсистеми тощо.

2) надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга із визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі.

Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Омелай Дениса Владиславовича, на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у цивільній справі № 541/939/22 залишити без руху.

Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, а у разі, якщо не буде подана заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович