Постанова

від 02.07.2024 по справі 873/47/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 873/47/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий Сітайло Л.Г.) від 06.05.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 15.12.2023

у третейській справі № 84/23

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп"

про звернення стягнення на заставне майно.

Учасники справи:

представник позивача - Гонтар Г.А., ліквідатор,

представник відповідача-1 - Єфремова І.В., адвокат,

представник відповідача-2 - не з`явився,

представник відповідача-3 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 15.12.2023 Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) постановив рішення (далі - Рішення) у третейській справі № 84/23 про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" (далі - Позивач) та:

- звернення стягнення на предмет застави (товари в обороті), а саме: мазут - 100 в кількості 12 066,95 тон., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (далі - Відповідач-1) та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 "Київенерго"), встановивши згідно зі статтею 21 Закону України "Про заставу" спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з метою погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" (далі - Відповідач-2) перед Позивачем за укладеним між ними договором про надання кредиту від 19.09.2007 № 19/07-К в сумі 14 840 061 грн 36 коп.;

- звернення стягнення на предмет застави (товари в обороті), а саме: мазут М-100 в кількості 16 097,30 тон., що належить Відповідачу-1 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 "Київенерго"), встановивши згідно зі статтею 21 Закону України "Про заставу" спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з метою погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива груп" (далі - Відповідач-3) перед Позивачем за укладеним між ними договором про надання кредиту від 26.12.2007 №24/07-К в сумі 19 789 667 грн 30 коп.;

- стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача 25 500 грн 00 коп. сплаченого третейського збору.

1.2. 01.03.2024 Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.

1.3. 01.04.2024 Відповідач-1 подав заяву про скасування Рішення Третейського суду.

1.4. Заява обґрунтована існуванням підстав відповідно до частини другої статті 350 ГПК України для скасування Рішення, так як справа не підсудна третейському суду на підставі статті 6 Закону України "Про третейські суди", Третейський суд ухвалюючи Рішення, вирішив питання про права та обов`язки АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 "Київенерго"), яка не брала участі у справі № 84/23 (не було залучено для участі у справі), а Позивач, звертаючись до суду обрав неналежний, неефективний спосіб захисту, реалізація якого не захищає права Позивача, оскільки на момент звернення Позивача до суду та розгляду третейської справи, відповідна застава була припинена, так як листом заступника Генерального прокурора України Т. Корнякова № 05/2/3-11598-09 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 підтверджується використання предмета застави службовими особами АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 Київенерго") та не повернення предмета застави власнику - Відповідачу-1, тоді як вжиття Відповідачем-1 заходів щодо повернення предмету застави є безрезультатним, оскільки АЕК "Київенерго", а наразі АТ "К.ЕНЕРГО" не виконало рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 та ухвалу цього суду від 12.05.2009 у справі № 41/207, ухиляючись від виконання своїх зобов`язань шляхом ініціювання процедури банкрутства.

1.5. 02.04.2024 Північний апеляційний господарський суд від 02.04.2024 ухвалив про: поновлення Відповідачу-1 строку на подання заяви про скасування Рішення Третейського суду, прийняття до розгляду заяви Відповідача-1 про скасування Рішення Третейського суду, об`єднання в одне провадження розгляд заяви Відповідача-1 про скасування Рішення Третейського суду (справа №873/58/24) та розгляд заяви Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду (справа № 873/47/24), здійснення спільного розгляду заяви Відповідача-1 про скасування Рішення Третейського суду з раніше поданою та прийнятою до провадження заявою Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 06.05.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив:

- відмовити у задоволенні заяви Відповідача-1 про скасування Рішення Третейського суду;

- залишити без змін Рішення Третейського суду;

- задовольнити заяву Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду;

- видати після набрання законної сили цією ухвалою, наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду такого змісту:

1) " Звернути стягнення на предмет застави (товари в обороті), а саме: мазут - 100 в кількості 12 066,95 тон., що належить Відповідачу-1 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 Київенерго"), встановивши згідно зі статтею 21 Закону України "Про заставу" спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з метою погашення заборгованості Відповідача-2 перед Позивачем за укладеним між ними договором про надання кредиту від 19.09.2007 № 19/07-К в сумі 14 840 061 грн 36 коп.;

2) Звернути стягнення на предмет застави (товари в обороті), а саме: мазут М-100 в кількості 16 097,30 тон, що належить Відповідачу-1 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 Київенерго"), встановивши згідно зі статтею 21 Закону України "Про заставу" спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з метою погашення заборгованості Відповідача-3 перед Позивачем за укладеним між ними договором про надання кредиту від 26.12.2007 № 24/07-К в сумі 19 789 667 грн 30 коп.

3) стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 25 500 грн 00 коп. сплаченого третейського збору".

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду в сумі 1 514 грн 00 коп.

2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для скасування Рішення Третейського суду, оскільки Ввідповідач-1 не надав суду будь-яких доказів того, що у Третейського суду були відсутні правові підстави приймати до розгляду позов за вимогами Позивача до відповідачів, задовольняти його та ухвалювати рішення, а відповідні аргументи Відповідача-1 є припущеннями. В частині вимог про видачу наказу на виконання Рішення Третейського суду суд зазначив про відсутність встановлених законом підстав для відмови у задоволенні відповідної заяви Позивача та наявність підстав для видачі виконавчого документа на примусове виконання вказаного рішення, а також встановленим фактом невиконання боржником (Відповідачем-1) добровільно Рішення Третейського суду.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Сторони уклали третейські угоди у вигляді третейського застереження в договорах застави товарів в обороті від 25.11.2008 №19/07-K-2Z та №24/07-К-4Z. Пунктом 5.2 договорів застави товарів в обороті від 25.11.2008 №19/07-K-2Z та №24/07-К-4Z сторони передбачили те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір розглядається в Постійно діючому Третейському суді при асоціації українських банків.

3.2. Боржник (Відповідач-1) добровільно не виконав Рішення Третейського суду.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

4.1. 18.05.2024 Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 та прийняти нову ухвалу - про задоволення заяви Відповідача-1 про скасування Рішення Третейського суду та про відмову Позивачу у видачі наказу на примусове виконання зазначеного рішення.

5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

5.1. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, залишив поза увагою інші визначені Позивачем підстави для скасування Рішення Третейського суду, що визначені частиною другою статті 350 ГПК України, статті 51 Закону України "Про третейські суди", оскільки зазначив та оцінив лише одну із заявлених Відповідачем-1 підстав для скасування Рішення Третейського суду, однак залишив поза увагою та без належного правового дослідження подані Відповідачем-1 та наявні в матеріалах справи докази у цій справі, зокрема щодо відсутності предмета застави, на який звернуто стягнення, через використання його службовими особами АЕК "Київенерго", що свідчить про визначення в Рішенні неналежного способу захисту Позивачем права у спірних правовідносинах, який не призведе до відновлення відповідного права Позивача, а також про вирішення Рішенням про права та обов`язки АЕК "Київенерго", у якого перебував на зберіганні відповідний предмет застави.

При цьому скаржник зауважив, що підтвердженням ухвалення Рішення Третейського суду про права та обов`язки АЕК "Київенерго" (наразі після зміни найменування, АТ "К.Енерго") є звернення 30.04.2024 ліквідатора вказаної компанії, арбітражним керуючим Паркулабом В.Г., до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування оскаржуваного Відповідачем-1 у цій справі Рішення Третейського суду, в якому Третейський суд зазначив місце перебування заставного майна за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, АЕК "Київенерго" (філія "Теплоелектроцентраль" № 6 Київенерго"), що передбачає виконання оскаржуваного Рішення Третейського суду шляхом зобов`язання АЕК "Київенерго" (змінене найменування АТ "К.Енерго"), повернути зі зберігання заставне майно (мазут), що перебуває у нього.

5.2. Крім цього скаржник зауважив, що чинним законодавством не передбачено право третейського суду розглядати спір щодо неіснуючого майна та приймати рішення, яке ніколи неможливо виконати, а розгляд справи, яка внаслідок зазначених обставин не підвідомча третейському суду та ухвалення останнім рішення, що неможливо виконати, є грубим порушенням Третейським судом приписів статей 4, 34, 38 Закону України "Про третейські суди", тому відповідний спір між сторонами не підвідомчий третейським судам.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника, наголошуючи на тому, що скаржник помиляється щодо відсутності предмета застави, на яке звернуто стягнення згідно з Рішенням Третейського суду, тоді як Відповідач-1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань заставодержателя та оскаржуваного Рішення, а наявність мазуту як предмета застави підтверджується ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 910/6042/21.

6.2. Також Позивач зазначає, що права та обов`язки АЕК "Київенерго" не були предметом розгляду третейської справи № 84/23, ніяких договірних правовідносин між Позивачем та АЕК "Київенерго" не виникало та договори не укладались, а визначене місцезнаходження АЕК "Київенерго" є адресою виконання Рішення Третейського суду. При цьому Позивач, заперечуючи посилання скаржника на справу 41/207, зазначає, що Позивач не був учасником такої справи, про нього у відповідних рішення відсутня згадка, а мазут, про якій в ній згадується, не має відношення до того мазуту, що є предметом розгляду у третейській справі у цій справі.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів

8.1. За змістом частини другої статті 24, частини другої статті 25 та частини другої статті 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

8.2. Частиною першою статті 346 ГПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до частини третьої статті 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

8.3. Згідно з частиною першою статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

8.4. Щодо наказу на примусове виконання рішення третейського суду, то згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

8.5. У статті 355 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а саме: (1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; (2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; (3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; (4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; (5) третейська угода визнана недійсною; (6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; (7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; (8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; (9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні підстави наведені у статті 56 Закону України "Про третейські суди".

8.6. Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа, так само як і при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України; а також встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.

Суд звертається до усталеної практики Верховного Суду з вирішення подібних спорів - до висновків наведених, зокрема в постановах від 12.09.2018 у справі № 917/1257/17, від 31.07.2019 у справі № 910/24165/16, від 01.08.2019 у справі № 910/8991/17, від 27.08.2020 у справі № 870/48/20, від 25.05.2021 у справі № 873/93/20, від 20.07.2021 у справі № 873/11/21, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 10.06.2021 у справах № 873/16/21, № 873/13/21, № 873/63/20, від 26.05.2021 у справі № 873/17/21, від 27.05.2021 у справі № 803/159/20 (провадження № 61-6528ав19)від 11.04.2023 у справі № 874/13/22, від 12.09.2023 у справі № 873/124/22.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічним висновком суду в оскаржуваному рішенні.

8.7. Суд зазначає, що, попри закріплені загальними положеннями статей 13, 14 ГПК України такі принципи господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність, за змістом яких суд досліджує та оцінює ті підстави для скасування рішення третейського суду, які були заявлені заявником, спеціальна норма частини четвертої статті 349 ГПК України передбачає, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд має перевірити, чи дотримано судом першої інстанції наведені положення частини четвертої статті 349 ГПК України, тобто перевірити, чи не були залишені судом першої інстанції поза увагою інші підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу, про які хоча і не було зазначено в доводах заявника в заяві про скасування рішення третейського суду, однак які потребують перевірки на предмет їх наявності/відсутності.

8.8. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1), що Рішення Третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом, оскільки ці аргументи спростовуються положеннями статті 20 Закону України "Про заставу" та статей 589, 590, 591 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, загальне правило щодо наслідків невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (стаття 20 Закону України "Про заставу", стаття 589 та частина друга статті 590 ЦК України).

Законодавець встановлює, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (частина сьома статті 20 вказаного Закону).

8.9. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про наявність такої підстави для скасування Рішення Третейського суду та відмови Позивачу у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення, як вирішення третейським судом питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, а саме АЕК "Київенерго", з посиланням скаржника на те, що адреса цієї особи зазначена як адреса перебування майна Відповідача-1, на яке за Рішенням звернуто стягнення на предмет застави, через що скаржник зазначає, що АЕК "Київенерго" є адресою виконання Рішення Третейського суду, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

8.10. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (частина восьма статті 20 Закону України "Про заставу", стаття 591 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Видані господарським судом у цій справі накази на підставі Рішення Третейського суду підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

8.11. Відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону (частина п`ята статті 53 Закону України "Про виконавче провадження").

Якщо такі особи визнали, що у них перебуває майно боржника, або майно та кошти, що належать боржнику від таких осіб, і надіслали виконавцю відомості про це, то виконавець звертає стягнення на таке майно та кошти в порядку, визначеному частинами другою - четвертою зазначеної статті.

Внаслідок стягнення коштів з інших осіб у боржника замість права вимоги до них з`являється ліквідний актив - грошові кошти, за рахунок яких може бути задоволена грошова вимога кредитора до боржника.

У таких випадках кредитор боржника не вправі вимагати сплати коштів, належних від інших осіб боржнику, як на свою користь, так і на користь боржника, але вправі вимагати належної поведінки виконавця, зокрема щодо звернення стягнення на кошти, що належать боржнику від інших осіб. Для цього кредитор може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідно до розділу Х Закону України "Про виконавче провадження".

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 77).

8.12. Права та обов`язки стягувача, боржника та виконавця у виконавчому провадженні, як і наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені Законом "Про виконавче провадження", зокрема, статтями 18 та 19 цього закону.

Розділ VІ ГПК України також регламентує порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, так, стаття 339 цього Кодексу передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права.

Частина друга статті 343 ГПК України визначає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

8.13. У зв`язку з викладеним (пункти 8.10 - 8.12) Суд доходить висновку, що місце знаходження майна, на яке за Рішенням Третейського суду звернуто стягнення, зокрема за адресою/місцезнаходженням АЕК "Київенерго", перебуває у межах питань виконання зазначеного рішення, тобто у межах процедури та порядку виконавчого провадження, а тому всі спори та питання, що виникають у зв`язку з перебуванням предмета застави, на яке за Рішенням Третейського суду звернуто стягнення, за адресою/місцезнаходженням АЕК "Київенерго", можуть бути порушені, підлягають розгляду, дослідженню та вирішенню у межах відповідного виконавчого провадження. Аналогічного висновку дійшов і скаржник у своїх аргументах (пункт 5.1), і Позивач (пункт 6.2).

Між тим вказівка в Рішенні Третейського суду про перебування майна, на яке звернуто стягнення, за місцезнаходження/адресою АЕК "Київенерго" не є вирішенням Третейським судом згідно з Рішенням питання про права та обов`язки АЕК "Київенерго", як особи, яка не брала участі у відповідній третейській справі.

8.14. Зі змісту мотивувальної та резолютивної частини Рішення також вбачається, що Третейський суд ухвалюючи це рішення, не встановлював, не зазначав та не вирішував питання щодо прав та обов`язків АЕК "Київенерго", який не був учасником судового процесу під час розгляду третейської справи та ухвалення Рішення, або Третейським судом надавалась правова оцінка правам, обов`язкам зазначеної особи та його правовідносинам зі сторонами у третейській справі.

8.15. Крім цього Суд зазначає, що стверджувані Відповідачем-1 у цій справі обставини відсутності/невиявлення майна, на яке має бути звернене стягнення за рішенням суду (третейського суду) (пункти 5.1, 5.2), з огляду на визначені статтями 350, 355 ГПК України повноваження господарського суду при розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, не можуть бути предметом дослідження, встановлення у межах розгляду зазначеної категорії справи (при вирішенні господарським судом питання про наявність/відсутність підстав для скасування рішення третейського суду та для видачі наказу на примусове виконання такого рішення), однак також є предметом дослідження, встановлення, а відповідно і мають юридичне значення у межах відповідного виконавчого провадження (пункти 2, 6 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

8.16. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини (пункти 1.1, 3.1, 3.2), а саме, що: Рішення Третейського суду прийняте у спорі, передбаченому третейською угодою у вигляді третейського застереження, викладеного у пунктах 5.2 укладених між сторонами договорів застави товарів в обороті, на підставі яких звернено стягнення на предмет застави згідно з Рішенням, дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом, відповідна справа була підвідомча Третейському суду відповідно до закону, строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений, суд першої інстанції не встановив обставин існування передбачених законом підстав для скасування Рішення Третейського суду (пункт 8.3), а скаржник не спростував цих висновків, тобто Рішення Третейського суду не скасовано компетентним судом, не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України, Третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі, Відповідач-1 не виконав добровільно Рішення Третейського суду;

Суд погоджується з правильними висновками суду в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача-1 про скасування оскаржуваного Рішення Третейського суду та про відсутність передбачених законом перешкод для задоволення вимог Позивача про видачу наказу на примусове виконання Рішення Третейського суду, а відповідно і про відсутність підстав для відмови у задоволенні цих вимог Позивача.

8.17. На підставі викладеного та виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно зі статтею 269 ГПК України, а також враховуючи, що скаржник не довів підстави для скасування Рішення Третейського суду та не спростував підстави для видачі наказу на примусове виконання цього Рішення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, відсутність перешкод для видачі наказу на примусове виконання Рішення та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду.

8.18. Таким чином висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача-1 про скасування оскаржуваного Рішення Третейського суду та про наявність підстав для видачі наказу на його примусове виконання зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи.

У зв`язку з викладеним та відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України апеляційна скарга Відповідача-1 задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.19. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача-1.

Керуючись статтями 25, 129, 240, 269, 270, 275, 282, 351 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 у справі № 873/47/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк