Рішення

від 10.06.2024 по справі 611/257/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/257/24

Провадження № 2/611/105/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

30 травня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретарів Ведмідь І.В., Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мякота Т.М., звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кад.№6320483700:04:000:0084, площею 10, 1434 га, розташованої на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Між ОСОБА_1 , та СТОВ Агрофірма «Барвінківська» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі, про що вчинено запис від 14 серпня 2012 року за № ХР632040004003389. Відповідно до п.8 Договору договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Повідомлення про намір поновлення договору оренди на той самий строк від відповідача на його адресу не надходило.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану №2145-ІХ було внесено ряд змін у сфері регулювання земельних правовідносин під час воєнного стану, а саме передбачено, якщо строк дії договорів оренди/емфітевзису/суперфіцію/земельного сервітуту ту щодо земель сільгоспризначення закінчився після введення воєнного стану/24.02.2022 року/, вони вважаються автоматично поновленими на один рік без волевиявлення сторін внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав.

28 серпня 2023 року на адресу відповідача позивачем була направлена заява претензія про повернення земельної ділянки та виплату орендної плати, проте станом на 01.01.2024 жодної відповіді на заяву відповідач не надав.

Станом на 01.03.2024, як вказує представник позивача, орендна плата, всупереч п.п.9-11 Договору оренди, не виплачена, не здійснені перерахування податкових зобов`язань за договором оренди до бюджету. Будь які листи від СТОВ АГРОФІРМА «Барвінківська» будь які листи чи повідомлення з приводу невиплати орендної плати за 2022, 2023 роки не надходили.

Посилаючись на викладене, вказуючи на п. п. 14, 39, 40 Договору оренди, враховуючи,що СТОВ АГРОФІРМА « Барвінківська» належним чином не виконало своїх зобов`язань за договором та не здійснило виплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022-2023 роки у визначені договором терміни з урахуванням її індексації, та перерахування податкових зобов`язань за договором оренди до бюджету, просить стягнути з відповідача невиплачену оренду плату з урахуванням індексів інфляції, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 29662,13 грн.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

29 березня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якому вказав, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на правових нормах. Зазначив, що між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ АФ «Барвінківська», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим №6320483700:04:000:0084, площею 10,1434 га, строком на 10 років. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему в Барвінківському районі Харківської області, про що вчинено запис від 14.08.2012 № ХР632040004003389, а відтак, строк його дії закінчувався 14.08.2022.

Водночас, відповідно до підпункту «б» підпункту 1 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, строк дії договору оренди землі було подовжено до 14.08.2023 без волевиявлення сторін та його державної реєстрації у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, представник відповідача вказав, що у 2022 році СТОВ АФ «Барвінківська» було реорганізоване шляхом виділу з нього Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро» (код ЄДРПОУ 44888508). Згідно з розподільчим балансом від 25.08.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» було передане право користування земельною ділянкою з кадастровим № 6320483700:04:000:0084, площею 10,1434 га. 05.10.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме змінено орендаря з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро».

Зазначив, що позивачем до позовної заяви додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.08.2023 № 342507965. У вказаній довідці чітко на недвозначно вказано, що орендарем земельної ділянки з кадастровим №6320483700:04:000:0084, площею 10,1434 га, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро» (код ЄДРПОУ 44888508).

Таким чином, з 05.10.2022 належним користувачем і стороною договору оренди є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро», а отже й покладено обов`язок нараховувати та сплачувати позивачеві орендну плату. щонайменше з 11.08.2023 позивач та його представник були обізнані з особою, у користуванні якої знаходиться належна позивачеві земельна ділянка. Проте позивачем було подано позов до неналежного відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

З приводу сплати орендної плати у 2022 році представник відповідача вказав наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (Офіційний вісник України, 2022, № 19, ст. 1027) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Своїм листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Підпунктом 1.8 пункту 1 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Барвінківська міська територіальна - громада Ізюмського району Харківської області (місцезнаходження Товариства) належить до територій можливих бойових дій.

У період з березня по вересень 2022 року на території Барвінківської міської територіальної громади велися активні бойові дії, територіальна громада була частково окупована. Крім того, частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні Товариства досі засмічена вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їхньому використанню у зв`язку з ризиком для життя та здоров`я працівників Товариства.

Рішенням Харківської обласної ради від 14.02.2023 № 502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку. суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (пункт 70).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Оскільки територія Барвінківської міської територіальної громади була зоною активних бойових дій з 24 лютого по 11 вересня 2022 року (200 днів), а відтак земельною ділянкою позивача не було можливості користуватися з незалежних від відповідача причин, підстав для виплати орендної плати за 2022 рік немає.

Крім того, представник відповідача у задоволенні позовним вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат просить відмовити у зв`язку з їхньою необґрунтованістю та не співмірністю, посилаючись на правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16 від 27.06.2018, та № 922/1964/21 від 16.11.2022, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

04 квітня 2024 року представником позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив в якій вказано, що дійсно відповідно до підпункту «б» підпункту 1 пункту 27 розділу X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", тоді земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Разом з тим визначено, що у період, коли функціонування Державного земельного кадастр; призупинено на всій території України, орендар земельної ділянки не має права на поновленя договору оренди, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря, передачу земельної ділянки в суборенду, відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою.

Представником відповідача у відзиві зазначено, що згідно з розподільчим балансом від 25 серпня 2022 року після закінчення терміну дії договору СТОВ АФ «Барвінківська» було реорганізоване шляхом виділу з нього Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро» згідно з розподільчим балансом від 25.08.2022 року ТОВ Агрофірма «Барвінківська» було передане право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320483700:04:000:0084, та внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме змінено орендаря на ТОВ «Барвінківська Агро».

Відповідно до п.30 Договору оренди земельної ділянки Орендар земельної ділянки має праве письмовою згодою орендодавця передавати земельну ділянку у суборенду/у випадку передбаченому чинним законодавством України/, Орендар не має права без погодження орендодавцем передавати право оренди на земельну ділянку у заставу, вносити до статутного фонду або відчужать іншим особам.

Отже ОСОБА_3 вважає, що саме на ТОВ «Барвінківська Агро»„ покладено обов`язок нараховувати та сплачувати позивачеві орендну плату. При цьому доказів правомірності вчинених дій по передачі права оренди без погодження з орендодавцем, з порушенням вимог Перехідних положень Земельного Кодексу України , чинних в період воєнного стану , з порушенням умов договору оренди , термін дії якого на момент вчинення неправомірних дій сплинув та автоматичним подовжений без права здійснення будь-яких реєстраційних дій пов`язаних з автоматичним подовженням дії договору на один рік.

Посилання на інформацію з ДРРП на нерухоме майно № 342507965 від 11.08.2023 року, як на підставу заперечення щодо звернення з позовною вимогою до неналежного відповідача неправомірним, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №344232925 від 25.08.2023 року дата закінчення дії договору 15 серпня 2022 року. Зазначений термін дії договору оренди не оспорюється відповідачем по справі. Дії по передачі права оренди земельної ділянки відповідачем вчинені за межами терміну дії договору оренди та є нікчемними.

Відповідно до інформації ДЗК від 28.08.2023 року про право власності та речові про земельну ділянку речові права на земельну ділянку кадастровий номер 6320483700:04:000:0084 відсутнє зареєстроване право оренди.

Представник відповідача зазначає, що в період з 24 лютого по 11 вересня 2022 року територія Барвінківської міської ради була зоною активних бойових дій, а відтак земельною позивача не було можливості користуватися з незалежних від відповідача причин, підстав для виплати орендної плати за 2022 рік немає.

Зазначене засвідчує тільки обставини непереборної сили, при цьому тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря.

Відповідачем по справі не долучений до відзиву сертифікат про настання форс-мажорних обставин за Договором оренди землі, зареєстрованим 14 серпня 2012 року, повідомлення сторони договору,Орендодавця ОСОБА_1 про виникнення форс-мажорних обставин, що у сукупності з іншими доказами свідчить про недоведеність СТОВ Агрофірма «Барвінківська», наявності форс-мажорних обставин щодо зобов`язань по виконанню договору оренди землі.

Долучені до відзиву копії листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 року № 502-VIII ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року в обґрунтування заперечень проти позову , не є належними та допустимими доказами на підтвердження того, що у 2022 - 2023 році відповідач дійсно не мав об`єктивної можливості виконання договору оренди, не користувався та не обробляв належну позивачу земельну ділянку саме з причин - форс-мажору (обставин непереборної сили)військової агресії РФ проти України, через що не сплачував у 2022 - 2023 році оренду плату позивачу.

Доказів того, що відповідач по справі не мав доступу до земельної ділянки кадастровий номер 6320483700:04:000:0084 в 2022-2023 роках , що частина земельних ділянок є засміченими вибухонебезпечними предметами, що зазначена земельна ділянка входить в частину земельних ділянок, які є засміченими вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їх використанню, що відповідач по справі, починаючи з вересня 2022 року, як зазначив у відзиві відповідач , звертався до Ізюмської районної військової адміністрації, Барвінківської міської військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту Харківської обласної військової адміністрації з питань проведення обстеження та розмінування земель сільськогосподарського призначення .

Представник позивача вказала, що у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що : ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс- мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Представник позивача, посилалась на висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 10.11.22 № 990/115/22, в якій викладено, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), постанові від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Відповідачем не заперечується факт не виплати орендодавцю ОСОБА_1 орендної плати за 2022 -2023 роки, проте зазначається причиною такої несплати наявність форс мажорних обставин пов`язаних з вторгненням РФ на території України, та передачу права оренди іншій юридичній особі за розподільчим балансом.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано, що останній користувався земельною ділянкою позивача, онак товариством в порядку визначенеому ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано належних, достатніх та достовірних доказів про виплату орендної плати за цей період, визнаючи факт несплати орендної плати протягом двох років поспіль,відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості сплати орендної плати у зв`язку з форс мажорними обставинами.

Посилання відповідача на передачу права оренди за розподільчим балансом, як на підставу звернення орендодавця до неналежного відповідача з позовними вимогами про виплату орендної плати починаючи з 25 серпня 2022 року є незаконними та необґрунтованим, оскільки зазначені дії відповідачем п справі були вчинені після закінчення терміну дії договору оренди в період дії заборони реєстраційних дій щодо договорів оренди, термін ії яких закінчився, щодо яких діяли правили автоматичного продовження договору оренди на один рік без здійснення реєстраційних дій.

Заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем по справі, є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом до розгляду та враховані при вирішенні розподілу судових витрат при ухваленні рішення у справі.

Щодо зазначених судових витрат відповідача по справі, вказала що орієнтований розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не підтверджений належними доказами та не може бути прийнятий судом до розгляду. За відсутності підтвердження доказами визначеного розміру судових витрат, не надання до суду договору про надання правових послуг, не може підлягати до задоволення клопотання про надання можливості подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточненого позову, підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, просив стягнути з позивача понесені судові витрати, визначити йому строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 810,1434 га, кадастровий номер 6320483700:04:000:0084, розташована на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ ХР №121232, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №723, виданого 28 січня 2004 року Барвінгківською райдержадміністрацією (а. с. 7).

Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 14 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 632040004003389 (9-11).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 8564,78 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 342507965 від 11 серпня 2023 року, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320483700:04:000:0084, розташовану на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права ТОВ «Барвінківська агро», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 14 серпня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі б/н від 14.08.2012; рішення Б22/1, виданий 25 серпня 2022 року ТОВ «Барвінківсбка Агро»; розподільчий баланс, з додатками б/н від 25 серпня 2022 року виданий СТОВ Агрофірма «Барвінківська»; рішення 220825-Б, виданий 25.08.2022 СТОВ Агрофірма «Барвінківська» (а.с.8).

Щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, належної позивачу, за 2022 рік суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечує та не спростовує факт невиплати орендної плати позивачу за 2022 рік за договором оренди, укладеними між СТОВ АФ «Барвінківська» та позивачем, вказуючи у поданому відзиві на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин.

В обґрунтування даних заперечень зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року. Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 , Барвінківська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області - місцезнаходження відповідача, належить до території можливих бойових дій.

Крім того, частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства засмічена вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їхньому використанню.

Рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року № 502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, щ постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Стосовно заперечень представника відповідача ОСОБА_2 в цій частині суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом абзацу 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Частина друга статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення певних подій до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03 серпня 2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом, у постановах від 14 лютого .2018 у справі №926/2343/16, від 15 червня 2018 у справі №915/531/17, від 16 липня 2019 у справі №917/1053/18, від 26 травня 2020 у справі №918/289/19, від 17 грудня 2020 у справі №913/785/17, від 25 листопада 2021 у справі №905/55/21, від 30 листопада 2021 у справі №913/785/17, від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21, від 19 серпня 2022 у справі №908/2287/17

Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 вказав на наступне. Лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням (п. 8.59.1). Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у цій справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання (п. 8.59.3.).

Таким чином, саме СТОВ АФ «Барвінківська» мало довести або належне виконання ним договору з позивачем в частині виплати останньому орендної плати, або спростувати позовні вимоги належними, допустимими й достатніми доказами, відповідно до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 5 ст. 81, ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК, проте всупереч вказаних вимог таких доказів суду товариство не надало.

Представником відповідача у наданих запереченнях, не зазначений конкретний механізм (спосіб) впливу введеного у країні воєнного стану на виробничо-господарську діяльність СТОВ АФ «Барвінківська», утворення наслідку цього форс-мажору у виді часткової або повної неможливості внесення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок за 2022 рік.

Лист ТПП № 2024/2.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не звільняє орендаря від виконання договірних зобов`язань, викладений для загального користування.

Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану (війна або військові дії), що призвели до неможливості виконання договору, без надання належних доказів на підтвердження дійсної неможливості виконання умов договору оренди землі, є безпідставними

Представником відповідача не надано інших доказів неможливості вчасного розрахунку орендаря з орендодавцем, або доказів, які б підтвердили факт настання для СТОВ АФ «Барвінківська» форс-мажорних обставин, що потягли за собою неможливість виконання ним зобов`язань за договором з відповідачем та звільнили б підприємство від відповідальності за невиконання зобов`язання у 2022 році за укладеним з ОСОБА_1 договором оренди землі.

Отже, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022 рік, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі, погоджуючись та беручи до уваги твердження та доводи представника позивача ОСОБА_3 в цій частині.

Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі від 20 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

Судом, виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі, а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за Договором у загальному розмірі 14400,42 грн.

Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати, наданий представником позивача відповідачем не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1ст. 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п. 14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми, що становить 504,21 грн., а також пеня за 2022 рік у загальному розмірі 613,46 грн. та інфляційні втрати 794,96 грн.

Судом встановлено, що розрахунок наданий відповідачем здійснено вірно, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, , враховуючи заборгованість за орендною платою за 2022 рік та п. 14 Договору, яким визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення орендної плати за користування земельної ділянки з СТОВ АФ «Барвінківська» за 2023 рік, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку з наступним.

Як вже встановлено судом, 25 серпня 2022 року згідно з розподільчим балансом ТОВ «Барвінківська Агро» було передано право користування, земельною ділянкою, належною позивачу, про що було здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме змінено орендаря зі СТОВ АФ «Барвінківська» на ТОВ «Барвінківська Агро», відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 342507965 від 11 серпня 2023 року (а.с.8).

Суд погоджується з твердженнями представника позивача в тій частині, що з 05 жовтня 2022 року належним користувачем і стороною договору оренди є саме ТОВ «Барвінківська Агро», на яке з цього часу покладено обов`язок нараховувати та сплачувати позивачеві орендну плату.

Суд відхиляє доводи представника позивача в тій частині, що дії по передачі права оренди земельної ділянки відповідачем вчинені за межами терміну дії оренди та є нікчемними.

За положеннями статей 17, 18, 20 Закону «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час укладення Договору, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України, в редакції, чинній на момент укладення договору оренди та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 Закону «Про оренду землі» та стаття 651 ЦК України).

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивачем не надано доказів, які підтверджували, що на виконання п.8 Договору відповідачу були надані письмові заперечення щодо продовження строку дії дійсного договору.

З врахуванням встановлених обставин у справі та наявних матеріалів, суд приходить до переконання, що враховуючи відсутність повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії договору був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, укладеним між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська». Доказів, які б підтверджували зворотне позивачем надано не було.

Відповідно до п.38 Договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

СТОВ АФ Барвінківська було реорганізоване шляхом виділу з нього ТОВ «Барвінківська Агро.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Судом встановлено, що право оренди земельної ділянки за Договором б/н від 14.08.2012, укладеним між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська», відповідно до затвердженого розподільчого балансу, перейшло до ТОВ «Барвінківська Агро», а отже перейшли і обов`язки та права орендаря, в тому числі щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою з 2023 року, належною позивачу, враховуючи що право оренди земельної ділянки ТОВ «Барвінківська агро» було зареєстровано у жовтні 2022 року.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Позивач не скористався правом звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення орендної плати за користування земельної ділянки за 2023 рік, належної позивачу, за Договором оренди від 14 серпня 2012 року, заявлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У матеріалах справи наявний Договір про надання правничої (правової) допомоги від 24.08.2023, розрахунок вартості юридичних послуг, акт приймання передачі наданих послуг від 01 березня 2024 року, квитанція до прибуткового касового ордера 5/2024 від 01 березня 2024 року.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 та від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (55%) у розмірі 666,16 грн.

Згідно з п. 5 ч. 7ст. 265 ЦПК України,у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи наведене, оскільки представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі подано заяву про, те що ним до суду буде подано, протягом п`яти днів з дня винесення рішення, докази понесених судових витрат по справі, а тому питання про судові витрати слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог, визначивши представнику відповідача строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заборгованості з орендної плати,- задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 42 копійки, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 46 копійок, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 504 (п`ятсот чотири) гривні 21 копійка, інфляційні втрати у розмірі 794 (сімсот дев`яносто чотири) гривні 96 копійок, а всього 16 313 (шістнадцять тисяч триста тринадцять) гривень 35 копійок.

Стягнути із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) гривень 16 копійок.

Стягнути із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Визначити представнику Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» Гіль Євгену Вікторовичу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до 03 червня 2024 року.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15 годин 00 хвилин 06 червня 2024 року в приміщенні Барвінківського районного суду Харківської області за адресою: вул. Б.Хмельницького, 6, м. Барвінкове, Харківська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 10 червня 2024 року.

Суддя Ю.А. Коптєв