Постанова

від 10.02.2025 по справі 611/257/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 611/257/24

Номер провадження 22-ц/818/218/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 травня 2024 року в складі судді Коптєва Ю.А. у справі №611/257/24 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська»(далі - СТОВ Агрофірма «Барвінківська») про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320483700:04:000:0084, площею 10, 1434 га, розташованої на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Вказану земельну ділянку передано в оренду СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на 10 років, про що вчинено запис від 14 серпня 2012 року за № ХР632040004003389. Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану № 2145-ІХ було внесено ряд змін у сфері регулювання земельних правовідносин під час воєнного стану, а саме передбачено, якщо строк дії договорів оренди/емфітевзису/суперфіцію/земельного сервітуту щодо земель сільгоспризначення закінчився після введення воєнного стану/24 лютого 2022 року/, вони вважаються автоматично поновленими на один рік без волевиявлення сторін внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав.

28 серпня 2023 року ним направлено заяву про повернення земельної ділянки та виплату орендної плати за 2022, 2023 роки, проте його вимоги залишені СТОВ Агрофірма «Барвінківська» без задоволення.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив стягнути з СТОВ Агрофірма «Барвінківська» невиплачену оренду плату з урахуванням індексів інфляції, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 29 662,13 грн.

29 березня 2024 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» подано відзив на позовну заяву, в якому товариство просило залишити позов без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що у 2022 році СТОВ АФ «Барвінківська» було реорганізоване шляхом виділу з нього Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро» (код ЄДРПОУ 44888508), якому згідно з розподільчим балансом від 25 серпня 2022 року було передане право користування земельною ділянкою з кадастровим № 6320483700:04:000:0084.

З 05 жовтня 2022 року належним користувачем і стороною договору оренди є саме ТОВ «Барвінківська Агро», яке має сплачувати позивачеві орендну плату, а тому позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Вказувало, що щонайменше з 11 серпня 2023 року позивач та його представник були обізнані про зміну орендаря.

Підпунктом 1.8 пункту 1 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Барвінківська міська територіальна - громада Ізюмського району Харківської області (місцезнаходження Товариства) належить до територій можливих бойових дій.

У період з березня по вересень 2022 року на території Барвінківської міської територіальної громади велися активні бойові дії, територіальна громада була частково окупована. Крім того, частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні Товариства досі засмічена вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їхньому використанню у зв`язку з ризиком для життя та здоров`я працівників Товариства.

Рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року № 502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (пункт 70).

Оскільки територія Барвінківської міської територіальної громади була зоною активних бойових дій з 24 лютого по 11 вересня 2022 року (200 днів), що унеможливлювало користування спірною земельною ділянкою, підстави для виплати орендної плати за 2022 рік відсутні.

Крім того, листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із СТОВ Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 14400,42 гривень, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 613,46 грн 46 коп, 3% річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 504,21 грн , інфляційні втрати у розмірі 794,96 грн, всього 16313,35 грн, а також 666,16 грн судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні СТОВ АФ «Барвінківська», проте останнім не виконано зобов`язання за договором оренди, у зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню заборгованість з орендної плати. з урахуванням положень статті 625 ЦК України. Також, зважаючи на порушення відповідачем строків розрахунку, з нього підлягає стягненню пеня, передбачена п. 14 Договору. Щодо вимог про стягнення орендної плати за 2023 рік, то в цій частині позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки СТОВ АФ Барвінківська було реорганізоване шляхом виділу з нього ТОВ «Барвінківська Агро», яке з 05 жовтня 2022 рокує належним користувачем і стороною договору оренди, що має сплачувати позивачеві орендну плату.

Також, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції вважав за можливе компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

10 липня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції у частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що без згоди орендодавця СТОВ АФ «Барвінківська передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з вказаного товариства, у зв`язку з порушенням ним вимог земельного законодавства саме відповідач має нести відповідальність за сплату орендної плати за 2022 рік та за 2023 рік.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 травня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ ХР №121232, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 723, виданого 28 січня 2004 року Барвінківською райдержадміністрацією Топчий О.О. є власником земельної ділянки площею 10,1434 га, кадастровий номер 6320483700:04:000:0084, розташована на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (а. с. 7).

Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 14 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 632040004003389 (а.с. 9-11).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 8564,78 грн за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

За п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 38 Договору).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 342507965 від 11 серпня 2023 року право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 6320483700:04:000:0084, розташовану на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області 06 вересня 2021 року зареєстровано за ТОВ «Барвінківська Агро», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 14 серпня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі б/н від 14 серпня 2012 року; рішення Б22/1, виданий 25 серпня 2022 року ТОВ «Барвінківська Агро»; розподільчий баланс, з додатками б/н від 25 серпня 2022 року виданий СТОВ Агрофірма «Барвінківська»; рішення 220825-Б, виданий 25 серпня 2022 року СТОВ Агрофірма «Барвінківська» (а.с.8).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про орендну землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про орендну землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про орендну землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693 сво 18.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина 2 статті 107 ЦК України встановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина 1, 2 статті 109 ЦК України ).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі».

До подібних висновків, а саме те, що виділ не є реорганізацією юридичної особи дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, провадження № 12-62 гс 19, та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 904/2251/18, від 15 січня 2020 року у справі № 904/11903/16, від 21 січня 2020 року у справі № 904/8538/16.

Близькі за змістом правові висновки щодо необхідності розрізняти підстави припинення юридичної особи шляхом реорганізації наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, провадження № 14-37 цс 20.

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Правова оцінка цих дій орендаря має враховувати наступні приписи законодавства.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині 1, 5 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині 6 статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми у статті 135 ЗК України поміщена норма про звернення стягненняу тому числі на право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини 1 статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на земліз дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 вересня 2020 року в справі№ 291/1009/18 (провадження № 61-7068сво19), відступивши від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі 291/1478/18 (провадження № 61-21086 св 19).

Отже, положеннями законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі не передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, а також переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря, у разі його наявності, та за умови, що відбувається припинення юридичної особи, з якою було укладено договір оренди землі, тобто за універсального правонаступництва.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за відсутності згоди орендодавця суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що шляхом виділу ТОВ «Барвінківська Агро» набуло право оренди на спірну земельну ділянку та, відповідно, може бути належним відповідачем.

Також, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ «Барвінківське Агро» (код ЄДРПОУ 4488508) наразі перебуває у стані припинення, що також суттєво вплине на можливість виконання зобов`язань та виплати коштів за користування земельною ділянкою та можливості ефективного захисту своїх прав позивачем.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, орендна плата за 2023 рік становить 13150,33 грн, пеня з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року: 13150,33 х 0,01% х 61 день = 80,22 грн; інфляційній втрати за січень 2024 року: 13150,33 х 100,4% - 13150,33 = 52,60 грн; 3 річних: 13150,33 х 3% :365 х 61 день = 65,93 грн.

Вказані розрахунку відповідачем не спростовано, свого альтернативного розрахунку не надано. Доказів, сплати орендної плати позивачу матеріали справи також не містять.

Отже, колегія суду вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача наведені суми заборгованості зі сплати орендної плати за користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою за 2023 рік у розмірі 13349,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 1211,20 грн судового збору у суді першої інстанції та 1816,60 грн у суді апеляційної інстанції (а.с. 1, 166)

Частиною 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.1.2 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Згідно з пунктом 1.6 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зважаючи, що відповідач оскаржив рішення суду першої частини частково (13349,08/29662,13 х 100% = 45%), то судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становить 817,56 грн.

Зважаючи, що апеляційну скаргу задоволено, то саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачу.

Загальний розмір судового збору, що підлягає стягненню становить 2028,76 грн. (1211,20 + 817,56).

Також, як вбачається з матеріалів справи додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 17 липня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Барвінківська» стягнуто витрати на правничу допомогу.

Між тим, зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, підстави для стягнення цих витрат відсутні, у зв`язку з чим вказане додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 30 травня 2024 року у частині вирішення спору про стягнення орендної плати за 2023 рік скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заборгованості з орендної плати за 2023 року задовольнити.

Стягнути із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 3807212) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати за 2023 рік у розмірі 13150,33 грн, пеню за невиплату орендної плати за 2023 рік у розмірі 80,22 грн, 3 % річних за прострочення внесення орендної плати за 2023 рік у розмірі 63,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 52,60 грн, а всього 13349 (тринадцять тисяч триста сорок дев`ять) грн 08 коп.

Збільшити розмір судового збору, що підлягає стягненню із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 з 666,16 грн до 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 76 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 17 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук