Ухвала

від 19.06.2024 по справі 947/6125/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/863/24

Справа № 947/6125/24 1-кс/947/6083/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 10.05.2024, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 на повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в межах к/п №12023160000001432 від 10.11.2023

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 на повідомлення ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 від 29.02.2024 про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в межах к/п №12023160000001432 від 10.11.2023.

Мотивуючи своє рішення про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що повідомлення ОСОБА_8 про підозру, зокрема, в частині викладу фактичних обставин, із зазначенням часу та місця вчинення кримінального правопорушення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, відповідає зазначеним прецедентною практикою ЄСПЛ, а саме у рішеннях «Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства», критеріям щодо здатності переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетною до кримінального правопорушення, тобто вказана причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзізахисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість з огляду на наступні обставини:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що підозра не була вручена ОСОБА_8 у спосіб, передбачений вимогами чинного кримінального процесуального закону, натомість, особисто повідомлення про підозру ОСОБА_8 не вручалось, а жоден зі способів, які використала сторона обвинувачення в даному провадженні, не відповідає вимогам КПК України, оскільки матеріали провадження не містять даних про те, що ОСОБА_10 працює в КУ «Одесреклама»; сільська рада не може вважатись житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання особи, при цьому, адреса проживання ОСОБА_8 в самому повідомленні про підозру зазначена як м. Одеса, що не є територією сільради Усатово; квитанція про відправку повідомлення про підозру поштою датована 04.03.2024 та не містить поштової адреси відправлення, зазначено лише індекс 65031, натомість, онлайн-сервіс АТ «Укрпошта» містить інформацію стосовно особистого отримання поштового відправлення 22.03.2024 за поштовим індексом 65014;

- слідчим суддею необґрунтовано не здійснено дослідження доказів та доводів сторони захисту щодо наявності обґрунтованої підозри, всупереч сталої судової практики Київського райсуду м. Одеси в частині оцінки наданих доказів з метою визначення вірогідності та достатності підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення;

- слідчим суддею не було враховано того, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України є необґрунтованою, зокрема, в повідомленні викладені припущення прокурора, які не відповідають обставинам справи та даним, що містяться в матеріалах кримінального провадження, натомість, матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_11 огли незаконно перетинав державний кордон України, в той час як щонайменше двома судовими рішеннями встановлена законність перетину ним державного кордону, що безпосередньо впливає на факт наявності в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину; жодним джерелом доказів не підтверджуються твердження, викладені у повідомленні про підозру стосовно отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_11 огли неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США за повідомлення способу незаконного переправлення через державний кордон України.

Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення ОСОБА_8 про підозру в зазначеному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді дає підстави зазначити про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступне.

Вимоги ч. 2 ст. 309 КПК України передбачають, що під час досудового розслідування також може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Чинний кримінальний процесуальний закон не містить нормативного визначення терміну «повідомлення про підозру», натомість, системний аналіз положень КПК України дає підстави стверджувати про те, що повідомлення про підозру - одне із важливих процесуальних рішень у кримінальному провадженні, констатація факту наявності достатніх підстав («поза розумним сумнівом») вважати обґрунтованим припущення, що особа вчинила кримінальне правопорушення на підставі наявних доказів.

Незважаючи на важливість критерію обґрунтованості підозри, визначення вказаного терміну в національному кримінальному процесуальному законодавстві відсутнє.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Так, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Проаналізувавши зміст повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, колегія суддів зауважує на тому, що ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_12 та іншими невстановленими на теперішній час особами, з корисливих мотивів, не пізніше січня 2024 року, особисто отримав від ОСОБА_11 огли грошові кошти в розмірі 2 500 доларів США за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України, після чого, 27.01.2024 приблизно о 09:30 год. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 та іншими невстановленими особами, передали ОСОБА_11 огли військово-облікові документи, із записом про визнання останнього непридатним за станом здоров`я до проходження військової служби у ЗСУ та інших, утворених відповідно до закону військових формуваннях.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри в розумінні потреб кримінального провадження, на переконання колегії суддів, це така сукупність наданих органом досудового розслідування доказів, яка свідчить про існування вірогідних та достатніх підстав вважати конкретну особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, здатна переконати стороннього спостерігача у тому, що особа може бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також надає можливість виправдувати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 276 КПК України дає підстави стверджувати про те, що повідомлення про підозру здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи положення усталеної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку, що обґрунтованість підозри містить два аспекти: перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.

Тобто, як на цьому обґрунтовано зауважує сторона захисту, підставою для скасування повідомлення про підозру є відсутність на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Разом із тим, надаючи оцінку питанню стосовно достатності в матеріалах провадження доказів для підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, апеляційний суд, погоджуючись в цій частині із висновком слідчого судді, зауважує на тому, що повідомлена ОСОБА_8 підозра відповідає зазначеним прецедентною практикою ЄСПЛ критеріям «обґрунтованості» підозри, зокрема, здатна переконати стороннього спостерігача у тому, що саме ОСОБА_13 причетний до вчинення кримінального правопорушення.

Так, повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України містить всі передбачені вимогами ст.ст. 276, 277 КПК України відомості, зокрема, зміст самої підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя не вправі надавати оцінку наявним в матеріалах провадження доказам з точки зору їх допустимості та належності, оскільки така оцінка, відповідно до вимог ст. 89, 94 КПК України, надається на іншій стадії кримінального провадження - стадії судового розгляду по суті, в той час як під час розгляду скарги на повідомлення про підозру оцінці підлягає, на переконання колегії суддів, питання стосовно достатності таких доказів для повідомлення конкретної особи про підозру та здатності таких доказів переконати стороннього спостерігача поза розумним сумнівом у причетності даної особи до вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні із розгляду слідчим суддею скарги сторони захисту на повідомлення про підозру прокурором було надано копію розсекреченого протоколу про результати проведення НСРД- аудіо-, відеоконтролю особи від 22.02.2024 (а.с.41-54), зміст якого дає підстави стверджувати з високою долею ймовірності про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Що стосується аргументів сторони захисту з приводу того, що законність перетину гр. ОСОБА_11 державного кордону України підтверджується щонайменше двома судовими рішення, що в свою чергу, на переконання захисника, безпосередньо впливає на факт наявності в діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому злочину, колегія суддів зауважує на передчасності таких тверджень захисника, натомість, наразі досудове розслідування зазначеного кримінального провадження триває, здійснюється збір відповідних доказів, як таких, що викривають підозрюваного, так і таких, що його виправдовують, внаслідок чого факт законності (або незаконності) перетину ОСОБА_11 кордону на підставі наявних у нього військово-облікових документів наразі підлягає встановленню.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить переконання про те, що повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України на даному етапі досудового розслідування повністю відповідає встановленому практикою ЄСПЛ та національною судовою практикою критерію «обґрунтованості», зокрема, здатна переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а зібрані на теперішній час органом досудового розслідування докази об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_8 зі злочином, передбаченим ч. 3 ст. 332 КК України, досудове розслідування за ознаками вчинення якого наразі здійснюється, при цьому, таких доказів на даному етапі недостатньо, щоб забезпечити висунення ОСОБА_8 обвинувачення, проте достатньо, щоб виправдати подальше досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, з метою досягнення його завдань.

В контексті надання оцінки твердженням захисника з приводу того, що підозра ОСОБА_8 не є врученою у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законом, колегія суддів зауважує на наступному.

Положеннями ч. 1 ст. 278 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні, згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

При цьому, глава 11 КПК України містить нормативне регулювання здійснення в кримінальному провадженні викликів слідчим, прокурором, а також регулює судовий виклик та привід.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

На підставі аналізу наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалів провадження, а також доводів апеляційної скарги захисника, вбачається, що повідомлення про підозру від 29.02.2024 було вручено ОСОБА_8 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 та ч. 1 ст. 278 КПК України, а саме: голові Усатівської сільради за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 , заступнику директора КУ «Одесреклама» за місцем роботи підозрюваного, а також надіслано засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного в м. Одесі.

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що в подальшому, а саме 26.03.2024, повідомлення про підозру було вручено під розписку особисто ОСОБА_8 в присутності його захисника ОСОБА_7 (а.с. 40).

За встановлених обставин, апеляційний суд, всупереч твердженням захисника, зауважує на тому, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_8 всіма можливими способами, передбаченими чинним кримінальним процесуальним законом.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено що, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст. 24, 277, 278, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2024, якою відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 на повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в межах к/п №12023160000001432 від 10.11.2023- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4