Ухвала

від 02.07.2024 по справі 947/6125/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/747/24

Справа № 947/6125/24 1-кс/947/3157/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалисправи заапеляційною скаргоюадвоката ОСОБА_7 в інтересахКомунальної установи«Одесреклама» Одеськоїміської радина ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від07.03.2024року проарешт майнав рамкахкримінального провадження№ 12023160000001432 від 10.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332КК України,

установив

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001432 від 10.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України та накладено арешт шляхом заборони розпорядження та користування на документи, перелічені в резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах Управлянні реклами ОМР звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, шо:

- клопотання прокурором подане до слідчого судді із пропуском строку, визначеного ст. 171 КПК України;

- Клопотання прокурора не містить в собі обгрунтувань, яким чином вилучене майно має відношення до даного кримінального провадження;

- Вилучені документи не підпадають під критерії, визначені ст.98 КПК України;

- Судом ані представник Управління, ані його керівник для розгляду клопотання не викликались, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо лише 24.04.2024 року.

З урахуванням цього, адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник КУ «Одесреклама» Одеської міської ради - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволенні на підставах, викладених в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12023160000001432 від 10.11.2023 року, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, за фактом вимагання посадовими особами неправомірної вигоди за виконання дій, що належать до їх компетенції та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинені за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, були встановлені особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, зокрема, співробітники КУ «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Косовська, 2-Д.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2024 року (справа № 947/6125/24, провадження №1-кс/947/2681/24) було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про надання дозволу на проведення обшуку та наданий дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях комунальної установи «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради, за адресою: м.Одеса, вул.Косовська, 2-Д, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, виявлення та вилучення документів, чорнових записів, електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку (комп`ютери, ноутбуки, планшети, внутрішні та зовнішні жорсткі диски, оптичні лазерні диски, картки пам`яті, флеш-накопичувачі); мобільних телефонів, сім-карт, грошових коштів.

На підставі вказаної ухвали, 29.02.2024 року було проведено обшук в приміщеннях КУ «ОДЕСРЕКЛАМА» Одеської міської ради, в ході проведення якого було виявлено та вилучено: копію наказу №7 о/с від 23.02.2024 «Про надання відпустки» без збереження заробітної плати ОСОБА_9 на 1 арк.; копію розпорядження №1093К від 24.10.2023 «Про переведення ОСОБА_9 » на посаду завідувача сектору дозвільної документації управління реклами Одеської міської ради на 1 арк.; копію посадової інструкції головного спеціаліста сектору дозвільної документації управління реклами Одеської міської ради ОСОБА_9 від 31.07.2019 на 4 арк.; копію посадової інструкції завідувача сектору дозвільної документації управління управління реклами Одеської міської ради ОСОБА_9 від 01.11.2023 на 4 арк. (без підпису Крецу); копію ?посадової інструкції заступника начальника управління реклами Одеської міської ради ОСОБА_10 від 07.07.2021 на 4 арк.; копію заяви ОСОБА_9 від 23.02.2024 на 1 арк.; копію розпорядження №78К від 29.01.2016 на 1 арк.; копію розпорядження №43В від 22.02.2024 «Про продовження відпустки ОСОБА_10 » на 1 арк.; копію розпорядження №33В від 08.02.2024 «Про надання відпустки ОСОБА_10 » на 1 арк.; копію акту фіксації №006015/23 від 03.11.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6446 від 09.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №006022/23 від 08.11.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/6464 від 10.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №006192/23 від 08.11.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6462 від 10.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №006193/23 від 08.11.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6461 від 10.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №000207/24 від 29.01.2024 на 1 арк.; копію припису №01-20/534 від 30.01.2024 на 1 арк.; копію акту фіксації №006782/23 від 29.11.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/7260 від 05.12.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/7261 від 05.12.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №000001/24 від 02.01.2024 на 2 арк.; копію акту фіксації №005306/23 від 04.10.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/5839 від 10.10.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №005722/23 від 12.10.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6003 від 17.10.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №004952/23 від 02.10.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/790 від 06.10.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №005977/23 від 26.10.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/6259 від 31.10.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6012 від 17.10.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №004545/23 від 11.10.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №006171/23 від 06.11.2023 на 1 арк.; копію припису №01-20/6511 від 13.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №006015/23 від 03.11.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/6446 від 09.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №004958/23 від 02.10.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/5788 від 06.11.2023 на 1 арк.; копію акту фіксації №004360/23 від 17.10.2023 на 2 арк.; копію припису №01-20/6117 від 24.10.2023 на 1 арк.; копію положення про сектор дозвільної документації управління реклами Одеської міської ради, заява ОСОБА_9 від 23.02.2024 на 1 арк.; особова картка № НОМЕР_1 ОСОБА_9 на 2 арк.; додаток №1 до особової картки № НОМЕР_1 ОСОБА_9 на 2 арк.; згода ОСОБА_9 на збір та обробку персональних даних від 26.12.2017 на 1 арк.; повідомлення про отримання ОСОБА_9 про включення інформації до баз персональних даних від 26.12.2017 на 1 арк.; присяга ОСОБА_9 на 1 арк.; заява ОСОБА_9 про допуск до участі в конкурсі на 1 арк.; заява ОСОБА_9 від 26.12.2017 на 1 арк.; ознайомлення ОСОБА_9 від 02.01.2018 на 1 арк.; попередження від 26.12.2017 на 1 арк.; лист з Журналу відпусток ОСОБА_9 на 1 арк.

Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що вищезазначені речі та документи можуть містити у собі інформацію щодо вчинення злочинів, що має ключове значення для доказування в рамках зазначеного кримінального провадження у зв`язку із чим було здійснено їх тимчасове вилучення з метою подальшого детального огляду.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.3 ст.332, ч.2 ст. 369-2 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що вилучені під час обшуку документи було визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого.

Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучені під час обшуку документи відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Окрім того, апеляційний суд враховує потреби досудового розслідування, а саме необхідність ґрунтовного аналізу документів та інформації, що містяться на вилучених під час обшуку документах у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу.

Натомість, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи адвоката ОСОБА_7 про те, що на протязі двох місяців вилучені документи та речі не досліджені та з ними не вчиняються жодні слідчі дії, оскільки що обсяг дій, необхідних для проведення та завершення досудового розслідування визначається слідчим та прокурором, та не може бути предметом апеляційного розгляду під час розгляду клопотання про арешт майна.

Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об`єктивні підстави вважати, що вилучені документи, на які слідчим суддею накладено арешт, підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.

Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 про те, що прокурором порушені строки звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, апеляційний суд вважає голослівними, оскільки обшук був проведений 29.02.2024 року, а згідно наданих копій супровідних документів, наступного дня 01.03.2024 року через ДП «Укрпошта» прокурором було направлено до суду клопотання (а.с. 30).

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом ані представник Управління, ані його керівник для розгляду клопотання не викликались та про порушення слідчим суддею строків його розгляду.

Так, клопотання слідчого надійшло до суду 05.03.2024 року та в той же день розподілено в провадження слідчого судді (а.с. 31), призначено до розгляду на 07.03.2024 року, про що були повідомлені прокурор та представник власника майна (а.с. 33).

Щодо порушенняслідчим суддеюстроку публікаціїухвали вреєстрі судовихрішень,слід зазначити,що згідноданих ЄРСР,судом рішеннянадіслано дляоприлюднення:12.03.2024року,зареєстровано 13.03.2024року,забезпечено наданнязагального доступу:23.04.2024року.Натомість,згідно п..п.3,4ч.1Порядку веденняЄдиного державногореєстру судовихрішень,затвердженого РішеннямВищої радиправосуддя №1200/0/15-18від 19.04.2018року:адміністратор Єдиногодержавного реєструсудових рішень(далі-адміністратор) цеадміністратор Єдиноїсудової інформаційноїсистеми державнепідприємство "Інформаційнісудові системи",віднесене досфери управлінняДержавної судовоїадміністраціїУкраїни(далі-ДСА України).Адміністратор вживаєзаходи,пов`язанііз технічнимта організаційно-технологічнимзабезпеченням функціонуванняРеєстру,у томучислі такі:створення,вдосконалення тасупроводження державноїінформаційної системиРеєстру;адміністрування Реєстру;надання доступудо Реєстру;забезпечення зберіганнята захистуданих,що містятьсяв Реєстрі,у томучислі шляхомвизначення моделізахисту відзагроз витокуінформації тазасобів обробкиелектронних документіву Реєстріта наданнядо нихбезоплатного цілодобовогодоступу наофіційному веб-порталі"Судовавлада України";виконання іншихфункцій,передбачених цимПорядком; 4) володілець інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (держатель Реєстру) - ДСА України, яка вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням ведення Реєстру. Тоі я наявність чи відсутність порушення публікації ухвали, не має правового значення при вирішенні питання про арешт майна.

Отже, слідчий суддя не відповідає за забезпечення надання загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про порушення права власника майна на доступ до судового рішення, є голослівними.

Приписами ч.3ст.407КПК Українипередбачено,що занаслідками апеляційногорозгляду заскаргою наухвалу слідчогосудді судапеляційної інстанціїмає право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 370, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001432 від 10.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4