Ухвала

від 04.07.2024 по справі 947/6125/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/866/24

Справа № 947/6125/24 1-кс/947/6303/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2024 року, про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 29.02.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023160000001432 від 10.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2024 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12023160000001432 від 10.11.2023 року.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підозра відносно ОСОБА_6 необґрунтована, повідомлення про підозру вручено неуповноваженою особою та не у день її складання; підозра необґрунтована та складається лише із припущень прокурора; докази причетності ОСОБА_6 до інкримінованого їй злочину - відсутні.

Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 . Натомість, від адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про розгляду провадження за відсутності сторони захисту.

Представник Одеської обласної прокуратури в судове засідання апеляційного суду не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи викладене, апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, продовжив апеляційний розгляд за відсутності прокурора та представника власника майна.

Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з приписами ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлені наступні обставини кримінального провадження.

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 12023160000001432 від 10.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, зокрема, щодо здійснення дій направлених на незаконне збагачення та противоправне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.

Захисник ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси зі скаргою в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК про скасування повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_6 .

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно існування підстав для скасування повідомлення про підозру, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 276 КПК повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється у таких випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.278 КПК письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її затримання.

Відповідно до ст.279 КПК у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст.278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлює, що кожен, хто притягується до кримінальної відповідальності, має право бути терміново та докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого йому звинувачення.

Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст.ст. 276-278 КПК, у відповідності до положень п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Стаття 2 КПК передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, слід констатувати, що положення п.10 ч.1 ст.303 КПК чітко визначають момент, з початку якого повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржене підозрюваним, його захисником чи законним представником, зокрема після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Перевіривши доводи скарги сторони захисту на повідомлення про підозру в кримінальному провадженні № 12023160000001432, за результатами дослідження матеріалів судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень сторони захисту про незаконність та необґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді та існування підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 , з огляду на таке.

Кримінальним процесуальним законом не визначений конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

Однак, системний аналіз положень статей 276-278 КПК свідчить про те, що можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

1. Неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру, а саме:

- повідомлення про підозру складено слідчим, дізнавачем, однак немає відмітки про погодження прокурором (дане повідомлення про підозру є недійсним з моменту його здійснення);

- зміст повідомлення не містить дату його складання, підпис слідчого, дізнавача або прокурора, який здійснив повідомлення про підозру, або в повідомленні не зазначені права підозрюваного;

- підозра вручена не уповноваженою особою (підозру має право вручити тільки прокурор, у порядку, визначеному ст. 481 КПК);

2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а саме:

- підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення порядку його вручення (наприклад, якщо на момент вручення підозри закінчився строк досудового розслідування);

- порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру (процесуального статусу підозрюваного (крім випадку затримання) особа набуває не після складання тексту, а лише після вручення повідомлення уповноваженою особою).

3. Необґрунтованість підозри, а саме:

- повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК, не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист;

- аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;

- матеріали кримінального провадження не містять даних, які б вказували на заподіяння шкоди.

Апеляційний суд вважає, що органом досудового розслідування дотримано порядок вручення повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні, а з огляду на відповідність складеної підозри вимогам ст.277 КПК, її не можна визнати незаконною та врученою всупереч вимогам КПК, що могло б слугувати підставою для її скасування.

Апеляційний суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а лише з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Аналіз норм Кримінального процесуального законодавства дає підстави дійти висновку про те, що КПК оперує поняттям доказування, яке у даному випадку втілюється у понятті «обґрунтованість підозри», а також у стандарті «достатніх підстав».

Разом з тим, чинним КПК України не визначено саме поняття «обґрунтованість підозри».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, при повідомлені особі про підозру при вказаних обставинах, КПК передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Аналогічно, в п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 73 рішення «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v. Moldova), 8207/06, від 06 листопада 2007 року, ЄСПЛ вказує на те, що інформація, яка перебуває у розпорядженні об`єктивного спостерігача, повинна давати можливість останньому дійти висновку щодо можливості причетності особи до вчинення конкретного правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Крім того, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання щодо наявності в діях підозрюваної особи всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, правильність кваліфікації цих дій, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Враховуючи положення п.14 ч.1 ст.3 КПК, відповідно до якої повідомлення про підозру є лише початковою стадією притягнення до кримінальної відповідальності, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів у кримінальному провадженні таких же високих вимог, як під час прийняття рішення про висунення обвинувачення чи прийняття рішення судом по суті розгляду обвинувального акта.

З оскарженої ухвали вбачається, що слідчим суддею надана оцінка доводам захисника про порушення порядку вручення повідомлення про підозру, та зазначено, що, як вбачається з наданих до суду матеріалів, вона була вручена матері підозрюваної ОСОБА_6 , яка мешкала разом з нею, що підтверджується наданим прокурором для огляду під час розгляду скарги і дослідженим в судовому засіданні протоколом обшуку, згідно до якого цю обставину підтвердила мати підозрюваної. Крім того, повідомлення про підозру вручалось Голові правління ЖБК «Вимпел» за місцем мешкання підозрюваної, а в подальшому самій підозрюваній ОСОБА_6 (а.с. 42-47, 61-70)

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд вважає, що повідомлення про підозру вручено відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст. 135, ч.1 ст.278 КПК України, зокрема: Голові правління ЖБК «Вимпел» за місцем мешкання підозрюваної ОСОБА_6 , її матері, та в подальшому і самій підозрюваній у присутності захисника (а.с. 42-47, 61-70).

Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про вручення повідомлення про підозру неналежною особою із посиланням на те, що в групу слідчих було слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , а підозра вручена ОСОБА_6 старшим слідчим групи слідчих відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_9 , з огляду на наступне.

Так, Постановою заступника начальника СУ ГУНП в Одеській області від 28.02.2024 року створено групу слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, та визначено старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001432 від 10.11.2023 року, а саме слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 (а.с. 25).

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими, оскільки слідчий СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 призначений старшим слідчої групи, який керувє діями інших слідчих, для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001432 від 10.11.2023 року, та є слідчим СУ ГУНП в Одеській області.

Щодо доводів захисника про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, в той час коли згідно витягу з ЄРДР кримінальне провадження зареєстроване в тому числі за цією статтею, апеляційний суд їх відхиляє.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000001432 від 10.11.2023 року (а.с.13) вбачається, що 10.11.2023 року до реєстру були внесені відомості за ч. 3 ст. 368 КК України.

21.02.2024 року прокурором ОСОБА_10 Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 42024160000000038 від 21.02.2024 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.с. 16).

Постановою прокурора від 22.02.2024 року, (а.с. 24) вказані кримінальні провадження об`єднані в одне за №12023160000001432 від 10.11.2023 року.

Згідно ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене.

Оскільки кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб та за декількома складами кримінальних правопорушень, тому доводи захисника про те, що у вступній частині повідомлення про підозру ОСОБА_6 є посилання на кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України, за яким їй не оголошено про підозру, є передчасним, оскільки досудове розслідування ще триває та остаточна кваліфікація її дій буде надана при прийнятті рішення про висунення обвинувачення чи прийнятті рішення судом по суті розгляду обвинувального акта.

Щодо стадії досудового розслідування, то згідно зі статтею 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор повинен скласти повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Зміна повідомлення про підозру може виражатись або у зміні формули кваліфікації, а відтак і зміні формулювання обвинувачення, або ж лише у зміні формулювання обвинувачення (збільшення чи зменшення його обсягу) без зміни формули кваліфікації.

За встановлених обставин, апеляційний суд, всупереч твердженням захисника, зауважує на тому, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_6 всіма можливими способами, передбаченими чинним кримінальним процесуальним законом та належною особою.

Встановивши наведені обставини, а також те, що можлива причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується доказами у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 29.02.2024 року відповідає вимогам ст. 277 КПК, є законним та вмотивованим.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру від 29.02.2024 року, оскільки матеріали кримінального провадження містять докази, які вказують на можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй злочину, оцінка яким на предмет їх допустимості, належності та достатності для висновку про винуватість особи має бути надана судом за результатами досудового розслідування, у випадку висунення обвинувачення та направлення обвинувального акта до суду.

В свою чергу, стороною захисту оспорюється обґрунтованість підозри з посиланням на некоректність підозри, а також на те, що підозра ґрунтується лише на припущеннях прокурора та відсутність доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину.

Натомість, вказані доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри з огляду на вище зазначені обставини, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки на даній стадії кримінального провадження вирішується питання щодо обґрунтованості підозри у причетності підозрюваної до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, а вирішення питання щодо доведеності вини, доведеності кваліфікуючих ознак злочину, остаточної кваліфікації її дій буде вирішено при завершенні досудового розслідування або на стадії розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення у суді.

Водночас як убачається із повідомлення про підозру від 29.02.2024 року, матеріали кримінального провадження, які на вказану дату були в розпорядженні органу досудового розслідування, містили докази, які відповідали мінімальному стандарту «достатніх підстав», передбачених п.3 ч.1 ст.276 КПК, оскільки в них вказані зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 із зазначенням статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд звертає увагу, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини відповідно до висунутої підозри, зокрема наявності в її діях суб`єктивної та об`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, в якому вказані елементи складу злочину можуть виявитися вирішальними для висновку про наявність в діях особи складу кримінального правопорушення, не можуть бути оцінені слідчим суддею та судом апеляційної інстанції на стадії розгляду скарги на повідомлення про підозру, оскільки ці обставини потребують ретельної та повної перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні під час судового розгляду обвинувального акта при прийнятті остаточного рішення по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру, оскільки матеріали кримінального провадження містять докази, які вказують на можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального проступку, оцінка яким на предмет їх допустимості, належності та достатності для висновку про винуватість особи має бути надана судом за результатами досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та повідомлення про підозру, апеляційним судом не встановлено.

Оскільки доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2024 року, відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023160000001432 від 10.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4