Постанова

від 10.07.2024 по справі 280/1535/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1535/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Кисіль Р.В.) в адміністративній справі №280/1535/24 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Плескач В.Ю., звернувся до суду з позовом до Господарського суду Запорізької області про визнання протиправною відмову у наданні позивачу оновленого розрахунку стажу судді згідно запиту від 25.12.2023, та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит від 25.12.2023 року з урахуванням висновків суду та надати позивачу оновлений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, зарахувавши до наявного стажу роботи, який дає йому право на відставку та отримання довічного грошового утримання - 23 роки 08 місяців 2 дні, додатково 3 (три) роки роботи у сфері права у відповідності до частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме: частину стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) адвокатом з 24 жовтня 1996 року по 11 грудня 2002 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 і з наданням у ньому нового (додаткового) тлумачення статті 126 Конституції України в контексті гарантій незалежності суддів фактично було змінено законодавче регулювання у цій сфері, яке більше не є таким, яке було актуально станом на дату подання позивачем позову у справі №280/715/19. З дня ухвалення цього рішення КСУ відповідні законодавчі положення слід інтерпретувати у спосіб, який відповідає цьому рішенню КСУ зокрема в контексті єдиного статусу судді і неможливості обрахунку довічного грошового утримання суддів у відставці неоднаково в залежності від дати виходу ними у відставку. Тому з дати ухвалення рішення КСУ від 18.02.2020 року інтерпретація ч.2 ст.137 Закону як такої, що поширюється лише на суддів, які вийшли у відставку після 05.08.2018 року, суперечить статті 126 Конституції України з міркувань аналогічних тим, які наведені у пунктах 16-17 цього рішення КСУ.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні позву відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII, а стаж роботи на посаді судді - виходячи з приписів частини першої та частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII. Всупереч зазначеному, відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі довідки з оновленим розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, зарахувавши до наявного стажу роботи, який дає йому право на відставку та отримання довічного грошового утримання - 23 роки 08 місяців 2 дні, додатково 3 (три) роки роботи у сфері права у відповідності до частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме: частину стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) адвокатом з 24 жовтня 1996 року по 11 грудня 2002 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, оскільки відсутні правові підстави для визначення стажу позивача, враховуючи зокрема висновки суду у справі №280/715/19.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Господарського суду Запорізької області вперше строком на п`ять років, відповідно до Указу Президента України від 16.11.2004 №1419/2004.

04.02.2016 Верховна Рада України прийняла постанову №997VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Запорізької області та на підставі наказу голови суду від 17.02.2016 №4к його було відраховано зі складу суду.

На момент звільнення з посади судді позивач мав стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років 23 роки 8 місяців 1 день, з яких: служба в Збройних силах 3 роки 27 днів; стажист, слідчий прокуратури Новомиколаївського району, слідчий прокуратури, помічник прокурора Чернігівського району Запорізької області 7 років 5 місяців 4 дні; Спеціаліст, помічник першого заступника голови суду 1 рік 10 місяців 29 днів; суддя Господарського суду Запорізької області 11 років 3 місяці 1 день.

20.02.2019 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГС Запорізької області, в якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування з 05 серпня 2018 року до набутого позивачем стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років (23 роки 8 місяців 1 день), додатково стаж роботи: старшим юристом Лозівського відділення Українського акціонерного комерційного Промінвестбанку у період з 21 лютого 1996 року по 11 червня 1996 року (0 років 3 місяці 20 днів); адвокатом у період з 24 жовтня 1996 року по 11 грудня 2002 року (6 років 1 місяць 18 днів);

- зобов`язати відповідача до набутого позивачем стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років (23 роки 8 місяців 1 день), з 05 серпня 2018 року додатково зарахувати стаж роботи: старшим юристом Лозівського відділення Українського акціонерного комерційного Промінвестбанку у період з 21 лютого 1996 року по 11 червня 1996 року (0 років 3 місяці 20 днів); адвокатом у період з 24 жовтня 1996 року по 11 грудня 2002 року (6 років 1 місяць 18 днів);

- зобов`язати відповідача видати позивачу довідку Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (Додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІІ)), в якій при визначенні доплати за вислугу років урахувати приписи частини 2 статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення цього ж Закону та зазначити, що станом на 05 серпня 2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 29954,00 грн., у тому числі:- посадовий оклад 17620,00 грн.; - доплата за вислугу років 12334 грн. (70%).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2019 по справі №280/715/19 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 по справі №280/715/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №280/715/19 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №280/715/19 залишено без змін.

25.12.2023 представник позивача звернувся до відповідача з заявою в якій просив на виконання рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 та ухвалених Конституційним Судом України у вказаному рішенні висновків, у межах наявного (нового) правового регулювання, надати ОСОБА_1 оновлений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, зарахувавши до наявного стажу роботи, який дає йому право на відставку та отримання довічного грошового утримання - 23 роки 08 місяців 2 дні, додатково 3 (три) роки роботи у сфері права у відповідності до частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме: частину стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) адвокатом з 24 жовтня 1996 року по 11 грудня 2002 року.

Листом від 22.01.2024 №01/40/24 Господарський суд Запорізької області відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви та видачі оновленої довідки, а також повідомив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення). Стаж судді ОСОБА_1 обраховано та встановлено рішенням Вищої ради юстиції від 03.12.2015 №933/0/15-15. (….). Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №280/715/19 підтверджено правомірність стажу ОСОБА_1 23 роки 8 місяців 1 день.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII, у редакції Закону №2509-VIII, період зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю до стажу роботи суддею має бути зарахований додатково до його стажу, який був обчислений під час виходу у відставку, а отже відповідач, на його переконання протиправно незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, відмовив у видачі оновленого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач був призначений на посаду судді 14.11.2004, звільнений у відставку 04.02.2016 та 17.02.2016 відрахований зі складу суду. На момент звільнення з посади судді позивач мав стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років 23 роки 8 місяців 1 день.

Отже на момент призначення позивача суддею діяв Закон №2862-XII, на момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату суду діяли норми Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI).

Таким чином на момент призначення та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено можливості зарахування до стажу роботи на посаді судді досвіду роботи у сфері права.

Закон України №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів прийнято 02.06.2016.

Законом України від 12.07.2018 №2509-VІІІ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку із прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд (далі - Закон №2509-VІІІ) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) доповнено частиною другою такого змісту: До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Оскільки позивач реалізував своє право на відставку до 05.08.2018, є неможливим обчислення стажу роботи на посаді судді з урахуванням вимог ч.2 ст. 137 Закону №1402-VIII, у редакції Закону №2509-VIII, а отже відповідачем не було допущено протиправної відмови за результатами розгляду запита позивача від 25.12.2023.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №520/11431/18, від 12 червня 2020 року у справі №200/779/19-а, від 20 квітня 2021 року у справі №620/536/19, від 17 вересня 2021 року у справі № 824/301/20-а, від 30 вересня 2021 року у справі №243/6450/17, від 23 листопада 2021 року у справі №280/5617/18, від 23 червня 2022 року у справі №560/937/19, від 06.10.2022 у справі №280/715/19.

Крім того, позивач звертався до суду з позовом до Господарського суду Запорізької області щодо стажу (справа №280/715/19). Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №280/715/19 адміністративне провадження №К/9901/26824/19 підтверджено правомірність відмови відповідача включити до стажу роботи позивача суддею три з шести років, коли позивач займався індивідуальною адвокатською діяльністю.

Враховуючи зазначене, є вірними висновки суду першої інстанції, що наявність рішень Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 та від 26 березня 2024 №3-р(ІІ)/2024 щодо принципу єдиного статусу судді, з якого випливає неможливість регулювання неоднаково порядку обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від дати виходу судді у відставку, якщо суддя не може впливати на відповідні обставини, що впливають на порядок такого обрахунку, не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів не може застосувати правові позиції Верховного Суду, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі оскільки вони не є подібними до цих правовідносин.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року в адміністративній справі №280/1535/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник