Ухвала

від 15.08.2024 по справі 280/1535/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №280/1535/24

адміністративне провадження № К/990/29267/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №280/1535/24 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У 2024 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу оновленого розрахунку стажу судді згідно запиту від 25.12.2023;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 25.12.2023 з урахуванням висновків суду та надати позивачу оновлений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, зарахувавши до наявного стажу роботи, який дає йому право на відставку та отримання довічного грошового утримання - 23 роки 08 місяців 2 дні, додатково 3 (три) роки роботи у сфері права у відповідності до частини другої статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: частину стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) адвокатом з 24.10.1996 по 11.12.2002.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

29.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали щодо уточнення вимог до суду касаційної інстанції відповідно рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали від скаржника 13.08.2024 надійшла заява про уточнення прохальної частини касаційної скарги, у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

За приписами частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що на його думку, ним вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від: від 31.10.2019 у справі №520/11431/18, від 12.06.2020 у справі №200/779/19-а, від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17, від 23.11.2021 у справі №280/5617/18, від 23.06.2022 у справі №560/937/19, від 06.10.2022 у справі №280/715/19 у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 26.03.2024 № 3-р(II)/2024 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 7 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач був призначений на посаду судді 14.11.2004, звільнений у відставку 04.02.2016 та 17.02.2016 відрахований зі складу суду. На момент звільнення з посади судді позивач мав стаж роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років 23 роки 8 місяців 1 день.

На момент призначення позивача суддею діяв Закон №2862-XII, на момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату суду діяли норми Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI).

Отже, на момент призначення та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено можливості зарахування до стажу роботи на посаді судді досвіду роботи у сфері права.

Закон України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» прийнято 02.06.2016.

Законом України від 12.07.2018 №2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон №2509-VІІІ) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Оскільки позивач реалізував своє право на відставку до 05.08.2018, є неможливим обчислення стажу роботи на посаді судді з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, у редакції Закону №2509-VIII, а отже відповідачем не було допущено протиправної відмови за результатами розгляду запиту позивача від 25.12.2023.

Судами попередніх інстанції також становлено, що позивач звертався до суду з позовом до Господарського суду Запорізької області щодо стажу (справа №280/715/19).

Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №280/715/19 адміністративне провадження №К/9901/26824/19 підтверджено правомірність відмови відповідача включити до стажу роботи позивача суддею три з шести років, коли позивач займався індивідуальною адвокатською діяльністю.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що наявність рішень Конституційного Суду України від 26.03.2024 №3-р(ІІ)/2024 щодо принципу єдиного статусу судді, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремий припис пункту 7 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402VІІІ зі змінами в частині, що установлює для суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України до припинення діяльності цих судів гарантії, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ зі змінами, винагороду судді, не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

Таким чином у Верховного Суду відсутні підстави для відступу від правових висновків, які наведені у постановах Верховного Суду, а саме: від 31.10.2019 у справі №520/11431/18, від 12.06.2020 у справі №200/779/19-а, від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі № 824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17, від 23.11.2021 у справі №280/5617/18, від 23.06.2022 у справі №560/937/19, від 06.10.2022 у справі №280/715/19, які в свою чергу стали підставою для прийняття рішень судами першої і апеляційної інстанцій.

З наведених підстав Верховний Суд відхиляє посилання скаржника що ця справа може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Отже касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №280/1535/24 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа