Постанова

від 09.07.2024 по справі 400/1389/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1389/24

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 11.03.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 400/1389/24 за позовом ОСОБА_1 до Центрального органу управління Служби судової охорони за участю третьої особи Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального органу управління Служби судової охорони та просив суд визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року надбавки за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту"; зобов`язати перерахувати та виплатити надбавку з 06.07.2020 року 03.09.2023 року за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", що загальним розміром відповідно до розрахунку позивача становить 50935,46 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 суд позовна заява залишена без руху для усунення недоліків шляхом подання суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання ухвали суду від 19.02.2024 позивач зазначив, що 15.01.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення відповідного розрахунку невиплаченої надбавки. Листом від 25.01.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії".

Також позивач зазначив, що відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні з 20.07.2022 року по 03.09.2023 року надбавки за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту"; зобов`язання перерахувати та виплатити надбавку з 20.07.2022 року 03.09.2023 року за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" повернута позивачеві.

Не погодившись зі зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк на звернення до суду.

08.04.2024 року до апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року без змін

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року проходив службу в Службі судової охорони, та на момент звільнення перебував на посаді начальника територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області.

Наказом Служби судової охорони від 06.07.2020 року №334 о/с ОСОБА_1 було прийнято на службу в Службу та призначено на посаду заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області.

Наказом Служби судової охорони від 01.04.2022 року №220 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області.

Наказом Служби судової охорони від 31.08.2023 року №505 о/с ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням з 03.09.2023 року.

При прийнятті на службу позивач надав до кадрового підрозділу Служби підтверджуючий документ що він має наукову ступінь кандидата юридичних наук (Диплом від 23.10.2018 року ДК №048476) також дана наукова ступінь позивача була зазначена в особовій картці працівника (Форма № П-2) наукова ступінь «кандидат наук».

Позивач 15.01.2024 року звернувся до Служби з заявою щодо здійснення відповідного розрахунку невиплаченої надбавки та отримав відповідь листом Служби від 25.01.2024№ 30/01.30-02.2-151 з якої вбачається, що виплата доплат співробітникам Служби за наукову ступінь не передбачена.

Апеляційний суд зазначає, що вказані позовні вимоги про нарахування та виплату надбавки за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" охоплюються поняттям «заробітна плата» і «оплата праці», а тому в межах даної справи охоплюються застосованим статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.»

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, строки визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У зв`язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01.07.2023.

Отже, колегія суддів акцентує увагу, що саме строки звернення до суду з трудовим позовом, відповідно положень ст. 223 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину та сплинули з його закінченням, тобто 01.07.2023.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 990/139/23.

Колегія суддів зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року надбавки за науковий ступень "кандидат юридичних наук - доктор філософії" згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту"; зобов`язати перерахувати та виплатити надбавку з 06.07.2020 року 03.09.2023 року.

Тобто, саме з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року позивач дізнався про порушення права на виплату всіх належних йому сум.

Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 14.02.2024 року, тобто з пропуском строку.

При цьому апеляційний суд зауважує, що отримання відповіді на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналізуючи довід представника позивача, що поважною причиною строку звернення до суду є введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, колегія суддів наголошує, що наведені обставини не зупинили перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.

Водночас, посилаючись на введення воєнного стану як на підставу для поновлення строку на звернення до суду, представник позивача не зазначає, які саме конкретні підстави зробили неможливим вчасне звернення до суду з позовом.

Захист прав, свобод та інтересів осіб неможливий без своєчасного їх забезпечення. Процесуальні строки передбачені законодавством України та обов`язкові для дотримання всіма учасниками адміністративного судочинства. Додержання строків в адміністративному процесі необхідне для ефективності адміністративного судочинства та реалізації процесуальних принципів, таких, як принцип швидкого та повного розгляду справи.

Оскільки позивачем не наводиться та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині, відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко