Постанова

від 26.11.2024 по справі 400/1389/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1389/24

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 22.08.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального органу управління Служби судової охорони, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального органу управління Служби судової охорони, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у незастосуванні за період з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року надбавки за науковий ступень «кандидат юридичних наук-доктор філософії» згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту»;

- зобов`язати перерахувати та виплатити надбавку з 06.07.2020 року по 03.09.2023 року за науковий ступень «кандидат юридичних наук-доктор філософії» згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», що загальним розміром відповідно до наданого розрахунку позивача становить 50 935,46 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем протиправно при прийнятті позивача на посаду не було вказано про нарахування позивачу доплати за науковий ступінь. Тому відповідач протиправно не виплачував позивачу надбавку за науковий ступінь «кандидат юридичних наук-доктор філософії».

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що оскільки постановою КМУ № 289 виплата доплати співробітникам Служби за науковий ступінь не передбачена. Надбавка за науковий ступінь «кандидат юридичних наук-доктор філософії» відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» встановлюється працівникам закладів вищої освіти. Позивач з 06.07.2020 по 03.09.2023 проходив службу у Службі судової охорони та не був працівником закладів вищої освіти. Тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу надбавки за науковий ступінь «кандидат юридичних наук-доктор філософії».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального органу управління Служби судової охорони, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

З 06.07.2020 року по 03.09.2023 року позивач проходив службу в Службі судової охорони.

При прийнятті на службу в ССО позивач надав до кадрового підрозділу диплом від 23.10.2018 року ДК № 048476, який свідчить про здобуття позивачем наукового ступеню «кандидат юридичних наук».

Інформація про здобуття позивачем наукового ступеню «кандидат юридичних наук» зазначена в особовій картці працівника (позивача).

Протягом служби з 2020 року по 2023 року позивач займався науково-творчою діяльністю: у 2021 році видав Практичний посібник для працівників ССО на 158 сторінках; у 2021 році опублікував наукову статтю у виданнях Scopus; у 2020-2023 брав участь у конференціях з публікацією тез конференцій.

12.01.2024 року позивач подав заяву відповідачу, в якій просив надати відповідь на наступні питання:

1) з яких причин не було встановлено наказом ССО надбавки до грошового забезпечення за науковий ступінь?

2) чому при звільненні зі ССО не було здійснено повний розрахунок (на враховано надбавку до грошового забезпечення за науковий ступінь згідно Закону України та наказу ДСА?

3) коли буде здійснено повний розрахунок стосовно надбавки за науковий ступінь?

Листом від 25.01.2024 року відповідач повідомив, що нарахування та виплата співробітнику ССО доплати за науковий ступінь чинним законодавством не передбачена.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) визначено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (стаття 161 Закону).

Механізм виплати грошового забезпечення працівникам Служби судової охорони, визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок №384).

До щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників ССО, серед іншого, належить доплати.

Відповідно до п. 22 Порядку № 384, співробітникам, які здійснюють науково-педагогічну, наукову або творчу діяльність, оплата проводиться в порядку, установленому чинним законодавством.

Положенням ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Згідно пп.8 п.2 Розділу XV Закону України «Про вищу освіту» «Прикінцеві та перехідні положення» науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

При цьому, статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Наукові працівники - це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Аналіз вищезазначених статей дає підстави суду дійти висновку, що даними нормами права визначено за особою право на доплату за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» встановлюється науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам саме закладів вищої освіти.

Разом з тим, ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у Службі судової охорони та не є науковим працівником закладів вищої освіти, що фактично не заперечується сторонами.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко