Постанова

від 02.07.2024 по справі 640/16760/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16760/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорова Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТМА ГРУП» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 16.11.2021 №7673100070202 в частині 79 763 742 грн. за податковими зобов`язаннями та 227 925 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 16.11.2021 №7663100070202 в частині 7 495 627 грн за податковими зобов`язаннями та 1 877 307 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Катма Груп» зареєстровано 04.12.2017 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, номер державної реєстрації 10671020000027483.

Товариство зареєстроване та знаходиться за податковою адресою: Україна, 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 літ. В, каб. 8.

Основними видами діяльності ТОВ «Катма Груп» за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 20.59 Вироблення іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 52.10 Складське господарське; 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (далі - ПК), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 02.06.2021 № 392, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Катма Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.12.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 04.12.2017 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 04.12.2017 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 04.12.2017 по 31.03.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акту перевірки, який є його невід?ємною частиною).

За результатами вказаної перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП складено акт перевірки від 08.10.2021р. № 973/31-00-07-02-02/41775494 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.9. п. 140.5 ст. 140 розд. ІІІ ПК; ст. 1, ст. 4, п. 1,2 ст. 9, п.1 ст. 11 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); п. 5 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого у Мін`юсті України 14.12.1999 за № 860/4153; п.2.1, п. 2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Мін`юсті України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненням), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 80 390 198 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 144 662 грн;

На підставі висновків Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16.11.2021 № 7673100070202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 80 390 198 грн. за податковими зобов`язаннями та 334 025,25 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с.39-41);

- від 16.11.2021 № 7663100070202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10 144 662 грн. за податковими зобов`язаннями та 2 536 165,50 грн. за штрафними санкціями;

Не погоджуючись з такими рішеннями, ТОВ «Катма Груп» оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку-подано скаргу вих. № 10/12 від 10.12.2021р. Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 26.08.2022 №9766/6/99-00-06-01-02-06 Державна податкова служба України залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

ТОВ «Катма Груп» не погоджується та оскаржує до суду податкові повідомлення-рішення в частині, а саме :

- від 16.11.2021 № 7673100070202 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в частині 79 763 742 грн. за податковими зобов`язаннями та 227 925 грн. за штрафними санкціями;

- від 16.11.2021 № 7663100070202 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в частині 7 495 627 грн. за податковими зобов`язаннями та 1 877 307 грн. за штрафними санкціями;

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» підлягає задоволенню повністю.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.11.2021 № 7673100070202 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає таке.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення витрат та прибутку позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «СОУЛ ЛОДЖИСТІК», ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ», ТОВ «ЕНЕРДЖЕР», ТОВ «ВІСТЕРІОН», ТОВ «ПРОМНАФТО ТРЕЙД», ТОВ «ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ТРЕСТ», ТОВ «НАФТАПРОМГРУП».

Так, ТОВ «Катма Груп» (продавець) укладено ряд договорів із покупцями:

- з ТОВ «СОУЛ ЛОДЖИСТІК» (покупець) укладено договір №000000199//1 від 24.07.2019, на підставі якого позивачем за період з 01.07.2019 по 31.08.2019 відображено реалізацію на ТОВ «СОУЛ ЛОДЖИСТІК» товар із номенклатурою «Газовий конденсат» у кількості 274,681 т та «Газ автомобільний Plus, 2711190000» у кількості 29,762 т на загальну суму 4 750 000 грн, у т. ч. ПДВ - 791 666,7 грн;

- з ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» (покупець) укладено договір поставки №000000495/1 від 28.11.2019, на підставі якого позивачем відображено реалізацію на ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» підакцизного товару, а саме газу автомобільного в кількості 73,397 т на загальну суму 1 065 000 грн., у тому числі ПДВ - 177 500 грн;

- з ТОВ «ЕНЕРДЖЕР» (покупець) укладено договір № 000000545//1 від 25.02.2020, на підставі якого позивачем відображено реалізацію на ТОВ «ЕНЕРДЖЕР» товар із номенклатурою «Газовий конденсат» у кількості 370,369 т та товар із номенклатурою «Паливо дизельне марки ДТ-Л-К5, гатунок С . 2710 19 43 00» у кількості 93,975 т, всього на загальну суму 7 010 012,48 грн., у т.ч. ПДВ - 1 168 335,41 грн;

- з ТОВ «ВІСТЕРІОН» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 000000683//1 від 05.01.2021, на підставі якого позивачем відображено реалізацію на ТОВ «ВІСТЕРІОН» газового конденсату в кількості 3 286,965 т, деетанпропанбутанізованого конденсату в кількості 761,867 т, розбавителя-розчинника «MARTA» в кількості 928,068 т, розчинника Butilextra в кількості 708,6 т, всього на загальну суму 111 500 000 грн., у т.ч. ПДВ - 18 583 333,24 грн;

- з ТОВ «ПРОМНАФТО ТРЕЙД» (покупець) укладено договір № 000000661//1 від 07.12.2020, на підставі якого позивачем відображено реалізацію ТОВ «ПРОМНАФТО ТРЕЙД» товар «Газовий конденсат 2709001000» в кількості 4 892, 492 т, «Деетанпропанбутанізований конденсат 2709001000» в кількості 1 651, 953 т, «Етанол як складник бензину» в кількості 217,017 т, «Нафта сира» в кількості 2 461, 986 т, «Розбавитель-розчинник «MARTA», 3814009090» в кількості 557,414 т, всього на загальну суму 171 600 000 грн., у т.ч. ПДВ - 28 600 000 грн;

- з ТОВ «ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ТРЕСТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №000000668//1 від 10.12.2020, на підставі якого позивачем відображено реалізацію ТОВ «ОДЕСЬКИЙ НАФФТОПЕРЕРОБНИЙ ТРЕСТ» товар «Газовий конденсат 2709 00 10 00» в кількості 1 430,537 т, «Деетанпропанбутанізований конденсат 2709001000» в кількості 3 004,093 т, «Етанол як складник бензину» в кількості 195,315 т, «Нафта сира» в кількості 2 861,468 т, «Розбавитель-розчинник «MARTA», 3814009090» в кількості 1 100,310 т всього на загальну суму 139 500 000 грн., у т.ч. ПДВ - 23 249 999, 97 грн;

- з ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» (покупець) укладено договір поставки №0000004736//1 від 10.10.2019, на підставі якого позивачем відображено реалізацію на ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» газового конденсату, етанолу як складника бензину, розбавителя-розчинника «MARTA», нафту на загальну суму 60 505 993,61 грн, у тому числі ПДВ - 10 084 332,26 грн.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів надані відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні, банківські виписки по рахунку.

Визначаючи позивачу грошові зобов`язання з податку на прибуток, відповідач не заперечив реальність факту набуття позивачем спірних товарів. Висновки ж контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивач не здійснював передачу такого товару покупцям, а лише отримував від них кошти.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач в акті перевірки підтверджує відображення позивачем у бухгалтерському обліку факту здійснення спірних операцій продажу, у тому числі і відображення доходу із надходження коштів від згаданих контрагентів за реалізований товар. Тобто, позивач врахував доходи від спірних операцій при визначенні розміру свого прибутку до оподаткування, чого відповідач також не заперечив.

У свою чергу, визнавши спірні операції такими, що відбулись без фактичної передачі товару, відповідач вказав, що позивачем занижені доходи та суму коштів, які отримані від контрагентів у якості оплати цього товару.

Таким чином, визначаючи позивачу податкові зобов`язання, відповідач фактично у подвійному розмірі врахував отримані позивачем доходи у вигляді оплати від контрагентів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що невизнавши факт передачі товару позивачем до продавців та здійснивши нарахування податку на прибуток на суми отриманої позивачем оплати, податковий орган не зменшив одночасно суми доходу, який був нарахований позивачем у зв`язку отриманими оплатами за передачу товару.

Норми чинного податкового законодавства та правила бухгалтерського обліку не передбачають можливості повторного нарахування (подвоєння) доходу за операцією продажу, навіть тоді, коли така операція визнана такою, що відбулась без фактичної передачі товару, а лише зі здійсненою оплатою покупцем продавцю.

Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв цілком недобросовісно, штучно сформувавши базу для нарахування позивачу спірних податкових зобов`язань.

Окрім того, доводи контролюючого органу, які стосуються дефектності контрагентів-покупців, яким позивачем реалізовувалось спірну продукцію є цілком безпідставними для цілей визначення позивачу зобов`язань з податку на прибуток.

Статус та стан осіб, яким позивач здійснює продаж певного товару, наявність у них тих чи інших можливостей або ж намірів щодо використання придбаного товару, будь-яким чином не впливає на зобов`язання позивача зі сплати податків.

Здійснюючи облік доходів та витрат, визначаючи базу та нараховуючи податок на прибуток, платник жодним чином не залежить від діяльності контрагентів-покупців або ж від подальшої долі реалізованого товару.

Таким чином, доводи контролюючого орану, які стосуються діяльності підприємств, яким позивач здійснював реалізацію товару, не мають жодного відношення до питання правильності визначення позивачем розміру податку на прибуток.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 16.11.2021 № 7673100070202 в оскаржуваній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.11.2021 № 7663100070202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 195 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Вказуючи про порушення наведеної норми, відповідач посилався на те, що перевіркою встановлено наявність станом на 31.03.2021 резервуарів на акцизних складах та транспортних засобів, достатніх для зберігання газу вуглеводневого скрапленого в кількості 47 448 тис. л (куб. м), у той же час за даними бухгалтерського обліку обсяги залишку запасів (товарів, готової продукції та сировини) за цією номенклатурою становлять 26 776,896 т або 49 819 тис. л (куб. м). Таким чином, фактично відсутні в наявності (втрачено) 2 371,231 тис. л (куб. м) газу вуглеводневого скрапленого (умовний код УКТ ЗЕД 2711 00 00 00).

Як вірно встановив суд першої інстанції, загальний об`єм резервуарного парку позивача для зберігання газу скрапленого становить 49 848,0 тил. л (куб. м), що встановлено в Додатку № 9 до акту перевірки, а також та підтверджується договором оренди № 1108-ГНС-Р від 10.10.2018 та додатковими угодами до нього. Вказаних обсягів було цілком достатньо для зберігання залишку запасів (товарів, готової продукції та сировини) за цією номенклатурою у кількості 49 819 тис. л (куб. м).

У свою чергу, відповідач наполягає на тому, що під час перевірки не були надані відомості отримання позивачем в оренду 12 резервуарів ЗВГ V-200 (серійні номери №№ 149 - 160) загальною місткістю 2400 куб. м. згідно акту приймання-передачі від 16.03.2021 та додаткової угоди від 16.03.2021 до договору оренди № 1108-ГНС-Р від 10.10.2018.

Вказаний факт, на думку відповідача, свідчить про невикористання цих резервуарів позивачем та, як наслідок, використання надлишку скрапленого газу не в господарській діяльності, що є підставою для визначення зобов`язань за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 195 ПК.

Проте, у ході судового розгляду судом достовірно встановлено перебування оренді позивача вказаних резервуарів. Окрім того, відсутнє документальне підтвердження того, що за наслідками інвентаризації вказані 2 371,231 тис. л (куб. м) газу вуглеводневого скрапленого (умовний код УКТ ЗЕД 2711 00 00 00) виявилися відсутніми (втраченими) або ж будь-які докази того, що вказані об`єми газу бути використані у спосіб, що не пов`язаний із господарською діяльністю позивача.

Посилання відповідача на положення пункту 44.6 статті 44 ПК для цілей підтвердження вказаних обставин, колегія суддів у даному випадку вважає безпідставним, оскільки вказана норма стосується документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, якими у даному випадку є показники обсягів газу, а не наявності в оренді того чи іншого обладнання або ж його реєстрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено використання 2 371,231 тис. л (куб. м) газу вуглеводневого скрапленого не в господарський діяльності (втрату), при тому, що надані позивачем документи спростовують такі висновки відповідача.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.11.2021 № 7663100070202 в оскаржуваній частині є неправомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова

Повний текст постанови складений 08.07.2024.