Рішення

від 09.07.2024 по справі 362/3498/23

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 362/3498/23

провадження у справі № 2/0285/620/24

09 липня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………….....Літвин О. О.,

секретаря………….....................Калетинця Б. Р.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»,

поданим в його інтересах адвокатом

Косяк Наталією Вікторівною,

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст» звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2028522003 від 11.01.2020 у розмірі 175603,25 грн, а також судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що 11.01.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 113120 грн строком до 11.01.2025 зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом0,85% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 36% річних.

17.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено договір факторингу №17/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За договором факторингу новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

У зв`язку з тим, що до позивача перейшло право вимоги по кредитному договору від 11.01.2020 №2028522003 в розмірі 175603,25 грн, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Сторони, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 при подачі позову просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечила щодо винесення заочного рішення.

Причини повторної неявки відповідача невідомі, своїм правом на подання до суду будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви або відзиву, він не скористався. Клопотань, які б свідчили про зацікавленість відповідача у розгляді справи, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

За кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (ст.1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

За змістом ч.2ст.1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов`язки виникають у кожного контрагента.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Встановлено, що 11.01.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2028522003, за яким банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 113120 грн строком до 11.01.2025 зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 0,85% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 36% річних.

За змістом пункт 1.4 кредитного договору датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану банком або шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку.

Підписанням договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що він отримав кредит на сприятливих для нього умовах; послуги банку, пов`язані із видачею кредиту, отримав у повному обсязі; зауваження щодо якості та обсягу послуг, відсутні.

Перед укладенням кредитного договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування в банку.

Власні зобов`язання за кредитним договором АТ «ОТП «Банк» виконав в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки та меморіальними ордерами №№11128034, 11128035 від 11.01.2020, за якими ОСОБА_1 отримав 113120 кредитних коштів. Окрім того, отримання останніх відповідачем підтверджується також випискою по особовому рахунку клієнта.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Банківські виписки з карткових рахунків позичальника є належними та допустимими доказами щодо заборгованості за кредитним договором, оскільки підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

Станом на 17.12.2021 прострочена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2028522003 становить 175603,25 грн, яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою кредиту 107710,88 грн, заборгованість за відсотками по кредиту 52375,41 грн, заборгованість по сплаті комісії по кредиту 15516,96 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно ним не сплачується.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Матеріали справи містять підписані відповідачем анкету-заяву на отримання кредиту, кредитний договір, заяву-приєднання (акцепт) №25/02/2028522003 від 11.01.2020 до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, які недійсними не визнавались, відповідачем (боржником) з підстав безгрошовості у порядкуст.1051 ЦК Українине оскаржувались.

17.12.2021 АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклали договір факторингу №17/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (пункт 1.1. договору факторингу).

За договором факторингу від 17.12.2021 №17/12/21 новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (пункт 1.3. договору факторингу).

Відомості про боржників і розмір грошового зобов`язання кожного з них зазначається в реєстрі боржників.

17.12.2021 був складений і підписаний акт приймання передачі, згідно з яким АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ФК «Аваліст» прийняла згідно з вимогами п.8.3. договору факторингу від 17.12.2021 №17/12/21 реєстр боржників №1.

Згідно з реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.01.2020 №2028522003 станом на 17.12.2021 становить 175603,25 грн.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке може відбуватися на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу. Оскільки за ст.1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), суд вважає, що згідно наданого договору факторингу ТОВ «ФК «Аваліст» замінила АТ «ОТП Банк».

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки сторони у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду докази, які б спростовували факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором. Правильність наданого позивачем суду розрахунку заборгованості в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів відповідачем також не спростована, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку. Також доказів про добровільне виконання зобов`язань відповідачем суду не надано.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за комісією в розмірі 15516,96 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогозакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ст.12).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ст.ст.11,12 Закону України «Про споживче кредитування».

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes), він не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Умовами спірного договору, який підписаний сторонами, зокрема п.1.1, передбачено щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,85 % від суми кредиту, тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування».

За вищенаведених обставин, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення пункту 1.1 кредитного договору, укладеного сторонами у цій справі, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління кредитом є нікчемними.

А відтак, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, задоволенню не підлягає.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню на суму 160086,29 грн, що включає заборгованість за основною сумою кредиту 107710,88 грн та за відсотками 52375,41 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) адвоката, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами та мають бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Встановлено, що адвокат Косяк Н.В. надавала позивачу ТОВ «ФК «Аваліст» правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №07/23, укладеного 14.02.2023 між адвокатським бюро «Наталії Косяк» та ТОВ «ФК «Аваліст», відповідно до умов якого оплата послуг (гонорару) проводиться шляхом 100 відсоткової оплати за кожну окрему судову справу в розмірі 5000 гривень за першу інстанцію, оплата перераховується на банківський рахунок виконавця.

Згідно із актом №3031818335 від 14.02.2023 приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №07/23 від 14.02.2023 сторони підтверджують, що згідно з умовами цього договору у період з 20.05.2023 по 30.05.2023 надано послуги у повному обсязі. Характер правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами справи у тому числі доказами, наданими клієнтом, 1 година; формування правової позиції клієнта щодо позовної заяви про стягнення заборгованості 1 година; складання позовної заяви (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях здійснення позовної роботи щодо стягнення заборгованості) 3 години; формування пакету документів та виготовлення копій до позовної заяви та направлення документів засобами поштового зв`язку 2 години, всього 5000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №123 від 30.05.2023 ТОВ «ФК «Аваліст» перерахувало адвокатському бюро «Наталії Косяк» 5000 грн за надання правничої допомоги згідно з актом №3031818335 від 14.02.2023.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої представником ОСОБА_2 до стягнення суми на правову допомогу 5000 грн, наданому обсягу адвокатських послуг та врахувавши задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлена сума витрат є справедливою, співмірною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем при подачі позову.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»

заборгованість за кредитним договором №2028522003 від 11.01.2020 у розмірі 160086,29 грн,

судового збору за подання позову в розмірі 2684 грн

та витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи в розмірі 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Головуюча суддя О. О. Літвин