Постанова

від 10.07.2024 по справі 260/5450/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5450/22 пров. № А/857/24875/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/5450/22 (суддя Скраль Т.В., м. Ужгород) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі позивач) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» (далі відповідач, ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород»») в якому просило стягнути з Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку 1, яка виникла за спірний період в сумі 224 309,08 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що в порушення вимог законодавчих актів, відповідач - ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород", що є платником відповідного збору за місцем своєї реєстрації в Головному управлінні, не здійснює необхідного відшкодування виплачених громадянам пільгових пенсій. Так, за спірний період: грудень 2021 року, січень листопад 2022 року на адресу відповідача надсилалось повідомлення з розрахунком суми, що підлягає сплаті до Пенсійного фонду. Матеріалами пенсійної справи громадянина ОСОБА_1 підтверджуються обставини набуття права останнім на пільгове пенсійне забезпечення зі зменшенням пенсійного віку, трудові правовідносини пенсіонера з відповідачем та призначення вказаному громадянину пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. За спірний період грудень 2021 року, січень листопад 2022 року згідно розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються щомісяця на адресу відповідача підлягало відшкодуванню Пенсійному фонду 224 309 грн 08 коп. Станом на день подання цього позову відповідач не сплатив відповідну суму нарахованого зобов`язання, не оскаржив його у встановленому порядку, в результаті чого у нього виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги позивач вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород не є правонаступником підприємства, на якому працював ОСОБА_1 , якому призначено пенсію на пільгових умовах, а отже у відповідача наявний обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 22 лютого 2011 року Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та місцезнаходженням якого є : вул. Собранецька, 145, м. Ужгород, Закарпатська обл.

Позивачем на адресу підприємства надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788).

Відповідно до зведеного розрахунку фактичних витрат пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню пенсіонеру ОСОБА_1 за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року було виплачено в сумі 224 309,08 грн.

Проте, ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород», вважаючи, що не є абсолютним правонаступником Ужгородського об`єднаного авіазагону, Ужгородського авіапідприємства на якому набув гр. ОСОБА_1 стаж для призначення пільгової пенсії, не відшкодувало витрат позивача на виплату пільгових пенсій, що зумовило появу заборгованості, про стягнення котрої заявлено цей позов.

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалюючи судове рішення про відмову задоволенні позову, суд першої інстанції урахував, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» не є правонаступником ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», на якому працював ОСОБА_1 , який внесений у список, а як наслідок у ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород відсутній обов`язок з відшкодування Управлінню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Положеннями Закону №1058-IV, Закону №1788-XII та Інструкції №21-1 визначається порядок нарахування пільгових пенсій та витрат на виплату і їх доставку.

Пунктами «а»-«з» статті 13 Закону №1788-XII визначено категорії працівників, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 1 та абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» для суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об`єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому в силу пункту 1 частини першої статті 4 вищезазначеного Закону ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для вищезазначених платників збору встановлюється в розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно із пунктом 6.1 розділу 6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини другої Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах, зокрема, 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Пунктом 2.1.1 зазначеної Інструкції визначено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пунктів 6.4, 6.5, 6.7 вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень Інструкції №21-1 сформована, зокрема, у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4490/15, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/487/17-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/951/17-а, від 25 квітня 2019 року у справі № 820/1165/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 813/822/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 810/3957/15, від 21 жовтня 2019 року у справі № 2а-135/10/2270/9, від 21 жовтня 2019 року у справі № 819/2382/15, від 08 листопада 2019 року у справі № 802/84/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі № 813/2829/17, від 14 травня 2020 року у справі № 809/603/17, від 16 червня 2020 року у справі № 826/5835/14 та від 23 червня 2020 року у справі № 815/6413/16.

Учасниками справи не заперечується право особи, зазначеної у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, на отримання пільгової пенсії та щодо наявності законодавчо визначених підстав для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій, натомість ключовим спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виникнення обов`язку у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» відшкодовувати Управлінню витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Вирішуючи вказаний спір колегією суддів ураховано, що питання з приводу наявності підстав для виникнення обов`язку у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянину ОСОБА_1 було предметом розгляду у справі № 260/2398/20.

За наслідками розгляду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у наведеній справі № 260/2398/20 (за участі сторін- Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області) Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року зазначив:

« 47. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 наказом Ужгородського об`єднаного авіазагону Українського управління цивільної авіації (Ужгородського об`єднаного авіазагону УУЦА) №71 від 25 липня 1983 року було прийнято на посаду диспетчера СДП (стартового диспетчера пункту) служби руху.

48. Наказом Міністра цивільної авіації СРСР №25 від 25 січня 1991 року було реорганізовано Українське управління цивільної авіації (УУЦА) та на його базі створено Українське об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України». Згідно додатку 2 до даного Наказу до складу Українського об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України» входило 28 Об`єднаних авіазагонів в тому числі Ужгородський об`єднаний авіазагін.

49. Наказом Фонду Державного Майна України №536 від 24 грудня 1992 року «Про створення державного підприємства» було паралельно засновано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Наказом Міністерства транспорту України №65 від 15 травня 1993 року з метою створення єдиної системи радіотехнічного забезпечення засобами та зв`язком державного підприємства по обслуговуванню повітряного руху України, авіакомпаній, аеропорту та підприємств і організацій Міністерства транспорту України та Державне підприємство Центр ЕРТОЗ входить до складу об`єднання «Авіалінії України».

50. Наказом Ужгородського авіапідприємства Українського об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України» від 01 жовтня 1993 року за №77/о ОСОБА_1 диспетчера служби руху, з 01 жовтня 1993 року звільнено у зв`язку з переведенням його на роботу в Закарпатську філію державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух».

51. Як встановлено судами та не заперечується учасниками справи, у відповідності до наказу Міністерства транспорту України №448 від 25 серпня 1994 року на базі Ужгородського державного авіаційного підприємства було створено Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал Авіа» (далі ДАП «Універсал Авіа»).

52. Рішенням виконкому Ужгородської Ради народних депутатів за №240 від 27 серпня 1995 року було зареєстровано Статут Ужгородського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», затверджено 15 серпня 1995 року головою Державного Департаменту авіаційного транспорту «Укравіатранс». Відповідно до даного статуту, Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об`єднаний авіазагін», який, в свою чергу, зареєстрований 20 січня 1992 року, рішенням №19 виконавчого комітету Ужгородської Ради народних депутатів.

53. Пунктом І.І. статті І Статуту зазначено, що Ужгородське ДАП «Універсал-Авіа» засновано на державній власності, підпорядковано об`єднанню державних авіаційних підприємств «Універсал-Авіа» Державного Департаменту авіаційного транспорту України «Укравіатранс». Авіапідприємство є правонаступником (правоприємником згідно Статуту) майна, прав і обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону.

54. 04 вересня 2000 року Наказом Міністерства транспорту України №487 від 04 вересня 2000 року Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» реорганізоване шляхом виділення з його складу аеропорту Ужгород. Створено на базі майна аеропорту Ужгород Державне підприємство ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», розташувавши його за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька № 145. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» було правонаступником реорганізованого підприємства у відповідних частинах майнових прав і обов`язків за розподільчим балансом. Дане новостворене підприємство віднесено до сфери управління Міністерства транспорту України та включено його до складу Українського об`єднання цивільної авіації «Аеропорти України» передбачивши чим наказом подальшу передачу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» до сфери управління Закарпатської обласної державної адміністрації.

55. 22 грудня 2001 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» реорганізоване в Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №297-р та рішення Закарпатської обласної ради від 07 листопада 2001 року №340 було передано майно у комунальну власність, згідно Виписки з ЄДРПОУ.

56. Згідно положень пунктів 1.1. та 1.2. Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород», затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1479 «Про затвердження Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» у новій редакції», що діяв на момент підписання Договору №35/19 від 24 травня 2019 року, ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальній власності Закарпатської області), а його засновником та власником є Закарпатська обласна рада.

57. Підприємство створено на підставі рішення Закарпатської обласної ради №340 від 07 листопада 2001 року на базі цілісного майнового комплексу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», що передано у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №297-р від 26 липня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність» та Наказу Міністерства транспорту України №658 від 01 жовтня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність».

58. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») утворено шляхом виділу зі складу ДАП «Універсал-Авіа», що є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об`єднаний авіазагін», де працював ОСОБА_1 .

59. Відповідно до частин першої та другої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

60. Колегія суддів також зазначає, що положеннями чинного на момент створення ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» Закону України «Про підприємства в Україні», а саме пунктом 2 статті 5 передбачено, що підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

61. Відповідно до пункту 6 статті 34 цього ж Закону при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

62. З огляду на це, Суд доходить висновку, що виділ є способом створення нової юридичної особи, а не припинення юридичної особи, яка вже існує. Крім того, обсяг прав та обов`язків, що передаються новоствореній юридичній особі, визначаються положеннями розподільчого балансу»

63. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №2а-1350/08.

64. Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи продовжує існувати ДАП «Універсал-Авіа», як юридична особа, з якої було здійснено виділ, а також не досліджено наявність та зміст розподільчого балансу, в частині того, які саме передано права та обов`язки та, зокрема чи передано внаслідок виділу ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» з ДАП «Універсал-Авіа» його обов`язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спірних правовідносин, які виникли у цій справі.

65. Крім того, згідно з вимогами частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

66. Подібні правовідносини вже були предметом аналізу Верховним Судом. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 Велика Палата Верховного Суду вказала, що хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

67. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що критерієм визначення обсягу відповідальності у спірних правовідносинах, що виникли, є обсяг прав та обов`язків, що перейшли за розподільчим балансом внаслідок виділу.

68. Таким чином, з метою вжиття заходів для з`ясування всіх обставин справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити і надати правову оцінку вищезазначеним обставинам та встановити факт існування ДАП «Універсал-Авіа» як юридичної особи, з якої було здійснено виділ; здійснити дослідження, які саме права і обов`язки передані ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») за розподільчим балансом внаслідок його виділу з ДАП «Універсал-Авіа» та ухвалити на підставі встановлених обставин законне і обґрунтоване рішення щодо наявності/відсутності у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії відповідної особи.»

Ураховуючи вказані висновки Верховного Суду, відображені у постанові від 29 січня 2024 року по справі № 260/2398/20 , ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2024 року витребувано у строк до 25.06.2024 року від Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород":

- відомості з ЄДРПУО щодо існування ДАП Універсал-Авіа, як юридичної особи з якої було здійснено виділ Державного підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород, яке в подальшому реорганізоване в Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород;

-розподільчий баланс в частині того, які саме права та обов`язки передано ДП Міжнародний аеропорт Ужгород (яке в подальшому реорганізоване в Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород) внаслідок виділу з ДАП Універсал-Авіа в тому числі і щодо передачі обов`язку щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Вказану ухвалу Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Ужгород" отримало 31.05.2024 року через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

На виконання обумовленої ухвали, Закарпатським обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Ужгород" станом на 10.07.2024 року жодних витребуваних доказів не надано. Також не надано жодних заперечень, клопотань, заяв з приводу неможливості виконання вказаної ухвали.

Як наслідок, Закарпатським обласним комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт "Ужгород" не доведено обставин відсутності у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .

При цьому, судом ураховано за запитом до ЄДРПОУ жодних відомостей про функціонування Ужгородського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» не значиться.

Згідно частини четвертої статті 109 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

За приведених фактичних обставин справи та положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород», як особа що була утворена внаслідок виділу з юридичної особи, яка існувала до виділу несе солідарну відповідальність перед Пенсійним фондом за понесені ним витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/5450/22 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути із Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (Код ЄДРПОУ 31315735, адреса: 88004, м. Ужгород, вул. Собранецька, 145) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (КОД ЄДРПОУ 20453063, адреса: 88008, м. Ужгород, пл. Народна,4) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку 1 на загальну суму 224 309,08 грн (двісті двадцять чотири тисячі триста дев`ять гривень 08 коп), яка виникла за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук