Постанова

від 26.06.2024 по справі 914/2506/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа №914/2506/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Бонк Т.Б.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс» б/н від 13.05.2024 (вх.ЗАГС. №01-05/1401/24 від 15.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 (суддя Горецька З.В.) про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс» про поворот виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023

у справі №914/2506/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг», м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс», с. Тур`я, Золочівський район,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир-Агротех», с. Тур`я, Буський район,

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від апелянта: не з`явився

від позивача: Сімонова Є.О. адвокат (в режимі відеоконференції)

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі №914/2506/22 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс» вх. №1367/24 від 08.04.2024 про поворот виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2024, у порядку повороту виконання рішення стягнути з ТзОВ «ОТП Лізинг» на користь ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» 158065,18 грн., сплачених на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 коштів.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. головуючий суддя, члени колегії судді Бонк Т.Б., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі №914/2506/22, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу до 21.06.2024, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.06.2024.

25.06.2024 представник ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» адвокат Янчишин Т.І. подала через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання через залучення у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні. Також представник просить врахувати, що з 10.07.2024 до 02.08.2024 перебуватиме у щорічній основній відпустці.

До клопотання додано скан-копію ордеру серії ВС №1286253 від 03.04.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Арбітріум» адвокату Янчишин Т.І. на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «Агролан-Захід Плюс», яка не містить підписів адвоката та керівника адвокатського об`єднання.

В судове засідання 26.06.2024 представник апелянта не з`явився.

Суд оголосив короткий зміст клопотання, представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечила, звернула увагу на відсутність підтверджуючих документів.

Порадившись на місці, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Однак, до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження участі представника у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні, що унеможливлює визнання причин неявки поважними.

Відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Отже, встановлений законом строк розгляду апеляційної скарги закінчується 27.06.2024, проте в клопотанні представник просить врахувати перебування у відпустці з 10.07.2024 до 02.08.2024, а також не призначати розгляд справи на 27, 28 червня, 03, 04, 05, 08 липня, 08, 15 та 22 серпня, при цьому не порушує питання про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги із застосуванням принципу розумності строків розгляду справи судом та жодним чином не обґрунтовує такої необхідності.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів встановлює Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 з наступними змінами.

Відповідно до п.10 цього Положення ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи, а відповідно до п.12 Положення, ордер, серед інших, має містити такі обов`язкові реквізити: - підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі Адвокат); - підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.03.2023 у справі №466/893/22, від 29.02.2024 у справі №910/8438/22, ухвалах від 23.01.2024 у справі №910/10548/22, 21.02.2024 у справі №917/1136/23, від 05.02.2024 у справі №927/479/22 та інших, скріплення процесуальних заяв електронним цифровим підписом, зокрема скріплення електронним цифровим підписом скан-копії ордеру та подання відзиву із застосуванням системи «Електронний суд» із доданою не підписаною скан-копією ордеру, не вказує на дотримання форми документа, який підтверджує право на здійснення представництва інтересів особи, як того вимагають норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення.

Проте, до клопотання про відкладення розгляду справи, поданого через систему «Електронний суд» додано скан-копію ордеру, яка у графах «адвокат» та «керівник адвокатського об`єднання» не містить підписів.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення щодо фактичних обставин спору та аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Історія розгляду справи. Короткий зміст заяви відповідача про поворот виконання рішення, заперечень позивача та оскарженої ухвали.

ТзОВ «ОТП Лізинг» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» (лізингоодержувача) та ТзОВ «Стир-Агротех» (поручителя) про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу №7505-SME-FL від 14.09.2020.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» та ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» за договором фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 363 239,27 грн., стягнуто з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» судовий збір в розмірі 2 724,30 грн., стягнуто з ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» судовий збір в розмірі 2 724,29 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 скасовано в частині та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТзОВ «ОТП Лізинг» частково на суму 47 108,90 грн., стягнуто з ТзОВ «ОТП Лізинг» на користь ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» 7 192,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

01.06.2023 на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 Господарський суд Львівської області видав наказ про солідарне стягнення з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» та ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» за договором фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 47 108,90 грн.

08.04.2024 ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» звернулося до суду із заявою в порядку повороту виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22, у якій просило стягнути з ТзОВ «ОТП Лізинг» на користь ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» 158 065,18 грн., сплачених на підставі рішення від 30.01.2023.

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що 10.05.2023 ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» в добровільному порядку виконав рішення суду першої інстанції та сплатив на користь стягувача ТзОВ «ОТП Лізинг» заборгованість в сумі 181 620,00 грн.

09.04.2024 ТзОВ «Стир-Агротех» звернулося до суду із заявою в порядку повороту виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22, у якій просило стягнути з ТзОВ «ОТП Лізинг» на користь ТзОВ «Стир-Агротех» 158 065,18 грн., сплачених на підставі рішення від 30.01.2023.

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що 10.05.2023 ТзОВ «Стир-Агротех» в добровільному порядку виконав рішення суду першої інстанції та сплатив на користь стягувача ТзОВ «ОТП Лізинг» заборгованість в сумі 181 620,00 грн.

Позивач (ТзОВ «ОТП Лізинг») у запереченнях на заяву про поворот виконання рішення суду зазначав, що лізингодавець та лізингоодержувач досягли домовленості, на виконання яких відповідач сплатив грошові кошти і такі кошти були зараховані на виконання умов договору фінансового лізингу, а відповідно, вилучення предмета лізингу не відбувалось, навпаки, лізингодавець передав право власності на предмет лізингу ТзОВ «Агролан-Захід Плюс», що підтверджується додатковою угодою №2 до договору фінансового лізингу, актом передачі права власності на предмет лізингу та довідкою про зарахування коштів, сплачених ТзОВ «Стир-Агротех» та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс».

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ТзОВ «Агролан-Захід Плюс», постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення. В оскарженій ухвалі суд дійшов висновку про те, що оплата була проведена на виконання договору фінансового лізингу, а не на виконання рішення суду, а дії ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» є недобросовісними.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при постановленні оскарженої ухвали суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, на які покликався заявник, не з`ясував повно та всебічно обставин справи та порушив норми процесуального права. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- враховуючи рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі №13-рп/2011 (справа №1-25/2011) (відповідно до якого інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала), та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2019 у справі №336/9595/14 (відповідно до якого оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням), відмова у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду з обґрунтуванням мотивацією, яка покладена в основу апеляційної скарги та постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023, є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам законодавства та чинній судовій практиці;

- заявник скористався правом апеляційного оскарження, зазначивши законодавче обґрунтування, і апеляційна скарга була задоволена, проте суд не врахував видачі судових наказів (які наявні в матеріалах справи), на основі яких стягувач в подальшому вже в примусовому порядку виконував би рішення суду;

- саме уникнення негативних наслідків слугувало мотивом добровільного виконання рішення суду в той період, коли ТзОВ «Стир-Агротех» фактично мало на рахунку кошти для виконання рішення суду;

- твердження суду про те, що у разі, якщо заявник вважає своє право порушеним, то він вправі звернутися до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, суперечить завданню та основним засадам господарського судочинства ч.1 ст.4 та ч.1 ст.5 ГПК України;

- суд не врахував, що добровільне виконання рішення суду здійснено до набрання ним законної сили (в дату фактичної наявності коштів на рахунку), тому у призначенні платежу товариство не могло вказати про виконання рішення суду від 30.01.2023 у справі №914/2506/22, а відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №809/34/17, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного, внесення змін у призначення платежу є неможливим і вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними відповідно до листа Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141;

- суд не взяв до уваги, що і позовні вимоги, і рішення суду, яке виконувалось боржниками у добровільному порядку, містить вказівку на те, що стягнення відбувається за договором фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 та по сплаті лізингових платежів, а твердження стягувача про те, що сплата коштів відбувалась на виконання договору, а не на виконання рішення суду, є безпідставним;

- ключовим в сукупності з іншими обставинами справи є те, що сума, сплачена ТзОВ «Стир-Агротех» та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» 10.05.2023 не відповідає сумі згідно з рахунками, виставленими ТзОВ «ОТП Лізинг» в межах договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020, і які долучені до позовної заяви;

- суд не врахував, що у сукупності сплачена боржниками сума 363 239,27 грн. є ідентичною сумі, що заявлена позивачем до стягнення з відповідачів в межах справи №914/2506/22, та відповідно до яких задоволено позов, винесено рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22, яке в подальшому було виконано ТзОВ «Стир-Агротех» та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс»;

- на противагу встановленим обставинам справи, а саме достроковому розірванню договору лізингу з ініціативи стягувача, суд безпідставно дійшов висновку, що оплата 10.05.2023 була здійснена на виконання договору фінансового лізингу;

- суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 19.08.2020 у праві №287/587/16), проте, суд в оскарженій ухвалі вийшов за межі розгляду питання про поворот виконання рішення суду, що свідчить про порушення норм процесуального права;

- поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасоване вищестоящим судом повністю чи змінено і задоволенням позовних вимог в меншому розмірі (постанова Верховного Суду від 28.01.2018 у справі №203/2612/13); в цьому випадку факти виконання рішення суду боржником, отримання від боржника до стягувача коштів в межах виконання рішення суду та скасування рішення суду першої інстанції підтверджене належними та допустимими доказами;

- суд дійшов передчасного висновку про недобросовісність дій «Агролан-Захід Плюс», адже заявник підтвердив належними та допустимими доказами, що кошти були сплачені 10.05.2023 на виконання рішення суду, що породжує право боржника на підставі ст.333 ГПК України застосувати поворот виконання рішення суду після його скасування, у разі ж якщо б боржник виконував рішення суду після винесеної постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, то стягненню з боржників підлягала б сума 47 108,90 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- відповідач-1 на підтвердження, ніби-то стягнення коштів на виконання рішення господарського суду Львівської області надає платіжну інструкцію, згідно з якою сплата коштів відбулась на виконання договору фінансового лізингу №7505 SME-FL від 14.09.2023, відповідно, кошти, сплачені за платіжною інструкцією №424 від 10.05.2023, не були направлені на виконання рішення господарського суду Львівської області або будь-якого іншого рішення, а такі кошти сплачені саме на виконання умов договору;

- позиція відповідача-1, щодо сплати цих коштів на виконання рішення необґрунтована, оскільки, відповідно до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а на день сплати коштів, рішення Господарського суду Львівської області не набрало законної сили;

- рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 було частково скасовано постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 і апеляційним судом відмовлено позивачу у задоволені стягнення суми, яка становить залишкову вартість предмету лізингу, обґрунтовуючи вказане тим, що позивач не може одночасно стягувати вартість предмету лізингу і повертати сам предмет лізингу;

- відповідач-1, розуміючи необхідність повернення предмету лізингу позивачу і велику вірогідність залишення під час посівної компанії ТзОВ «Агролан Захід Плюс» без предмета лізингу та можливі збитки пов`язані з цим, провів необхідну оплату по договору фінансового лізингу, а в подальшому звернувся до позивача з проханням передачі права власності, в зв`язку з виконанням договору фінансового лізингу у повному обсязі;

- сторони домовились про зарахування коштів, сплачених 10.05.2023, на погашення заборгованості, у тому числі, і залишкової вартості предмету лізингу, та передачу відповідачу-1 права власності на предмет лізингу сівалку VADERSTAD TEMPO TPF 8, 2019 року виготовлення, серійний № НОМЕР_1 ;

- на підтвердження зазначених обставин між сторонами 26.10.2023 укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №7505 SME-FL від 14.09.2020, у якій визначено можливість підписувати і укладати додаткові угоди та будь-які інші документи за допомогою КЕП, до вказаної додаткової угоди відповідачем-1 надано лист, про відсутність електронної печатки;

- 26.10.2023 між сторонами укладено акт переходу у власність предмету лізингу до договору фінансового лізингу №7505 SME-FL від 14.09.2020;

- відповідач-1 при викладені обставин здійснює вибірковий підхід та взагалі не зазначає про факт передачі права власності на предмет лізингу на виконання умов договору фінансового лізингу;

- суд першої інстанції при розгляді справи та з`ясуванні обставин ставив питання щодо підстав та обставин передачі права власності на предмет лізингу відповідачу-1, проте відповідач ухилявся від відповіді та зазначав, що ці обставини не мають відношення до справи, проте така обставина має безпосереднє значення, оскільки виходячи з сутності відносин лізингу, які регламентуються Законом України «Про фінансовий лізинг» та самим договором фінансового лізингу, право власності на предмет лізингу переходить до лізингодержувача, виключно, після повного погашення заборгованості за відповідним договором та повної сплати коштів за предмет лізингу;

- у судовій практиці усталеним є висновок про те, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення;

- відповідач-1 своїми подальшими діями, тобто після винесення постанови Західного апеляційного господарського суду, висловив беззаперечне погодження з погашенням заборгованості за договором фінансового лізингу та на підтвердження вказаного уклав з позивачем додаткову угоду №2 від 26.10.2023 та акт переходу права власності на предмет лізингу від 26.10.2023;

- право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача виключно після повного погашення заборгованості за відповідним договором та повної сплати коштів за предмет лізингу;

- враховуючи, беззаперечне погодження відповідача-1 з погашенням заборгованості за договором фінансового лізингу №7505 SMEFL від 14.09.2020 та укладення відповідачем-1 додаткової угоди №2 від 26.10.2023 та акту переходу права власності від 26.10.2023, спроба відповідача-2 згодом здійснити поворот виконання рішення Господарського суду Львівської області суперечить попередній поведінці відповідача-1 і має призводити до припинення зазначеного права на подання відповідної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 у цій справі встановлено, що між ТзОВ «ОТП Лізинг» (надалі - Позивач/Лізингодавець/Кредитор) та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» (відповідач-1/лізингоодержувач/боржник) було укладено договір фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020.

Згідно із пунктом 1.1. договору, позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов`язався набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а саме сівалку VADERSTAD ТЕМРО ТРF 8, 2019 року виготовлення, серійний №ТРР0001991 (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав та передав відповідачу в платне володіння та користування предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі до договору від 24 вересня 2020 року.

В якості засобу забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за договором, між позивачем та ТзОВ «Стир-Агротех» (відповідач-2/поручитель) укладено договір поруки №7505/GА від 10 вересня 2021 року.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача-1 за договором фінансового лізингу лізингодавець звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості солідарно з лізингоодержувача та поручителя.

За результатами вирішення спору Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 31.01.2023, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» та ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» за договором фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 363 239,27 грн., стягнуто з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» судовий збір в розмірі 2 724,30 грн., стягнуто з ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» судовий збір в розмірі 2 724,29 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, 06.03.2023 ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження.

10.05.2023 ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» сплатило на рахунок ТзОВ «ОТП Лізинг» 181 620,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №424 з призначенням платежу «згідно договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 року».

10.05.2023 ТзОВ «Стир-Агротех» сплатило на рахунок ТзОВ «ОТП Лізинг» 181 620,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №905 з призначенням платежу «згідно договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 року в т.ч. ПДВ 20% 30270,00 грн».

Відповідно до виписки за рахунками за 10.03.2023, сформованої 04.04.2024 АТ «Банк Львів» щодо ТзОВ «Стир-Агротех», згідно з рахунком №905 від 10.02.2023 на суму 181 620,00 грн. було проведено оплату згідно договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020, а також 10.05.2023 проведено оплату судового збору в сумі 2 724,30 грн на рахунок ТзОВ «ОТП Лізинг».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/2506/22 скасовано в частині та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТзОВ «ОТП Лізинг» частково на суму 47 108,90 грн., стягнуто з ТзОВ «ОТП Лізинг» на користь ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» 7 192,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У постанові апеляційний суд встановив, що договір фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 вважається розірваним з 23.08.2022, відтак сума, яка підлягає стягненню, становить 47 108,90 грн., з яких 42 710,05 грн заборгованість відповідача-1 до дати розірвання договору, а 4 398,85 грн. - пеня.

Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2023, змінене постановою апеляційної інстанції, набуло законної сили 15.05.2023.

01.06.2023 на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 Господарський суд Львівської області видав наказ про солідарне стягнення з ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» та ТзОВ «Стир-Агротех» на користь ТзОВ «ОТП Лізинг» за договором фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020 заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 47 108,90 грн.

26.10.2023 ТзОВ «ОТП Лізинг» та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» уклали додаткову угоду до договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020, у якій погодили порядок використання електронних підписів в документообігу в межах виконання договору.

26.10.2023 ТзОВ «ОТП Лізинг» та ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» склали акт переходу у власність предмету лізингу до договору фінансового лізингу №7505-SМЕ-FL від 14.09.2020, згідно з яким з моменту підписання акту ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» стає повноправним власником сівалки VADERSTAD ТЕМРО ТРF 8, 2019 року виготовлення, серійний №ТРР0001991.

Акт підписано електронними підписами сторін 31.10.2023.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до ч.5 ст.333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Відповідно до ч.6 ст.333 ГПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Відповідно до ч.9 ст.333 ГПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2011 від 02.11.2011, на яке покликається апелянт, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №569/15646/16-ц викладено правовий висновок, відповідно до якого поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №910/10309/21.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2023, до моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості з лізингових платежів в розмірі 363 239,27 грн., відповідачі як солідарні боржники сплатили позивачу суму заборгованості за цими платежами та нараховану позивачем пеню (181 619,63 грн.=50% від 363 239,27 грн.), а також судовий збір.

15.05.2023 апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення лізингових платежів, встановивши, що договір фінансового лізингу вважається розірваним з 23.08.2022, відтак сума, яка підлягає стягненню, становить 47 108,90 грн. (з яких 42 710,05 грн заборгованість відповідача-1 до дати розірвання договору, а 4 398,85 грн. - пеня), оскільки лізингодавець не може одночасно вимагати і повернення об`єкта лізингу і відшкодування вартості об`єкта лізингу (в межах здійснення лізингових платежів).

Також матеріалами справи підтверджується, що у жовтні 2023 року позивач передав, а відповідач-1 набув у власність предмет лізингу сівалку.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що факт неналежного виконання умов договору ТзОВ «Агролан-Захід Плюс» слугував підставою для відмови від договору позивачем і така відмова передбачає повернення предмета лізингу, однак, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Агролан Захід Плюс» отримало предмет лізингу у власність, адже сторони на підставі договору фінансового лізингу №7505-SME-FL від 14.09.2020 уклали додаткову угоду №2 та акт переходу предмету лізингу від 26.10.2023.

Таким чином, лізингодавець зарахував здійснену 10.05.2023 (до набрання законної сили рішенням суду) солідарними боржниками оплату як виконання договору лізингу, що мало наслідком набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, що відповідає п.11.1. договору фінансового лізингу №7505-SME-FL від 14.09.2020 (по закінченні строку лізингу та після здійснення всіх платежів за договором лізингодавець та лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності на предмет лізингу згідно з формою, яку надасть лізингодавець).

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що призначення платежу в платіжній інструкції визначає платник, однак останній не вказав, що така оплата проводиться на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023.

Доводи апелянта про те, що рішення не набрало законної сили, тому в призначенні платежу не було зазначено про те, що оплата відбувається на його виконання, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 41 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Реквізит «Призначення платежу» є обов`язковим реквізитом платіжної інструкції.

Натомість, апелянт покликається на лист Національного Банку України від 09.06.2011, який стосується Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-14, що втратив чинність 01.08.2022, та наголошує на тому, що зміна призначення платежу вирішується між сторонами без участі банку.

Водночас, заявник не надав доказів та не зазначив, що звертався до позивача з листом про зміну призначення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дії заявника з подання заяви про поворот виконання рішення мають ознаки неодобросовісності, адже після оплати лізингових платежів лізингодавець набув права власності на предмет лізингу на підставі договору фінансового лізингу №7505-SME-FL від 14.09.2020.

Зокрема, в акті переходу у власність предмету лізингу від 26.10.2023 зазначається, що лізингоодержувач належним чином виконав умови договору фінансового лізингу №7505-SME-FL від 14.09.2020 та стає власником предмета лізингу.

При цьому, з сутності відносин, визначених у договорі фінансового лізингу та Законі України «Про фінансовий лізинг», випливає, що право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача виключно після повного погашення заборгованості за відповідним договором та повної сплати коштів за предмет лізингу.

Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Відповідач-1 як лізингоодержувач, сплатив солідарно з поручителем заборгованість по лізингових платежах на виконання договору до набрання законної сили рішенням про стягнення цих платежів, і наслідком такої сплати стало набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу.

За таких обставин, права відповідача-1 не порушено виконанням скасованого (зміненого) рішення, а позивач набув майно (грошові кошти на виконання договору фінансового лізингу) не безпідставно як стягувач за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням, а на виконання умов договору.

Відтак у спірному випадку не має правових підстав для застосування інституту повороту виконання рішення, який має на меті поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, адже такого порушення судом не встановлено.

Окрім того, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2018 у справі №203/2612/13, відповідно до яких поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

У справі №203/2612/13 Верховний Суд вирішував питання можливості повороту виконання рішення суду, ухваленого за результатами вирішення немайнового спору.

Проте, безпідставними є доводи апелянта про неврахування місцевим господарським судом вказаних висновків, адже у встановлених обставинах позивач не отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші, оскільки виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому, добровільне виконання рішення суду, також може мати місце тільки після набрання рішенням законної сили з метою уникнення негативних наслідків у вигляді сплати зборів у виконавчому провадженні, арештів майна тощо.

В цьому ж випадку, рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2023 було оскаржене протягом строку, встановленого у ч.1 ст.256 ГПК України та не набуло законної сили на момент відкриття апеляційного провадження у справі.

У постанові від 20.06.2019 у справі №336/9595/14, на правові висновки Верховного Суду у якій посилається апелянт, розглядалось питання повороту виконання рішення у справах щодо стягнення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом і правові висновки стосуються застосування норм Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі вимог та підстав заяви про поворот виконання рішення, оскільки надання оцінки обставинам та доказам, на які покликається позивач у запереченнях проти задоволення вимог заяви, не може розцінюватись як вихід за межі підстав заяви відповідача.

Враховуючи те, що апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, неповного дослідження обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан-Захід Плюс» відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2024 у справі №914/2506/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.07.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Бонк Т.Б.