Постанова

від 02.07.2024 по справі 927/1293/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Справа№ 927/1293/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 30.11.2023 (повний текст складено та підписано 20.12.2023)

у справі №927/1293/23 (суддя В.В. Шморгун)

за позовом Фізичної особи - підприємець Бокача Андрія Федоровича

до Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Лайт",

про стягнення 360 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Бокач Андрій Федорович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат", у якому позивач просив суд стягнути з відповідача неповернуту безвідсоткову позику у розмірі 360 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" на користь Фізичної особи-підприємця Бокача Андрія Федоровича кошти у розмірі 360 000,00 грн та 5 400,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі №927/1293/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам матеріального права. При цьому скаржник вказав, що перераховані позивачем кошти не затримувались на рахунку Підприємства, оскільки були перераховані на ТРЦ "Hollywood" в якості оплати за потрібний для третьої особи, в якому вели сімейний бізнес позивач та його дружина ОСОБА_1 , дитячий розважальний комплекс, а враховуючи, що такі розрахунки велись в електронному вигляді, то про вигадану позивачем позику Підприємство не здогадувалось. Апелянт стверджував, що ніяких договорів з позивачем не підписував і ніяких зобов`язань, окрім як перерахувати кошти на оплату дитячого розважального комплексу не було, а стягнуті з відповідача кошти позивач надав останньому не в якості позики, а в якості оплати дитячого розважального комплексу, який позивач та третя особа і отримали.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу у справі №927/1293/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

01.02.2024 матеріали справи №927/1293/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1293/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №927/1293/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1293/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024, справу №927/1293/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенок А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі №927/1293/23 та призначено судове засідання на 23.04.2024.

14.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, який суд розцінює як пояснення, в яких остання підтримала позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого суду - скасувати.

22.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника та клопотання про допит в якості свідків директора апелянта ОСОБА_2 та директора третьої особи Мисник В.С.

Також до суду від відповідача надійшло клопотання, яке залишено судом без розгляду, оскільки останнє не підписано електронно цифровим підписом.

З тих же підстав судом залишено без розгляду клопотання третьої особи про допит директора товариства в якості свідка, подане до суду 23.04.2023.

Розгляд справи відкладався.

09.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1293/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, справу №927/1293/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі №927/1293/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2024.

У судовому засідання призначеному на 11.06.2024 судом оголошено перерву до 02.07.2024.

02.07.2024 від відповідача надійшли додаткові докази, а саме: оригінал рахунку №Н0000478 від 15.09.2021, які суд долучив до матеріалів справи.

Перед судовим засіданням 02.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 02.07.2024 з`явились представники відповідача та третя особа та надали пояснення по справі. Представник позивача просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на належне повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем та третьою особою пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що позивач перерахував відповідачу кошти у загальному розмірі 360 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №150 від 15.09.2021 на суму 180 000,00 грн з призначенням платежу "згідно з договором позики №15/9 від 15.09.2021"; №151 від 22.10.2021 на суму 130 000,00 грн з призначенням платежу "згідно з договором позики №22/10 від 22.10.2021"; №152 від 25.10.2021 на суму 50 000,00 грн з призначенням платежу "згідно з договором позики №25/10 від 25.10.2021".

В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.06.2023, у якій вимагав повернути кошти у розмірі 360 000,00 грн протягом 30-ти днів з моменту її отримання.

У відповідь на цю вимогу відповідач у листі №4_23 від 18.07.2023 заперечив проти сплати позивачу коштів у розмірі 360 000,00 грн з підстав, що ці кошти надавались не як позика, а для придбання у ТРЦ "Hollywood" дитячого розважального комплексу для потреб ТОВ "М-Лайт" за домовленістю із позивачем, що і було зроблено відповідачем.

На підтвердження зазначених обставин відповідач надав суду договір купівлі-продажу обладнання №31/08-2021.1ГК від 31.08.2021, укладений між ТОВ "Голлівуд Кепітал" (Продавець) та ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" (Покупець), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця Обладнання, зазначене в Додатку №1 до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вартість такого Обладнання, яка становить 360 000,00 грн (180 000,00 грн необхідно перерахувати до 15.09.2021, а решту 180 000,00 грн - до 15.10.2021). Додатком до цього договору є перелік обладнання.

Також відповідач надав договір купівлі-продажу обладнання від 31.08.2023, укладений між ТОВ "Голлівуд Кепітал" (Продавець) та ТОВ "М-Лайт" (Покупець), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця Обладнання, зазначене в Додатку №1 до цього Договору, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити вартість такого Обладнання, яка становить 360 000,00 грн (180 000,00 грн необхідно перерахувати до 15.09.2021, а решту 180 000,00 грн - до 15.10.2021). Додатками до цього договору є перелік обладнання та специфікація дитячого ігрового комплексу 21*12*45.

Відповідно до платіжних інструкцій №198 від 15.09.2023, №238 від 22.10.2021, №239 від 25.10.2021 відповідач перерахував ТОВ "Голлівуд Кепітал" кошти у загальному розмірі 360 000,00 грн з призначенням платежу "дитячий ігровий комплекс по рах. №Н0000478 від 15.09.2021".

На підставі акта приймання-передачі обладнання до договору купівлі-продажу обладнання №31/08-2021.1ГК від 31.08.2021 ТОВ "Голлівуд Кепітал" передало, а відповідач прийняв обладнання загальною вартістю 360 000,00 грн.

Згідно з накладною №1 від 28.12.2021 відповідач відпустив, а ТОВ "М-Лайт" отримало обладнання дитячого розважального майданчику вартістю 360 000,00 грн.

Відповідач звернувся до ТОВ "М-Лайт" з листом №6/23 від 28.09.2023, у якому повідомив про подання позивачем до суду цього позову та про необхідність залучення її як третьої особи до участі у справі.

Доказів сплати позивачу коштів у розмірі 360 000,00 грн відповідач суду не надав, оскільки вважає таку вимогу безпідставною.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, строковим або безстроковим.

Позивач зазначає про укладення між ним та відповідачем трьох договорів позики №15/9 від 15.09.2021, №22/10 від 22.10.2021, №25/10 від 25.10.2021, на виконання яких він відповідно до платіжних доручень №150 від 15.09.2021, №151 від 22.10.2021, №152 від 25.10.2021 перерахував відповідачу кошти як позику на загальну суму 360 000,00 грн.

Проте вказаних договорів позики позивач суду не надав, оскільки вони у нього відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума перевищує 170,00 грн.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що підтвердженням укладення договору позики та його умов може бути інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Такими документами, які підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договорів позики, є надані позивачем платіжні доручення №150 від 15.09.2021, №151 від 22.10.2021, №152 від 25.10.2021, де в графі "Призначення платежу" зазначено: "згідно з договором позики №… від …".

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №924/556/20.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", чинного на момент перерахування спірних коштів, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

При цьому призначення платежу у платіжних документах вказує особа, яка перераховує грошові кошти, тобто у даному випадку позивач.

Щодо доводів відповідача про те, що він не був ознайомлений зі змістом спірних платіжних доручень через ненадання їх копій позивачем, місцевий суд правильно зауважив про їх необґрунтованість, оскільки відповідач при отриманні спірних коштів на його банківський рахунок не міг не бачити і не усвідомлювати призначення таких платежів.

Отже, отримавши від позивача спірні грошові кошти, відповідач, у разі незгоди з призначенням платежу, а саме перерахування таких коштів як позики, проявляючи розумну обачливість, міг би врегулювати це питання з позивачем шляхом досягнення відповідних домовленостей або повернути йому кошти, як безпідставно отримані, проте таких дій не вчинив, що свідчить про погодження та визнання ним таких правовідносин.

Стосовно тверджень відповідача, покладених в основу його заперечень по суті спору, про отримання спірних коштів не як позики, а з метою придбання певного дитячого розважального комплексу для ТОВ "М-Лайт" на виконання домовленості з позивачем, колегія суддів зазначає, що будь-яких доказів існування такої домовленості між сторонами матеріали справи не містять, а позивач проти такої обставини заперечує.

Щодо посилань ТОВ "М-Лайт" про те, що ОСОБА_3 як фізична особа, отримав кошти від цього товариства для придбання дитячого розважального комплексу, але вніс їх не на рахунок ДП "ЧПК-Трейд-01", а на свій рахунок в Приватбанку і в якості вже фізичної особи-підприємця перерахував їх на розрахунковий рахунок відповідача, то вони є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів надання вказаних коштів ОСОБА_3 третьою особою, як і не містять доказів того, що вказані кошти надавались з метою їх подальшого перерахування ДП "ЧПК-Трейд-01".

Надані позивачем договір купівлі-продажу обладнання №31/08-2021.1ГК від 31.08.2021, платіжні інструкції №198 від 15.09.2023, №238 від 22.10.2021, №239 від 25.10.2021, акт приймання-передачі обладнання, накладна №1 від 28.12.2021 підтверджують факти купівлі ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" певного обладнання у ТОВ "Голлівуд Кепітал", перерахування його вартості останньому, а також передачі цього обладнання відповідачем ТОВ "М-Лайт", проте не можуть підтверджувати факт отримання спірних коштів від позивача саме для придбання такого обладнання.

Доказів, які підтверджують неможливість ТОВ "М-Лайт" самостійно здійснити оплату вартості обладнання через блокування рахунку податковими органами, у зв`язку з чим виникла необхідність перерахування коштів ТОВ "Голлівуд Кепітал" із залученням відповідача, а також безпосередньої участі ОСОБА_3 у відносинах з приводу купівлі спірного обладнання, отримання коштів від ТОВ "М-Лайт" суду не надано.

Таким чином, крім спірних платіжних доручень на загальну суму 360 000,00 грн та накладної про передачу товару від ДП "ЧПК-Трейд-01" до ТОВ "М-Лайт", будь-яких доказів договірного оформлення відповідної господарської операції між позивачем і відповідачем та між відповідачем і третьою особою, з яким предметом та на яких умовах вони здійснювались, яким чином обліковувались в його бухгалтерському та податковому обліку, відповідач суду не надав.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач не довів жодними доказами отримання спірних коштів не як позики, а для будь-яких інших цілей, а відтак спірні правовідносини виникли між сторонами саме з договорів позики, укладення яких відображено у наданих позивачем платіжних дорученнях.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Оскільки договорами позики не встановлено строк повернення наданих в позику коштів, відповідач мав повернути спірні кошти протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позивачем вимоги про це.

Як вище було зазначено, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.06.2023, у якій вимагав повернути кошти у розмірі 360 000,00 грн протягом 30-ти днів з моменту її отримання.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, місцевий суд дійшов правильного висновку, що датою пред`явлення вимоги від 20.06.2023 слід вважати дату надання відповідачем відповіді на неї - 18.07.2023 за відсутності інших доказів, що підтверджують її отримання останнім раніше.

Таким чином, останнім днем для повернення відповідачем позивачу коштів у розмірі 360 000,00 грн є 17.08.2023, отже строк є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, як то: проведення ОСОБА_3 попередніх домовленостей з керівництвом ТРЦ щодо можливості придбання для потреб його спільного з ОСОБА_1 бізнесу, дитячого розважального центру; умовлянь ОСОБА_3 підписати ОСОБА_1 з ТРЦ договір купівлі-продажу обладнання від 31.08.2021 та його особисте погодження всіх умов цього договору; звернення ОСОБА_3 до відповідача з проханням здійснити оплату вартості дитячого розважального комплексу; здійснення ОСОБА_3 особистого контролю щоб перераховані на рахунок відповідача кошти в той же день були направлені на оплату вартості дитячого розважального комплексу, після чого ОСОБА_3 особисто прийняв цей комплекс від ТРЦ, забравши всю технічну документацію на нього тощо , на які останній посилався під час розгляду даної справи, не приймаються до уваги, як безпідставні, не підтверджені належними доказами, та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до надання скаржником власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, однак не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат".

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі №927/1293/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат".

Матеріали справи №927/1293/23 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.07.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко