Постанова
від 03.07.2024 по справі 904/2720/22
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2720/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Карюк Д.О. - посвідчення № 069940 від 01.03.2023р.

від позивача: Романчук М.М., посвідчення № 462 від 23.02.2021 р.

від відповідача-1: Галкін М.Г., посвідчення № 0127 від 08.08.2014 р., адвокат

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: Романчук М.М., посвідчення № 462 від 23.02.2021 р., виписка з ЄДР

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р.

( суддя Бондарєв Е.М., повний текст якої підписаний 02.03.2023 р.)

у справі № 904/2720/22

за позовом

виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра

в інтересах держави в особі

Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні Позивача -

Виконавчий комітет Дніпровської міської ради

м. Дніпро

до відповідача-1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу",

м. Дніпро

до відповідача-2

ОСОБА_1 ,

м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідачів -

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідачів -

приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності,

витребування земельної ділянки,

скасування державної реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2022 року виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ( далі Прокурор ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу", ОСОБА_1 про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.06.2021 р. з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Солар Гоу", з одночасним припиненням речового права власності ТОВ "Солар Гоу" ( номер запису: 2619087 ); витребування у ТОВ "Солар Гоу" на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, розташованої за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро ; скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278, яке не приймалось. У подальшому, за доводами Прокурора, право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ "Солар Гоу" на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2021 р. № 793. Таким чином, Прокурор зазначав, що земельна ділянка належить до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, а рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її будь-якій фізичній або юридичній особі не приймалося.

У відзиві на позов, Відповідач -1 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Позивачем заявлена позовна вимога щодо оскарження правочину, стороною в якому є фізична особа, що не може бути предметом і судового оскарження в порядку господарського судочинства. Крім того, прокуратурою не доведено достатніх підстав для здійснення представництва в інтересах органу місцевого самоврядування. З огляду на підстави та предмет позову, відсутня позовна вимога щодо встановлення факту підробки рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, у зв`язку з чим заявлена позовна вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу заснована на доводах, які не є загальновідомим та неспростовними. Також, Відповідач -1 стверджує, що задоволення позовних вимог та витребування земельної ділянки у ТОВ "Солар Гоу", яке є добросовісним набувачем, призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, площею 0,611 га, ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1937215712101 ) № 793 від 22.06.2021 р. укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" з одночасним припиненням речового права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу", номер запису № 42619087. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 у Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 6 309,11 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 6 309,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу", в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що судом першої інстанції, в порушення норм законодавства України, судове рішення ухвалено без дотримання положень про повне і всебічне з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до упередженого розгляду справи, неправильного застосування норм матеріального права та невірного вирішення справи по суті позовних вимог, що призвело до порушення права власності Товариства на земельну ділянку.

При цьому Скаржник зазначає, що відчужувана земельна ділянка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р., право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 15.10.2019 р., що було підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав від 15.10.2019 р. за індексним номером: 184815610, номер запису про право власності: 33677187, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1937215712101. Отже, ТОВ «Солар Гоу» набуло права власності правомірно на підставі нотаріально посвідченого правочину - договору купівлі-продажу, який укладено сторонами відповідно до норм чинного законодавства; дотримано встановлену форму правочину, виконанні усі умови договору сторонами в тому числі щодо сплати суми договору у повному обсязі, що підтверджується текстом договору; договір посвідчено нотаріально та жодною із сторін не оскаржувався та не оскаржується станом на сьогодення. Під час укладення договору купівлі-продажу, ТОВ «Солар Гоу» ( Покупцем ), а також і самим нотаріусом, який посвідчував договір на виконання приписів ЦК України було здійснено необхідні перевірки відповідності документів, що посвідчують право власності Продавця, а також здійснено перевірку та встановлено відсутність будь-яких заборон, арештів, обмежень, обтяжень нерухомого майна. Крім того, ТОВ «Солар ГОУ» було виявлено обачність перед укладенням договору купівлі-продажу та здійснено перевірку підстав набуття права власності ОСОБА_1 ( Продавця ) на нерухоме майно.

Водночас, на думку Скаржника, на момент придбання нерухомого майна ТОВ «Солар Гоу» на підставі нотаріального посвідченого договору, існувало як мінімум декілька рівнів гарантій належності набуття права власності, відповідно до чинного законодавства: існує чинне та неоскаржуване рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р. про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; нотаріусом, як державним реєстратором, під час проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було переконано, що набуття права власності на земельну ділянку відбувалося відповідно до норм законодавства; нотаріусом під час посвідчення правочину ( договору купівлі-продажу ) було перевірено належність земельної ділянки та підстав її набуття у власність продавцем та зареєстровано відповідно до норм закону право покупця, як нового власника. Тобто, ТОВ «Солір Гоу» набуло право власності на спірне майно правомірно на підставі правочину - договору купівлі-продажу, оформленого та зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Скаржник наголошує на тому, що Прокуратурою під час звернення із позовом не доведено безспірності наявності підстав для звернення саме Прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, оскільки не надано доказів щодо бездіяльності. Не обґрунтування та не доведення зазначених фактів належними та допустимими доказами - спростовує підстави для представництва Прокуратурою інтересів держави у даній справі, що в супереч положенням чинного законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду не було враховано під час розгляду судом першої інстанції даної справи. Зазначені порушення у своїй сукупності призвели до того, що приймаючи позов органу Прокуратури до розгляду та ухвалюючи рішення по суті, судом першої інстанції фактично надано перевагу стороні Позивача та порушено принцип цивільного судочинства щодо рівності сторін у процесі та відповідно таке рішення суперечить чинному законодавству та висновкам викладеним у висновках Великої Палати Верховного Суду, в зв`язку з чим воно підлягає обов`язковому скасуванню.

Скаржник зазначає, що з поданої Позивачем позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності, стороною продавця в якому є саме фізична особа ОСОБА_1 . При цьому, як підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 на момент пред`явлення до нього позову є фізичною особою, оскаржуваний договір купівлі-продажу також він укладав як фізична особа. Отже, враховуючи ту обставину, що Відповідач є фізичною особою, який на дату подання позову не мав статусу суб`єкта підприємницької діяльності, оскаржуваний договір купівлі-продажу ним укладено як фізичною особою, а також, що спір не містить ознак, з огляду на зміст статей 4, 20 ГПК України, місцевим господарським судом не в повній мірі були встановлені всі обставини справи та відповідно порушено юрисдикційну підсудність у даній справі.

Скаржник звертає увагу, що факт підроблення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р. про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 доводиться Позивачем та встановлено судом першої інстанції лише на підставі відомостей листа Дніпровської міської ради про те, що рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р. мало заголовок «Про затвердження Програми розвитку легкої промисловості міста на період до 2005 року» та протоколом засідання виконкому міськради від 19.02.1998 р. № 2. Іншими доказами факт підроблення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р. стороною Позивача не доведено та судом не встановлено. Листи та повідомлення Дніпровської міської ради на які посилається суд першої інстанції та в яких міститься інформація щодо рішення виконкому № 278 від 19.02.1998 р., свідчать лише про припущення та підозру підробки та жодним чином не встановлює такий факт.

На переконання Скаржника окремої уваги підлягає факт того, що до матеріалів позовної заяви Позивачем було залучено копію рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 278 від 19.02.1998 р., яким ОСОБА_1 було надано спірну земельну ділянку, що підтверджує факт його наявності та ухвалення виконкомом. Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що саме визначальним є наявність самого рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р., яким було передано у власність спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . При цьому, Позивач посилається у позовній заяві на кримінальне провадження № 42019041440000050 від 09.09.2019 р. за фактом використання завідомо підроблених документів з метою заволодіння земельними ділянками. Проте, Позивач не долучив до позовної заяви будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували його доводи з приводу будь-яких підроблень документів. Також, варто зазначити, що підроблення оспорюваного документа не встановлено компетентним органом, і суд в межах розгляду цивільної справи не уповноважений роботи такі висновки, що означало б обвинувачення особи у вчиненні злочину, що є неприпустимим, враховуючи презумпцію невинуватості особи до тих пір, поки не буде встановлено винуватість у порядку, визначеному законом. Відомості про притягнення будь-яких осіб до кримінальної відповідальності - відсутні. Також, у якості доказів Позивач долучив до позовної заяви акт службового розслідування від 27.05.2020 р. Зазначений акт не є належним доказом, оскільки його предметом є розслідування дій та бездіяльності окремої посадової особи - керівника архіву. У резолютивній частині акту службового розслідування встановлена рекомендація щодо його звільнення. Таким чином, зазначений документ не встановлює будь-яких юридичних фактів щодо документів, які слугували підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку за Відповідачем.

Крім того, Позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, однак не зазначено підстави за якої необхідно визнати його недійсним взагалі. Враховуючи те, що Позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, він позбавлений можливості заявити вимоги про визнання даного правочину недійсним в порядку, передбаченому ст. 215 ЦК України. Та відповідно, обраний Позивачем спосіб захисту прав по цій справі є неефективними та неналежними. Крім того, можуть призвести по порушення законних прав та інтересів третіх осіб, а саме належного та добросовісного власника - ТОВ «Солар Гоу».

Відтак, на думку Скаржника, оскільки договір купівлі-продажу, як правочин, за яким відповідач ТОВ «Солар Гоу» набув у володіння спірну земельну ділянку, відповідає усім ознакам дійсного правочину, адже в момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності було зареєстроване саме за продавцем, та у цьому реєстрі був відсутній запис про судовий спір відносно цього майна ( або інше публічне обтяження ), то такий Відповідач має всі ознаки добросовісного набувача. Більш того, Позивачем не було заявлено, та судом не було встановлено беззаперечних фактів та обставин які б свідчили про невідповідність права власності первинному власнику земельної ділянки та відповідно і недійсність документу на підставі якого він набув таке право. Тому задоволення вказаного позову і припинення права власності Відповідача як добросовісного набувача спірного майна, за умови наявного чинного та не оспорюваного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 278 від 19.02.1998 р. щодо передачі земельної ділянки первинному власнику ОСОБА_1 , також призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Недопустимим є те, що конструкція, за якою добросовісний набувач при вищевказаних обставинах втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що право власності на спірну земельну ділянку площею 0,611 га кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, в порушення ст. ст. 116, 122 Земельного кодексу України зареєстровано за ОСОБА_1 за відсутності рішення уповноваженого органу на розпорядження землею комунальної власності, на підставі підроблених документів. Земельна ділянка вибула з комунальної власності за відсутності волі власника, органу уповноваженого на розпорядження землею комунальної власності Дніпровської міської ради. ОСОБА_1 не набув законних прав щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:563:009. У зв`язку з викладеним, у червні 2021 року керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська спрямовано позов в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 та Головного управління Держагеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, АДРЕСА_2 площею 0,611 га.

Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що в даному випадку має місце початкове незаконне вибуття майна у власника - територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 388 ЦК України, власник цього майна - Дніпровська міська рада має право на його витребування від добросовісного набувача у всіх випадках.

Прокурор також вказує на те, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, безумовно становлять «суспільний», «публічний» інтерес. Позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки вибуття земель комунальної власності на підставі підроблених документів позбавляє Український народ загалом ( ст. 13 Конституції України ) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Крім того, Прокурор зазначає про те, що оскільки, спірна земельна ділянка відчужена незаконно, на підставі підроблених документів, Дніпровська міська рада як законний власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада просить апеляційну скаргу ГОВ «Солар Гоу» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. по справі № 904/2720/22 залишити без змін.

Зокрема, міська рада посилається на те, що у 1998 році отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було лише за рішенням Місцевої Ради народних депутатів, а не за рішенням виконавчого комітету. Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки, що стало підставою виникнення права власності на земельну ділянку, не приймалось. Відповідно до протоколу № 2 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278 мало заголовок «Про затвердження Програми розвитку легкої промисловості міста на період до 2005 року». У 1998 році отримати земельну ділянку у приватну власність для здійснення комерційної діяльності було неможливо відповідно до законодавства що діяло на той час.

Міська рада також вказує на те, що відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог ст. 83 ЗК України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду будь-якій фізичній чи юридичній особі не прийнято та не приймалося.

У письмових поясненнях, що надійшли до апеляційного суду, виконавчий комітет Дніпровської міської ради наголошує на тому, що рішення від 19.02.1998 р. № 278 насправді виконавчим комітетом не приймалось. В дійсності, відповідно до протоколу № 2 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278 мало заголовок «Про затвердження Програми розвитку легкої промисловості міста на період до 2005 року». При цьому, у 1998 році отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було лише за рішенням місцевої ради народних депутатів, а не за рішенням виконавчого комітету.

Таким чином, у виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради були відсутні повноваження щодо передачі земельних ділянок у приватну власність для здійснення комерційної діяльності.

Крім того, 31.01.2020 р. до Міністерства юстиції України Дніпровською міською радою було подано скаргу від 31.01.2020 р. № 1/11-94 на рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 15.10.2019 р. № 49171782 за ОСОБА_1 , прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О.. За результатом розгляду зазначеної скарги, на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.07.2020 р. Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 15.10.2020 р.№ 3573/5, яким скаргу задоволено частково, а саме скасовано рішення від 15.10.2019 р. № 49171782 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Виконавчий комітет зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду будь-якій фізичній чи юридичній особі не прийнято та не приймалося.

Відтак, Третя особа просить апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «Солар Гоу» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. по справі № 904/2720/22 залишити без змін.

Відповідач -2 та інші треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р., провадження у справі № 904/2720/22 закрито. Роз`яснено Позивачу про можливість пред`явлення ним позову до суду загальної юрисдикції.

Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. у справі № 904/2720/22, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а справу № 904/2720/22 передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2023 р. касаційну скаргу Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 р. у справі № 904/2720/22 скасовано, справу № 904/2720/22 передано до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

23.10.2023 р. матеріали справи № 904/2720/22 надійшли до Центрального апеляційного господарсчького суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Іванов О.Г..

25.10.2023 р. суддя Іванов О.Г. подав заяву про самовідвід у справі № 904/2720/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 р. заяву судді Іванова О.Г. про самовідвід у справі № 904/2720/22 задоволено. Справу № 904/2720/22 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. у справі № 904/2720/22 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 07.02.2024 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 03.04.2024 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 р.: залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєву Ганну Олегівну. Розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 03.07.2024 р..

Від Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, через систему "Електронний суд", до апеляційного суду надійшла заява, про забезпечення позову у справі № 904/2720/22, в якій просить забезпечити позов шляхом: заборони товариству з обмеженою відповідальністю Солар Гоу ( код ЄДРПОУ 42260977 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2865195612101 ); заборони товариству з обмеженою відповідальністю Солар Гоу (код ЄДРПОУ 42260977) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,0766 га за кадастровим номером 1210100000:01:563:0105 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2865206312101).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 р. було задоволено заяву про забезпечення позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у справі № 904/2720/22.

Відповідач -2 та треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача -2 та третіх осіб.

У судовому засіданні 03.07.2024р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 ( на теперішній час Центральна окружна прокуратура міста Дніпра ) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019041440000050 від 09.09.2019 р. за фактом використання завідомо підроблених документів з метою заволодіння земельними ділянками, за ознаками складу злочинів передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. 15.10.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування - вул. Червоного Козацтва), площею 0,611 га, за ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №278 від 19.02.1998 "Про надання приватному підприємцю Кулиненку Т.П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торгівельного центру та автостоянки".

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради №7/22-1176 від 18.05.2020, №7/11-351 від 07.02.2020, №7/11-204 від 24.01.2020 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №278 від 19.02.1998 "Про надання приватному підприємцю Кулиненку Т.П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торгівельного центру та автостоянки" - не приймалось, а в дійсності рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №278 від 19.02.1998 мало заголовок "Про затвердження Програми розвитку легкої промисловості міста на період до 2005 року", тобто, питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність приватному підприємцю Кулиненку Т.П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) для улаштування автостоянки не вирішувалося взагалі. Зазначена інформація підтверджується Протоколом засідання виконкому міської ради від 19.02.1998р. №2.

Право приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998р. №278, яке не приймалось, номер запису про право власності: 49171782.

В подальшому, право власності на земельну ділянку площею 0,611 га за кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування - вул. Червоного Козацтва) перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорал Гоу" (код ЄДРПОУ 42260977) на підставі договору купівлі - продажу від 22.06.2021 №793, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Н.М.

Таким чином, встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду будь-якій фізичній чи юридичній особі не прийнято та не приймалося.

Наведені обставини стали підставою для звернення Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,611 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( до перейменування - вул. Червоного Козацтва), витребування зазначеної земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав на майно.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка як складова частина комунального нерухомого майна вибула з володіння дійсного власника - територіальної громади міста Дніпра поза її волею, за відсутності жодних правових підстав, на підставі рішення, яке не приймалося, і це, за висновком суду, є достатньою підставою для витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача на користь Дніпровської міської ради.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності наявні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд першої інстанції встановив обставини нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, а тому констатував наявність виключних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

На новому розгляді, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - виконавчий комітет Дніпровської міської ради та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєву Ганну Олегівну.

Від Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, до апеляційного суду надійшла заява, в якій він просить суд, за результатами розгляду апеляційної скарги, змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р., в частині витребування земельної ділянки та її скасування у Державному земельному кадастрі, шляхом її викладення у наступній редакції: Витребувати від ТОВ Солар Гоу ( код ЄДРПОУ 42260977 ) на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) земельні ділянки площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105, які утворено внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,611 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,611 га, які утворено внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099. Іншу частину рішення суду першої інстанції залишити без змін.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора, Позивача, Відповідача -1, Третьої особи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Солар Гоу", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності, витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 .

Підставою позовних вимог є те, що, на думку Прокурора, право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278, яке не приймалось. У подальшому ця земельна ділянка була продана ТОВ "Солар Гоу" на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2021 р..

Як зазначалося раніше, Прокурор подав до апеляційного суду заяву про зміну за результатами розгляду апеляційної скарги резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. в частині витребування земельної ділянки та її скасування у Державному земельному кадастрі, шляхом її викладення у наступній редакції: «Витребувати від ТОВ «Солар Гоу» ( код ЄДРПОУ 42260977 ) на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради ( код ЄДРПОУ 26510514 ) земельні ділянки площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105, які утворено внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,611 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,611 га, які утворено внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099».

Свою заяву Прокурор обгрунтував тим, що ТОВ «Солар Плюс» 14.01.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано відомості про закриття об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, у зв`язку з її поділом, та зареєстровано за товариством право власності на новоутворені земельні ділянки площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105. У зв`язку зі здійсненням Відповідачем -1 поділу спірної земельної ділянки та утворення двох нових ділянок після ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення по суті справи, початкові позовні вимоги Прокурора не повною мірою забезпечують захист порушених прав та інтересів держави в особі Дніпровської міської ради. Отже, з метою належного та ефективного захисту інтересів держави в особі Дніпровської міської ради необхідною є зміна резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. в частині витребування земельної ділянки та її скасування у Державному земельному кадастрі.

Дослідивши заяву Прокурора про зміну резолютивної частини рішення господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги, яка по суті є зміною предмета позову в апеляційному суді, колегія суддів її відхиляє як безпідставну, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів Скаржника пов`язаних із порушенням судом першої інстанції юрисдикційну підсудність у даній справі, колегія суддів з урахуванням вказівок Верховного Суду у цій справі, зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

Водночас за змістом частини 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких передбачено в порядку іншого судочинства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, від 23.05.2023 у справі № 925/352/22, від 21.01.2020 у справі № 922/807/19, від 23.06.2021 у справі № 917/1372/20.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом з тим критеріями розмежування справ, що розглядаються в порядку цивільного та господарського судочинства, є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 р. у справі № 925/352/22.

Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

Посилаючись на на те, що предметом спору у справі № 904/2720/22 є земельна ділянка, власником якої була фізична особа як сторона договору купівлі-продажу, Скаржник не звернув уваги на наявність інших суттєвих фактичних обставин, які впливають на правильне визначення судом першої інстанції господарської юрисдикційності цього спору.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 15.10.2019 р. на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 р. № 278 Про надання приватному підприємцю Кулиненку Т.П. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торговельного центру та автостоянки.

Ухвалою від 11.07.2022 р. у справі № 199/4075/21 провадження за даним позовом закрито за відсутності предмету спору. Підставою закриття провадження став той факт, що відповідачем ОСОБА_1 після пред`являння прокурором позову земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 відчужено на користь TQB Солар Гоу (договір купівлі-продажу від 22.06.2021 р. № 793).

Як зазначалось раніше, в ході здійснення представницьких повноважень Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності на підставі документів, які не видавались, земельної ділянки площею 0,611 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:01:563:0099.

Так, 15.10.2019 р. державним реєстратором зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278 «Про надання приватному підприємцю Кулиненко Т.П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торговельного центру та автостоянки».

Разом з тим, відповідно інформації Дніпровської міської ради, рішення від 19.02.1998 р. № 278 «Про надання приватному підприємцю Кулиненко Т.П. ( ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торговельного центру та автостоянки» виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не приймалось.

22.06.2021р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Солар Гоу» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,611 га кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва будівель ринкової структури.

За даними відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 мало цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Із викладеного вбачається, що ОСОБА_1 оформлював право приватної власності на земельну ділянку в якості суб`єкта господарювання - приватного підприємця, цільове призначення земельної ділянки - комерційна діяльність та подальша реалізація даної земельної ділянки ТОВ «Солар Гоу» передбачає її використання в господарській діяльності.

Тобто, характер спірних відносин має ознаки господарських, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Крім того, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2022р. по цивільній справі № 199/4075/21 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,611 га кадастровий номер 1210100000:01:563:0099, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Підставою прийняття судом такого рішення став факт відчуження, після пред`явлення прокурором вказаного позову, ОСОБА_1 спірної земельної ділянки на користь ТОВ «Солар Гоу». Ухвала набрала законної сили 27.07.2022 р. та ніким не оскаржувалася.

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровськ під час розгляду справи № 199/4075/21 доведено обставини відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки комерційного призначення для здійснення господарської діяльності - будівництва і обслуговування будівель ринкової структури на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «Солар Гоу», а відтак даний спор відноситься до господарської юрисдикції та підсудний Господарському суду Дніпропетровської області.

Щодо доводів Скаржника про не доведення Прокурором наявності підстав для звернення в інтересах держави саме в особі Дніпровської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі ( рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 р. № 4-рп/2008 ).

Пунктом 3 частини 1 ст. 1311 Конституції України встановлено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, п`ятою ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах ( висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 р. у справі № 925/383/18 ).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У пунктах 67, 77 - 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок: "Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України, ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Ст. 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 р. № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Щодо досліджуваної справи, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 р. № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко прот" України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

Відтак, господарським судом правильно встановлено, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва Прокурором інтересів держави.

Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо дотримання Прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" колегія суддів приймає до уваги висновки наведені у подібних відносинах Верховним Судом у постанові від 10.08.2021 р. у справі № 923/833/20, а саме: « 8.7. У контексті зазначеного та встановлених обставин справи Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист. 8.8. З огляду на викладене суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер. Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді. 8.9. При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. 8.10. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. 8.11. Верховний Суд зазначає, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.»

Як вбачається з матеріалів справи, Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра неодноразово скеровувались листи у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" ( №04/34-1937вих-20 від 04.05.2020, №04/34-443вих-21 від 28.01.2021, №04/54-612вих-21 від 20.04.2021, №04/54-3906вих-22 від 11.07.2022) на адресу Дніпровської міської ради, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 вибула з комунальної власності.

Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження Дніпровської міської ради, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради №7/22-1176 від 18.05.2020, №7/11-265 від 10.02.2021, №7/11-928 від 28.04.2021, №7/11-1269 від 19.07.2022 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, Прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Вказане вище спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції у даній справі не в повній мірі досліджено питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою Дніпровської міської ради.

Щодо доводів Скаржника пов`язаних із обрання Прокурором неефективного та неналежного спосібу захисту прав по цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. задоволено позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «Солар Гоу» та ОСОБА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 793 від 22.06.2021 р. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Солар Гоу» з одночасним припиненням речового права власності за ТОВ «Солар Гоу». Витребувано від ТОВ «Солар Гоу» на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 у Державному земельному кадастрі.

Разом з тим, відповідно до наданою Прокурором інформації - ТОВ «Солар Плюс» 14.01.2024 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано відомості про закриття об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, у зв`язку з її поділом, та зареєстровано за товариством право власності на новоутворені земельні ділянки площею 0,5344 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0106 та площею 0,0766 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0105.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, вже не існує у зв`язку з її поділом не уявляється можливим виконати рішення господарського суду в частині витребування від ТОВ «Солар Гоу» на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 та скасування державної реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,611 га, кадастровий номер 1210100000:01:563:0099 у Державному земельному кадастрі, що є підставою для відмови Прокурору у задоволені позовних вимог у вказаній частині.

З аналізу правової природи оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо розпорядження землею комунальної власності а також обставини справи пов`язані із відсутності рішення уповноваженого органу на розпорядження землею комунальної власності, оформлений між відповідачами правочин - може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке: "Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення Прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Наведеним висновком, сформульованим у справі № 905/77/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 р. у справі № 906/1061/20.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги, що спірний договір є виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину ( повернення спірної земельної ділянки в задоволені позовних вимог якої відмовлено ) не призведе до поновлення майнових прав держави, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє і у задоволенні позову про визнання недійсним договору з підстав обрання Прокурором неефективного способу захисту.

Оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то колегія суддів не вважає за необхідне відповідати на решту аргументів апеляційної скарги та не оцінює доводи Скаржника щодо наявності у Відповідача ознак добросовісного набувача спірного нерухомого майна.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову слід відмовити, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" підлягає задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра відмовлено.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Прокуратуру Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. у справі № 904/2720/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" 17 066,57 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області .

Скасувати заходи забезпечення позову у справі № 904/2720/22, вжиті ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 р..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.07.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.07.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120287567
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Кощеєв Ігор Михайлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.07.2024 по справі 904/2720/22ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/2720/22

Постанова від 03.07.2024

Постанова
від 03.07.2024 по справі 904/2720/22
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД