Постанова

від 20.06.2024 по справі 908/314/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/314/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/314/18

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі № 908/314/18 скаргу ТОВ Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні N 69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі N 908/314/18 - задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні N 69420451 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі N 908/314/18, які виразились у винесені постанови від 31 жовтня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі N 908/314/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі N 908/314/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з вказаною ухвалою Міністерство юстиції України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі № 908/314/18.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 69420451 постійно вчинялися всі необхідні виконавчі дії, про що свідчить вищенаведене та копії матеріалів виконавчого провадження, стороною якого є скаржник. Всі постанови, вимоги та інші документи виконавчого провадження державний виконавець вчасно вносив до Автоматизованої системи виконавчих проваджень;

- враховуючи положення пункту 2 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання;

- постанови про арешт майна та розшук транспортного засобу державним виконавцем не скасовуються та залишаються чинними навіть у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону. Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону;

- відбулось часткове отримання коштів у сумі 703 590,91 грн, про що Стягувач вирішив не повідомляти Суд;

- оскаржувані дії відносяться до дискреційних повноважень Міністерства юстиції України;

- скаржником не надано доказів, які б підтверджували порушення його прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування постанови про повернення виконавчого документа відновить його порушені права та інтереси.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

02.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 12.06.2024 приймали участь представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (апелянт) та представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України), а також скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі нез`явившихся учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх сторін, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Господарський суд Запорізької області здійснював провадження у справі №908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-Інвест», 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 35347755.

В рамках зазначеної справи до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69420451 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 (вих.№07-3/11 від 07.11.2023).

Скарга стосується виконавчого провадження про примусове стягнення з колишнього керівника ТОВ СІ-Інвест Кузнецова Едуарда Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) Боржника у виконавчому провадженні грошових коштів у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест. У поданій скарзі ТОВ Компанія Ніко-Тайс просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18, котрі виразились у винесені Постанови від 31 жовтня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування заявлених вимог Скаржник зазначив, що:

- в порушення п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» Відділ ПВР передчасно та протиправно виніс оскаржену постанову, не зважаючи на те, що в ході виконавчого провадження за даними АСВП було виявлено рухоме майно/транспортні засоби Боржника та оголошено його в розшук, а відповідно до положень п. 10-2 розд. ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а отже термін перебігу строку розшуку майна не сплинув;

- підставою повернення виконавчого документу державний виконавець Відділ ПВР зазначив обставину відсутності у Боржника майна і це суперечить тому факту, що самим державним виконавцем було виявлено рухоме майно Боржника та оголошено його в розшук і наявність майна нівелює правомірність висновку про відсутність у Боржника майна та необхідність прийняття рішення про повернення наказу господарського суду від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 без виконання;

- згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника і ці вимоги не дотримані при виконанні наказу суду від 02.06.2022 по справі №908/314/18, зокрема в частині виставлення платіжних вимог на списання коштів з рахунків Боржника, що мало місце лише у 2022 році і списання здійснено в сумі 14 892,77 грн, а у 2023 році платіжні вимоги не виставлялись, списання не здійснювались;

- докази вжиття передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання, спрямованих на пошук, встановлення та звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває у спільній сумісній власності відсутні;

- наявні порушення державним виконавцем приписів п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 337 ГПК України та не вжиті заходи до обмеження права виїзду боржника за межі України, хоча згідно з матеріалами виконавчого провадження Боржник уникає вимоги щодо надання до Відділу ПВР розшукуваного вже майже як рік майна, інформації про його місцезнаходження, натомість за даними АСВП Боржник за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, перешкоджання у його виконанні, а також невиконання законних вимог державного виконавця, до адміністративної та/або кримінальної відповідальності не притягався і таке є котрим підтвердженням «формальності» та «утопічності» виконання наказу державним виконавцем Відділу ПВР;

- державний виконавець Відділу ПВР діяв з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», допустивши відповідну/певну бездіяльність, яка призвела до фактично невиконаного на сьогодні наказу від 02.06.2022 по справі № 908/314/18, який має бути виконаний;

- бездіяльність державного виконавця Відділу ПВР в межах виконавчого провадження №69420451 є причиною фактичного невиконання в примусовому порядку грошового зобов`язання згідно наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18.

За змістом скарги Скаржник навів перелік дій та заходів, які на його переконання мав би вчинити державний виконавець Відділу ДВС, до скарги додав адресоване Відділу ДВС клопотання про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 (вих.№ 31-1/05 від 31.05.2023) з доказами його надсилання Відділу ПВР.

Відділ ПВР у наданих письмових запереченнях на скаргу навів про хід виконавчого провадження № 69420451, про вжиті державним виконавцем заходи та вчинені виконавчі дії в цьому провадженні, а також про часткове виконання та отримання Скаржником 20.10.2023 за рахунок реалізації нерухомого майна Боржника 703 590,91 грн. Відносно оголошеного у розшук рухомого майна Боржника транспортного засобу Відділ ПВР пояснив, що на час винесення оскаржуваної постанови інформація щодо затримання транспортного засобу органами поліції була відсутня, у зв`язку з чим державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (Скаржнику). Відділ ПВР вважає, що скаржник зловживає своїми процесуальними правами, намагається свідомо ввести суд в оману та спотворює дійсні факти, оскільки надана ним інформація є недостовірною, натомість, державний виконавець в межах виконавчого провадження № 69420451 постійно вчиняв всі необхідні виконавчі дії, всі постанови, вимоги та інші документи виконавчого провадження державний виконавець вчасно вносив до Автоматизованої системи виконавчих проваджень і внаслідок наведеного підстави для скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 31.10.2023 в межах виконавчого провадження № 69420451 відсутні. В задоволенні скарги Відділ ПВР просить відмовити.

На виконання ухвали від 10.11.2023, якою суд призначив скаргу до розгляду, Відділ ПВР надав копії матеріалів виконавчого провадження № 69420451.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновків, що порушення у вигляді недотримання процесуальних норм та строків при винесенні у виконавчому провадженні №69420451 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.10.2023 з боку державного виконавця Відділу ПВР мало місце.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в межах справи №908/314/18 про банкрутство ТОВ «СІ-Інвест» суд розглянув заяву ліквідатора ТОВ «СІ-Інвест» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «СІ-Інвест» у зв`язку із доведенням до банкрутства на колишніх учасників та керівників боржника, а саме: 1) ТОВ «Виробнича фірма «Єврокомплекс» (учасник), 2) ТОВ «Предіум-Інвест» (учасник), 3) ТОВ «Гірничодобувна компанія «Полімікт» (учасник), 4) ТОВ «Інвестиційна компанія «Житомир-Капіталбуд» (учасник), 5) ТОВ «Сілікон» (учасник), 6) (учасник), 7) ОСОБА_1 (керівник), 8) ОСОБА_2 (учасник, керівник).

За результатами розгляду ухвалою від 27.09.2021 суд заяву задовольнив, ухвалив покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ СІ-Інвест у розмірі 220365917,16 грн у зв`язку з доведенням ТОВ СІ-Інвест до банкрутства на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Єврокомплекс (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.3; код ЄДРПОУ 33225649), Товариство з обмеженою відповідальністю Предіум-Інвест (03170, м. Київ, вул. Янтарна, буд.6; код ЄДРПОУ 34729397), Товариство з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Полімікт (01010, м. Київ, вул. Московська, буд.8; код ЄДРПОУ 38451483), Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Житомир-Капіталбуд (12100, Житомирська область, Хорошівський район, смт Хорошів, вул. Червона площа, буд.16; код ЄДРПОУ 35485572), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідент.номер НОМЕР_3 ). Було присуджено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Єврокомплекс (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.3; код ЄДРПОУ 33225649), Товариства з обмеженою відповідальністю Предіум-Інвест (03170, м. Київ, вул. Янтарна, буд.6; код ЄДРПОУ 34729397), Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Полімікт (01010, м. Київ, вул. Московська, буд.8; код ЄДРПОУ 38451483), Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Житомир-Капіталбуд (12100, Житомирська область, Хорошівський район, смт Хорошів, вул.Червона площа, буд.16; код ЄДРПОУ 35485572), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідент.номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 35347755) 220365917 / двісті двадцять мільйонів триста шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять грн 16 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест.

Вказана ухвала ОСОБА_3 та ТОВ Виробнича фірма Єврокомплекс була оскаржена в апеляційному порядку.

За наслідками апеляційного перегляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційна скарга ТОВ Виробнича фірма Єврокомплекс на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 була залишена без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - задоволена частково. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест у розмірі 220 365 917,16 грн у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест до банкрутства на ОСОБА_3 та стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест 220 365 917 грн 16 коп. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест була скасована і в цій частині було прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест у зв`язку із доведенням до банкрутства на ОСОБА_3 . В решті ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18 залишено без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та без змін - постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 908/314/18 (в частині скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" у розмірі 220 365 917,16 грн на ОСОБА_3 , стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" 220 365 917,16 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на ОСОБА_3 ).

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18, Господарський суд Запорізької області 02.06.2022 видав шість наказів про солідарне стягнення заборгованості у вигляді субсидіарної відповідальності на користь ТОВ СІ-Інвест з солідарних боржників - ТОВ Виробнича фірма Єврокомплекс; ТОВ Предіум-Інвест; ТОВ Гірничодобувна компанія Полімікт; ТОВ Інвестиційна компанія Житомир-Капіталбуд; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 .

Ліквідатор ТОВ СІ-Інвест арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 05.07.2022 про виконання виконавчого документу, якою просив здійснити дії по виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18, за результатами яких стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) 220 365 917,16 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ СІ-Інвест.

14.07.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі державний виконавець Відділу ПВР) відкрито виконавче провадження № 69420451 за наказом від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 про стягнення з солідарного Боржника ОСОБА_1 суми субсидіарної відповідальності.

Як передбачено ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3). Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).

Іншими окремими постановами від 14.07.2022 в межах виконавчого провадження №69420451 накладено арешт на все майно, що належить Боржнику, а також арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 242 402 508,88 грн.

Виконавчими заходами було з`ясовано, що у Боржника наявні банківські рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Універсал Банк» та АТ «Райффайзен Банк».

27.10.2022 на рахунок з обліку депозитних сум про примусовому виконанні наказу від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 за рахунок списання коштів з рахунку Боржника (Кузнецова Е.А.) в межах виконавчого провадження № 69420451 надійшли грошові кошти в сумі 16576,74 грн, з яких 14 892,77 грн отримав стягувач ТОВ «СІ-Інвест» (решта розподілені на виконавчий збір та витрати виконавчого провадження).

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За змістом ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Копії матеріалів виконавчого провадження, що були надані суду, свідчать про вжиття державним виконавцем Відділу ПВР заходів до виявлення рухомого та нерухомого майна Боржника, його корпоративних прав, цінний паперів, т.інш.

За приписом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

03.11.2022 державний виконавець Відділу ПВР у виконавчому провадженні № 69420451 виніс постанову про розшук майна боржника, якою оголосив у розшук належне Боржнику рухоме майно - транспортний засіб OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , який належить Боржнику ОСОБА_1 .

Також було виявлено належність Боржнику нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

03.11.2022 державний виконавець Відділу ПВР надіслав доручення Вознесенівському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (№ 20.1/В-7/69420451 від 03.11.2022) з метою забезпечення вчинення виконавчих дій щодо опису й арешту виявленого нерухомого майна Боржника, однак це доручення залишилось без виконання (лист-відповідь вих.№ 27845 від 18.11.2022).

Надалі державний виконавець Відділу ПВР вдруге надіслав доручення Вознесенівському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (вих.№ 20.1/В-7/69420451 від 30.01.2023) з метою забезпечення вчинення виконавчих дій щодо опису й арешту виявленого нерухомого майна Боржника, а саме: квартири АДРЕСА_5 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

На виконання доручення від 30.01.2023 державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено постанову про опис та арешт майна боржника від 24.02.2023 ВП № 69420451, якою описано майно Боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_5 .

У подальшому відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні №69420451 внаслідок відступлення прав вимоги до Боржника ТОВ СІ-Інвест на користь ТОВ Компанія Ніко-Тайс.

Так, ТОВ Компанія Ніко-Тайс зверталося до господарського суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18.

Ухвалою від 15.03.2023 суд заяву ТОВ Компанія Ніко-Тайс про заміну сторони (стягувача) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18 задовольнив. Замінив сторону (стягувача у виконавчому провадженні) у справі №908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі №908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №908/314/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63-А, код ЄДРПОУ 35347755) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872).

Постановою Відділу ПВР від 07.04.2023 згідно із щойно зазначеною ухвалою господарського суду замінено стягувача у виконавчому провадженні №69420451 - Товариство з обмеженою відповідальністю СІ-Інвест на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс.

30.05.2023 та 12.06.2023 державний виконавець Відділу ПВР у виконавчому провадженні №69420451 виніс постанови про арешт коштів боржника, в тому числі на кошти, що містяться на рахунках UА533077700000026306012047298 та UА833077700000026203315472953, а у подальшому, згідно з постановою державного виконавця Відділу ДВС від 30.10.2023 Боржнику визначений поточний рахунок для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, у відповідності до абз. 3 п. 10-2 розд. ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

27.04.2023 між Міністерством юстиції України та ТОВ "Оціночна компанія "Аналітик" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 278/21, виданий ФДМУ 017.04.2021), був укладений договір № 62466 про надання послуг з оцінки майна.

01.05.2023 державний виконавець Відділу ПВР виніс постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою в тому числі постановив суб`єкту оціночної діяльності - ТОВ "Оціночна компанія "Аналітик" надати письмовий звіт з визначенням ринкової вартості описаного й арештованого майна відповідно до постанови від 24.02.2023 ВП № 69420451.

Із супровідним листом вих.№ 82/06 від 30.06.2023 ТОВ "Оціночна компанія "Аналітик" передало державному виконавцю Відділу ПВР складений 29.06.2023 Звіт № 278/05/23 про оцінку майна трикімнатної квартири АДРЕСА_6 , згідно з якою ринкова вартість майна складає 1031800,00 грн (без ПДВ).

Відділ ДВС направив сторонам виконавчого провадження письмове повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна (вих.№ 20.1/В-7/69420451 від 07.07.2023), у якому повідомив про визначену суб`єктом оціночної діяльності ринкову вартість квартири.

ТОВ Компанія Ніко-Тайс адресованим Відділу ПВР листом (вих.№ 10-3/07 від 10.07.2023) погодило вартість майна Боржника, що зазначена у листі вих.№ 20.1/В-7/69420451 від 07.07.2023 та Звіті № 278/05/23.

27.09.2023 за адресою: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги (аукціон) з реалізації лоту № 535540, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 69,36 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, будинок 6, квартира 79; ціна продажу: 821 000,00 грн, з яких: 36 113,00 грн - сума сплаченого гарантійного внеску, про що складено Протокол № 596222 проведення електронного аукціону (торгів) від 27.09.2023.

19.10.2023 державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів.

18.10.2023 державний виконавець здійснив перегляд запитів примусового списання коштів з рахунків Боржника.

За платіжною інструкцією № 5533 від 20.10.2023 на рахунок ТОВ Компанія Ніко-Тайс перераховано грошові кошти у сумі 703 590,91 грн в рахунок часткового виконання в межах виконавчого провадження № 69420451 наказу господарського суду від 02.06.2022 по справі №908/314/18, які отримані за рахунок реалізації в рамках виконавчого провадження нерухомого майна Боржника.

31.10.2023 державний виконавець Відділу ПВР, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс у виконавчому провадженні №69420451 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у якій роз`яснив ТОВ Компанія Ніко-Тайс, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених частиною 12 цього Закону, а також зазначив, що виконавчий документ може бути пред`явлений для виконання у строк до 01.11.2026 з урахуванням положень п.п. 4 п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідності до якого визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану).

Водночас, скаржник не погодився з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 31.10.2023 ВП №69420451 та звернувся з цією скаргою до суду.

Суд першої інстанції за результатом розгляду скарги зазначив про принаймні недобросовісні та несправедливі у відношенні до Відділу ДВС твердження Скаржника за текстом скарги про «формальність» та «утопічність» виконання наказу суду від 02.06.2023 по справі № 908/314/18, про те, що державний виконавець Відділу ДВС діяв з порушенням Закону, «допустивши при цьому відповідну/певну бездіяльність, котра призвела до фактично невиконаного на сьогодні наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі № 908/314/18, котрий повинен бути виконаний», про те, що «бездіяльність державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 є наслідком та слугує причиною фактичного невиконання в примусовому порядку грошового зобов`язання згідно наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18».

З огляду на відображені обставини про рух виконавчого провадження №69420451, про вжиті державним виконавцем заходи та вчинені дії в цьому провадженні, слід визнати, спростовуються наведені твердження Скаржника, який, на чому варто наголосити, отримав в межах цього провадження за рахунок реалізації майна солідарного за наказом від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 Боржника грошові кошти в розмірі 703 590,91 грн, який вправі пред`явити цей наказ повторно та який, повідомивши про часткове отримання коштів попереднім стягувачем ТОВ «СІ-Інвест» (в сумі 14 892,77 грн), чомусь не позначив за змістом скарги обставин часткового задоволення своїх отриманих від ТОВ «СІ-Інвест» вимог до Боржника під час виконання наказу суду, що безумовно пов`язано з роботою державного виконавця Відділу ПВР.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на документальне підтвердження належними та допустимими доказами (матеріалами виконавчого провадження) вчинення виконавчих та прийняття рішень у формі постанов, направлених на реалізацію заходів з примусового виконання рішення суду на користь ТОВ Компанія Ніко-Тайс.

До того ж, судом враховується, що право вимоги ТОВ «СІ-Інвест» за ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 до солідарних боржників, в тому числі Кузнецова Е.В., на суму 220 365 917,16 грн ТОВ Компанія Ніко-Тайс придбало на аукціоні з реалізації активів банкрута ТОВ «СІ-Інвест» за 17 629,27 грн (без ПДВ).

Щодо адресованого Відділу ПВР клопотання вих.№ 31-1/05 від 31.05.2023 «Про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі № 908/314/18» (далі - Клопотання), слід зазначити наступне.

У Клопотанні ТОВ Компанія Ніко-Тайс просило вжити, проте не обмежуючись ними, виконавчі дії, які наведені у прохальній частині даного Клопотання, та повідомити стягувача про вжиті виконавчі дії та їх результати, в противному випадку стягувач буде вважати, що його права порушені, під час виконання наказу суду матиме місце бездіяльність ВДВС, а тому ТОВ Компанія Ніко-Тайс буде змушене звернутись до уповноважених органів з метою захисту своїх прав та інтересів.

У прохальній частині Скаржник навів перелік заходів та дій 39 позиції, які має вчинити державний виконавець.

Як правильно виснував господарський суд, державний виконавець в силу закону має в будь-якому випадку реагувати на звернення стягувача.

Докази реагування Відділу ПВР на Клопотання відсутні, але при цьому відсутні й докази надсилання цього Клопотання на адресу Відділу ПВР.

В якості такого доказу Скаржник додав до скарги накладну Укрпошти від 31.05.2023 з фіскальним чеком, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про отримання відправлення адресатом.

Однак, опис вкладення у цінний лист свідчить про такі вкладення у цінний лист до Відділу ПВР: 1. Оригінал клопотання вих. №31-1/05 від 31 травня 2023 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 - 3 арк.; 2. Оригінал клопотання вих. №31-205 від 31 травня 2023 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №69421240 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02 червня 2022 року по справі №908/314/18 - 3 арк.

Таким чином, представлений опис вкладення, перевірка відповідності якому фактичних відправлень (вкладень) здійснюється органом поштового зв`язку, є свідченням отримання Відділом ПВР іншої кореспонденції.

Щодо посилання скаржника на п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України, а також на ст.337 ГПК України, яка передбачає постановлення господарським судом ухвали про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження, до застосування яких мав на переконання Скаржника звернутися державний виконавець, то виходячи з цих норм, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може застосовується судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення і звернення до суду з таких питань є правом, але не обов`язком виконавця, з чим погоджується колегія суддів.

Самі ж по собі твердження Скаржника про уникнення, ухилення Боржника від виконання є лише власним припущенням, переконанням Скаржника, яке не знайшло свого підтвердження наданими у справу як Скаржником, так і Відділом ПВР, матеріалами.

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши, що матеріалами справи підтверджується допущення державним виконавцем Відділу ПВР процесуального порушення, яке тягне наслідком визнання протиправною оскаржуваної постанови, що слідує з наступного

Дійсно, причиною винесення оскарженої постанови від 31.10.2023 ВП №69420451 зазначено відсутність майна Боржника, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Правовою підставою винесення постанови послугував п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак, на думку суду першої інстанції, державний виконавець залишив поза увагою припис п. 7 ч. 1 ст. 37 цього Закону, згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Господарський суд, зважаючи на приведені вище обставини виконавчого провадження та оголошення в рамках виконавчого провадження №69420451 транспортного засобу Боржника у розшук постановою від 03.11.2022, визнав, що виконавчий документ наказ господарського суду від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 повернутий стягувачу Скаржнику передчасно, і реалізація перед тим нерухомого майна Боржника та той факт, що була відсутньою інформація щодо затримання транспортного засобу Боржника органами поліції, про який зазначає Відділ ПВР, заперечуючи скаргу, не є виправданням, оскільки такі обставини не спростовують імперативності правових положень п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Як вже було зазначено, спір у справі стосується оскарження ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» постанови Виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.10.2023 за ВП №69420451.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Слід зауважити, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до наданих законом виконавцю повноважень під час здійснення виконавчого провадження останній має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, дослідивши надані Виконавцем документи та матеріали виконавчого провадження встановив, що органом державної виконавчої служби було вжито достатніх, розумних у даній ситуації, можливих заходів для належного примусового виконання рішення місцевого господарського суду, що не спростовано в установленому процесуальним законом порядку ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

А тому, з огляду на достатність дій, спрямованих на розшук майна боржника, та за відсутності обставин на підтвердження бездіяльності Виконавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність постанови Виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа від 31.10.2023 за ВП №69420451 саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому варто зазначити, що безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів не є підставою для задоволення скарги стягувача.

Вищенаведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 09.06.2020 у подібній за змістом та характером спірних правовідносин справі № 922/3503/16.

Слід зауважити, що застосування у даному випадку норм ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» є дискреційними повноваженнями Виконавця, а п. 7 цієї частини статті Закону - є самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, яка не визначалась в оскаржуваній постанові, тому в суду першої інстанції були відсутні підстави робити на неї посилання.

Відтак, висновок господарського суду про недотримання процесуальних норм та строків при винесенні у виконавчому провадженні №69420451 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.10.2023 з боку державного виконавця Відділу ПВР є помилковим, позаяк Виконавцем не визначалась така підстава в оскаржуваній постанові (хоча й було вжито заходи з розшуку (оголошення у розшук) транспортного засобу боржника).

Втім, за більш ніж 14 місяців, Виконавцем було реалізоване виявлене майно боржника (квартира АДРЕСА_6 ), а отримані кошти спрямовано на користь стягувача, проте здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку іншого майна, до якого, зокрема, належить транспортний засіб OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , виявилися безрезультатними.

Не надано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» й доказів, що як станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, так і апеляційним судом цієї постанови, даний транспортний засіб вдалося розшукати.

Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є «судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах», який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтею 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).

Таким чином, за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №904/416/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

А у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

В даному випадку апеляційний суд виходить, зокрема, із принципу обов`язковості виконання судового рішення, мети здійснення судового контролю, сторони виконавчого провадження, якою подано скаргу - стягувачем у контексті наявності та необхідності спрямованості скарги на захист прав на інтересів сторони виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

В свою чергу, як передбачено ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Отже, саме по собі прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову, адже не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених Законом строків, а також, у разі необхідності, до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що передбачено положеннями ч. 6 ст. 12 цього Закону.

Також, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону залишаються чинними постанови державного виконавця про арешт майна та розшук транспортного засобу, адже вказане не є підставою для зняття арешту з майна.

При цьому у разі виявлення транспортного засобу правоохоронними органами будуть вжиті заходи щодо затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку і в такому разі, заявник не позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом також враховується, що за приписами ч. 5 ст. 12 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

В свою чергу, відповідно до пп. 4 п. 10-2 розділу XIII профільного Закону України «Про виконавче провадження» (Прикінцеві та перехідні положення) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відтак, не вбачається підтвердження доводів стягувача про порушення Виконавцем шляхом прийняття оскаржуваної постанови прав ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в тій мірі, яка б призвела до наслідків неможливості виконання судового рішення, в тому числі у майбутньому, якщо, наприклад, буде виявлене транспортний засіб боржника або у нього з`явиться інше майно чи кошти, на які може бути звернено стягнення.

Згідно ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням усього вищевикладеного та встановлених судами фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, доводи скаржника, приведені ним в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження, а тому колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги стягувача.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі №908/314/18 належить скасувати як таку, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, постановивши нове рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на ТОВ «Спектр-Агро», стягнувши з останнього на користь апелянта сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі № 908/314/18 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі № 908/314/18 скасувати.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 147,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.07.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко