Постанова

від 04.07.2024 по справі 908/2811/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2811/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 (прийняте суддею Давиденко І.В., повне судове рішення складено 20.11.2023) у справі № 908/2811/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС"

про стягнення 430 000 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 430 000 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 у справі № 908/2811/23

-позов задоволено повністю;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" грошові кошти в розмірі 430 000 грн 00 коп.;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" 6 450 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, перерахованих позивачем, згідно з платіжними дорученнями, оскільки, докази укладення договору № 2910/2021 від 29.10.2021 про надання зворотньої фінансової допомоги в матеріалах справи відсутні.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 у справі № 908/2811/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" відмовити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що платіжні інструкції, як доказ повернення Відповідачем гронових коштів у розмірі 625 000 гривень Позивачу, не засвідчені належним чином, що ставить під сумнів відповідність поданих копій документів оригіналу, а таким чином не може братися судом до уваги.

Повернення Відповідачем грошових коштів у розмірі 625 000,00 грн. було здійснено і це зазначено в призначені платежу у платіжних інструкціях як "повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору №2910/2021 від 29.10.2021 р", а не як "повернення помилково перерахованих коштів", до свідчить про те, до між сторонами існували правовідносини по договору про надання поворотної фінансової допомоги №2910/2021 від 29.10.2021 року. Крім того між Позивачем та Відповідачем існували і інші правовідносини, що встановлено судом.

В даній справі фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №2910/2021 від 29.10.2021.

Такі способи захисту як примусове виконання обов`язку в натурі (стягнення боргу за договором) та повернення безпідставно набутого майна (кондикційний позов) мають різну правову природу, правове регулювання, а, отже, й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов`язане, насамперед, з тим, стягується за правилами щодо виконання договірних зобов`язань, а збитки за кондикційним позовом, що є позадоговірним способом захисту права власності.

У суду першої інстанції були відсутні повноваження на власний розсуд застосовувати певний спосіб захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах через неправильне застосування позивачем норм права до спірних правовідносин та не визначення ним правових підстав позовних вимог. Саме позивач наділений повноваженнями розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 430 000,00 грн. на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

Господарські правовідносини між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" та ТОВ "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" в межах яких Позивачем помилково перераховано грошові кошти Відповідачу у розмірі 430 000,00 грн. відсутні. Правові підстави для набуття Відповідачем за рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 430 000,00 грн. відсутні. Посилання відповідача у апеляційні скарзі на те, що між сторонами наявні договірні правовідносини є безпідставними.

Наданими до позовної заяви доказами підтверджується наявність у спірних правовідносинах всіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття Відповідачем майна (грошових коштів в розмірі 430 000,00 грн.), факт набуття Відповідачем цього майна саме за рахунок Позивача (в результаті переказу з рахунку Позивача на рахунок Відповідача коштів згідно з платіжними дорученнями), відсутність між сторонами господарських правовідносин, які б зобов`язували Позивача вчинити певні дії (перерахувати грошові кошти в заявленому в позові розмірі) на корить Відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для зберігання Відповідачем отриманих грошових коштів.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.04.2024 о 15:30 год.

Судове засідання, призначене на 25.04.2024 не відбулося у зв`язку з відрядженням члена колегії суддів - судді Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.07.2024 о 15:30 год.

В судовому засіданні 04.07.2024 прийнято постанову.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" грошові кошти в загальному розмірі 1 055 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 733 від 29.10.2021, № 768 від 26.11.2021, № 792 від 10.12.2021, № 853 від 06.01.2022.

У платіжних дорученнях зазначено призначення платежу: "надання зворотної фінансової допомоги зг. договору № 2910/2021 від 29.10.2021 без ПДВ".

Матеріали справи не містять Договору № 2910/2021 від 29.10.2021, укладеного між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" та ТОВ "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС".

ТОВ "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" повернуло ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" 625 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями з призначенням платежу "повернення зворотньої фінансової допомоги зг. договору № 2910/2021 без ПДВ": № 36 від 24.12.2021, № 8512 від 30.12.2021, № 8538 від 18.01.2022, № 8590 від 09.02.2022, № 8615 від 11.02.2022, № 8622 від 14.02.2022, № 8623 від 14.02.2022, № 8633 від 17.02.2022.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 23.08.2023, відповідно до якої вимагав повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАТТ" безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 430 000,00 грн.

Матеріали справи не містять відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" на вказану вище претензію.

Невиконання з боку відповідача зобов`язання щодо повернення отриманих коштів в розмірі 430 000,00 грн, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1,2 ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 1 055 000,00 грн, з призначенням платежу: "надання зворотної фінансової допомоги зг. договора № 2910/2021 від 29.10.2021 без ПДВ".

Водночас матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами зазначеного договору про надання зворотної фінансової допомоги № 2910/2021 від 29.10.2021.

Враховуючи викладене, позивачем та судом першої інстанції правомірно здійснено правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстав, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях (наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19).

Відповідно ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач без відповідної правової підстави використовує належне позивачу майно грошові кошти у розмірі 430 000,00 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Платіжні доручення: № 7656 від 04.03.2021 на суму 200 000,00 грн з призначенням платежу: "повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 2112/20 від 21.12.2020 без ПДВ"; № 7676 від 09.03.2021 на суму 200 000,00 грн з призначенням платежу: "повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 2311/20 від 23.11.2020 без ПДВ", № 7857 від 07.05.2021 на суму 50 000,00 грн з призначенням платежу: "повернення зворотної фінансової допомоги зг. договору № 0705/2021 від 07.05.2021 без ПДВ" містять посилання на інші договори та датовані раніше ніж, кошти були перераховані позивачем відповідачу у даному спорі. Отже, суд першої дійшов правильного висновку, що подані відповідачем документи не стосуються предмету саме даного спору. Наявність інших правовідносин між сторонами жодним чином не впливає на вирішення даного спору у справі.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними доводи скаржника щодо незасвідчення поданих позивачем платіжних доручень про повернення відповідачем коштів у сумі 625 000,00 грн, оскільки це спростовуються змістом таких документів, наявних у справі (а.с. 14-17, т. 1).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильної кваліфікації спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та заявлення позовних вимог на підставі договору зворотної фінансової допомоги № 2910/2021 від 29.10.2021.

Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єктивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тiльки правомiрною.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов`язання не передбачено, наприклад договір позики.

За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.

Як вказано вище, статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.

Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. (Див. постанову КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19)

Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.

Проте, з наявних у справі документів не можливо встановити факт укладення договору зворотної фінансової допомоги № 2910/2021 від 29.10.2021 та його істотні умови, зокрема строк повернення грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги який погоджений сторонами та чи був передбачений договором фінансової допомоги строк повернення позики моментом пред`явлення вимоги тощо.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21.

Зважаючи на те, що позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на відсутність договірних відносин між сторонам цього спору, а відповідач не надає примірника договору, твердження суду першої інстанції про відсутність договірних відносин між сторонами цього спору є підставним.

Оскільки, відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти у заявленій сумі, на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОЧНИЙ ЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 у справі № 908/2811/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 у справі № 908/2811/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.07.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко