Рішення

від 08.07.2024 по справі 903/1011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

08 липня 2024 року Справа № 903/1011/23

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт, м. Київ

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул, с. Жидичин, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 500 000 грн. 00 коп.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул, с. Жидичин, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт, м. Київ

про визнання укладеним договору купівлі-продажу №1 від 20.02.2023

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом: Дубчак Л.С., ордер від 26.08.2023

від відповідача за первісним позовом: н/з

встановив: рішенням суду від 21.02.2024 відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт про визнання укладеним договору купівлі-продажу №1 від 20.02.2023. Первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт 500 000 грн 00 коп безпідставно набутих коштів та 7 500 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 507 500 грн 00 коп (п`ятсот сім тисяч п`ятсот грн 00 коп).

28.02.2024 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул 62 737 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

Судове засідання призначено на 11.03.2024 о 12 год 00 хв.

07.03.2023 на адресу суду надійшов лист Північно-західного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ Вінтул на рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 провадження у справі № 903/486/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт про ухвалення додаткового рішення зупинено до повернення матеріалів справи Господарському суду Волинської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 апеляційну скаргу відповідача ТОВ Вінтул залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 заяву позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Контракт" про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 903/1011/23 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи повернуті 20.04.2024 Господарському суду Волинської області.

Ухвалою суду від 24.06.2024 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 03.07.2024 о 14 год 00 хв.

У судовому засіданні 03.07.2024 оголошено перерву до 08.07.2024.

У судовому засіданні представник ТОВ «Віп Контракт» заяву підтримала.

Згідно приписів ч.1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1. ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно приписів ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк; пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу; про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою; ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 21.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду №903/1011/23.

Строк для подання доказів щодо понесених судових витрат по 26.02.2024.

Клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подане ТОВ «Віп Контракт» через електронний суд 28.02.2024.

Заявник просить визнати поважними та поновити строк для подання вказаного клопотання, оскільки про результати судового засідання 21.02.2024 адвокат Дубчак Л.С. дізналася лише 26.02.2024.

Судом встановлено, що судове засідання проводилося в режимі відеоконференції, участь у якому приймала представник ТОВ «Віп Контракт» Дубчак Л.С.

Згідно протоколу судового засідання від 21.02.2024 після виходу суду з нарадчої кімнати адвокат Дубчак Леся Сергіївна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала в статусі «офлайн». Таким чином, вступна та резолютивна частина проголошена судом за присутності лише представника ТОВ «Вінтул».

Згідно пояснень заявника протокол судового засідання від 21.02.2024 в електронний кабінет представника ТОВ «Віп Конракт» надійшов 23.02.2024, а ознайомлення з його змістом відбулось лише 26.02.2024.

Враховуючи вищевикладене, отримання позивачем процесуального документу за результатами проведеного 21.02.2024 судового засідання, в якому оголошено вступну та резолютивну частину рішення (протокол судового засідання) лише 23.02.2024, подання клопотання про відшкодування судових витрат 28.02.2024 (п`ять днів після отримання протоколу судового засідання), суд вважає за необхідне визнати поважними причину пропуску позивачем за первісним позовом процесуального строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне поновити цей строк.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Віп Контракт» заявило, що попередній розмір судових витрат товариства становить 25 000 грн 00 коп, у відзиві на зустрічну позовну заяву 30 000 грн 00 коп.

У заяві про стягнення судових витрат ТОВ «Віп Контракт» просить стягнути з ТОВ «Вінтул» 62 737 грн 00 коп.

25.08.2024 між ТОВ «Віп Контракт» та АБ «Лесі Дубчак» укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №61, згідно умов якого клієнт доручає, а АБ в особі адвоката Дубчак Л.С. бере на себе зобов`язання надати клієнту необхідну правову (професійну правничу) допомогу з метою захисту і/чи представництва прав та законних інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та інших підприємствах, установах і організаціях. Конкретні види правової допомоги, які надаються клієнту, можуть бути погоджені сторонами письмово в додатковій угоді (п. 1.1). Розмір гонорару за надання правової допомоги згідно цього договору клієнту та порядок його оплати визначається додатковою угодою між сторонами (п. 4.1). Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно (п. 11.19). Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору будь якою особою не буде заявлено про припинення його дії, договір кожного разу вважається продовженим на наступні 3 місяці (п. 11.20).

25.08.2023 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору від 25.08.2023, якою визначили розмір гонорару за кожен окремий вид роботи адвоката (п.п. 2-6), зокрема участь адвоката у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тривалість якого не перевищує 1 годину, а так само прибуття адвоката в судове засідання, яке було відкладено чи не відбулося з незалежних від адвоката причин, в суді, що розташований в м. Києві, м. Ірпінь, м. Бровари, м. Вишгород або м. Бориспіль еквівалент 100 Євро. У разі, якщо тривалість судового засідання перевищує 1 годину, вартість кожних наступних повних чи неповних 30 хвилин сплачується клієнтом з розрахунку еквівалент 30 Євро за кожні додаткові (повні чи неповні) 30 хвилин судового засідання; підготовка заяв по суті еквівалент 25 Євро за 1 (одну) повну чи неповну сторінку документа у форматі А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту 12, міжрядковий інтервал 1,15. Суми гонорару зазначаються адвокатом в рахунках та актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового чи іншого погодженого сторонами зв`язку (п. 7).

ТОВ «Віп Контракт» та АБ «Лесі Дубчак» підписано акти наданих послуг:

- №3 від 26.09.2023 на суму 7 700 грн 00 коп, з яких 2 600 грн консультація з господарського права, 5 100 грн підготовка та направлення засобами поштового зв`язку до суду позовної заяви ТОВ «Вінтул» про стягнення безпідставно набутих коштів, з попереднім направленням її відповідачу;

- №4 від 11.12.2023 на суму 16 092 грн 50 коп, з яких 4 612,50 грн підготовка та відправка через підсистему Електронний суд заперечень щодо прийняття зустрічного позову ТОВ «Вінтул», 4 100 грн підготовка та відправка заперечень на заяву ТОВ «Вінтул» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, 7 380 (9225 20% знижки) грн підготовка та відправка заяви про забезпечення позову;

- №5 від 11.12.2023 на суму 4 250 грн підготовка та направлення відзиву на зустрічний позов;

- №8 від 27.02.2024 на суму 37 994 грн 50 коп, з яких 4 300 грн участь 10.01.2024 в судовому засіданні, 4 300 грн підготовка та направлення заяви про встановлення факту зловживання процесуальними правами представником ТОВ «Вінтул», 2 968 грн підготовка проекту заяви свідка, 6 784 грн підготовка проекту відповіді на відзив (щодо первісного позову), 4 170 грн участь адвоката у судовому засіданні 24.01.2024, 4 150 грн участь адвоката у судовому засіданні 07.02.2024, 700 грн підготовка та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, 4 145 грн підготовка та направлення заперечень на клопотання ТОВ «Вінтул» від 24.01.2024, 4 185 грн участь у судовому засіданні 21.02.2024, 2 292 грн 50 коп підготовка та направлення клопотання про приєднання заяви свідка, підпис на якій посвідчено нотаріусом.

Оплата ТОВ «Віп Контратк» витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжними інструкціями.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

У заяві від 01.03.2023 ТОВ «Вінтул» просить залишити без розгляду заяву ТОВ «Віп Контракт» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вона подана з пропуском встановленого ГПК України 5-денного строку. Заявник не обґрунтував неможливість подання доказів понесених витрат до оголошення рішення суду 21.02.2024. Вартість послуг адвоката є явно завищеною та не відповідає складності даної справи. Низка поданих позивачем заяв залишена без задоволення.

ТОВ «Віп Контракт» у запереченнях зазначає, що адвокат ознайомився зі змістом резолютивної частини рішення лише 23.02.2023, отримавши копію протоколу судового засідання, оскільки через технічні збої під час проведення відконференції, резолютивну частину рішення суду Дубчак Л.С. не чула. Останні розрахунки за надані послуги проведені 27 і 28 лютого 2024 року, що унеможливило подання відповідних доказів до проголошення рішення суду. Обсяг наданих послуг зумовлений поведінкою ТОВ «Вінтул» та поданням ним необґрунтованого зустрічного позову та відповідних клопотань до нього. процесуальне законодавство не ставить розмір витрат на професійну правничу допомогу в залежності від задоволення клопотань/заяв. До відшкодування були заявлені не всі витрати на професійну правничу допомогу, а частина з них виставлена до оплати зі знижкою.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Дослідивши заяву ТОВ «Віп Конракт» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн 00 коп, оскільки такий розподіл відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості, пропорційності та забезпечує баланс інтересів сторін у питанні відшкодування витрат.

При цьому судом враховано, що первісна позовна заява заявлена про стягнення 500 000 грн, не є об`ємною та складною, ґрунтується на одному доказі платіжній інструкції.

Вказані заявником в акті наданих послуг такі види послуг як консультація з господарського права охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви, у зв`язку з чим сторонами помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

Позивач за первісним позовом просить відшкодувати витрати за підготовку та подання заяви свідка в сумі 3 710 грн 00 коп та підготовку і направлення клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка, підпис на якій посвідчено нотаріально в сумі 2 292 грн 50 коп, що є за своєю суттю однією дією, оскільки подання другої заяви зумовлене відсутністю відмітки щодо нотаріального посвідчення заяви свідка, тобто подане через неналежні дії самого позивача, у зв`язку з чим не підлягають визнанню.

Суд не знаходить підстав для покладення на відповідача витрат позивача на підготовку (написання) та забезпечення направлення засобами поштового зв`язку заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки такі витрати не спричинені протиправною (чи будь-якою) поведінкою відповідача. Більш того, подання відповідного клопотання є правом, а не обов`язком сторони, яке спрямоване на спрощення доступу до правосуддя.

Положення ГПК України не передбачають подання таких обов`язкових заяв по суті спору, як встановлення факту зловживання процесуальними правами, забезпечення позову, заперечення щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, на клопотання ТОВ «Вінтул» щодо не враховування відповіді на відзив за первісним позовом є правом, а не обов`язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд.

Судом враховано, що попередній орієнтовний розрахунок позивача за первісним позовом становив 25 000 грн, за зустрічним позовом 30 000 грн, в той час як завлено до стягнення з відповідача 62 737 грн 00 коп.

Клопотання ТОВ «Вінтул» про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, їх контррозрахунок відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати поважними причину пропуску та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віп Контракт» процесуальний строк на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Контракт» від 28.02.2024 про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінтул (Луцький р-н, Волинська обл., с. Жидичин, вул. Данила Галицького, буд. 89, оф. 3, код ЄДРПОУ 43913941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віп Контракт (03118, м. Київ, вул. Професора Буйка, буд. 36, код ЄДРПОУ 34484138)

- 30 000 грн 00 коп (тридцять тисяч грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 09.07.2024

СуддяА. М. Кравчук