Рішення

від 10.07.2024 по справі 907/347/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/347/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження,

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, 89600, м. Мукачево, вул. А. Літуна, 1

в інтересах держави в особі Кольчинської селищної ради, код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Корятовича, 13,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранзит", код ЄДРПОУ - 37637435, 89636, Закарпатська область, с. Кленовець, вул. Локоти,

про стягнення безпідставно збережених коштів

без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області в особі Кольчинської селищної ради Закарпатської області заявила позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит», яким просить стягнути з відповідача 359 644.14 грн., безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Позов заявлено з посиланням на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст. 120, 124-126, 206 Земельного кодексу України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 15.04.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/3041/23, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 5394.66 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи (ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та була отримана останнім 16.04.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "Автотранзит", яка міститься в матеріалах справи).

В той же час, 27.05.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання за вх. № 02.3.1-02/4297/24 від 24.05.2024 про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронній формі.

Судом, 28.05.2024 надано представнику відповідача доступ до електронної справи №907/347/24. Разом з тим, представник відповідача, після отримання доступу до електронної справи 28.05.2024 та до дати ухвалення даного рішення у справі 10.07.2024, у строки, встановлені ухвалою суду від 16.04.2024, не подав до суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкрите провадження у даній справі та про необхідність подання заяв по суті справи (відзиву).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін у справі добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Позивач не подав до суду письмових пояснень з приводу позовних вимог прокурора, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження у справі та необхідність подання заяв по суті справи (ухвала суду від 16.04.2024 була надіслана позивачу в його електронний кабінет та отримана ним в цей самий день, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Суть спору за позицією Прокурора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що ТОВ Автотранзит (далі товариство, відповідач), ставши з 16.10.2018 власником нерухомого майна будівель, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вулиця Локоти, 12/16, "А" і "Б" у період до 10.09.2020 (до дня укладення з Кольчинською селищною радою (далі позивач, орган місцевого самоврядування) договору оренди земельної ділянки площею 0,5 га за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128) та у період до 31.03.2021 (до дня укладення з позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1.8 га за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125) користувався цими земельними ділянками за вказаними вище адресами без правовстановлюючих документів та без достатньої правової підстави.

Відтак, прокурор, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за рахунок власника землі в сумі 359 644.14 грн., враховуючи факт використання відповідачем без правовстановлюючих документів вказаних земельних ділянок за зазначені періоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Правова позиція позивача.

Позивач своїх письмових пояснень з приводу позовних вимог прокурора не подав до суду, вірогідно підтримавши позицію і вимоги прокурора, заяв з процесуальних питань не заявляв.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Суд виходить з презумпції безспірності обставин справи, на підставі яких виникли правовідносини, оскільки відповідач, не зважаючи на виявлене сприяння господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

Актом приймання - передачі внеску до статутного капіталу ТОВ "Автотранзит" від 16.10.2018 підтверджується передача відповідачу у власність у якості внеску до статутного капіталу від ОСОБА_1 наступного нерухомого майна: 1) нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1343.80 кв. м., що складається з прохідної літ. А, адмінкорпусу літ. Б, арматурного цеху літ. В, та навісу літ. Л, загальною вартістю 272 000.00 грн./ реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1567205921227; 2) нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кольчино, вулиця Локоти, будинок 12/16 «Б», загальною площею 154.7 кв. м., що складається з складу цементу літ «Е», компресорної літ. «Ж», трансформаторної літ. «П», та водойми №4 загальною вартістю 28 000.00 грн./ реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1567234321227.

Відомості про перебування у власності відповідача з 16.10.2018 нежитлових будівель, загальною площею 1343.80 кв. м. та 154.7 кв. м., що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вулиця Локоти, будинок 12/16, "А" та "Б" також підтверджуються Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №366166439 від 16.02.2024 року та за №366168818 від 16.02.2024 року.

Рішенням Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області №49 від 17.05.2018 надано дозвіл на розподіл нерухомого майна нежитлових будівель цілісного майнового комплексу в АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 03.11.2016 року. Згідно даного рішення виділено три частини майна та присвоєно їм нові поштові адреси: 1) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: прохідної літ. А заг. площею 22.00 кв. м.; адмінкорпусу літ. Б заг. площею 386.60 кв. м.; арматурного цеху літ. В заг. пл. 935.20 кв. м., навіс літ. А по фактичному використанню - АДРЕСА_1 ; 2) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: складу літ. Е заг. пл. 55.20 кв. м.; компресорної літ. Ж заг. пл. 99.50 кв. м.; трансформаторна літ. П заг. площею 18.10 кв. м., водойма №4 по фактичному використанню - АДРЕСА_1 ; 3) об`єкту нерухомого майна, а саме нежитловим будівлям: столярного цеху літ. И заг. пл. пилорама літ. 3 заг. пл. 67.80 кв. м.; склад літ. К заг. пл. 851.70 кв. м.; навіс літ. О по фактичному використанню - АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області 27-ї сесії 7-го скликання від 21.06.2018 за № 906 «Про надання дозволу на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» розглянуто клопотання ОСОБА_1 , мешканця м. Мукачево, вул. Грабаря, щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, на якій розташоване його нерухоме майно, у зв`язку з чим Кольчинська селищна рада вирішила надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 4,7 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2122755300:10:102:0008) на земельні ділянки з такими площами: площею - 0.5000 га; площею 1.8000 га; площею 1.3700 га; площею 0.8873 га; площею - 0.1427 га.

У відповідь на лист (гр. ОСОБА_2 , на підставі чого і на які земельні ділянки було поділено земельну ділянку за кадастровим номером 2122755300:10:102:0008; площею 4,7 га) від 01.10.2020 року за №Л-129/0-0.23-121/138-20 Головне Управління Держгеокадастру відділ у Мукачівському районі інформувало, що відбувся поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0008 згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в результаті чого було утворено наступні земельні ділянки: - 2122755300:10:102:0129 площею 0.1427 га; - 2122755300:10:102:0128 площею 0.5000 га; - 2122755300:10:102:0127 площею 0.8873 га; - 2122755300:10:102:0126 площею 1.3700 га; - 2122755300:10:102:0125 площею 1.8000 га.

Рішенням Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області 43 сесії 7 скликання 2 пленарного засідання від 28.02.2020 №1681 надано в оренду на 49 років з правом викупу земельну ділянку площею 0.5000 га (кадастровий номер 2122755300:10:102:0128, цільове призначення: 11.03 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств), яка розташована в АДРЕСА_1 "А" ТОВ "Автотранзит".

На виконання вищевказаного рішення, 10.09.2020 року між ТОВ Автотранзит та Кольчинською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0,50 га та цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобник і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Згідно п. 1 якого орендодавець, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, № 12/16.

Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності.

Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, (код КВЦПЗ: 11.03), форма власності комунальна власність (п. 16 договору оренди).

Актом прийому - передачі земельної ділянки за вказаним вище договором оренди від 10.09.2020 підтверджується передача земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0.5000 га, розташовану в АДРЕСА_1 в оренду відповідачу.

Надалі, стосовно вказаної земельної ділянки було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що намічена для продажу та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств від 31.03.2021 між Кольчинською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області та ТОВ "Автотранзит". Відповідно до п. 1.1. такого договору, продавець (Кольчинська селищна рада) продає, а покупець (ТОВ "Автотранзит") приймає у власність майно комунальної власності селищної ради шляхом викупу, а саме земельну ділянку, загальною площею 0.5000 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Локоти, 12/16, Мукачівського району, кадастровий номер якої 2122755300:10:102:0128.

Згідно положень п. 1.4. договору купівлі - продажу, земельна ділянка визначена в п. 1.1. продається ТОВ "Автотранзит" для підприємницької діяльності - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств.

Також, 31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» та Кольчинською селищною радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 площею 1,8 га та цільовим призначенням для розміщення та експлуатації: основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.3. даного договору купівлі - продажу аналогічно підтверджується, що земельна ділянка, визначена в п. 1.1. договору, продається ТОВ "Автотранзит" для підприємницької діяльності - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств.

Рішеннями Кольчинської селищної ради Мукачівської району Закарпатської області №164 від 11.02.2021 було затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125). площею 18000 кв. м., що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно ТОВ "Автотранзит", вартістю 1 220 040.00 грн.

Судом встановлено, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366174887 від 16.02.2024 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 з 31.03.2021 перебуває у приватній власності ТОВ "Автотранзит" згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2021 року.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366175099 від 16.02.2024 підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 з 31.03.2021 перебуває у приватній власності ТОВ "Автотранзит" згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2021 року. Отже, дана земельна ділянка з 10.09.2020 перебувала в користуванні відповідача згідно договору оренди.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області своїм листом №10-7-0.4-4389/2-23 від 27.10.2023 повідомило Закарпатську обласну прокуратуру, що витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за 2018 - 2020 роки не формувались, нормативна грошова оцінка 1 кв. м. станом на 2018 -20 роки становить 223.04 грн.; витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за 2018 - 2019 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра за 2018 - 2019 року становить 223.04 грн.

Відповідно до розрахунку збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування ТОВ "Автотранзит" земельною ділянкою комунальної власності з кадастром номером 2122755300:10:102:0128 без правових підстав підтверджується сума збитків (безпідставно збережених коштів) у розмірі 63 627.50 грн.

Розрахунком збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування ТОВ "Автотранзит" земельною ділянкою комунальної власності з кадастром номером 2122755300:10:102:0125 без правових підстав підтверджується сума збитків (безпідставно збережених коштів) у розмірі 296 016.64 грн.

Таким чином, на підставі вищевказаного, судом встановлено, що відповідачем з моменту набуття у приватну власність 16.10.2018 нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Мукачівський район, с. Кольчино, вул. Локоти, буд. 12/16 "А" і "Б" на земельних ділянках з кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 і 2122755300:10:102:0128 і до моменту укладення договору оренди від 10.09.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 та договору купівлі продажу земельної ділянки від 31.03.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125, використовувалися вказані земельні ділянки без відповідної на це правової підстави. Відповідач фактично використовував вказані земельні ділянки з 16.10.2018 без укладення договорів оренди з Кольчинською селищною радою. Договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 був укладений лише 10.09.2020, а щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 був укладений вже лише договір купівлі-продажу від 31.03.2021 року.

Таким чином, збитки заподіяні позивачу - Кольчинській селищній раді, внаслідок неотримання місцевим бюджетом орендної плати, відповідно до розрахунків прокурора склали: 1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 - 63 627.50 грн.; 2) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 - 296 016.64 грн., стягнення яких і стало предметом розгляду у даній справі та підставою для звернення прокурора до суду.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельних ділянках площею 1.8 га та 0.5 га за кадастровими номерами відповідно 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 "А" і "Б", розташоване нерухоме майно, на яке за відповідачем ТОВ Автотранзит 16.10.2018 набуто право власності.

Згідно досліджених судом доказів встановлено, що лише 31.03.2021 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 площею 1.8 га та лише 10.09.2020 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 площею 0.5 га.

Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельними ділянками, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16 "А" та "Б", на яких розташовані набуті відповідачем у власність 16.10.2018 нежитлові будівлі, шляхом укладення відповідних договорів оренди з Кольчинською селищною радою та державної реєстрації таких прав, а саме: 1) за період з 16.10.2018 до 31.03.2021 (до дня укладення договору купівлі продажу) щодо земельної ділянки площею 1.8 га кадастровий номер 2122755300:10:102:0125; 2) за період з 16.10.2018 до 10.09.2020 (до дня укладення договору оренди) щодо земельної ділянки площею 0,5 га кадастровий номер 2122755300:10:102:0128.

Отже, оскільки після набуття 16.10.2018 у власність нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , відповідач фактично користувався вказаними вище земельними ділянками без достатніх правових підстав на це, то відповідно зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками, а тому такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин) на отримання вказаних коштів.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України з врахуванням таких положень законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

При кваліфікації відносин суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Крім цього, суд враховує, що особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ Автотранзит, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за період з 16.10.2018 по 31.03.2021, та фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за період з 16.10.2018 по 10.09.2020, без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок на час спірних правовідносин Кольчинської селищної ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Крім цього, при ухваленні рішення суд враховує, що на період виникнення спірних правовідносин: з 16.10.2018 по 31.03.2021 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 2122755300:10:102:0125) та з 16.10.2018 по 10.09.2020 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 2122755300:10:102:0128) власником земельних ділянок була Кольчинська селищна рада (позивач у справі) та враховує, що станом на 16.10.2018 такі земельні ділянки вже були сформованими і дані про них містилися в Державному земельному кадастрі, відтак спірні земельні ділянки були об`єктами цивільних прав.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 №1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

Із 01.01.2013 набув чинності Закон №5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, Кольчинська селищна рада на час спірних правовідносин була власником спірних земельних ділянок, оскільки ці ділянки розташовані в межах населеного пункту смт. Кольчино Мукачівського району Закарпатської області та були сформованими у Державному земельному кадастрі.

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що в даному випадку земельні ділянки площею 1.8 га та 0.5 га за кадастровими номерами відповідно 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Локоти, будинок 12/16, "А" та "Б", як об`єкти цивільних прав, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі 14.08.2018, то стягненню з ТОВ Автотранзит, підлягають кошти у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 16.10.2018 року - дати набуття у приватну власність відповідачем будівель, які розміщені на даних земельних ділянках.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 згідно з якою нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за спірні періоди.

Статтею 13 ЗУ «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст. 20 ЗУ Про оцінку земель, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями п.288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Верховний Суд у справі №922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про актуальну оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».

Відповідно до інформації (а. с. 63) відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.10.2023 №2040/420-23-0.36.2 витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 за 2018-2020 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра станом на 2018-2020 роки становить 223.04 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 за 2018-2019 роки не формувались, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра за 2018-2019 роки становить 223.04 гривень.

З врахуванням трьох відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з врахуванням нормативно-грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки станом на 2018 2020 роки в розмірі 223,04 грн., Кольчинською селищною радою складено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ТОВ «Автотранзит» земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 2122755300:10:102:0128 без достатніх правових підстав, який за період з 16.10.2018 по 10.09.2020 становить 63 627,50 грн.

З врахуванням трьох відсотків річного розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки станом на 2018 2020 роки в розмірі 223,04 грн., Кольчинською селищною радою складено розрахунок збитків (неодержаних місцевим бюджетом Кольчинської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю), заподіяних внаслідок користування (тимчасового зайняття) ТОВ «Автотранзит» земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 2122755300:10:102:0125 без достатніх правових підстав, який за період з 16.10.2018 по 31.03.2021 становить 296 016,64 грн.

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

Перевіривши наданий розрахунок збитків, за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку, що такий відповідає правовим приписам визначенню розміру стягнення коштів у спірних правовідносинах у зобов`язаннях, пов`язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги прокурора щодо стягнення грошових коштів у розмірі 359 644.14 грн. на користь позивача повністю.

Щодо представництва інтересів позивача прокурором.

Суд зазначає, що згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідність захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади та, як наслідок, інтересів держави у цілому.

Поряд з цим, суд враховує, що перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Кольчинської селищної ради, у повноваженнях якої є контроль за використанням та охороною земель та враховано, що бездіяльність позивача призводить до недотримання коштів у розмірі суми орендної плати за користування відповідачем земельними ділянками, що суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету.

Так, суд зазначає, що Мукачівською окружною прокуратурою було направлено позивачу запит у порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 27.10.2021 №07.51-95-1778ВИХ-24, в якому він просив надати до окружної прокуратури розрахунок щодо заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності орендарем ТОВ "Автотранзит". Кольчинською селищною радою відповіді на адресу прокуратури не було надано.

В подальшому, 08.11.2022 Мукачівською окружною прокуратурою повторно скеровано лист на адресу Кольчинської селищної ради №07.51-95-2259 вих.22 з вимогою повідомити, про те, чи здійснювалась оплата ТОВ Автотранзит за користування земельними ділянками, а також про заходи які планується вжити щодо захисту порушених прав селищної ради, зокрема в судовому порядку.

Після отримання такої відповіді, Кольчинською селищною радою листом від 05.12.2022 № 02-9-6/1074 повідомлено, що ТОВ Автотранзит не здійснювало оплату за користування спірними земельними ділянками з часу придбання нерухомого майна до моменту укладання договору купівлі - продажу та договору оренди земельних ділянок.

24.08.2023 та 06.10.2023 Мукачівською окружною прокуратурою повторно скеровано листи на адресу Кольчинської селищної ради з вимогою провести відповідні розрахунки за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів та вжити заходи щодо захисту громади.

У відповідь, позивач направив прокурору лист від 07.11.2023 № 02-9-6/1422 на запит прокурора від 24.08.2023, яким повідомив про здійснення розрахунку збитків, неодержаних місцевим бюджетом за використання землі ТОВ Автотранзит без правовстановлюючих документів та повідомлено, що селищною радою скеровано відповідні розрахунки на адресу землекористувача, з метою отримання плати за землю.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме Кольчинська селищна рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Поряд з цим, встановивши наявність підстав для звернення в суд з позовом, прокурор згідно з листом від 20.02.2024 за № 07.51-95-1669ВИХ-24 (а.с.89) у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив, що зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про вжиття заходів представницького характеру відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» Мукачівською окружною прокуратурою вжиті заходи представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Кольчинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 5394.66 гривень витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранзит", (код ЄДРПОУ - 37637435, 89636, Закарпатська область, с. Кленовець, вул. Локоти, 1) на користь Кольчинської селищної ради (код ЄДРПОУ - 04350524, 89636, Закарпатська область, смт. Кольчино, вул. Корятовича, 13) кошти у розмірі 359 644.14 грн. (триста п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок чотири гривні 14 копійок) за використання земельних ділянок за кадастровими номерами 2122755300:10:102:0125 та 2122755300:10:102:0128.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранзит", (код ЄДРПОУ - 37637435, 89636, Закарпатська область, с. Кленовець, вул. Локоти, 1) сплачений судовий збір у розмірі 5394.66 грн. (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири гривні 66 копійок) на користь Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909967, рахунок UA228201720343130001000018475, МФО 820172 ДКС України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.07.2024 року

Суддя П.Д. Пригуза