Постанова

від 09.07.2024 по справі 201/5004/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4504/24 Справа № 201/5004/22 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Деркач Н.М., Пищиди М.М.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства Веслава-Партнер на рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровськавід 10лютого 2023року посправі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Веслава-Партнер про визнання незаконними дій, скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення, зобов`язання внести зміни у трудову книжку, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом до приватного підприємства «Веслава-Партнер» (далі ПП «Веслава-Партнер») про визнання незаконними дій, скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення, зобов`язання внести зміни у трудову книжку, мотивуючи тим, що з 01 жовтня 2021 року працювала на посаді лікаря-стоматолога в ПП «Веслава-Партнер». З 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, переїхала до міста Чернівці, де перебувала до 27 червня 2022 року.

Вказувала, що 27 червня 2022 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням з 12 липня 2022 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Зазначала, що 12 липня 2022 року отримала листа з трудовою книжкою, із записів якої дізналася, що 11 липня 2022 року її звільнено наказом №5/к від 11 липня 2022 року у зв`язку з втратою довіри.

Посилаючись на те, що до її обов`язків не входило обслуговування грошових, товарних цінностей, будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність сторони не підписували, відповідач жодним чином не обґрунтував, у чому полягає недовіра, тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії ПП «Веслава-Партнер» щодо безпідставного звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України; скасувати наказ №5/к від 11 липня 2022 року про звільнення, змінити формулювання підстав її звільнення на «звільнити за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України» та зобов`язати ПП «Веслава-Партнер» внести відповідні зміни в трудову книжку.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога ПП «Веслава-Партнер» у наказі №5/к від 11 липня 2022 року зі «звільнена з втратою довіри згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України». Зобов`язано ПП «Веслава-Партнер» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , у розділі «відомості про роботу» та зазначити «звільнена 11 липня 2022 року за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Веслава-Партнер» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Веслава-Партнер» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу ПП «Веслава-Партнер» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року скасовано, асправу направлено на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, щопозивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_2 , 01 жовтня 2021 року остання була прийнята на посаду лікаря-стоматолога до ПП «Веслава-Партнер» на підставі наказу №4/к від 30 вересня 2021 року.

29 червня 2022 року позивачка направила поштою до ПП «Веслава-Партнер» заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з датою звільнення 12 липня 2022 року.

Згідно із наступним записом у трудовій книжці, 11 липня 2022 року ОСОБА_2 звільнена у зв`язку із втратою довіри на підставі п.2 ст.41 КЗпП України за наказом №5/к від 11 липня 2022 року.

Позивачка стверджує, що надана відповідачем до відзиву копія наказу №4/к від 30 вересня 2021 року не відповідає тому, який вона підписувала 30 вересня 2021 року при прийнятті на роботу.

До відзиву відповідачем долучена копія наказу директора ПП «Веслава-Партнер» ОСОБА_3 від 30 вересня 2021 року за №4/к «Про прийом на роботу ОСОБА_1 », яким наказано прийняти ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року на посаду лікаря-стоматолога, з окладом згідно штатного розкладу. Наказано надати доступ до обладнання, матеріалів та інструментарію в «Операційній» №2, а саме: установка стоматологічна Аnуа-1000; рентген апарат MAX-70 HF\DC; фізеодиспенсер ImplantSystem ATR 300 SN: В2022; інструментарій стоматологічний терапевтичний, хірургічний, ортопедичний (зонди, шпателі, дзеркала, гладілки, екскаватори, щіпци для видалення зубів, хірургічні набори фірм «Вісоn», «MegaGen», «Alfa Dent», «Vitaplant» тощо); матеріали для лікування каналів, реставраційні, відбиткові і т.і. Надати доступ до обладнання, матеріалів та інструментарію в кабінеті стоматологічному №7 згідно переліку за наказом №6 від 01 жовтня 2019 року. Лікарю ОСОБА_1 прийняти кабінет під свою матеріальну відповідальність, перевірити наявність всього необхідного, перевірити обладнання, узгодити графік роботи з адміністратором і приступити до прийому хворих. На наказі зазначено «з наказом ознайомлена 30 вересня 2021 року», підпис ОСОБА_1 .

Як вказує позивачка, з 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення рф, вимушена була переїхати до м.Чернівці і перебувала там до 27 червня 2022 року, по день подання заяви про звільнення за власним бажанням.

27 червня 2022 року позивачка власноруч написала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з датою звільнення 12 липня 2022 року, однак відповідач відмовив у прийнятті заяви і звільненні її на підставі ст.38 КЗпП. Тоді позивачка направила заяву на адресу відповідача цінним листом з описом вкладеного, що підтверджується квитанцією та описом виданого ПАТ «Укрпошта».

12 липня 2022 року позивачка отримала трудову книжку поштою, із записів якої вона дізналася, що 11 липня 2022 року її звільнено у зв`язку із втратою довіри згідно п.2 ст.41 КЗпП України наказом №5/к від 11 липня 2022 року

До відзиву відповідачем долучено наказ директора ПП «Веслава-Партнер» ОСОБА_3 від 11 липня 2022 року за №5/к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким, на підставі заяви ОСОБА_4 та актів службового розслідування від 25 лютого 2022 року, від 15 червня 2022 року, наказу №4/к від 07 липня 2022 року, наказано звільнити ОСОБА_1 з 11 липня 2022 року з посади лікаря-стоматолога ПП «Веслава-Партнер» згідно п.2 ст.41 КЗпП України у зв`язку з втратою до неї довіри. Наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок, суму остаточного розрахунку з ОСОБА_1 зарахувати в рахунок компенсації за пошкоджене обладнання та використані матеріали на підставі договорів-контрактів, договорів матеріальної відповідальності, наказу №5/1 від 22 листопада 2019 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що підстава звільнення як то втрата довіри, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а отже позовні вимоги в частині змін формулювання причини звільнення підлягають до задоволення. Що стосується позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, то така вимога позивачки не підлягає задоволенню, адже, встановлено, що оспорюваний наказ виданий відповідною посадовою особою і в межах його компетенції, тобто жодних підстав для скасування наказу немає, а оскільки, позивач звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства, тобто незаконно, то цей наказ, щодо звільнення позивача, може бути лише незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, зо підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Трудовий договірз ініціатививласника абоуповноваженого ниморгану можебути розірванийу разівинних дійпрацівника,який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 ч.1 ст.41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю майнової шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36,40,41 КЗпП України).

За змістом пункту 2 ч.1 ст.41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Отже, звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`яані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довіри працівнику, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довір`я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддівзвертає увагуна тому,що підставазвільнення позивачки втратадовіри,не знайшласвого підтвердженняпід часрозгляду справи.

Належні докази які б давали відповідачеві право на звільнення позивачки саме за втратою довіри після отримання заяви про звільнення за власним бажанням, у матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме строків розгляду даної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач довів вину позивачки, а саме ними була проведена інвентаризація обладнання, користування ліцензованою програмою, про що складені відповідні висновки, а отже у суду першої інстанції не було правових підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів вини позивачки, які б призвели до втрати довіри до неї, матеріали справи не містять.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Веслава-Партнер залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: Н.М.Деркач

М.М.Пищида