Постанова

від 10.07.2024 по справі 935/234/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/234/24 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/234/24 за позовом Керівника Коростишівськоїокружної прокуратуриЖитомирської областів інтересахдержави вособі Коростишівськоїміської радидо Житомирськоїобласної військовоїадміністрації, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярозпорядження,визнання недійснимдоговору купівлі-продажу,скасування державноїреєстрації прававласності,повернення земельноїділянки заапеляційною скаргоюзаступника керівникаЖитомирської обласноїпрокуратури Гребенюк РоксоланиВолодимирівни наухвалу Коростишівськогорайонного судуЖитомирської областівід 14травня 2024року, постановлену під головуванням судді Янчук В.В. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- усунути Коростишівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Коростишівської міської ради перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.01.2020 №47 «Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення»;

- усунути Коростишівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Коростишівської міської ради перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2020, зареєстрованого в реєстрі за №3948, який укладено між Житомирською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 ;

- усунути Коростишівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Коростишівської міської ради перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7000 га з кадастровим номером 1822510100:17:000:0004;

- усунути Коростишівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Коростишівської міської ради перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,7000 га з кадастровим номером 1822510100:17:000:0004;

- усунути Коростишівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Коростишівської міської ради перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 винести за межі прибережної захисної смуги водного об`єкта розташовані на земельній ділянці площею 0,7000 га з кадастровим номером 1822510100:17:000:0004 наступні будівлі та споруди: будівля №4 площею забудови 118 кв.м., будівля №6 площею забудови 328 кв.м., будівля з навісом №7 площею забудови 491 кв.м., будівля №8 площею забудови 12 кв.м., будівля з навісом №9 площею забудови 110 кв.м., будівля №10 площею забудови 67 кв.м., будівля №11 площею забудови 67 кв. м., будівля №12 площею забудови 67 кв. м., частина будівлі №5 площею забудови 713 кв.м., частина будівлі №2 площею забудови 9 кв.м., 7 альтанок загальною площею забудови 88 кв.м (в тому числі альтанка №1 площею забудови 6 кв.м., альтанка №2 площею забудови 32 кв.м., альтанка №3 площею забудови 5 кв.м., альтанка №4 площею забудови 8 кв.м., альтанка №5 площею забудови 8 кв.м., альтанка №6 площею забудови 14 кв.м., альтанка №7 площею забудови 15 кв.м), що відображені у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.12.2023 №2029/2030/2302-2311/23-25 у кримінальному провадженні №12023060000000460 від 30.08.2023.

Ухвалою Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від14травня 2024року клопотання представника відповідача адвоката Коки В.А. про закриття провадження у справізадоволено. Провадження у даній справі закрито. Роз`яснено позивачу про право на звернення за вирішенням спору до суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що об`єкти нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці придбано ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 20.10.2015, як фізичною особою, крім того, право власності на нерухоме майно , а саме на туристично-оздоровчий комплекс зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 , як фізичною особою. Саме лише зазначення в реквізитах сторони договору ОСОБА_1 , окрім інших ідентифікуючих даних, інформації про наявність у останньої юридичного статусу фізичної особи, який надає право на зайняття господарською діяльністю, не свідчить про те, що у цих правовідносинах вона виступає як фізична особа-підприємець. Судом першої інстанції, всупереч вимог ст.263 ЦПК України, не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц. Вказує, що надання в оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця. ОСОБА_1 набула цивільні права на земельну ділянку у спірних правовідносинах як фізична особа суб`єкт земельних відносин. Водночас, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що починаючи з 29.05.2020 та станом на момент звернення до суду з даним позовом , відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, тобто не має права на здійснення господарської діяльності.

03 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокурати на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.05.2024, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що після придбання нерухомого майна, з метою подальшого використання його у господарській діяльності (а не як житло для фізичної особи). 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвалася як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності є код 55.10 (діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розташування). Вказує, що земельна ділянка та майно зареєстровані для використання у господарській діяльності. Таким чином, спірні правовідносини пов`язані із здійсненням господарської діяльності у яких ОСОБА_1 діяла як фізична особа-підприємець. З огляду на зазначене, судом першої інстанції правильно закрито провадження у справі згідно ст.255 ЦПК України, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки цей спір пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності з використанням спірного нерухомого майна, а тому такий спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

У справі,що переглядаєтьсявстановлено,що 24 жовтня 2017 року між державою Україна в особі Житомирської обласної державної адміністрації, в особі Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п.1 якого орендодавець на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16.02.2016 №35 «Про надання земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, продаж земельних ділянок, припинення право постійного користування земельними ділянками, припинення дії договорів оренди землі, затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою, проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, надання згоди на поділ земельних ділянок, передачу в суборенду та укладання додаткової угоди» надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,7 га для рекреаційного призначення, категорія земель землі рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1822510100:17:000:0004, яка знаходиться на території м. Коростишів Житомирська область, в межах Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області.

Згідно п. 8 договору, договір укладено до 16 лютого 2026 року.

Згідно розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №47 від 10.01.2020 «Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення» вирішено продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,7 га, кадастровий номер 1822510100:17:000:0004 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території Коростишівської міської ради Коростишівського району.

19 березня 2020 року між Житомирською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 фізичною-особою підприємець укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п.1.1. якого продавець на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.01.2020 №47 зобов`язується передати за плату, а покупець оплачує і приймає у власність земельну ділянку площею 0,7 га, кадастровий номер 1822510100:17:000:0004 розташовану на території Коростишівської міської ради Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №357062382 від 05.12.2023, 19 березня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,7 га з кадастровим номером 1822510100:17:000:0004. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132730818225.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована з11.10.2018як фізичнаособа-підприємецьз видомдіяльності «55.10діяльністьготелів іподібних засобівтимчасового розміщування».

З 29.05.2020 та станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, тобто не має права на здійснення господарської діяльності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18)).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 3 ГК Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другоїстатті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першоюстатті 128 ГК Українивизначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У даній справі встановлено, що з 29.05.2020 та станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, тобто не має права на здійснення господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2018 року у справі №593/793/14-ц вказала на те, що громадянин, який мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі у такому процесі. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності особи в порядку, встановленомуЗаконом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», спори за участю такої особи, у тому числі пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак вирішуючи питання щодо юрисдикції даної справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час звернення Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради до суду із даним позовом ОСОБА_1 не мала статусу суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки 29 травня 2020 року зареєстровано припинення її підприємницької діяльності, як фізичної особи - підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, суд інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір, який виник між сторонами, є господарсько-правовим, а тому такий спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята без додержання норм процесуального права.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За такихобставин ухвалу суду першоїінстанції належитьскасувати,а справупередати нановий розгляддосуду першоїінстанції.

Щодо заявлених клопотань.

03 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в якому остання просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та за порушення ст. 17 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів направити ухвалу до КДКП відносно заступниці керівника Житомирської обласної прокуратури, яка дозволила в апеляційній скарзі звинуватити суд першої інстанції у тому, що він «не знає закони», вважаючи, що його рішення базуються на протилежних принципах, чим проявила неповагу до незалежності суддів.

Вивчивши заявлені клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду цієї справи апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р. В. задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З оглядуна вказанеклопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно достатті 385 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановленихстаттею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

Заявлене клопотання не свідчить про наявність підстав, за яких колегія суддів у порядкуст. 262 ЦПК Українимає право постановити окрему ухвалу. Тому в задоволенні клопотання про постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали слід відмовити.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Роксолани Володимирівни задовольнити.

Ухвалу Коростишівськогорайонного судуЖитомирської областівід 14травня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 липня 2024 року.

Головуючий

Судді