Рішення

від 05.07.2024 по справі 320/1062/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року м.Київ № 320/1062/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновлені на роботі з 29.12.2022 по 28.12.2023 у сумі 193 481,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді уповноваженим органом було допущено вчинення протиправної бездіяльності щодо затримки у виконанні рішення суду. Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження.

Не погоджуючись з вимогами адміністративного позову представником відповідача подано відзив в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи безпідставністю, надуманістю, недоведеністю, необґрунтованістю, а також не узгодженню з актуальною судової практикою в подібних справах. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Київській області відділу банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як переможця конкурсу, з 06.09.2021 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та встановленням випробування строком шість місяців. За особистою заявою ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у зв`язку з переведенням до подальшої роботи у Державній екологічній інспекції України з 02.12.2021. З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді завідувача сектору з питань банкрутства у Київській області відділу банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 06.09.2022 по 02.12.2021 року, звільнений був за власним бажанням, шляхом переведення до іншого органу. Оскільки з 03.12.2021 позивач був працевлаштований в Державній екологічній інспекції України, то заявлений позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі є надмірно розрахованим, оскільки за період з 29.12.2020 по 28.12.2021 ОСОБА_1 отримував заробітну плату, а у відповідності до вимог ст.236 КЗпП України стягненню підлягає різниця в заробітку за час затримки.

Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними представником відповідача, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав викладені у позовній заяві аргументи та доводи та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, заперечуючи щодо доводів представника відповідача позивач зауважив, що призначення на посаду як переможця конкурсу відбулось за процедурою конкурсу (тобто з поміж інших кандидатів які приймали участь у цьому конкурсі), а не на виконання вимог рішення суду відповідним наказом керівника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення на посаді, а тому такі обставини за переконанням позивача до виконання вимог рішення Окружного адміністративного суду містка Києва від 29.12.2020 по справі №640/1892/20 відношення не мають взагалі.

Відповідачем, також подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено про те, що позивач, знаючи про необхідність звернення з виконавчим документом, не вчинив цього. Натомість, самостійно виявив бажання приймати участь у конкурсі на посаду, у зв`язку з чим подав відповідну заяву. Після проведення конкурсу, самостійно подав заяву про прийняття на посаду, в якій вказав, що просить прийняти на посаду як переможця конкурсу, а отже, не заперечував проти цього і своїми діями цьому сприяв. Відповідно до відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, на ім`я ОСОБА_1 немає виконавчих проваджень, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не звертався із виконавчим документом, як передбачено законодавством.

Позивачем подано додаткові пояснення, у яких зазначено про те, що відповідно до частини другої ст. 372 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання. До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Позивач з 01.07.2013 був прийняти на службу до Головного територіального управління юстиції у Київській області на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції.

Станом на 22.07.2019 обіймав посаду заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою Кабінету міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано Головне територіальне управління юстиції у Київській області та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На виконання пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України», проведено державну реєстрацію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602), яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870.

25 жовтня 2020 року Головою ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції України у Київській області ознайомлено позивача з Попередженням про припинення державної служби на підставі п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області та про звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження.

До відома позивача, серед іншого, доведено, що з дня попередження по день фактичного звільнення ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати свої службові обов`язки та дотримуватись трудової дисципліни.

Дії з попередження Головою ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції України у Київській області позивача про наступне звільнення останнім не оскаржувались.

24 грудня 2019 року ГТУЮ у Київській області винесено наказ №2155/4 «Про звільнення ОСОБА_1 », за змістом якого звільнено позивача 26 грудня 2019 року з посади заступника начальника відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Київській області відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та ст.24 Закону України «Про відпустки».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 у справі №640/1892/20, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 та Верховного Суду від 04.08.2022 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.12.2019 №2155/4 «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині пунктів першого та другого такого наказу, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 187 551,43 грн (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна грн 43 коп).

У зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2021 у справі №640/1892/20 замінено боржника у виконавчому листі Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 в адміністративній справі №640/1892/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме: Головне територіальне Управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34481907, адреса: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д) та замінено боржника у виконавчому листі Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 в адміністративній справі №640/1892/20 про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь, ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 938,22 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім грн 22 коп.), а саме: Головне територіальне управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34481907, адреса: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.09.2021 призначено на посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Київській області відділу банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як переможця конкурсу, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та встановленням випробування строком шість місяців.

Відповідно до Наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №5169/03 від 30.11.2021 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в порядку переведення для подальшої роботи в Державній екологічній інспекції України з 02.12.2021.

За твердженнями позивача, станом на 28.12.2023 (дата звернення позивача до суду) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 в адміністративній справі №640/1892/20 в частині поновлення на посаді заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області так і не виконано.

На підставі викладених вище обставин щодо невиплати середнього розміру грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку під час звільнення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Як вже було встановлено судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 у справі №640/1892/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.12.2019 №2155/4 «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині пунктів першого та другого такого наказу, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Київській області та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 187 551,43 грн (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна грн 43 коп).

Таким чином, з наведеного можна прийти до висновку, що з моменту проголошення вищезазначеного рішення суду, у Головного територіального управління юстиції у Київській області (відповідача по справі №640/1892/20) виник обов`язок негайного його виконання в порядку встановленому судовим рішенням.

В свою чергу, суд звертає увагу, що виконання рішення суду є прямим обов`язком роботодавця шляхом видання наказу.

При цьому, КАС України передбачено ряд способів звернення до адміністративного суду для роботодавця з метою встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З аналізу ст.378 КАС України вбачається, що положення коментованої частини статті узгоджуються з ч.1, 3 та 4 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження». Адміністративний суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, наділений правом: відстрочити або розстрочити виконання судового рішення - із власної ініціативи, за заявою сторони; встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення - із власної ініціативи, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом).

При цьому, правові норми статті щодо процедури зміни чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення є спеціальними по відношенню до п.2 ч.1 ст.252 КАС України, у яких також закріплено право адміністративного суду визначити спосіб виконання судового рішення шляхом ухвалення додаткового судового рішення у випадку відсутності відповідної деталізації в первинному судовому рішенні.

Суд наголошує, що відповідач в даному випадку не звертався до суду із заявами про ухвалення додаткового судового рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, не вчиняв будь-яких дій спрямованих на виконання рішення суду, що свідчить про допущення бездіяльності в даному випадку та ухиленню від його виконання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача як на обставини, які слугували підставою для затримки виконання рішення суду зазначив те, що з 03.12.2021 позивач був працевлаштований в Державній екологічній інспекції України.

Однак, доказів на реальне виконання відповідачем рішення суду надано в ході розгляду судом цієї справи надано не було, в той час як чинним законодавством та практикою судів касаційної інстанції чітко встановлено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

В контексті вказаного суд зауважує, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи звільненого працівника, а тому судом відхиляються доводи відповідача про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст.236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року в справі №243/2748/16-ц і від 27.06.2019 року в справі №821/1678/16.

Згідно ст.236 КЗпП України встановлено, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №140/3020/19.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 29.12.2022 по 28.12.2023.

В частині розрахунку стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100).

З п.5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 п.8 цього Порядку №100 середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Відповідно до абз.3 п.8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 №21-395а13.

Суд звертає увагу, що у відповідності до встановлених у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2020 у справі №640/1892/20 обставин вбачається, що згідно з довідкою Головного територіального управління юстиції у Київській області про заробітну плату позивача від 03.09.2020, середньоденна заробітна плата позивача складає 741,31 грн.

У відповідності до приписів ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено судом вище предметом спору в даній справі є стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період вимушеного прогулу пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді, а саме з 29.12.2022 по 28.12.2023 (261 робочих днів) становить 193 481,91 грн (741,31 грн х 261 робочих днів).

За таких підстав, керуючись викладеними вище обставинами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позовної заяви позивача та наявності підстав для стягнення на користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді у розмірі 193 481,91 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 934,81 грн, тому на користь позивач, з урахування суми задоволених позовних вимог слід присудити суму у розмірі 1934,81 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний 2Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) виплату середнього заробітку за час затримки у поновлені на роботі з 29.12.2022 по 28.12.2023 у сумі 193 481 (сто дев`яносто три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 91 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) судовий збір у сумі 1934,81 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн 81 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.