Ухвала

від 09.07.2024 по справі 640/10060/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 липня 2024 року Київ№ 640/10060/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Диренко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про направлення справи за підсудністю по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іноземна юридична особа «Nibulon S.A.» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

19.06.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 19.06.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

23.10.2023 та 15.11.2023 представником позивача подані клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Клопотання мотивовані тим, що позовні вимоги ПрАТ «Компанія Райз» у даній справі є майновими вимогами у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на те, що відносно позивача Господарським судом міста Києва відкрито справу про банкрутство №910/628/20, справу слід направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іноземна юридична особа «Nibulon S.A.» подано заперечення на клопотання позивача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Заперечення обґрунтовані тим, що позивач звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва у 2021 році достеменно знав про наявність відкритого провадженні Господарському районному суді міста Києва. Ба більше, позивач визначив характер спору як немайновий та сплатив за це відповідний судовий збір. Крім того, вказує, що у справі №910/628/20 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є кредитором ПрАТ «Компанія Райз». З іншого боку, у справі №640/10060/21 судом не вирішується питання про майнові активи ПрАТ «Компанія Райз».

Вказує, що позовні вимоги ПрАТ «Компанія Райз» про визнання неправомірними дій, що виразились у складенні перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 і повідомлення №55583162/20.1-4/23 від 21.01.2019, та про визнання нечинним перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинським районним судом міста Києва №759/16206-14-ц від 28.12.2017 у зведеному виконавчому провадженні №55597446 вартісній оцінці не підлягають, а задоволення позовних вимог ПрАТ «Компанія Райз» жодним чином не впливатиме на розмір ліквідаційної маси боржника у справі №910/628/20 про визнання позивача банкрутом. Зазначає, що майновий спір мав місце між ПрАТ «Компанія Райз» та Іноземною юридичною особою «Nibulon S.A.» і був вирішений іноземним арбітражним судом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішення іноземного арбітражного суду вирішувались у справі №759/16206/14-ц за заявою іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» про визнання і надання дозволу на виконання рішення іноземного арбітражного суду. З огляду на що просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача.

Представником відповідача подано заперечення на клопотання про направлення справи за підсудністю. Клопотання обґрунтовано, тим що між позивачем і відповідачем відсутні майнові правовідносини у зв`язку зі здійсненням зведеного виконавчого провадження №55597446, в тому числі у зв`язку зі складанням оспорюваних перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 і повідомлення №55583162/20.1-4/23 від 21.01.2019. Доказів зворотного позивачем не надано. На думку відповідача, позивач не заявив жодної майнової вимоги до відповідача, спір між ПрАТ «Компанія «Райз» і Департаментом, що є предметом судового розгляду у даній справі, не належить до жодної з категорій, передбачених ч. 2 ст. 7 КУзПБ, в тому числі не є майновим спором, стороною в якому є позивач (боржник у справі про банкрутство (неплатоспроможність)). Вказує, що позивачем не надано доказів того, що результати розгляду позову у даній справі можуть впливати на рух майнових активів ПрАТ «Компанія «Райз». Підкреслює, що Департамент не є стороною (учасником) майнового спору, який виник між ПрАТ «Компанія «Райз» і іноземною юридичною особою «Nibulon S.A.» та був остаточно вирішений рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23.05.2014 №4323А(і).

Відповідач звернув увагу суду на те, що питання підвідомчості спору у даній справі і належності його до юрисдицкції адміністративного суду вже вирішувалось та адміністративним судом, а саме ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 21.04.2021 та ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 03.10.2023.

Зауважує, що постановою Київського апеляційного суду від 23.03.2021 у справі №759/16206/14-ц, було вирішено питання підвідомчості адміністративному суду спору про визнання неправомірними дій Департаменту, що виразились у складенні перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 і повідомлення №55583162/20.1-4/23 від 21.01.2019 та про визнання нечинним перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 у зведеному виконавчому провадженні №55597446, яка була постановлена вже після відкриття господарським судом міста Києва провадження у справі №910/628/20 про визнання ПрАТ «Компанія «Райз» банкрутом. Попри це, ПрАТ «Компанія «Райз» не надало доказів оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23.03.2021 у справі №759/16206/14-ц в касаційному порядку.

Наголошує, що у даній справі вирішується інше правове питання про законність і обґрунтованість дій відповідача під час складення перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 і повідомлення №55583162/20.1-4/23 від 21.01.2019 та у зведеному виконавчому провадженні №55597446. На переконання відповідача, дане питання не має майнового (матеріально-правового) характеру, що зумовлює відсутність підстав для застосування судом до даної справи і приписів і норм ч. 3 ст. 7 КУзПБ.

З огляду на що відповідач повністю заперечив проти клопотання ПрАТ «Компанія «Райз» від 23.10.2023 про направлення справи за підсудністю і просив відмовити у його задоволенні.

Представником Іноземної юридичної особи «Nibulon S.A.» подано заперечення проти додаткових пояснень позивача до клопотання про направлення справи за підсудністю. Вказує, що посилання позивача на ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/4475/21, від 05.04.2023 у справі №320/2581/23 і від 06.09.2023 у справі №640/20142/22 є нерелевантним обставинам даної справи, оскільки предметом спору у наведених позивачах справах були вимоги майнового характеру у сфері оподаткування.

Зазначає, що посилання позивача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 не може братись судом до уваги через нерелевантність обставин вказаної справи обставинам спору, що є предметом судового розгляду у даній справі.

Підкреслює, що наслідком вирішення адміністративно-правового спору у даній справі не може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси ПрАТ «Компанія «Райз» як боржника у справі №910/628/20 про банкрутство.

За таких обставин, вважає, що відсутні підстави вважати спір у даній справі майновим і, як наслідок, - підстави для задоволення клопотань позивача від 23.10.2023 і від 13.11.2023 про направлення справи за підсудністю.

У судовому засіданні сторони підтримали подані клопотання та заперечення.

Дослідивши клопотання про направлення справи за підсудністю, заперечення, доповнення сторін по справі та додані до них матеріали, суд зазначає наступне.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя є незалежним та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя (стаття 129 Конституції України).

У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, Європейський судо з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Проблемним питанням у цій справі є визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство у межах справ про банкрутство.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника,

- за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ. При цьому КУзПБ не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме ГПК України визначається юрисдикція господарських справ, КУзПБ встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної статтею 20 ГПК України.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Зазначення у статті 7 КУзПБ «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають щодо оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктивного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владно управлінські функції. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

У даній справі відповідач здійснює владні управлінські функції, а тому є суб`єктом владних управлінських функцій, в значенні визначеному КАС України.

Суд зауважує, що покликання представника позивача на ст. 7 КУзПБ не є визначальною у вирішенні питання про направлення справи за підсудність до суд господарської юрисдикції, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 01.11.2023 по справі № 908/129/22 юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК, КАС України, ЦПК). КУзПБ є кодексом з консолідованими нормами права, тобто є спеціальним в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

За визначеннями, наведеними в частині першій статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся щодо визнання дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними, що виразились у складанні перерахунку відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 та повідомлення №55583162/20.1-4/23 від 21.01.2019 та визнати нечинним перерахунок відсотків за виконавчим листом Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 у зведеному виконавчому провадженні №55597446, тобто відповідач є суб`єктом владних повноважень, а спір є публічно правовим, з огляду на що відноситься до адміністративної юрисдикції.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для передачі матеріалів вказаної адміністративної справи на розгляд Господарському суду м. Києва, тобто у задоволенні клопотання представника позивача слід відмовити.

Керуючись статтею 7 КУзПБ, статтею 20 ГПК України, ст. ст.4, 19, 26, 29, 241-243, 248, 287 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про направлення справи за підсудністю відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова