Рішення

від 10.07.2024 по справі 440/5011/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5011/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна Медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", третя особа: Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного закладу "Центральна Медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", третя особа: Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради" про визнання протиправним та скасування рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі Центральна МСЕК МОЗ України, відповідач) від 18.10.2023 про скасування ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) другої групи інвалідності з 23.11.2023 та про визнання протиправними дій Центральної МСЕК МОЗ України щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі рішення від 18.10.2023.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовна заява залишена без руху. За усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 07.05.2024 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Третьою особою у справі - Комунальним підприємством «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради» 27.05.2024 до матеріалів справи надані пояснення про вилучення медико-експертної справи ОСОБА_1 та порядку прийняття рішення спеціалізованої неврологічної медико-соціальної експертної комісії.

Відповідачем 12.06.2024 заявлені клопотання та наданий відзив на адміністративний позов, а змістом якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з огляду на неможливість з`ясування законності слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинене, адміністративним судом. Відповідач вказав, що до його повноважень входить перевірка обґрунтованості прийнятого рішення та проведення медико-соціальної експертизи. Відповідач наполягає на тих обставинах, що процедура експертизи ним дотримана і, за виявлення необґрунтованого рішення, рішення про встановлення групи інвалідності скасоване.

Позивач 03.07.2024 уточнив зміст пункту 2 позовних вимог адміністративного позову, просив визнати протиправним та скасувати висновок Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» №1064 від 18.10.2023 про скасування ОСОБА_1 другої групи інвалідності з 23.11.2023, надав до матеріалів справи відповідь на відзив, де на задоволенні позовних вимог наполягав, вказав про помилковість твердження відповідача щодо оскарження ОСОБА_1 дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора в межах кримінального провадження, наполягав на протиправності висновку відповідача №1064 від 18.10.2023.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 закрите підготовче провадження в адміністративній справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб, витребування додаткових доказів, призначена справа до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, до справи надані клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника третьої особи.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи та пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

Спеціалізованою неврологічною медико-соціальною експертизою комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради» 23.11.2022, на підставі направлення на МСЕК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (форма первинної облікової документації №088/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №ПО), медичної документації, виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, додаткових методів обстежень хворого відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №56, було прийняте рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності II групи з 23.11.2022 до 01.01.2024 /а.с.19/.

На виконання постанови про призначення медико-соціальної експертизи у кримінальному провадженні №12023170000000372 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 , на засіданні Центральної МСЕК МОЗ України 18.10.2023, заочно проведена медико-соціальна експертиза за документами стосовно ОСОБА_1 , відповідно до пункту 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 №1317, 18.10.2023 скасована II група інвалідності, позивач не визнаний інвалідом, починаючи з дати встановлення інвалідності 23.11.2022.

06.11.2023, із супровідним листом №19-16(07)-1605, скерований відповідачем до матеріалів кримінального провадження із медико-експертною справою ОСОБА_1 на 51 аркуші, Акт огляду №1064 і висновок медико- соціальної експертизи /а.с.67-69/.

Позивач із вказаним висновком №1064 від 18.10.2023, діями по видачі довідки №84 від 18.10.2024 /а.с.17/ Центральної МСЕК МОЗ України не погодився, звернувся до суду із даним позовом.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджені Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317).

Згідно пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до пункту 4 Положення №1317.

Пунктом 5 Положення №1317 передбачено, що Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством визначена процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю.

Пунктом 20 Положення №1317 визначено, що Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція №561).

Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, що передбачено пунктом 1.10 Інструкції №561.

Пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 передбачена можливість оскарження рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК МОЗ України або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно із пунктом 13 Положення №1317 Центральна МСЕК МОЗ України, зокрема проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

У силу вимог пункту 17 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

У відповідності з вимогами пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 встановлений вичерпний перелік випадків, за наявності яких проводиться повторний огляд осіб з інвалідністю.

Як свідчать матеріали справи, повторний огляд позивача Центральною МСЕК МОЗ України» 18.10.2023 відбувся без наявності жодної із підстав передбачених пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317.

Позивач заяви про повторний огляд не подавав, відсутні заяви інших осіб в межах змін у стані здоров`я позивача та відсутнє рішення суду про проведення медико-соціальної експертизи, а надходження до Центральної МСЕК МОЗ України постанови про призначення медико-соціальної експертизи у кримінальному провадженні №12023170000000372 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області не є підставою для проведення експертного дослідження згідно з Положенням №1317, як не передбачена для вчинення відповідачем таких дій згідно Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317.

Крім того, матеріали справи не містять направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, яке є обов`язковим згідно із вимогами пункту 3 Положення №1317.

Крім того, з пояснень позивача та змісту довідки №84 від 18.10.2023 /а.с.17/ вбачається про проведення заочної експертизи, в порушення вимог пункту 1.10 Інструкції №561 медико-соціальної експертизи, Центральною МСЕК МОЗ України щодо позивача, без опитування хворого і об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

За викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для прийняття Центральною МСЕК МОЗ України висновку №1064 від 18.10.2023 із одночасним порушенням порядку прийняття такого висновку з огляду на положення пунктів 1.4, 1.10 Інструкції №561. Відповідно висновок Центральної МСЕК МОЗ України №1064 від 18.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі рішення від 18.10.2023, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме висновок №1064 від 18.10.2023 як рішення суб`єкта владних повноважень, правова оцінка якому надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Суд зазначає, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій та рішення при розгляді цієї адміністративної справи.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно, стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центральної МСЕК МОЗ України підлягає 2211,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного закладу "Центральна Медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" (вул. Ю.Коцюбинського, 9, Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 38260065), третя особа: Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради" (вул. М.Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41467163) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати висновок Державного закладу "Центральна Медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" №1064 від 18.10.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва