Постанова

від 14.10.2024 по справі 440/5011/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 р. Справа № 440/5011/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/5011/24

за позовом ОСОБА_1

до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України", третя особа - Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом доДержавного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач) , третя особа - Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" від 18.10.2023 про скасування Удовиченку другої групи інвалідності з 23.11.2023.

- визнати протиправними дії Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі рішення від 18.10.2023.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано висновок Державного закладу "Центральна Медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" №1064 від 18.10.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції помилково не надано правову оцінку протиправності дій відповідача по підготовці та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі №440/5011/24 в частині відмови у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що дії відповідача стосовно підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 № 84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі його ж рішення від 18.10.2023 №1064 не можна вважати такими, що є лише похідними, а також не впливають на права та обов`язки позивача, а, отже не підлягають перевірці судами відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що з апеляційною скаргою не погоджується, вважає її безпідставною та такою, яка не підлягає задоволенню, просив суд апеляційної інстанції відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач надав до суду пояснення, в яких просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення першої інстанції в частині про відмову в задоволенні позову, в іншій частині - залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спеціалізованою неврологічною медико-соціальною експертизою комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради» 23.11.2022, на підставі направлення на МСЕК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (форма первинної облікової документації №088/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №ПО), медичної документації, виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, додаткових методів обстежень хворого відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №56, було прийняте рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності II групи з 23.11.2022 до 01.01.2024 /а.с.19/.

На виконання постанови про призначення медико-соціальної експертизи у кримінальному провадженні №12023170000000372 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 , на засіданні Центральної МСЕК МОЗ України 18.10.2023, заочно проведена медико-соціальна експертиза за документами стосовно ОСОБА_1 , відповідно до пункту 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 №1317, 18.10.2023 скасована II група інвалідності, позивач не визнаний інвалідом, починаючи з дати встановлення інвалідності 23.11.2022.

06.11.2023, із супровідним листом №19-16(07)-1605, скерований відповідачем до матеріалів кримінального провадження із медико-експертною справою ОСОБА_1 на 51 аркуші, Акт огляду №1064 і висновок медико- соціальної експертизи /а.с.67-69/.

Позивач, вважаючи протиправними дії Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом та протиправним рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" від 18.10.2023 про скасування Удовиченку другої групи інвалідності з 23.11.2023, звернувся до з суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, виходив з відсутності законодавчо визначених підстав для прийняття Центральною МСЕК МОЗ України висновку №1064 від 18.10.2023 із одночасним порушенням порядку прийняття такого висновку з огляду на положення пунктів 1.4, 1.10Інструкції №561.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі рішення від 18.10.2023 суд першої інстанції виходив з того, що правові наслідки для позивача створює саме висновок №1064 від 18.10.2023 як рішення суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317затверджені Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317).

Згідно з пунктом 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до пункту 4 Положення №1317.

Пунктом 5 Положення №1317 передбачено, що Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

З аналізу вищевикладеного убачається, що чинним законодавством визначена процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю.

Пунктом 20 Положення №1317 визначено, що Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція №561).

Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, що передбачено пунктом 1.10 Інструкції №561.

Пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 передбачена можливість оскарження рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК МОЗ України або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно із пунктом 13 Положення №1317 Центральна МСЕК МОЗ України, зокрема проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

У силу вимог пункту 17 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 встановлений вичерпний перелік випадків, за наявності яких проводиться повторний огляд осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, повторний огляд позивача Центральною МСЕК МОЗ України» 18.10.2023 відбувся без наявності жодної із підстав передбачених пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивач заяви про повторний огляд не подавав, відсутні заяви інших осіб в межах змін у стані здоров`я позивача та відсутнє рішення суду про проведення медико-соціальної експертизи, а надходження до Центральної МСЕК МОЗ України постанови про призначення медико-соціальної експертизи у кримінальному провадженні №12023170000000372 від 23.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області не є підставою для проведення експертного дослідження згідно з Положенням №1317, як не передбачена для вчинення відповідачем таких дій відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317.

Матеріали справи не містять направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, яке є обов`язковим згідно із вимогами пункту 3 Положення №1317.

Також колегія суддів зазначає, що з пояснень позивача та змісту довідки №84 від 18.10.2023 /а.с.17/ убачається про проведення заочної експертизи, в порушення вимог пункту 1.10 Інструкції №561медико-соціальної експертизи, Центральною МСЕК МОЗ України щодо позивача, без опитування хворого і об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття Центральною МСЕК МОЗ України висновку №1064 від 18.10.2023 із одночасним порушенням порядку прийняття такого висновку з огляду на положення пунктів 1.4, 1.1Інструкції №561.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині визнання протиправними дій Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" щодо підготовки та видачі довідки від 18.10.2023 №84 про невизнання ОСОБА_1 інвалідом на підставі рішення від 18.10.2023 не підлягає задоволенню, оскільки правові наслідки для позивача створює саме висновок №1064 від 18.10.2023 як рішення суб`єкта владних повноважень, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 позивачем не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 по справі № 440/5011/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова