Ухвала

від 04.07.2024 по справі 916/3723/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розстрочку виконання рішення

"04" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3723/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши заяву відповідача по справі - приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів - про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24 від 25.03.2024/ у справі № 916/3723/23

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс /ЄДРПОУ 40487215, адреса 55200, Миколаївська обл., Первомайський р., м. Первомайськ, вул. Загородна, 48, e-mail: tov-kvp-plus@ukr.net, troyan1987j500@gmail.com/

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів /ЄДРПОУ 03769215, адреса 67211, Одеська обл., Іванівський р., с. Знам`янка, вул. Генерала Плієва, 12, e-mail: varbinna@ukr.net, dopomogaukr@ukr.net/

про стягнення у розмірі 1 355 158,86 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника /вх. № 25933/24 від 04.07.2024/;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву про проведення судового засідання за відсутності представника /вх. № 25918/24 від 04.07.2024/.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 по справі № 916/3723/23 частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс та стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів заборгованість за договором поставки № 2П-КВП/2022 від 08.02.2022 року у розмірі 950 261,35 грн, з яких: 817 200,00 грн основний борг; 65 773,33 грн інфляція; 22 299,48 грн 3 % річних; 36 816,54 грн пеня; 8172,00 грн штраф; та судовий збір у розмірі 20 327,38 грн.

25.03.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24/ у справі № 916/3723/23, в якій відповідач просить розстрочити виконання рішення на 1 рік рівними частинами по 80 882,39 грн щомісячно з 31.03.2024 по 28.02.2025.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що ПСП «Дружба народів», є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює свою діяльність на території с. Знам`янка, Березівського району Одеської області. У зв`язку з блокуванням Російською Федерацією морських шляхів та обстрілами портів стало фактично неможливо здійснити реалізацію сільськогосподарської продукції. Враховуючи зростання ціни пального, добрива та інші складові собівартості, сільськогосподарська продукція стає збитковою. На виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства для забезпечення потреб національної економіки України та мобілізаційних завдань (замовлень) з життєзабезпечення населення Миколаївського району в особливий період, ПСП «Дружба народів» 26.08.2022 за № 98/ДСК укладено договір з Березівською районною військовою адміністрацією Одеської області, за умовами якого ПСП «Дружба народів» зобов`язане отримати врожай та зберігати його до надходження вимоги замовника. Станом на 14 лютого 2024 року облікова кількість працівників підприємства становить 76 чоловік, з яких 3 чоловіка мобілізовано та 64 працівника у зв`язку з фактичною відсутністю коштів зарплатного фонду подали заяви про відпустку без збереження заробітної плати.

Відповідачем надано фінансову звітність.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву за вх.№2-472/24 від 25.03.2024 розподілено судді Господарського суду Одеської області Петренко Н.Д.

Суддя Петренко Н.Д. перебувала у відпустці з 25.03.2024 по 29.03.2024

Разом із тим, 01.04.2024 на адресу суду надійшов запит (ухвала) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх. ГСОО № 475/24) на направлення матеріалів справи № 916/3723/23.

Листом від 02.04.2024 повідомлено сторін, що питання про прийняття до розгляду заяви відповідача приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24/ у справі № 916/3723/23 буде вирішено після повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

26.06.2024 за вх. № 906/24 до суду повернуто матеріали справи № 916/3723/23 з Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 28.06.2024 прийнято до розгляду заяву відповідача приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24 від 25.03.2024/ у справі № 916/3723/23; постановлено розгляд заяви призначити на 04.07.2024 о 12:30 год.

Матеріали справи містять додаткові пояснення відповідача /вх. № 24761/24 від 25.06.2024/, в яких відповідач просить врахувати судову практику у справах № 916/4604/23 та у справі № 916/1860/23, якими надано розстрочку відповідачу у виконанні рішень.

До судового засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином, сторони надали клопотання про про проведення судового засідання за відсутності представників /вх. № 25933/24 від 04.07.2024 та вх. № 25918/24 від 04.07.2024/. Позивач просить відмовити у задоволенні данної заяви.

Розглянувши матеріали справи в частині заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24 від 25.03.2024/, господарський суд зазначає наступне.

За правилами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 922/796/15 вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку/розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Як зазначено у підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав.

Судом досліджено надані відповідачем докази, а саме:

-звіт про фінансові результати за 9 місяців 2023 року;

-лист Березівської районної військової адміністрації Одеської області від 01.09.2022 /яким повідомлено, що відповідача включено до переліку підприємств, які є виконавцями мобілізаційних завдань/;

-довідка про кількість працівників;

-відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2024. залишеною без змін постановою Південно-західного пеляційного господарського суду від 14.05.2024 задоволено заяву приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» за вх. ГСОО № 2-412/24 від 12.03.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/4605/23; розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 у справі №916/4605/23 наступним чином:

1) до 31.03.2024 на суму 77853,70 грн.;

2) до 30.04.2024 на суму 77853,70 грн.;

3) до 31.05.2024 на суму 77853,70 грн.;

4) до 30.06.2024 на суму 77853,70 грн.;

5) до 31.07.2024 на суму 77853,70 грн.;

6) до 31.08.2024 на суму 77853,70 грн.;

7) до 30.09.2024 на суму 77853,70 грн.;

8) до 31.10.2024 на суму 77853,70 грн.;

9) до 30.11.2024 на суму 77853,70 грн.;

10) до 31.12.2024 на суму 77853,70 грн.;

11) до 31.01.2025 на суму 77853,70 грн.;

12) до 28.02.2025 на суму 77853,67 грн.

Також ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2024 задоволено частково заяву приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів за вх.№2-270/24 від 19.02.2024 про розстрочення виконання рішення суду по справі №916/1860/23 з урахуванням доповнень від 22.02.2024 за вх.№7407/24; розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024р. та додаткового рішення від 12.02.2024 по справі №916/1860/23 на шість місяців, з оплатою щомісячно в наступному порядку:

1) до 31.03.2024 року на суму 334 586,16 грн.;

2) до 30.04.2024 року на суму 334 586,16грн.;

3) до 31.05.2024 року на суму 334 586,16грн.;

4) до 30.06.2024 року на суму 334 586,16грн.;

5) до 31.07.2024 року на суму 334 586,16грн.;

6) до 31.08.2024року на суму 334 586,16грн.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Суд зауважує, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини, судом встановлено, що подані докази щодо задіяння ПСП «Дружба народів» до виконання мобілізаційних завдань під час дії в Україні воєнного стану (лист Березівської РВА від 01.09.2022); поточний фінансовий стан відповідача, який впливає на спроможність виконання відповідачем рішення суду, зокрема незначний прибуток відповідача за 9 місяців 2023 року, який становить 161000,00 грн та збиток відповідача за аналогічний період попереднього року у розмірі 3000000,00 грн (звіт за 9 місяців 2023 року); стан господарської діяльності на підприємстві відповідача, про що свідчить обставина перебування переважної більшості працівників відповідача у відпустці без збереження заробітної плати (довідка від 14.02.2024); відсутність в матеріалах справи відомостей щодо фінансового стану стягувача; відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що розстрочення виконання рішення суду призведе до негативних наслідків для стягувача тощо.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 1 рік шляхом погашення заборгованості рівними частинами не порушить баланс інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності наслідків для боржника з інтересом кредитора отримати грошові кошти у повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ст. 331 ГПК України для розстрочення виконання рішення у справі № 916/3723/23, враховучи наведений відповідачем графік.

У зв`язку із чим, заява відповідача приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24 від 25.03.2024/ у справі № 916/3723/23 підлягає задоволенню, так як обгрунтована та доведена.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 254, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача по справі - приватного сільськогосподарського підприємства Дружба народів - про розстрочку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-472/24 від 25.03.2024/ у справі № 916/3723/23 задовольнити.

2. Відстрочити на 12 місяців виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі № 916/3723/23, наступним чином:

1) до 31.03.2024 року на суму 80882,39 грн.;

2) до 30.04.2024 року на суму 80882,39 грн.;

3) до 31.05.2024 року на суму 80882,39 грн.;

4) до 30.06.2024 року на суму 80882,39 грн.;

5) до 31.07.2024 року на суму 80882,39 грн.;

6) до 31.08.2024 року на суму 80882,39 грн.;

7) до 30.09.2024 року на суму 80882,39 грн.;

8) до 31.10.2024 року на суму 80882,39 грн.;

9) до 30.11.2024 року на суму 80882,39 грн.;

10) до 31.12.2024 року на суму 80882,39 грн.;

11) до 31.01.2025 року на суму 80882,39 грн.;

12) до 28.02.2025 року на суму 80882,44 грн.

Ухвала складена та підписана 09.07.2024.

Ухвала набрала законної сили 04.07.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна