Рішення

від 04.07.2024 по справі 917/2021/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 Справа № 917/2021/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Активпостач

до Фізичної особи підприємця Гутирі Олександра Івановича

про стягнення 865 351,63 грн

за участю представників:

від позивача: Калачик В. В., від відповідача: Грузін М. М.

установив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Активпостач з позовом до Фізичної особи підприємця Гутирі Олександра Івановича про стягнення 865 351,63 грн, у тому числі 271 000,00 основного боргу за договором на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 року, 455 000,00 грн упущеної вигоди, 38 211,00 грн пені, 3140,63 грн - 3 % річних, 98 000,00 грн збитків.

В обгрунтування позову позивач посилаєтьсяя на те, що відповідач за умовами вказаного договору мав провести роботи по переобладнанню автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте в порушення умов договору роботи виконав неякісно, що спричинило збитки позивачу.

Відповідач у відзиві (том 1, а.с. 71-80) проти позову заперечує повністю посилаючись, зокрема, на те, що:

- позивач частково виконав умови укладеного договору в частині оплати за виконані роботи; належне виконання робіт підтверджено сертифікатом якості,

- зауваження щодо якості виконаних робіт, викладені позивачем в акті від 10.05.2024, стосуються робіт, не передбачених договором; цей акт скалдений не повноважною особою;

- нарахування пені за порушення строку виконання робіт є безпідставним, оскільки роботи по договору виконані в повному обсязі та належної якості;

- розмір заявлених до стягнення збитків в розмірі 455 000,00 грн не підтверджений належними доказами; позивач не надав доказів вжиття ним заходів для недопущення збитків та сприяв їх настанню; надані в підтвердження збитків договори містять ознаки фіктивності,

- оскільки предметом договору є виконання відповідачем робіт з переобладнання автомобіля, вимоги позивача про стягнення 3% річних із посиланням на ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов`язань є безпідставними.

Відповідач подав клопотання (т.1 а.с.127) про залучення до справи заяв свідків.

Позивач подав до суду клопотання від 13.12.2023 (т. 1 а.с.147) про залучення доказів.

ТОВ «Активпостач» у відповіді на відзив (том 1, а.с. 187-189) повідомив, що позивач не здійснив повну оплату за договором, оскільки вважає, що роботи не завершені та ним не прийняті та підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач направив до суду заперечення (том 1, а.с. 201-206), в яких відповідач підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позов.

Відповідач подав клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.130-131) від Територіального сервісного центру МВС України № 8048.

Територіальний сервісний центр МВС України № 8048 надав витребувані докази (том 1, а.с. 216-251).

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 (том 1, а.с. 25) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/2021/23.

Ухвалою від 14.11.2023 (том 1, а.с. 30-33) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (том 1, а.с. 36-61).

Ухвалою від 29.11.2023 (том 1, а.с. 65-66) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 19.12.2023 (т.1 а.с.157) суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 06.02.2024 (т.1 а.с.181-182) на клопотання відповідача суд витребував докази від Територіального сервісного центру МВС України № 8048.

18.03.2024 до суду надійшли докази від Територіального сервісного центру МВС України № 8048 (том 1, а.с. 216-251).

Ухвалою від 26.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (том 2, а.с. 5).

В судовому засіданні 16.04.2024, 29.05.2024, 11.06.2024 за участю представників сторін суд оголосив усні перерви в зв`язку з повітряними тривогами, про що відображено в протоколах судового засідання (том 2, а.с. 8-9, 14-15, 19-22).

Про призначення розгляду справи по суті на 04.07.2024 учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою представника відповідача від 16.04.2024 (том 2, а.с. 23) та протоколом судового засідання від 11.06.2024 (т.2 а.с.19-22), а також явкою представників сторін у судове засідання 04.07.2024.

За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю Активпостач (т.1 а.с.149) судові засідання проводилися в режимі відеоконференції поза приміщенням суду за участю представника Калачика В. В.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.07.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

23 січня 2023 року між Фізичною особою підприємцем Гутирею Олександром Івановичем, як Виконавцем (далі - відповідач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Активпостач», як Замовником (далі - позивач), укладено договір на виконання робіт № 41 (далі Договір № 41, том 1, а.с. 5-9), в якому сторони домовилися про наступне:

- виконавець зобов`язується за завданням замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи (п. 1.1 Договору);

- виконавець виконує наступні роботи по переобладнанню автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 : демонтаж будки, виготовлення та монтаж полу, бортів та передньої стінки, монтаж каркасу під тент із здвижною кришою та боками (п. 2.1 Договору);

- виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 40 робочих днів з дати отримання передоплати від замовника відповідно до п. 5.2 цього Договору. Моментом передоплати є дата зарахування коштів від Замовника на розрахунковий рахунок (готівка) виконавця, який вказаний у цьому Договорі (п. 3.1 Договору);

- гарантійний термін за цим Договором складає 6 місяців з моменту передачі виконаних робіт замовникові, та діє при оплаті 100% загальної вартості виконаних робіт (п. 4.1 Договору); перебіг гарантійного строку починається з моменту прийняття виконаних робіт Замовником (п. 4.2 Договору);

- Виконавець після отримання інформації про виявлені недоліки сповіщає Замовника про дату зустрічі для погодження питань, пов`язаних з їх усуненням (п. 4.3 Договору);

- загальна вартість робіт за цим Договором становить 272000,00 грн (п. 5.1 Договору);

- терміни оплати: першу частину вартості робіт Замовник сплачує після підписання цього Договору у вигляді передоплати в розмірі 80% від загальної суми вартості робіт 217 600,00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (готівка) Виконавця; другу частину в розмірі 20% від загальної суми вартості робіт 54 400,00 грн Замовник сплачує після завершення виконаних робіт (п. 5.2 Договору);

- здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом прийму-передачі виконаних робіт, який підписується після фактичного завершення робіт (п. 5.3 Договору);

- підписання Акту приймання-передачі представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій до Виконавця з його боку (п. 5.4 Договору);

- Виконавець зобов`язаний за завданням Замовника особисто надавати останньому визначені цим Договором роботи в строк 40 робочих днів з дати отримання передоплати (пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору);

- Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану відповідно до цього Договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов Договору або інших недоліків негайно повідомити про них Виконавцю (пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору);

- у випадку порушення строку виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ (п. 7.5 Договору);

- строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 10.1 цього Договору та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань сторонами. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє будь-яку із сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.2 Договору).

Відповідно до умов Договору № 41 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 271 000,00 грн за наступними платіжними документами:

- платіжною інструкцією № 20 від 09.02.2023 на суму 50 000,00 грн (том 1, а.с. 18);

- платіжною інструкцією № 28 від 03.03.2023 на суму 70 000,00 грн (том 1, а.с. 17);

- платіжною інструкцією № 59 від 22.03.2023 на суму 151 000,00 грн (том 1, а.с. 16).

Державне підприємство «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ» видало Висновок науково-технічної експертизи № 587184 від 17.04.2023 (т.1 а.с.85), в якому вказало вимоги, яким повинен відповідати переобладнаний автомобіль VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 .

27.04.2023 ПП «АЄС СТАНДАРТ» (який призначений як орган із сертифікації колісних транспортних засобів наказом Мініфраструктури України № 167 від 15.03.2023 року та пройшов акредитацію НААУ №10305 від 21.04.2023 року) видав сертифікат відповідності від 27.04.2023 щодо автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивач надав акт від 10.05.2023(том 1, а.с. 57) складений комісією у складі: заступника начальника ВТК Дударя О., начальника автотранспортного відділу Мосьпана Г. та начальника відділу ОППЕБ Криськова В., в якому вказано, що було проведено огляд автомобіля після виконання робіт з переобладнання вантажної бази та виявлені наступні недоліки:

- з лівої передньої сторони порваний тент;

- у верхній частині тенту відсутня гума, а також тент не є суцільним, зшитий з двох старих частин;

- на задньому гідроборті порвана захисна гума на циліндрах;

- на задній частині платформи відсутні двері;

- бокове електрообладнання не відповідає стандартам;

- розкриття верхньої частини криші кузова ускладнено з причини встановлення зношених рейок;

- передня права сторона каркаса зламана;

- основа вантажної платформи не має підсилення.

Висновок комісії: в зв`язку з тим, що виконавцем робіт ФОП «Гутаря» виконані в неповному обсязі та неякісно, прийняття автомобіля неможливе; автомобіль VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 повертається виконавцю робіт для усунення недоліків.

Вказаний акт від 10.05.2023 затверджений генеральним директором ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС».

Позивач у позові вказує, що відповідачу надана претензія на повернення коштів № 26/07 від 26.07.2023 (том 1, а.с. 39), однак відповідач ніяк на неї не відреагував.

В зв`язку з цим позивач у позовній заяві прохає стягнути з відповідача 271 000,00 основного боргу за договором на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 року, 38 211,00 грн пені за несвоєчасне виконання робіт на підставі п. 7.5 договору, 3140,63 грн - 3 % річних.

Також позивач зазначає, що ТОВ «Активпостач» від 01 червня 2023 року мало укладену угоду з ТОВ «Технології Бізнеса» (Договір перевезення №74 від 19 травня 2023 р.) на перевезення вантажів тентовим транспортним засобом з оплатою 105000,00 за один місяць перевезення за маршрутом ТОВ «Технології Бізнеса». Ця сума не включає податки, амортизаційні чи інші витрати на виконання вищевказаного договору та є чистою сумою прибутку, який ТОВ «Активпостач» не отримав через не виконання умов Договору відповідачем, тому що не мав змоги виконати вищевказаний договір за відсутністю відповідного транспортного засобу.

Згідно розрахунку Позивач не отримав прибутку (упущену вигоду) станом на 10 жовтня 2023 р. на суму 455000,00 гривень.

Позивач у позові вказує, що 28 серпня 2023 року він доставив будку до відповідача, однак він її забирати відмовився, з того часу вона стоїть на стоянці в селі Івашки, Полтавської області у ТОВ «МакТракСервіс». В зв`язку з цим, позивач поніс збитки у розмірі 98000,00 грн на транспортування транспортного засобу від місцезнаходження відповідача та до нього при поверненні будки, про що було вказано в претензії до відповідача №26/07 від 26.07.2023 р.

Враховуючи вказані обставини, позивач у позові також заявив вимоги про стягнення з відповідача 455 000,00 грн упущеної вигоди, та 98 000,00 грн збитків.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач у позові мотивує вимоги ст. 901 905 ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникають на підставі договору послуг.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу для обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 05.03.2020 у справі № 910/9665/17, від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18).

У п. п. 1.1 Договору № 41 від 23.01.2023 вказано, що Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п. 2.1 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

З огляду на правову природу укладеного сторонами даної справи договору, дослідивши права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду.

Згідно з ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договір.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Суд зазначає, що спеціальними нормами Цивільного кодексу України, що регулюють виконання договору підряду, визначені підстави та умови для заявлення замовником вимог до підрядника про стягнення коштів, сплачених за роботу, за договором підряду.

У відповідності з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що він відмовлявся від договору із зазначених підстав.

Окрім того, згідно з ч. 4 тієї ж статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Позивач не направляв відповідачу відмови від договору у поряду ч.4 ст. 849 ЦК України.

У договорі на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 сторони передбачили наступне:

- виконавець зобов`язаний за завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим Договором роботи в строк 40 робочих днів з дати отримання передоплати (пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору);

- терміни оплати: першу частину вартості робіт Замовник сплачує після підписання цього Договору у вигляді передоплати в розмірі 80% від загальної суми вартості робіт 217 600,00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (готівка) Виконавця; другу частину в розмірі 20% від загальної суми вартості робіт 54 400,00 грн Замовник сплачує після завершення виконаних робіт (п. 5.2 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 271 000,00 грн за платіжними інструкціями № 20 від 09.02.2023 на суму 50 000,00 грн, № 28 від 03.03.2023 на суму 70 000,00 грн, № 59 від 22.03.2023 на суму 151 000,00 грн (том 1, а.с. 16-18).

Отже, позивач сплатив 80 % попередньої оплати 22.03.2023, тому роботи повинні були бути виконані до 17.05.2023.

У ч.1 ст. 853 ЦК України вказано, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Такі ж положення зазначені і у підп. 6.3.1 п. 6.3 Договору.

Позивач та відповідач акт прийняття виконаних робіт не складали, проте факт пред`явлення робіт позивачу не заперечують.

Позивач у позові зазначає, що відповідач виконав роботи з недоліками, про що складений акт від 10.05.2023.

У п. 5.4 договору на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 вказано, що підписання акту прийому-передач представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконавця з його боку.

Позивач у позові вказує, що відсутність акту свідчить про неприйняття позивачем виконаних відповідачем робіт.

У ч. 3 ст. 853 ЦК України вказано, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У ч. 4 ст. 853 ЦК України вказано, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Позивач у позові вказує, що наявність недоліків у виконаних позивачем роботах підтверджується актом від 10.05.2023 (том 1, а.с. 57).

У акті від 10.05.2023 (том 1, а.с. 57), затвердженого ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС», зазначені виявлені недоліки:

- з лівої передньої сторони порваний тент;

- у верхній частині тенту відсутня гума, а також тент не є суцільним, зшитий з двох старих частин;

- на задньому гідроборті порвана захисна гума на циліндрах;

- на задній частині платформи відсутні двері;

- бокове електрообладнання не відповідає стандартам;

- розкриття верхньої частини криші кузова ускладнено з причини встановлення зношених рейок;

- передня права сторона каркаса зламана;

- основа вантажної платформи не має підсилення.

Проте, відповідно до п. 2.1 Договору на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 предметом цього договору були роботи по переобладнанню автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема:

-демонтаж будки,

-виготовлення та монтаж підлоги, бортів та передньої стінки;

-монтаж каркасу під тент із здвижною кришою та боками.

У Договорі не передбачено виконання робіт, які зазначені у акті від 10.05.2023, зокрема не передбачено договором виготовлення та монтаж тенту, виготовлення дверей, виготовлення посилення вантажної платформи, не було передбачено роботи з електрообладнанням.

Акт від 10.05.2023 (том 1, а.с. 57) складений та затверджений ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС».

Проте ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» не є стороною договору на виконання робіт № 41 від 23.01.2023.

Як вбачається із тексту цього акту позивач чи відповідач чи їх представники не брали участь у його складанні та не були запрошені для участі цій комісії.

У договорі на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 передбачено, що саме замовник (ТОВ «Активпостач») зобов`язаний прийняти роботу, виконану відповідно до цього договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю.

У договорі на виконання робіт № 41 від 23.01.2023 відсутні положення про те, що приймання робіт буде проводитися за участю інших осіб чи про уповноваження інших осіб проводити приймання робіт.

Позивач також не надав доказів наявності правових підстав у ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» для прийняття спірних робіт, не довів належним доказами, що ця юридична особа не має право на сертифікацію транспортних засобів, в тому числі переобладнаних.

Вказаний акт від 10.05.2023 не є висновком експерта щодо визначення якості проведених робіт.

З огляду на викладене, Акт від 10.05.2023 (том 1, а.с. 57), складений та затверджений ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС», не є належним доказом неякісного виконання робіт відповідачем.

У ч. 3 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В п.6.3.1 Договору № 41 від 23.01.2023 вказано, що замовник зобов`язаний негайно повідомити виконавця про виявлені недоліки в роботі.

Згідно з п. 4.3 Договору виконавець після отримання інформації про виявлені недоліки сповіщає замовника про дату зустрічі для погодження питань, повязаних з їх усуненням.

Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що він відмовлявся від договору із зазначених підстав та призначав відповідачу строк для усунення недоліків.

В ч. 1 статті 852 ЦК України вказано, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 статті 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, а також, що замовник вимагав розірвання договору з цих підстав.

Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою виправити недоліки на підставі ст. 852 ЦК України.

Позивач у відповіді на відзив (т.1 а.с.187-189) вказує, що ним були понесені зайві витрати при замовленні переобладнання у іншого виробника ТОВ «АВ Сплав».

В підтвердження цього позивач надав договір № 21 від 03.08.2023, укладений між позивачем та ТОВ «АВ Сплав» (т.1 а.с.192), за умовами якого виконавець зобов`язується виконати та встановити на шасі транспортного засобу VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 бортовий тентований кузов, з внутрішніми розмірами 7,20 х 2,44 х 2,45 м в кількості 1 шт.

При цьому доказів фактичного виконання вказаних робіт позивач до матеріалів справи не надав.

Суд також зазначає, що предмет договору № 21 від 03.08.2023 відрізняється від предмету договору № 41 від 23.01.2023, укладеного між позивачем та відповідачем.

Отже, вказаний договір не є належним доказом виправлення позивачем за свій рахунок недоліків роботи відповідача.

Посилання позивача на те, що непідписання ним акту прийому-передачі згідно з п. 5.4 Договору свідчить про неякісно виконані роботи, суд визнає необґрунтованим, оскільки вище вказаними положеннями Цивільного кодексу України чітко врегульовано порядок встановлення недоліків робіт та заявлення вимог, з цим пов`язаних.

Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Відповідно до вказаних вище положень п. 6.3.1, п. 4.3, п. 5.4 Договору та положень ст. 852, 853, 849 ЦК України саме замовник (позивач) є тією особою, яка повинна перевірити якість виконаних робіт та у разі виявлення недоліків заявити про це підряднику.

Проте, позивач не надав суду належного доказу, який би зафіксував виявлення недоліків у роботі саме позивачем як замовником та стороною договору № 41 від 23.01.2023.

Наданий акт від 10.05.2023 містить зауваження щодо робіт, які не передбачені Договором № 41 від 23.01.2023. Цей Акт складений без участі позивача та відповідача. Акт від 10.05.2023 складений та затверджений ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС», яке не є стороною договору на виконання робіт № 41 від 23.01.2023.

Тому вказаний акт не є належним доказом підтвердження недоліків виконаних відповідачем робіт.

Надана позивачем претензія від 26.07.2023 №26/07 (а.с.39) також не є належним доказом недоліків спірних робіт, оскільки її вимоги ґрунтуються на акті від 10.05.2023; вона не містить вимог щодо усунення недоліків робіт, як це передбачено у ст. 852, 853, 849 ЦК України, не вказує правових підстав для заявлення вимог про повернення попередньої оплати.

Також позивач не надав суду доказів надсилання на адресу відповідача чи доказів вручення відповідачу вказаної претензії. Відповідач у відзиві повідомив, про те що вказану претензію він не отримував (п. 5 відзиву, т.1 а.с.75).

Належним доказом надсилання чи вручення претензії відповідачу може бути відповідна поштова квитанція чи накладна із описом вкладення або розписка відповідача про отримання претензії.

З огляду на викладене, надані позивачем із відповіддю на відзив заяву свідка ОСОБА_1 від 02.02.2024 (т.1 а.с.190) та довіреність від 01.01.2023 (т.1 а.с.191) не є належним доказом надсилання чи вручення претензії.

Інших доказів наявності недоліків виконаних робіт та повідомлення про них відповідачу позивач суду не надав.

Відповідач в підтвердження належного виконання робіт надав Сертифікат відповідності від 27.04.2023 (т.1 а.с.86-91) щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданого ПП «АЄС СТАНДАРТ».

У Сертифікаті відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23 (т.1 а.с.86-91) щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданого ПП «АЄС СТАНДАРТ» (який призначений як орган із сертифікації колісних транспортних засобів наказом Мініфраструктури України № 167 від 15.03.2023 року та пройшов акредитацію НААУ №10305 від 21.04.2023 року) щодо автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказано:

- відповідний вимогам щодо індивідуального затвердження: технічних приписів в частині, що стосується переобладнання;

- цей колісний транспортний засіб може бути зареєстровано та/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження;

В п. 52 «Примітки» Сертифіката відповідності від 27.04.2023 (т.1 а.с.86-87) зазначено: власник ТОВ «Активпостач», ЄДРПОУ 44604089, переобладнаний в індивідуальному порядку, встановлення на раму автомобіля бортової тентової платформи.

Отже, у Сертифікаті відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23 (т.1 а.с.86-91) підтверджено відповідність переобладнання автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 вимогам діючих нормативних актів.

Вказаний доказ позивач в установленому порядку не спростував.

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 08.03.2024 (том 1, а.с. 216-218) транспортний засіб VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 був перереєстрований 03.11.2023 у зв`язку з переобладнанням без проведення заміни номерних агрегатів, шляхом демонтажу кузова фургона та встановлення на раму автомобіля бортової тентованої платформи. При перереєстрації на автомобіль було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.11.2023, в яке було внесено інформацію про зміни щодо конструкції транспортного засобу, номерні знаки не змінювались.

До заяви про перереєстрацію при переобладнанні від 03.11.2023 № 1834412255 (т.1 а.с.219-220) позивач додав Сертифікат відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23 щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданий ПП «АЄС СТАНДАРТ» (т.1 а.с.223-225), який подано відповідачем до справи як доказ виконання робіт.

Таким чином, належне виконання робіт з переобладнання автомобіля VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідність цього переобладнання вимогам діючих нормативних актів підтверджено наданим відповідачем до матеріалів справи Сертифікатом відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23 (т.1 а.с.86-91) щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданого ПП «АЄС СТАНДАРТ» (який призначений як орган із сертифікації колісних транспортних засобів наказом Мініфраструктури України № 167 від 15.03.2023 року та пройшов акредитацію НААУ №10305 від 21.04.2023 року).

Отже, наявність обставин належного виконання робіт, на яку посилається відповідач посилається, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а належних доказів на її спростування позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не довів належними доказами факт неякісного виконання робіт відповідачем, не довів наявності правових підстав для заявлення вимог до відповідача про стягнення 271000,00 грн коштів сплаченої попередньої оплати.

З огляду на викладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення 271000,00 грн.

Позивач у позові на підставі ст. 625 ЦК України заявив вимоги про стягнення 3140,63 грн - 3 % річних, розрахованих за період з 23.05.2023 по 10.10.2024 на суму боргу 271000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами Договору № 41 від 23.01.2023 не передбачено виконання відповідачем грошових зобов`язань чи інших грошових платежів на користь позивача.

Також суд не встановив наявності правових підстав для заявлення вимоги про стягнення боргу у розмірі 271000,00 грн, про що вказано вище та відмовив у її задоволенні.

Тому вимога про стягнення 3140,63 грн 3 % річних є безпідставною. У позові в цій частині суд відмовляє.

Позивач заявив до стягнення 38 211,00 грн пені, нарахованої за період з 23.05.2023 по 10.10.2023, на підставі п. 7.5 Договору за несвоєчасне виконання договору відповідачем.

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку порушення строку виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до п. 3.1 Договору Виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 40 робочих днів з дати отримання передоплати від Замовника відповідно до п. 5.2 цього Договору. Моментом передоплати є дата зарахування коштів від Замовника на розрахунковий рахунок (готівка) Виконавця, який вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1 Договору виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 40 робочих днів з дати отримання передоплати від Замовника відповідно до п. 5.2 цього Договору. Моментом передоплати є дата зарахування коштів від Замовника на розрахунковий рахунок (готівка) Виконавця, який вказаний у цьому Договорі.

За п. п. 5.2 Договору першу частину вартості робіт Замовник сплачує після підписання цього Договору у вигляді передоплати в розмірі 80% від загальної суми вартості робіт 217 600,00 грн (двісті сімнадцять тисяч шістсот грн 00 коп) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (готівка) Виконавця.

Оплату за Договором позивач здійснив в сумі 271 000,00 грн наступними платежами:

- на суму 50 000,00 грн платіжною інструкцією № 20 від 09.02.2023 (том 1, а.с. 18);

- на суму 70 000,00 грн платіжною інструкцією № 28 від 03.03.2023 (том 1, а.с. 17);

- на суму 151 000,00 грн платіжною інструкцією № 59 від 22.03.2023 (том 1, а.с. 16), відповідно датою зарахування передоплати в розмірі 80% від загальної суми вартості робіт є 22.03.2023.

Останнім днем виконання робіт, відповідно до п. 3.1 Договору, є 17.05.2023.

У Сертифікаті відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23 (т.1 а.с.86-91) щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданого ПП «АЄС СТАНДАРТ» підтверджено належність та відповідність нормативним актам, робіт з переобладнання спірного автомобіля.

Саме цей сертифікат позивач надав 03.11.2023 для проведення реєстрації переобладнання автомобіля до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві.

Зазначене підтверджує належне виконання робіт станом на 27.04.2023.

В підтвердження перевірки якості робіт позивач надав акт від 10.05.2023, отже це свідчить що станом на 10.05.2023 позивач знав про закінчення робіт, проте у встановленому порядку про недоліки в роботі відповідача не повідомив, наявність недоліків в установленому порядку позивач не підтвердив.

Пеня нарахована позивачем за період з 23.05.2023 по 10.10.2023, тобто після складення Сертифіката відповідності від 27.04.2023 № UA.013.341141-23, який підтвердив належне виконання робіт з переобладнання станом на 27.04.2023.

Доказів в спростування викладеного позивач суду не надав.

Вказане свідчить про те, що роботи були виконані відповідачем в строк, передбачений п. 3.1 Договору, відповідно застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строку виконання робіт, передбаченої п. 7.5 Договору є безпідставним.

З огляду на викладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення 38 211,00 грн пені.

Позивач у позові також заявив вимоги про стягнення з відповідача 455 000,00 грн упущеної вигоди та 98 000,00 грн збитків.

При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.

У ст. 224 Господарського кодексу України вказано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Згідно із ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Приписами ст. 11, 22, 1166 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та - вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди за наявності усіх чотирьох елементів складу правопорушення.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2018 року у справі № 912/1189/17 та від 16.10.2018 року у справі № 916/3162/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, докази наявності таких умов повинні бути наведені позивачем у позовній заяві, оскільки, у відповідності до ст.ст. 13, 74 ГПК України, саме на нього покладений процесуальний обов`язок доказування в цій частині.

Позивач у позові зазначає, що ТОВ «Активпостач» від 01 червня 2023 року мало укладену угоду з ТОВ «Технології Бізнеса» (договір перевезення № 74 від 19 травня 2023) на перевезення вантажів тентовим транспортним засобом з оплатою 105000,00 за один місяць перевезення за маршрутом ТОВ «Технології Бізнеса». Ця сума не включає податки, амортизаційні чи інші витрати на виконання вищевказаного договору та є чистою сумою прибутку, який ТОВ «Активпостач» не отримав через не виконання умов Договору відповідачем, тому що не мав змоги виконати вищевказаний договір за відсутністю відповідного транспортного засобу.

Згідно розрахунку позивач не отримав прибутку (упущену вигоду) станом на 10 жовтня 2023 р. на суму 455000,00 гривень (т.1 а.с.56).

Суд зазначає, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Наданий розрахунок упущеної вигоди (т.1 а.с.56) ґрунтується на розрахунках прибутку, що є теоретичними, побудованими на очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені належними доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач.

У наданому договорі перевезення № 74 від 19 травня 2023 (т.1 а.с.10-13, 41-44) не вказано, що перевезення повинно відбуватися саме спірним автомобілем VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 .

До матеріалів справи не надано доказів реального наміру виконання вказаного договору, зокрема заявки на перевезення вантажів, листування щодо неможливості такого перевезення, тощо.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Оскільки, позивач не довів безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і збитками, заявленими до стягнення, та їх розмір, позов в частині стягнення 455000,00 гривень збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Позивач у позові вказує, що 28 серпня 2023 року він доставив будку до відповідача, однак він її забирати відмовився, з того часу вона стоїть на стоянці в селі Івашки, Полтавської області у ТОВ «МакТракСервіс». В зв`язку з цим, позивач поніс збитки у розмірі 98000,00 грн на транспортування транспортного засобу від місцезнаходження відповідача та до нього при поверненні будки, про що було вказано в претензії до відповідача № 26/07 від 26.07.2023 р.

В підтвердження вказаного позивач надав видаткову накладну від 24.08.2023 №1-08 виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Активпостач» на послуги з перевезення будки (конструкції) м. Київ Полтавська обл на загальну суму 98000,00 грн (т.1 а.с.14).

Позивач також надав лист ТОВ «Автопланета Полтава» від 21.11.2023 (т.1 а.с.148) про те, що з 28.08.2023 ТОВ «Активпостач» була передана демонтована будка вантажного автомобіля на зберігання ТОВ «Автопланета Полтава», яка по цей час знаходиться на території цього підприємства.

Проте вказані докази не підтверджують виникнення у відповідача правових підстав для оплати вартості вказаного перевезення.

Відповідач не є стороною вказаних правовідносин із перевезення та зберігання будки.

Вказана будка у наданих документах жодним чином не ідентифікована.

Позивач не довів належними доказами, що спірне перевезення будки відбулося внаслідок неправомірних дій відповідача.

Позивач не довів належними доказами факту порушення прав позивача відповідачем в частині понесення позивачем вказаних витрат на перевезення будки, не довів наявність прямого причинного зв`язку між діями відповідача та збитками позивача, понесеними внаслідок перевезення будки.

Тому позов в частині стягнення 98000,00 гривень збитків є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Інші посилання та заперечення сторін не спростовують викладених обставин та не впливають на їх оцінку судом. Суд не зобов`язаний надавати висновок на кожен аргумент сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у позові в повному обсязі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 13 085,28 грн судового збору за платіжною інструкцією № 369 від 17.10.2023 (том 1, а.с. 38). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 18.10.2023 (том 1, а.с. 63).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати позивача на сплату 13 085,28 грн судового збору покладаються на позивача.

Позивач у позові та відповідач у відзиві заявили до відшкодування витрати на професійну правову допомогу у цій справі. Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України сторони мають право подати докази в підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 10.07.2024.

Суддя Т. М. Безрук