Постанова

від 10.07.2024 по справі 201/10032/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5247/24 Справа № 201/10032/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов`язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

24серпня 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом доТОВ «ВентаЛТД» прозобов`язання розглянутизвернення,відшкодування моральноїшкоди.В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач посилавсяна те,що віннеодноразово звертавсядо відповідачаз проханнямнадати доступдо територіїза парканом,яку займаєйого підприємство,для виконанняробіт зліквідації течіпідземної частинигаражів № НОМЕР_1 та №55.Чергове зверненнянадіслане рекомендованимлистом,яке відповідачотримав,однак відповідіне надав,доступу натериторію також.Вважає,що відповіднозобов`язанийбув розглянутице зверненняу порядкуЗакону України«Про зверненнягромадян»,перевірити викладенів ньомуфакти,вжити заходівдо припиненнянеправомірних дій,виявити таусунути причинита умови,що сприялипорушенням,забезпечити відновленняпорушених прав,вирішити питанняпро відповідальністьосіб,з винияких булодопущено порушення,ознайомити зматеріалами перевіркита датина зверненняписьмову відповідьу місячнийтермін.Проте,зазначені вимогиЗакону відповідачне виконав,оскільки відповідіна зверненняне надав.Дії відповідачає протиправними,що створюютьперешкоди укористуванні майномі завдаютьморальної шкоди,яку позивачоцінює у1000000,00грн.Те,що позивачє нетерпимимдо проявівсвавілля талегко вразливої душевноїорганізації,відчуває сильнішіі тривалішістраждання відпорушення моїхправ іпов`язаногоз цимприниження честіта гідності,на відмінувід особистостінесприйнятливої,встановлено рішеннямЖовтневого райсудум.Дніпропетровська,що набралозаконної сили,від 10.06.2014у справі№ 201/4450/14-цта,згідно ізч.4ст.82ЦПК,не потребуєдоказів.На підставівикладеного,просив визнатинезаконним відсутністьвідповіді назвернення від20.07.2021,зобов`язативідповідача розглянутизвернення від20.07.2021про наданнядоступу назайняту нимтериторію длявиконання робітз усуненняпротікання підземноїчастини гаражів,дати відповідьвідповідно довимог ст.18,19Закону «Прозвернення громадян»;стягнути звідповідача моральнушкоду,заподіяну бездіяльністюпри розглядізвернення врозмірі 1000000,00грн.(а.с.1-2).

Рішенням Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від29січня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов`язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 11-12).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 19).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 20.07.2021 направив клопотання на адресу ТОВ «Вента ЛТД» у якому зазначив, що протягом тривалого часу відбувається протікання підземної частини гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої на території, що займає їх підприємство. Вода накопичується у низині над гаражами, оскільки бетонування вироблялося без влаштування ухилу для відведення атмосферних опадів. Тому просить вирішити питання про забезпечення допуску на територію підприємства для проведення робіт з влаштування бетонного замощення силами та засобами ГБК «Кіпарисний», з використанням бетонозмішувача (автоміксеру), з метою влаштування ухилу для ліквідації скупчення атмосферних опадів та відводу води з підземної частини гаражів №№ НОМЕР_1 , 55 ГБК «Кіпарисний» (а.с. 2).

Як видно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист отриманий ТОВ «Вента ЛТД» 13.08.2021.

Відмовляючи у задоволені вимог, суд першої інстанції виходив із того, що надіслана позивачем на адресу відповідача клопотання не є зверненням громадянина в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ньому йдеться виключно про прохання надати доступ до території за для виконання будівельних робіт. Тому порядок розгляду заяв, встановлений Законом України «Про звернення громадян», не поширюється на клопотання позивача, порядок розгляду якого встановлений цивільним законодавством щодо взаємовідносин між особами приватного права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

У частині 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".

Суд першої інстанції правильно встановив, що надіслана позивачем на адресу відповідача клопотання не є зверненням громадянина в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ньому йдеться виключно про прохання надати доступ до території за для виконання будівельних робіт. Тому порядок розгляду заяв, встановлений Законом України «Про звернення громадян», не поширюється на клопотання позивача, порядок розгляду якого встановлений цивільним законодавством щодо взаємовідносин між особами приватного права.

Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають обставинам справи є необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, встановлених Законом України «Про звернення громадян».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. З постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Що стосується вимоги стягнення моральної шкоди, то апеляційний суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним моральних збитків.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального права.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити беззадоволення.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від29січня 2024року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: