Постанова від 21.05.2025 по справі 201/10032/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 201/10032/23

провадження № 61-11689св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року у складі судді Наумова О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у складі суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» (далі - ТОВ «Вента ЛТД») про зобов`язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати доступ до території за парканом, яку займає його підприємство, для виконання робіт з ліквідації потоку води підземної частини гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Чергове звернення позивач надіслав на адресу ТОВ «Вента ЛТД» рекомендованим листом, яке відповідач отримав, однак жодної відповіді не надав, на територією не допустив.

На думку позивача, відповідач зобов`язаний був розглянути це звернення у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», перевірити викладені в ньому факти, вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити та усунути причини та умови, що сприяли порушенням, забезпечити відновлення порушених прав, вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, ознайомити з матеріалами перевірки та надати на звернення письмову відповідь у місячний строк.

Бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду звернення позивачу завдано моральну шкоду, яка полягала у пригніченому душевному стані, сильних хвилюваннях та переживаннях, викликаних зневажливим ставленням до законних вимог позивача та порушення його права на розгляд звернення відповідно до вимог закону.

Такими діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня

2024 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного судом від 10 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ТОВ «Вента ЛТД» про зобов`язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що надіслане позивачем на адресу відповідача клопотання не є зверненням громадянина в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ньому йдеться виключно про прохання надати доступ до території з метою виконання будівельних робіт. Клопотання позивача повинно бути розглянуто відповідно до норм Цивільного кодексу України, який регулює взаємовідносини між особами приватного права.

Що стосується вимоги відшкодування моральної шкоди, то суди вважали, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 серпня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду або постановити нове рішення, яким задовольнити позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного судом від 10 липня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

04 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає:

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку розгляду звернень громадян встановленого цивільним законодавством щодо взаємовідносин між особами приватного права;

- підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що ця справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для заявника та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

- пункт 2 частини третьої статті 389, пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України щодо розгляду судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач зазначив, що з клопотанням до відповідача він звернувся з метою усунення перешкод для реалізації своїх прав щодо користування та розпорядження майном, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України «Про звернення громадян». Отримання такого звернення вимагає від відповідача прийняття певних заходів щодо відновлення порушених прав позивача. Однак суди послались на неіснуючий порядок розгляду звернення позивача.

Позиція іншого учасника справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строки, встановлені Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 20 липня 2021 року направив на адресу ТОВ «Вента ЛТД» клопотання, у якому зазначив, що протягом тривалого часу відбувається потік води підземної частини гаражів № НОМЕР_1 та

№ НОМЕР_2 , розташованих на території, що займає їх підприємство. Вода накопичується у низині над гаражами, оскільки бетонування здійснено без влаштування ухилу для відведення атмосферних опадів. Позивач просить вирішити питання про забезпечення допуску на територію підприємства для проведення робіт з влаштування бетонного замощення силами та засобами ГБК «Кіпарисний» з використанням бетонозмішувача (автоміксеру), з метою влаштування ухилу для ліквідації скупчення атмосферних опадів та відводу води з підземної частини гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ГБК «Кіпарисний».

Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказане клопотання отримано ТОВ «Вента ЛТД» 13 серпня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У касаційній скарзі заявник, окрім іншого, посилається на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, який розглянув справу, яка підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина четверта статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 6 статті19 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України (в редакції чинній на час відкриття провадження у справі) визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цій справі позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконною бездіяльність відповідача, зобов`язання останнього розглянути звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

Отже ціна позову у справі становить 1 000 000,00 гривень.

Разом з тим, не зважаючи на те, що вказана сума значно перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2023 року (671 000 грн 00 коп.), Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська ухвалою від 01 вересня 2023 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Отже, суд першої інстанції неправомірно розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, порушивши вищезазначені норми процесуального права.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зазначене положення є імперативним для суду апеляційної інстанції.

Однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду справи та передчасно дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, порушивши положення частини четвертої статті 274 ЦПК України, що в силу пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладені обставини, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, зокрема письмовому клопотанню позивача на предмет його відповідності вимогам Закону України «Про звернення громадян», дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку, розглянути позовні вимоги відповідно до норм чинного законодавства та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції з підстав скасування постанови Дніпровського апеляційного судом від 10 липня 2024 року.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного судом від 10 липня

2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік