Постанова

від 10.07.2024 по справі 642/51/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/51/21 Номер провадження 22-ц/814/1004/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представників-адвокатів :позивача Кулачка Т.М., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши вм.Полтавіврежимі відеоконференціїцивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

за апеляційноюскаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Турченко Т.В. в м.Полтаві,-

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що на початку січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було досягнуто усної домовленості щодо укладання між ними письмового договору позики про надання позивачем відповідачу грошової позики у загальному розмірі 1166 918 грн. 59 коп. На виконання вищезазначеної усної домовленості та з метою укладання зазначеного вище договору позики, позивач у період з січня 2018 року по травень 2019 року за допомогою сервісу Інтернет-банкінгу «Приват24» ПАТ КБ «ПриватБанк» зі свого карткового рахунку перерахував на картковий рахунок відповідача грошову суму у зазначеному розмірі.

З червня 2019 року позивач неодноразово в усній формі звертався до відповідача з метою укладення письмового договору позики, але відповідач уникав зустрічі з позивачем, не відповідав на телефонні дзвінки.

Договір позики між сторонами так і не було укладено, а тому у відповідача безпідставно залишаються набуті вказані грошові кошти.

Посилаючись на вищенаведене, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 1166 918 грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 10 500 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 1166 918 грн. 59 коп. та судовий збір в сумі 10510 грн., а всього 1177428 грн. 59 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Вважає, що судом не досліджено наявні у справі докази на підтвердження того, що позивач та відповідач були засновниками юридичної особи нерезидента (компанія в Республіці Польща), яка була створена з метою виробництва спортивного екіпірування (для футбольних воротарів) та всі грошові кошти, які були отримані відповідачем, використовувалися в межах здійснення господарської діяльності такого підприємства.

У відзивіадвокат КулачкоТ.М.,який дієв інтересах ОСОБА_2 , посилаючись направильність вирішеннясправи судомпершої інстанції,просить взадоволенні апеляційноїскарги ОСОБА_3 відмовити,а рішеннярайонного судузалишити беззмін.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанціївірновстановлено тавбачаєтьсязматеріалів справи,що в періодз січня2018року потравень 2019року ОСОБА_2 здійснені наступнігрошові переказина користьодержувача ОСОБА_3 :18.01.2018року перераховані45000грн.;31.01.2018року -8000грн.;07.02.2018року -3000грн.;13.02.2018року -137000грн.,23.03.2018року -53400грн.;10.04.2018року -260300грн.;12.04.2018року-136000грн.;19.04.2018року -28500грн;07.05.2018року- 10500грн.;27.08.2018року -100000грн.;09.10.2018року -50000грн.;22.10.2018року -75000грн.;30.11.2018року -33000грн.;09.01.2019року -33500грн;20.02.2019року -50000грн.;12.04.2019року -61306грн.53коп.;20.05.2019року -82412грн.06коп. в загальній сумі 1166 918 грн. 59 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.

22 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з Вимогою про повернення зазначених сум. Однак, кошти відповідачем повернуті не були, у зв`язку з чим позивач просив стягнути безпідставно набуті грошові кошти.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що права позивача є порушеними та підлягають судовому захисту шляхом повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів, зазначивши, що судом не приймаються доводи відповідача та його представника адвоката Пістряка М.С. про те, що дані кошти були витрачені відповідачем на здійснення підприємницької діяльності сторін щодо виробництва спортивного одягу та інвентарю, оскільки в матеріалах справи відсутні договори на здійснення такої діяльності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).

За позицією Верховного Суду сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав факт отримання коштів від позивача у загальному розмірі 1166 918 грн. 59 коп., проте стверджував, що зазначені кошти використовувалися в межах здійснення господарської діяльності їх спільного підприємства.

Встановлено, що 25.10.2016 року у Національному судовому реєстрі республіки Польща (районний суд у Познані) зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю «BraverSportsGoalkeeping», в якому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 50% часток кожному (т.2, а.с.13-20).

01.12.2017 року в такому ж порядку зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю «Braverу Sportswear Group», учасником якого є тільки відповідач ОСОБА_3 із належністю йому 100 % вартості частки (т.2, а.с.27-35).

Заперечуючи вимоги позивача, ОСОБА_3 надав суду копії документів на підтвердження, на його думку, проведення сторонами спільної діяльності із створення та виготовлення футбольних рукавиць для воротарів та іншої спортивної одежі, зокрема, копії витягів з реєстру підприємців щодо реєстрації ТОВ, здійснені в Польщі та виконані на польській мові, а також інвойси (рахунки-фактури) - на англійській мові (т.1, а.с.74-84,93-100).

Позивачем здійснено переклад цих документів перекладачем, особа та підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (т.2, а.с.7-45).

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції не заперечував вірність здійсненого перекладу.

Так, з вказаних інвойсів (рахунки-фактури) вбачається, що відповідачем здійснювалось перерахування коштів та замовлення товару фірмі, що розташована в Пакістані за замовленням ТОВ «BraverуSportswearGroup», що належить ОСОБА_3 ( т.2,а.с.36-45).

Отже, зазначені перекази відповідача не підтверджують здійснення діяльності спільним товариством сторін - «Braver Sports Goalkeeping», а здійснені в інтересах товариства ОСОБА_3 , а тому кошти, перераховані позивачем використані відповідачем у власних інтересах та без належних договірних підстав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання відповідача на договірні правовідносини між сторонами при отриманні спірних грошових коштів не підтверджені належними та достатніми доказами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовної заяви заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним обставинам, а доводами апеляційної скарги зазначені висновки не спростовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком районного суду про відсутність між сторонами договірних зобов`язань, грошові кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому правильними є висновки прозадоволення позову відповідно до ст.1212 ЦК України.

Згідно із ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.07.2024 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна