Постанова

від 01.07.2024 по справі 759/9812/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10333/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Мазурик О. В.

при секретарі Мудрак Р.Р.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Журавльова Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Петренко Н. О.

від 08 лютого 2024 року

у цивільній справі № 759/9812/23 Святошинського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023р. представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 396 338, 69 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 18.03.2019 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Квінікадзе Л. Б., зареєстрований у реєстрі за № 391.

На виконання п. 1 попереднього договору відповідач зобов`язався у строк до 30.09.2019 р. передати у власність позивача з укладанням договору купівлі-продажу, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 21,2 кв.м в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Відповідно до умов п. 5 договору ОСОБА_2 повинен був повернути позивачу кошти протягом одного місяця у випадку не укладення основного договору з його вини, або інших сторонніх факторів, які не залежали від позивача. Основний договір повинен був бути укладений не пізніше 30.09.2019р.

Станом на день звернення до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 багатоквартирний будинок не побудував, підключення до центральних комунікацій не здійснив, у строк визначений договором суму авансу не повернув, в зв`язку із чим позивач вважає, що ОСОБА_2 повинен повернути кошти, сплачені за попереднім договором від 18.03.2019р. у розмірі 248 576,00 грн, що еквівалентно 9 159 доларів США основного боргу. Крім того просив стягнути інфляційну складову у розмірі 121 182,08 грн. та 3% річних у розмірі 26 580,61 грн, які вираховуються із суми заборгованості.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 396 338, 69 грн. та судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 396 338, 69 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Журавльов О. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що при розгляді даної справи порушені правила виключної підсудності, визначені ст. 30 ЦПК України, оскільки правовідносини сторін виникли з попереднього договору купівлі-продажу квартири, місцезнаходження якої є: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься Бучанського району, Київської області. Також, зауважував, що в провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021116410000861 від 31 серпня 2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, відповідача в даному кримінальному провадженні визнано потерпілим, проте судом першої інстанції було повністю проігноровано вказані доводи відповідача. Також вважає, що позивач та відповідач не надсилали і не отримували пропозицій укласти основний договір, а отже зобов`язання продати позивачу квартиру автоматично припинились із закінченням визначеного попереднім договором строку укладення основного договору - 30 липня 2021 р. Позивачем не були доведені позовні вимоги про повернення за вказаними попередніми договорами; заява позивача від 16.12.2021 р. не була отримана відповідачем з незалежних від нього обставин.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Кріль В. Я. посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив її залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 18.03.2019 р. між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Квінікадзе Л. Б., зареєстрований у реєстрі за № 391 (а.с.29-30).

Відповідно до п. 1 попереднього договору сторони домовились, у строк до 30 червня 2020 року продавець зобов`язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - Основний договір), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 21,2 кв.м, в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Згідно з п. 4 попереднього договору при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу у розмірі 248 576, 00 грн, що на день укладення договору еквівалентно 9 159,00 доларів США.

Відповідно до п. 5 попереднього договору, сторони також домовились, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 248 576 гривень 00 копійок, що на день укладення договору еквівалентно 9 159 США на протязі одного місяця.

Отже, грошові кошти в розмірі 248 576 гривень 00 копійок передані позивачем відповідачу відповідно до п. 4 договору на підтвердження намірів, є авансом наступного договору купівлі-продажу.

Також судом було встановлено, що основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 21,2 кв.м в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1118 га, кадастровий номер 3222486200:03:007:0304, що знаходиться в АДРЕСА_2 , між сторонами, укладено не було.

16 грудня 2021року, тобто після строку визначеного договором (30 червня 2020 року)для повернення коштів у разі невиконання його умов, на адресу ОСОБА_2 позивач направив заяву про розірвання попереднього договору та повернення грошових коштів у розмірі 248 576,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти в розмірі 248 676,00 грн., є авансом, договір купівлі-продажу у визначений попереднім договором строк укладений не був, та дійшов висновку про те, що сплачені позивачем грошові кошти підлягають поверненню з урахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до правил визначених ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Встановлено, що між сторонами було укладено попередній договір у нотаріальній формі, передбаченій для договору купівлі-продажу квартири, утім договір купівлі -продажу квартири у встановлений строк укладено не було, передані у рахунок майбутніх платежів грошові коштів є авансом, який підлягає поверненню у зв`язку із неукладенням договору купівлі-продажу незалежно від того, з чиєї вини він не був укладений.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений зговором або законом.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми авансу є відповідальністю сторони договору за допущене нею правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто, правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення суми авансу внаслідок припинення попереднього договору. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між сторонам врегульовані ч. 2 ст. 570 ЦК України, сплачений позивачем аванс підлягає поверненню ОСОБА_2 , оскільки останній взяті на себе зобов`язання за попереднім договором не виконав у погоджений сторонами строк, з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що порушення судом норм процесуального законодавства щодо порушення правил виключної підсудності розгляду справи, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Разом із тим, спір між сторонами у даній справі виник щодо повернення отриманих відповідачем коштів за попереднім договором, а не щодо нерухомого майна, яке так і не було створено відповідачем. Таке майно не є безпосереднім, або опосередкованим предметом спору а, тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про передачу вказаної справи до Києво-Святошинського районного суду Київської області за місцем знаходження земельної ділянки, на якій повинен був бути побудований житловий будинок та відповідно і квартира, яку мав намір придбати позивач у справі.

Посилання в апеляційній скарзі про наявність заведеного кримінального провадження № 1202111640000861 від 31 серпня 2021 року за ст. 190 ч. 4 КК України у якій відповідач ОСОБА_2 визнаний потерпілим, є безпідставними й не мають правового значення, оскільки факту укладання попереднього договору й отримання авансу відповідач не заперечує, вважаючи, що не виникла підстава для повернення таких грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із розрахунком сум, які підлягають стягненню відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже вони є ідентичними запереченням на позов, що був поданий до суду першої інстанції. Із чим саме не погоджується відповідач, ні відзив на позов, ні апеляційна скарга доводів або контррозрахунку не містять.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Журавльова Олександра Миколайовича, в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 09 липня 2024 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик