Ухвала

від 10.07.2024 по справі 910/6180/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"10" липня 2024 р. Справа№ 910/6180/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020, повний текст якого складено та підписано 15.12.2020

у справі № 910/6180/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

до Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

про стягнення 207 213 652,96 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору в частині

В С Т А Н О В И В :

30.04.2020 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 206 644 826,36 грн., а саме 126 471 142,02 грн. простроченої заборгованості по основному боргу, 4 013 071,55 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 52 430 000,00 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії, 23 730 612,79 грн. пені за прострочення заборгованості по основному боргу, відсотках та комісії.

22.06.2020 відповідач за первісним позовом - Акціонерне товариство "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит", за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію № 1276м-08 від 16.12.2008 року, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково та стягнуто з АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»:

- 120 347 029,90 грн простроченої заборгованості по основному боргу;

- 52 430 000,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії;

- 10 270 577,67 грн пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту;

- 649 899, 86 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

31.12.2020 АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати це рішення в частині стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії у розмірі 52 430 000,00 грн та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову (п. 4 резолютивної частини рішення), та задовольнити зустрічний позов про визнання п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію № 1276м-08 від 16.12.2008 недійсним.

04.01.2021 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати це рішення в частині незадоволення позовних вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за первісним позовом в частині стягнення: 6 124 112, 12 грн простроченої заборгованості по основному боргу, 3 791 301, 67 грн пені за прострочення сплати основної заборгованості, 7 913 022, 08 грн - простроченої заборгованості по сплаті відсотків, 508 103, 10 грн пені за прострочення заборгованості по сплаті відсотків, 5 829 506, 42 грн - пені за прострочення сплати заборгованості за комісію за обслуговування кредиту, 85 800, 14 грн витрат по сплаті судового збору, з ухваленням нового рішення про задоволення вказаних вимог; в іншій частині просив оскаржене рішення залишити без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 апеляційні скарги Акціонерного товариства «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» та Публічного акціонерного товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у цій справі № 910/6180/20 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 закрито.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 20.06.2024, особа, яка не брала участь у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець" (акціонер відповідача за первісним позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"), з посиланням на ч. 1 ст. 254 ГПК України, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить:

- поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20;

- зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20, що оскаржується;

- скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 26.12.2008.

20.06.2024 позивачем подано до суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укртехвуглець", в яких він зазначає, що:

- повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 15.12.2020;

- питання щодо прав та обов`язків ТОВ "Укртехвуглець" оскарженим рішенням не вирішувалось;

- апелянтом не зазначено обставин, які унеможливили подачу апеляційної скарги зі спливом одного року, з огляду на те, що ця апеляційна скарга подана зі спливом одного року;

- до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, яким чином та за яких обставин апелянт дізнався про оскаржене рішення суду першої інстанції;

- якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі сплавом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.

Враховуючи ці обставини відповідач вважає, що об`єктивні причини для відкриття апеляційного провадження відсутні, а тому просить постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 256, 258, 260 ГПК України, оскільки скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі, а наведені ним в апеляційній скарзі обставини визнанні судом неповажними. Також, скаржником не надано документів, які підтверджують повноваження особи, яка подала та підписала апеляційну скаргу - Сиваконь Владислава Олександровича діяти в інтересах скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець" в порядку статті 56 ГПК України, а саме - довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та доказів наявності/реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС особи, яка підписала та подала апеляційну скаргу - Сиваконя Владислава Олександровича. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).

Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 26.11.2020, повний текст якого складено та підписано 15.12.2020. Тобто, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 04.01.2024.

Водночас, апелянт - ТОВ "Укртехвуглець" звернувся з апеляційною скаргою 20.06.2024 (через систему «Електронний суд»), тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, апелянт зазначає, що він є акціонером відповідача за первісним позовом - Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" і про оскаржене рішення йому стало відомо після накладення арешту на кошти банківських рахунків Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" через виконавче провадження ВП №70917689 на виконання наказу Господарського суду міста Києва у цій справі від 06.12.2022. Через запровадження в Україні режиму воєнного стану з 24.02.2022 та подальше його продовження є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Зокрема, апелянт посилається на те, що з початку повномасштабної війни в України вимушено припинилась робота низки підприємств, було припинене надання деяких державних послуг тощо, а також, було закрито доступ до багатьох державних реєстрів з метою забезпечення максимальної безпеки всередині держави.

Також, апелянт стверджує, що такі події щодо примусового переміщення працівників, періодично відсутності постачання електроенергії, систематичні повітряні тривоги щодо небезпеки та перебування в цей час працівників в укриттях, тимчасово зупинили та перервали роботу апелянта, та максимально її ускладнюють.

Крім того, апелянт зазначає, що з загальнодоступної інформації з мережі Інтернет, зокрема мобільного застосунку Єтривога, у місті Києві з 24.02.2024 прозвучала повітряна тривога 1119 разів.

Скаржник вважає, що постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли та обмеження електропостачання в місті Києві свідчать про наявність об`єктивних поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду.

Колегією визнано зазначені в апеляційні скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з підстав, викладених в ухвалі від 01.07.2024 та запропоновано скаржнику вказати інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

05.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній виклав клопотання про поновлення строку.

В обґрунтування пропущеного строку на подання апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що про оскаржуване рішення він дізнався з листа, який був надісланий 17.06.2024 на його електронну пошту у відповідь на вимогу надати інформацію про наявні судові спори за кредитними заборгованостями, так як акціонеру стало відомо про виконавче провадження ВП №70917689 на виконання наказу Господарського суду міста Києва у цій справі від 06.12.2022.

Розглянувши наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження та додані докази на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, апелянт вказав інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначив таке: «Про оскаржене рішення акціонер АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" ТОВ "Укртехвуглець" дізнався з листа який, був надісланий 17.06.2024 на електронну пошту ТОВ "Укртехвуглець" у відповідь на вимогу надати інформацію про наявні судові спори за кредитними заборгованостями, так як акціонеру стало відомо про виконавче провадження ВП №70917689 на виконання наказу Господарського суду міста Києва. В додатках до апеляційної скарги надано підтвердження отримання даного листа від АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"».

Водночас, в апеляційній скарзі апелянт зазначав про таке: «ТОВ "Укртехвуглець" про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 стало відомо апелянту після накладення арешту на кошти на банківських рахунках АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" через виконавче провадження ВП №70917689 на виконання наказу №910/6180/20 від 06.12.2022, виданого Господарським судом міста Києва.».

Отже, апелянт змінив свої пояснення про те, коли саме йому стало відомо про оскаржене рішення.

Наведені обставини свідчать про суперечливу поведінку скаржника.

В сенсі наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Колегія суддів враховує, що строк пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі є значним.

Водночас, заявником не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що за такий тривалий час він не мав об`єктивної можливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Дослідивши копію скріншота листа від 17.06.2024 з електронної пошти gmail, колегія суддів зазначає, що правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з доданого скріншота листа від 17.06.2024, його направлено апелянту на його електронну адресу: ukrtehugglets.info@gmail.com від невідомої особи, зокрема, у графі відправник зазначено: Zima Inna .

Зазначеним не підтверджується пояснення апелянта про отримання цього листа від АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ".

Доданий до апеляційної скарги скріншот листа від 17.06.2024 з електронної пошти gmail колегія суддів оцінює критично, оскільки він не підтверджує посилання апелянта щодо того, що саме з цього листа він дізнався про оскаржене рішення. Сама по собі наявність у апелянта цього листа не може свідчити про те, що він не міг знати про оскаржене рішення раніше, зокрема через виконавче провадження ВП №70917689 на виконання наказу №910/6180/20 від 06.12.2022, виданого Господарським судом міста Києва.

Отже, доводи апелянта про те, що він дізнався про наявність оскарженого рішення з листа від 17.06.2024 не є доведеними.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником обставини зумовлені його суб`єктивною поведінкою і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неможливості апелянта, як акціонера АТ "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ", здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку за такий тривалий час.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020, як і решта процесуальних судових документів у цій справі бул оприлюднен у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного, апелянт у справі мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі, права на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, оскільки наведені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку скаржником не подано, то наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20.

Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвуглець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова