Постанова
від 03.07.2024 по справі 925/247/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 925/247/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024

у справі №925/247/24 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Першого заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жашківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (відповідач-1),

Комунального некомерційного підприємства "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради (відповідач-2)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 160 071,60 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Жашківської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (далі - Товариство, відповідач-1) та Комунального некомерційного підприємства "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради (далі - Комунальне підприємство, відповідач-2) про визнання недійсними додаткових угод №2 від 23.01.2021, №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 та стягнення 160 071,60 грн безпідставно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені додаткові угоди, якими було внесено зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021, укладені з порушенням положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон №922-VIII, тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення оскаржуваних додаткових угод), а саме недоведенням коливання ціни товару на ринку, у зв`язку з чим є недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Внаслідок укладення вказаних додаткових угод ціна на електричну енергію збільшилася на 43,29% (з 2 370,00 грн за 1 МВт* до 3 396,00 грн за 1 МВт*). Оскільки додаткові угоди №2 від 23.01.2021, №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 є недійсними з моменту їх укладення, тому Рада має право на повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 160071,60 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 позов Прокурора задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №61-ЕГТ-21/Е, укладеного між Комунальним підприємством та Товариством. Стягнуто з Товариства на користь місцевого бюджету Жашківської міської ради 89 367,60 грн. Стягнуто з Товариства на користь Черкаської обласної прокуратури 4 718,53 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства на користь Черкаської обласної прокуратури 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору. У частині позову щодо визнання недійсною додаткової угоди №2 від 23.01.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 та стягнення 70 704,00 грн відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Прокурор підтвердив підстави представництва держави в особі Ради;

- у зв`язку з доведеністю відповідачем-1 коливання ціни товару на ринку та збільшення ціни в межах максимально допустимої межі (10%) додаткова угода №2 від 23.01.2021 укладена у відповідності до приписів статті 41 Закону №922-VIII, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною;

- натомість додаткові угоди №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021, якими було внесено зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №61-ЕГТ-21/Е, є недійсними, оскільки були укладені всупереч приписам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, а саме відбулося збільшення ціни товару більше як на 10%;

- за результатами виконання умов договору з урахуванням спірних додаткових угод Товариство поставило Комунальному підприємству 133 600 кВт/год електричної енергії вартістю 425 457,60 грн;

- враховуючи недійсність додаткової угоди №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021, поставка товару повинна була відбуватися за ціною додаткової угоди №2 від 23.01.2021 - 2,55 грн/1кВт, відтак вартість спожитої електричної енергії в обсязі 133 600 кВт/год мала б складати 336 090 грн;

- оскільки за поставлену відповідачем електричну енергію в обсязі 133 600 кВт/год позивач надмірно сплатив 89 367,60 грн (425 457,60 грн - 336 090,00 грн), тому позовна вимога Прокурора підлягає частковому задоволенню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині відмови у визнанні недійсною додаткової угоди №2 від 23.01.2021 і відмови у стягненні 70 704,00 грн та ухвалити в цій частині нове - про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосуванням норм матеріального права у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Прокурор вказав, що висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 та лист Товариства вих. №207 від 12.02.2021 не є належними доказами, які підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку, оскільки у них відображено зміни показників ціни за товар, що відбулись до моменту підписання договору та мали бути відомі відповідачу на час укладення договору.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 апеляційну скаргу Прокурора передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Козир Т.П.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсними додаткових угод №3 від 08.09.2021, №4 від 07.12.2021 та стягнення 89 367,60 грн, та ухвалити в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство зазначило, що додаткова угода №3 від 08.09.2021 була укладена за ініціативи постачальника на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII - у зв`язку зі зміною біржових котирувань, а не на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII;

- всупереч правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №921/511/20 та від 30.01.2024 у справі №924/564/22, судом неправомірно стягнуто кошти на користь Ради, оскільки вона не є учасником договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021;

- Прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача, оскільки Рада не є стороною (учасником) договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.05.2024 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/247/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

27.05.2024 матеріали справи №925/247/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Зважаючи на те, що 03.06.2024 суддя Козир Т.П. приймала участь у засіданні круглого столу, вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги здійснювалося після повернення судді Козир Т.П. з конференції.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/247/24.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 апеляційну скаргу у справі №925/247/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Прокурора на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі № 925/247/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 24.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

06.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24. Спільний розгляд апеляційних скарг Товариства та Прокурора на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 призначено на 03.07.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу Товариства до 26.06.2024.

11.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 вищезазначене клопотання Товариства було задоволено та постановлено проводити призначене судове засідання в справі №925/247/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Товариство скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 20.06.2024 через систему "Електронний суд" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Прокурора, в якому просив суд апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Прокурора, Товариство навело аргументи аналогічні тим, які зазначені в його апеляційній скарзі.

Прокурор не скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства, а Рада та Комунальне підприємство не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу як Товариства, так і Прокурора.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 03.07.2024 Рада та Комунальне підприємство явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача-2, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 03.07.2024 Прокурор підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині відмови у задоволення позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі. Також Прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги Товариства, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

Представник Товариства підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Також Товариство заперечило проти вимог апеляційної скарги Прокурора, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просило суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

03.07.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині обґрунтованості підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Ради.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг Прокурора та Товариства, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених апеляційних скарг, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 14.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської міської ради Черкаської області (правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради) (далі за текстом договору - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" (далі за текстом договору - Постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е, згідно з пунктом 2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній - оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (т. 1, а.с. 59-70).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія). Кількість товару: 530 000 кВт*год (530 МВт*год).

Згідно з пунктом 3.1. договору початком постачання товару споживачу є дата, зазначена у заявці-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії належної якості та у обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії, станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,37 грн (дві гривні 37 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна електричної енергії - 1,975 грн;

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,395 грн.

Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

За умовами пункту 5.2. договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 1 256 100,00 грн (один мільйон двісті п`ятдесят шість тисяч сто гривень 00 копійок), з урахуванням ПДВ 209 350,00 грн (двісті дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (додаток 2 до договору) (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.4. договору його ціна (сума) розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків замовника на дану потребу. На дату укладання договору платіжні (бюджетні) зобов`язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень), які складають: 1 256 100,00 грн (один мільйон двісті п`ятдесят шість тисяч сто гривень 00 копійок) з ПДВ. Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) з урахуванням листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України "Щодо планування закупівель" від 14.09.2016 №3302-06/29640-06. Подальше виникнення зобов`язань буде збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь-якому разі не може перевищувати загальної суми договору.

Відповідно до положень пункту 5.5. договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (підпункт 5.5.2.);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю, електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії з дня введення їх в дію (підпункт 5.5.7.).

Пунктом 5.8. договору визначено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку у бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку) Торгово-промислової палати України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із частиною 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

У відповідності до положень пункту 5.10. договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії. Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати, рахунку, оформленого споживачем;

Пунктом 5.11. договору встановлено, що загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу;

Згідно з пунктом 5.12. договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок). Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни;

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії протягом 2021 року по 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором (пункт 13.1. договору).

За положеннями пункту 13.5. договору всі зміни до нього оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору.

У пункті 15 договору сторони визначили, що невід`ємними частинами цього договору є додатки, а саме заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток №1 до договору) та Комерційна пропозиція (додаток №2 до договору).

14.01.2021 на виконання договору Споживач підписав та подав Постачальнику заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору (том 1, а.с. 71, 72) та комерційну пропозицію (додаток №2) (том 1, а.с. 73-79).

Відповідно до пункту 1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) ціна та умови постачання електричної енергії визначається на умовах тендерної документації та за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-07-003521-c згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (зі змінами).

- ціна електричної енергії - 1,975 грн;

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,395 грн.

Пунктом 13 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) визначено порядок зміни ціни, згідно якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача. Споживач надає лист обґрунтування з підтвердженням зменшення видатків (копія рішення, довідки та інш.);

2. збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про постачання.

У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із частиною 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

12.02.2021, 03.08.2021, 19.08.2021, 15.11.2021 постачальник надіслав споживачу листи №207, №684, №745-05, №1138-44, у яких повідомив про збільшення на ринку ціни електричної енергії та ініціював внесення змін до договору та збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Просив підписати додаткові угоди, а у випадку незгоди повідомив, що споживач має право розірвати договір без застосування штрафних санкцій до нього (том 1, а.с. 85-86, 91-95, 102-103).

Під час дії договору відповідачі - Постачальник та Споживач уклали додаткові угоди №1 від 02.02.2021, №2 від 23.02.2021, №3 від 08.09.2021, №4 від 07.12.2021, №5 від 29.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 (т. 1, а.с. 82-84, 88-90, 99-101, 105-106).

Додатковою угоду №1 від 02.01.2021 сторони внесли зміни до назви та реквізитів споживача у зв`язку із проведенням реорганізації та замінили найменування з Комунального некомерційного підприємства "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської міської ради Черкаської області на Комунальне некомерційне підприємство "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради) (т. 1, а.с. 80-81).

Додатковою угодою №2 від 23.02.2021 сторони внесли зміни до договору, зокрема, шляхом збільшення з 01.02.2021 ціни за електроенергію за 1 кВт/год на 9% - до 2,55 грн (разом із ПДВ) та зменшення кількості товару до 494 960 кВт*год (т. 1, а.с. 82-84).

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підставою для збільшення ціни за одиницю товару слугувало коливання середньозваженої ціни електроенергії в торговій зоні-ОЕС України +16,15%, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021.

Додатковою угодою №3 від 08.09.2021 сторони внесли зміни до договору, зокрема, шляхом збільшення з 01.09.2021 ціни за електроенергію за 1 кВт/год на 25,95% від попередньої ціни - до 3,12 грн (разом із ПДВ) та зменшення кількості товару до 459 853 кВт*год (т. 1, а.с. 88-90).

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підставою для збільшення ціни за одиницю товару слугувало збільшення біржових показників: індексів BASE на РДН в ОЕС України за І декаду серпня 2021 відносно грудня-липня 2021 року, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 19.08.2021 №1915/21.

Додатковою угодою №4 від 07.12.2021 сторони внесли зміни до договору, зокрема, шляхом збільшення з 01.11.2021 ціни за електроенергію за 1 кВт/год в межах 10% від попередньої ціни - до 3,396 грн (разом із ПДВ) та зменшення кількості товару до 451 565,018 кВт*год (т. 1, а.с. 99-101).

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підставою для збільшення ціни за одиницю товару слугувало коливання середньозваженої ціни електроенергії на ринку що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-1101 від 01.11.2021.

Крім цього, за інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЄС (об`єднаної енергетичної системи) України становлять:

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за січень (в цілому) 2021 року становить 1 462,52 грн/МВт/год; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду січня (01-10 лютого) 2021 року становить 1 698,79 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +16,15% (т. 1, а.с. 87);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за січень 2021 року становить 1 459,12 грн/МВт/год; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2 078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +42,45% (т. 1, а.с. 97);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий 2021 року становить 1611,59 грн/МВт/год; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +28,98% (т. 1, а.с. 97);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за березень 2021 року становить 1316,64 грн/МВт/год.; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55,10 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +57,87% (т. 1, а.с. 97);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за квітень 2021 року становить 1394,41 грн/МВт/год; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +49,06% (т. 1, а.с. 98);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за травень 2021 року становить 930,07 грн/МВт/год.; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +123,48% (т. 1, а.с. 98);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за червень 2021 року становить 1362,37 грн/МВт/год.; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +52,57% (а.с. 98 том 1);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень 2021 року становить 1284,26 грн/МВт/год.; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року становить 2078,55 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +61,85% (т. 1, а.с. 98);

- середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за вересень 2021 року становить 2230,78 грн/МВт/год.; середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за жовтень 2021 року становить 2793,44 грн/МВт/год.; відсоток зміни ціни складає +25,22% (т. 1, а.с. 104).

Додатковою угодою №5 від 29.12.2021 сторони внесли зміни до договору шляхом зменшення суми договору на 85 460,40 грн з урахуванням фактичних обсягів споживання електричної енергії, відтак загальна кількість товару становить 426 400,00 кВт*год. Також сторони домовились, що загальна вартість обсягу поставки електричної енергії складає 1 170 639,60 грн (разом із ПДВ). Постачальник зобов`язався постачати споживачу електричну енергію у строк до 30.11.2021 (т. 1, а.с. 105-106).

За період з січня 2021 року по листопад 2021 року Товариство поставило, а Комунальне підприємство спожило 426,4 МВт/год. електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії: №31 від 05.02.2021 (за січень 2021 року) - 33,6 МВт/год. вартістю 79 632,00 грн (разом із ПДВ); №69 від 02.03.2021 (за лютий 2021 року) - 57 МВт/год. вартістю 145 350,00 грн (разом із ПДВ); за березень 2021 року - 52 МВт/год. вартістю 132600,00 грн (разом із ПДВ); №322 від 05.05.2021 (за квітень 2021 року) - 51 МВт/год. вартістю 130 050,00 грн (разом із ПДВ); №440 (за травень 2021 року) - 38,2 МВт/год. вартістю 97 410,00 грн (разом із ПДВ); №593 від 02.07.2021 (за червень 2021 року) - 24,4 МВт/год. вартістю 62 220,00 грн (разом із ПДВ); №699 від 12.08.2021 (за липень 2021 року) - 18,6 МВт/год. вартістю 47 430,00 грн (разом із ПДВ); №845 від 08.09.2021 (за серпень 2021 року) - 19,8 МВт/год. вартістю 50 490,00 грн (разом із ПДВ); за вересень 2021 року - 26,8 МВт/год. вартістю 83 616,00 грн (разом із ПДВ); за жовтень 2021 року 53,4 МВт/год. вартістю 166 608,00 грн (разом із ПДВ); №1262 від 09.12.2021 (за листопад 2021 року) - 51,6 МВт/год. вартістю 175 233,60 грн (разом із ПДВ) (т. 1, а.с. 118-128). Зазначені акти скріплені печатками Постачальника та Споживача, та підписані уповноваженим представниками сторін договору без жодних претензій та зауважень.

Споживач сплатив Постачальнику за спожиту електричну енергію 1 170 639,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №4 від 12.02.2021 на суму 79 632,00 грн, №8 від 12.03.2021 на суму 145 350,00 грн, №13 від 15.04.2021 на суму 132 600,00 грн, №16 від 05.05.2021 на суму 130 050,00 грн, №2 від 07.07.2021 на суму 97 410,00 грн, №1 від 07.07.2021 на суму 62 220,00 грн, №8 від 16.08.2021 на суму 47 430,00 грн, №13 від 08.09.2021 на суму 50 490,00 грн, №21 від 13.10.2021 на суму 83 616,00 грн, №26 від 09.11.2021 на суму 166 608,00 грн, №40 від 14.12.2021 на суму 175 233,60 грн (т. 1, а.с. 107-117).

Оскільки додаткові угоди №2 від 23.01.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 були укладені всупереч приписам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, а додаткова угода №3 від 08.09.2021 - пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, Прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Ради про визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення з Товариства 160 071,60 грн безпідставно сплачених коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове у задоволенні позову, а доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Апеляційний господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором енергопостачання, за яким, відповідно до абзацу 1 статті 275 ГК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (абзац 2 статті 275 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частини 5, 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За частиною 4 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, перелік послуг, що надаються електропостачальником, ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Таким чином, укладення Товариством та Комунальним підприємством договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 було спрямоване на отримання останнім електричної енергії та одночасного обов`язку по здійсненню її оплати.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами відкритих торгів UA-2020-12-07-003521-c 14.01.2021 між Комунальним підприємством, як замовником закупівлі, та Товариством, як переможцем торгів, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е.

Ціна 1 кВт*год електричної енергії станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,37 грн (дві гривні 37 копійок) з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна електричної енергії - 1,975 грн;

- податок па додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,395 грн.

Після укладення зазначеного правочину до нього було внесено зміни в частині ціни та кількості товару шляхом укладення додаткових угод: №2 від 23.02.2021, №3 від 08.09.2021, №4 від 07.12.2021, №5 від 29.02.2021.

Внаслідок укладення зазначених додаткових угод загальний обсяг електричної енергії, що повинен бути поставлений за договором, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 29.12.2021 складає 426 400,00 кВт/год. Загальна ціна договору становить 1 170 639,60 грн.

Додатковими угодами №2 від 23.02.2021, №3 від 08.09.2021, №4 від 07.12.2021 сторони зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії та збільшили ціну за 1 кВт/год. електричної енергії.

Додатковою угодою №2 сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії на 7,59% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Додатковою угодою №3 сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії на 31,6% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Додатковою угодою №4 сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії на 43,3% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору;

Додатковою угодою №5 сторони зменшили ціну договору на 85 460,40 грн до розміру 1 170 639,60 грн з ПДВ та визначили строк постачання електричної енергії до 30.11.2021;

На виконання договору Товариство поставило, а Комунальне підприємство спожило 426 400,00 кВт/год. електричної енергії.

З урахуванням ціни за 1 кВт/год електричної енергії, збільшеної на підставі додаткових угод №2-4 до договору, за спожиту електричну енергію в обсязі 426 400,00 кВт/год. споживач сплатив постачальнику 1 170 639,60 грн.

Отже, спір у даній справі виник з приводу правомірності/неправомірності укладення додаткових угод №2 від 23.02.2021, №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі №922-VIII, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми зазначеного закону.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону №922-VIII).

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що листом №207 від 12.02.2021 постачальник звернувся до споживача, в якому повідомив про необхідність змінити умови договору в частині збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, на підтвердження чого надав інформацію середньозважених цін ДП "Оператор ринку" та експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021.

Додатковою угодою №2 від 23.02.2021 сторони внесли зміни до договору, зокрема, шляхом збільшення з 01.02.2021 ціни на електроенергію за 1 кВт/год на 9% - до 2,55 грн (разом із ПДВ) та зменшення кількості товару до 494 960 кВт*год (т. 1, а.с. 82-84).

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підвищення ціни за одиницю товару відбулося на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII внаслідок коливання середньозваженої ціни електроенергії в торговій зоні-ОЕС України +16,15%, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону. У цьому Законі (у редакції до 19.04.2020) норма пункту 2 частини 5 статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII (в редакції до 19.04.2020) не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону №922-VIII урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

У своїй апеляційній скарзі Прокурор наголосив на неналежності наданих Товариством документів щодо коливання ціни товару на ринку, зокрема даних із вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) та експертних висновків регіональних торгово-промислових палат, однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що параграфом 1 глави 5 розділу 1 ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Отже, під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (зокрема Державної служби статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислової палати України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо) так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.

Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, ДП "Держзовнішінформ", тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судами у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №918/308/23.

Крім цього, відповідно до пункту 13 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) визначено порядок зміни ціни, згідно якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

Таким чином, керуючись положеннями статей 6 та 627 ЦК України, в укладеному Товариством та Комунальним підприємством договорі №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 сторони самостійно, на власний розсуд та ризик, визначили перелік належних доказів, якими може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку та бути підставою для внесення відповідних змін до умов договору, а також джерело (ресурс) інформації, на підставі якого має встановлюватися коливання ціни товару.

Враховуючи викладене, доводи Прокурора про неналежність наданих Товариством документів щодо коливання ціни товару на ринку, зокрема даних із вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) та експертних висновків регіональних торгово-промислових палат, є необґрунтованими.

Зі змісту висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-139 від 10.02.2021 вбачається, що завданням експертизи було надання інформації про коливання середньозваженої ціни електричної енергії за січень (в цілому) 2021 року відносно першої декади лютого (1-10) 2021 року. Керуючись даними ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), вказаним експертним висновком встановлено, що коливання середньозваженої ціни на товар складало +16,15%.

У своїй апеляційній скарзі Прокурор наголошував на неврахуванні судом першої інстанції інформації ТБ "Українська енергетична біржа" та ДП "Оператор ринку". За доводами скаржника, згідно інформації ТБ "Українська енергетична біржа" ціна на товар за період з 14.01.2021 по 23.02.2021 збільшилася 0,99%, а згідно інформації ДП "Оператор ринку" - на 3,98%. На підтвердження своїх доводів, Прокурором надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за 13-14.01.2021 (т. 1, а.с. 133-135) та за 22-23.02.2021 (т. 1, а.с. 136-138) - дані ДП "Оператор ринку", а також інформацію про середньозважені ціни з 01.01.2021 по 28.02.2021 (т. 1, а.с. 129-132) - дані ТБ "Українська енергетична біржа".

Оспорюючи додаткову угоду №2 від 23.02.2021 Прокурор при встановленні обставини коливання (зростання) ціни електричної енергії на ринку використав середньозважені ціни на електричну енергію станом на 14.01.2021 день укладення договору та станом на 23.02.2021 день укладення додаткової угоди №2.

Однак, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, порівняння середньозважених цін на електричну енергію у певні окремі дні періоду не в змозі у повній мірі відобразити факт коливання ціни на ринку, враховуючи щоденну зміну ціни, зокрема на вебсайті ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), інформацію з якого використав Прокурор.

У той же час, аргументи Прокурора ґрунтуються на неправильному тлумаченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, оскільки спрямовані на помилкове ототожнення збільшення ціни на товар та коливання ціни на товар, при цьому під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення.

За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Проаналізувавши доводи Прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що аргументи останнього є взаємовиключними, оскільки як у своєму позові (т. 1, а.с. 13), так і в апеляційній скарзі (т. 1, а.с. 141), Прокурор визнає факт коливання ціни товару на ринку, але вказує, що таке коливання було незначним.

Такі твердження також не відповідають положенням закону, оскільки в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII відсутні положення щодо "значного" чи "незначного" коливання ціни товару на ринку.

З огляду на зазначене, відповідачем-1 було доведено коливання ціни товару на ринку, що слугувало підставою для укладення 23.02.2021 між Товариством та Комунальним підприємством додаткової угоди №2.

Також, як було правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується Прокурором, внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 23.02.2021 ціна на товар збільшилася на 7,59%, що знаходиться в граничних межах, визначених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 23.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021, відтак у задоволенні позову у цій частині було правомірно відмовлено.

Окрім вказаної додаткової угоди, 08.09.2021 між Товариством та Комунальним підприємством було також укладено додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021.

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підвищення ціни за одиницю товару відбулося на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII внаслідок збільшення біржових показників: індексів BASE на РДН в ОЕС України за І декаду серпня 2021 відносно грудня-липня 2021 року, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 19.08.2021 №1915/21.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказаною додатковою угодою сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії на 31,6% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, зміна ціни товару внаслідок збільшення біржових показників можлива лише, якщо умовами договору врегульовано такий порядок зміни ціни.

Колегією суддів встановлено, що умовами договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 не передбачено порядку зміни ціни на товару у зв`язку зі зміною біржових котирувань.

Таким чином, додаткова угода №3 від 08.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 була укладена з порушенням приписів пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.

Також, 07.12.2021 між Товариством та Комунальним підприємством було також укладено додаткову угоду №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021.

У вказаній додатковій угоді зазначено, що підвищення ціни за одиницю товару відбулося на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII внаслідок коливання середньозваженої ціни електроенергії на ринку, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку" та експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-1101 від 01.11.2021.

Як було раніше зазначено, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, додатковою угодою №4 сторони збільшили ціну 1 кВт/год електричної енергії на 43,3% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Враховуючи викладене, додаткова угода №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 була укладена з порушенням приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.

Також колегія суддів звертає увагу сторін на те, що право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткові угоди №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 є недійсними, оскільки укладені з порушенням приписів пунктів 2, 7 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі додаткової угоди №3 від 08.09.2021 споживачу було поставлено 80 200,00 кВт/год, а за додатковою угодою №4 від 07.12.2021 - 51 600,00 кВт/год, тобто всього 131 800,00 кВт/год.

За спожиту електричну енергію в обсязі 131 800,00 кВт/год Товариству було сплачено 425 457,60 грн.

Враховуючи визнання судом недійсними додаткових угод №3 від 08.09.2021 та №4 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021, для визначення вартості спожитої позивачем електричної енергії в обсязі 131800,00 кВт/год застосуванню підлягає ціна товару, погоджена сторонами у додатковій угоді №2 до договору в розмірі 2,55 грн.

Вартість спожитої електричної енергії в обсязі 131 800,00 кВт/год за ціною 2,55 грн/1кВт становить 336 090,00 грн.

За поставлену відповідачем електричну енергію в обсязі 131 800,00 кВт/год Комунальне підприємство надмірно сплатило 89 367,60 грн (425 457,60 грн - 336 090,00 грн) недоотримавши на цю суму електричну енергію.

Таким чином, грошові кошти в сумі 89 367,60 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

В апеляційній скарзі Товариство зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто кошти на користь Ради, оскільки вона не є учасником договору, а тому Прокурором подано позов в інтересах неналежного позивача. Однак колегія суддів не погоджується з такими доводи скаржника (Товариства) та зазначає наступне.

Відповідно до статті 142 Конституції України та частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-07-003521-с, розміщеного в електронній системі публічних закупівель Ргоzоrrо, джерелом фінансування за договором про постачання електричної енергії споживачу №61-ЕГТ-21/Е від 14.01.2021 виступали кошти місцевого бюджету.

КНП "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської районної ради Черкаської області створене за рішенням Жашківської районної ради Черкаської області від 04.09.2019 №34-27/VІІ відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" шляхом перетворення Жашківської центральної районної лікарні у комунальне некомерційне підприємство "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської районної ради Черкаської області. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл та міста Жашківського району Черкаської області та є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Жашківської центральної районної лікарні.

Рішенням Жашківської міської ради Черкаської області від 09.11.2020 №1-28/ІХ вирішено прийняти до комунальної власності Жашківської територіальної громади в особі Жашківської міської ради із спільної власності територіальних громад сіл та міста Жашківського району Черкаської області - КНП "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської районної ради Черкаської області.

Пунктом 3 вищезазначеного рішення Жашківської міської ради внесено зміни до назви підприємства - назва змінена з "Комунальне некомерційне підприємство "Жашківська центральна районна лікарня" Жашківської районної ради Черкаської області" на "Комунальне некомерційне підприємство "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради".

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Комунального підприємства у редакції, затвердженій рішенням Ради від 22.12.2020 № 3-25/VІІІ, яка чинна на час звернення до суду з даним позовом (далі - Статут), КНП "Жашківська багатопрофільна лікарня" Жашківської міської ради (далі також - Підприємство) є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

У пункті 1.3. Статуту зазначено, що майно підприємства є комунальною власністю Ради. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків КНП "Жашківська ЦРЛ".

Засновником Підприємства є Рада (далі також - Засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та Управлінню охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації (п. 1.4., 1.5. Розділу 1 Статуту).

Згідно з пунктом 1.6. Статуту Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Пунктом 3.1. Статуту закріплено, що основною метою створення Підприємства є надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультацій, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, що постійно проживає (перебуває) на території Жашківської територіальної громади.

Згідно із пунктом 4.2. Статуту Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є комунальною власністю Жашківської міської ради та закріплюється на праві оперативного управління.

Відповідно до пунктів 4.6., 4.7. Статуту Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державному казначействі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

Згідно з пунктом 5.1. Статуту майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Відповідно до пункту 5.3. Статуту джерелами фінансування Комунального підприємства є, зокрема, кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) та інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до Статуту Жашківської міської ради об`єднаної територіальної громади, розміщеного на офіційному сайті органу місцевого самоврядування за посиланням, Рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законам України. Рада є учасником цивільних, господарських відносин та має статус юридичної особи публічного права ст. 2.1.1., ст. 2.2.4. Статуту).

Рада є суб`єктом права комунальної власності, володіє, користується та розпоряджається майном комунальної власності (ст. 2.2.4. Статуту).

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3013/18).

Оскільки засновником Комунального підприємства та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі та отримувачем безпідставно сплачених коштів місцевого бюджету.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33), та підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 №905/1907/21, яка в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апелянтів про ухвалення господарським судом рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи Прокурора та Товариства, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг Прокурора та Товариства законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Прокурора та Товариства мають бути залишені без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянтів.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" та Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2024 у справі №925/247/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/247/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст складено 10.07.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.07.2024
Оприлюднено	15.07.2024
Номер документу	120312684
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.07.2024 по справі 925/247/24ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —925/247/24

Постанова від 03.07.2024

Постанова
від 03.07.2024 по справі 925/247/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД