Постанова

від 10.07.2024 по справі 910/9782/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2024 р. Справа№ 910/9782/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Маленко О.М.,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - не з`явились,

від третьої особи 3 -Груба Д.І.,

розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі № 910/9782/20 (суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення від 29.04.2010 року №610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 №63-6-00003" (далі - спірне рішення);

- визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва розміром 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010 (далі - спірна земельна ділянка) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 року скасовано, матеріали справи №910/9782/20 направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано спірне рішення. Визнано за позивачем право на оформлення в оренду спірної земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 року касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року у справі № 910/9782/20 скасовано, матеріали справи № 910/9782/20 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/9782/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/9782/20 залишено без змін.

01.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ", третьої особи-3 у справі, надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі №910/9782/20 призначено на 10.07.2024 року.

09.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

09.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 3 надійшли заперечення на клопотання (заяву) позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 10.07.2024 року представник третьої особи 3 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити клопотання про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти клопотання про ухвалення додаткового рішення. Представники відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що представники відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2 повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, колегія суддів вирішила розглянути клопотання про прийняття додаткового рішення у справі №910/9782/20 в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про прийняття додаткового рішення у справі №910/9782/20 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа 3 в першій заяві по суті в суді апеляційної інстанції (відзив на апеляційну скаргу) зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ТОВ «Санворд Київ» понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 140 000, 00 грн., що складається із витрат на професійну правничу допомогу. Докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного судового рішення (постанови). (т.8, а.с. 21).

Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як вже було зазначено вище, 01.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ", третьої особи-3 у справі, надійшло клопотання ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат понесених під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд".

Дана заява про розподіл судових витрат мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зокрема заявник зазначив, що ТОВ «Санворд Київ» об`активно не могло передбачити фактичний та/або більш точний розмір витрат на правову допомогу на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, відтак за рахунок більшої кількості часу витраченого адвокатами для надання правової допомоги, розмір витрат на правничу допомогу складає 194 448, 56 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вказані заперечення обґрунтовані тим, що при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення порушено норми процесуального права та розмір витрат на надання правової допомоги не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 року у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 року у справі №912/354/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Колегією суддів встановлено, що в якості доказів понесення адвокатських витрат відповідачем надано:

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявник долучив додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги №1545-284 від 29.12.2023 року, рахунок із деталізацією №41792 від 23.02.2024 року на суму 79 617, 02 грн., рахунок із деталізацією №42779 від 19.03.2024 року на суму 9 932, 60 грн., рахунок із деталізацією №42780 від 16.05.2024 року на суму 7 713, 02 грн., рахунок із деталізацією №42781 від 18.06.2024 року на суму 33 827, 94 грн., рахунок із деталізацією №42778 від 26.06.2024 року на суму 63 357, 98 грн., платіжне доручення №656 від 27.06.2024 року на суму 269 916, 70 грн., акт виконаних робіт №313 від 27.06.2024 року на суму 79 617, 02 грн., акт виконаних робіт №314 від 27.06.2024 року на суму 9 932, 60 грн., акт виконаних робіт №315 від 27.06.2024 року на суму 7 713, 02 грн., акт виконаних робіт №316 від 27.06.2024 року на суму 33 827, 94 грн., акт виконаних робіт №317 від 27.06.2024 року на суму 63 357, 98 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 20.09.2019 року між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" (далі також - юридична фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" (далі також - клієнт) укладено договір № 1545-284 про надання правової допомоги (далі - договір), за змістом п. 1. якого, за цим договором юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах, визначених цим договором та "Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери" (надалі - "умови надання послуг"), які є невід`ємною частиною цього договору. (т.7, а.с. 70-72).

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до цього договору, визначається згідно з умовами надання послуг.

Згідно з п. 5.2. договору, розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному умовами надання послуг.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2020 року.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4 сторони дійшли згоди та домовились продовжити строк дії договору про надання правової допомоги №1545-284 від 20.09.2019 року до 31.12.2024 року.

Як встановлено п. 2. умов надання послуг, послуги, що надаються "Ілляшев та Партнери" надаватиме клієнту будь-які послуги, що в загальному розумінні вважаються юридичними. За будь-яких умов "Ілляшев та Партнери" негайно після звернення клієнта якнайшвидше повідомлятиме клієнта про неможливість надання послуги. (т.7, а.с. 73-75).

Відповідно до п. 5.1. умов надання послуг, вартість послуг "Ілляшев та Партнери", якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

Як передбачено п. 5.2. умов надання послуг, вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування в робочий час у справах клієнта в іншому місті, протягом якого завдання клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим) розраховується, виходячи з 50% почасової ставки, встановленої для виконавця.

Згідно з п. 5.4. умов надання послуг, у випадку одночасного виконання завдання кількома виконавцями (спільна участь в судових засіданнях, зустрічах з клієнтом, внутрішньоофісні наради тощо) вартість послуг розраховується окремо для кожного виконавця, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для кожного виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта.

За змістом розділу 8 умов надання послуг, "Ілляшев та Партнери", як правило, виставляє рахунки щомісячно. Формат рахунку. Рахунок містить дату, номер, платіжні реквізити "Ілляшев та Партнери", найменування клієнта, вартість послуг за період або суму авансового платежу, розмір податку на додану вартість, якщо такий застосовується, загальну суму, що підлягає сплаті. Разом з рахунком може надаватися деталізація, яка, як правило, містить номер та дату рахунку, до якого вона додається, період, за який виставляється рахунок, вид виконаних робіт з зазначенням дати виконання, виконавця, витраченого часу (у випадку розрахунку гонорару в залежності від витраченого часу), розміру премії, загальної вартості послуг за період, найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат за період. При цьому така деталізація не є бухгалтерським документом, повинна зберігатись в суворій таємниці та не може бути надана третім особам за будь-яких умов. Строк оплати рахунків. Якщо інше не узгоджено, рахунки сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати отримання рахунку. Порядок оплати рахунків. Рахунки сплачуються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок "Ілляшев та Партнери". Всі витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, несе клієнт. Прострочені рахунки. "Ілляшев та Партнери" має право нараховувати пеню на прострочену суму рахунків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Наслідки несплати рахунків. "Ілляшев та Партнери" залишає за собою право припинити виконання завдань клієнта у випадку несплати ним рахунків.

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. (зазначений правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №910/7520/20 та від 24.01.2022 року №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вже було вище зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ", при поданні відзиву на апеляційну скаргу, вказало, що понесе судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 140 000, 00 грн., однак у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на правову допомогу складає 194 448, 56 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В обґрунтування істотного перевищення суми попереднього розрахунку, заявник вказує, що третя особа 3 не могла передбачити фактичний та більш точний розмір витрат на правову допомогу, оскілками при розрахунку орієнтовного розміру судових витрат прогнозувалось, що під час нового (третього) розгляду справи в суді апеляційної інстанції відбудеться 1 судове засідання, проте судові засідання відкладались кілька разів. Також прогнозувалось, що позивач надасть до суду тільки апеляційні скарги, проте ним додатково було подано письмові пояснення, які потребували додаткового опрацювання.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в суді апеляційної інстанції відбулось два судових засідань (01.05.2024 року, 26.06.2024 року), що вбачається з протоколів судового засідання. (т.8, а.с. 98, 142-143).

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач подав в суді апеляційної інстанції письмові пояснення (т.8, а.с. 27-37), які не є об`ємними та за своєю суттю та правовою позицією є аналогічними письмовим поясненням, які були подані в суді першої інстанції. (т.6, а.с. 239-245).

Отже, оскільки позивачем подано лише одні письмові пояснення, які аналогічні письмовим поясненням поданим в суді першої інстанції, а також те, що в суді апеляційної інстанції було два судових засідання, колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть збільшувати вартість наданих послуг адвокатом більше ніж вдвічі, що вбачається також з умов договору та умов надання послуг.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з деталізації до рахунку № 42781 від 18.06.2024 року та №42778 від 26.06.2024 року вбачається, зокрема, що було залучено адвокатів Грубу Д. І. та Грибова Д. І., однак, як вбачається з фактично наданих послуг в суді апеляційної інстанції (відзив на апеляційні скарги та участь в судових засіданнях), вони складені та підписані лише адвокатом Грибова Д. І.

Окрім цього, відповідно до зазначеної деталізації, адвокатам Грубу Д. І. та Грибова Д. І. проводилися внутрішньофісні наради, однак результатів таких нарад, до суду не подавалися.

Відтак, здійснивши аналіз поданих заявником доказів понесення ним судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останнім не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, а також те, що інтереси третьої особи 3 представляє один адвокат, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 194 448, 56 грн. не є пропорційними до предмета спору, не відповідають критерію реальності таких витрат та становлять надмірний тягар для позивача в умовах воєнного стану, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне обмежити розмір заявлених третьою особою 3 до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції до 50 000, 00 грн.

Отже, відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з позивача на користь третьої особи 3 необхідно стягнути 50 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" про прийняття додаткового рішення у справі №910/9782/20 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37, ідентифікаційний код юридичної особи 36756202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 41899983) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9782/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 10.07.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров