Постанова

від 08.07.2024 по справі 910/12070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р. Справа№ 910/12070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників:

від позивача: Фукс А.В.;

від відповідача: Кудрявцева Г.А. - адвокат, посвідчення № 6893/10;

від третьої особи: не з`явились;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 (повний текст - 13.05.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 (повний текст - 24.05.2024)

у справі № 910/12070/23 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Анрі-Маркет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

про стягнення 1 219 355,90 грн та визнання укладеними додаткових угод від 19.09.2022 №1 і №2 до договору від 27.08.2021 №МА270821.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Приватне підприємство «Анрі-Маркет» (надалі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (надалі - Компанія, відповідач) про стягнення 638 744,51 грн заборгованості за основними роботами за договором підряду від 27.08.2021 №МА270821 (далі - договір №МА270821), 88 916,72 грн втрат від інфляції, 21 002,11 грн 3% річних, 332 427,30 грн пені та 138 265,26 грн заборгованості за додатковими роботами за договором №МА270821, а всього 1 219 355,90 грн; визнання укладеною додаткової угоди від 19.09.2022 №1 до договору №МА270821; визнання укладеною додаткової угоди від 19.09.2022 №2 до договору №МА270821.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовні вимоги Приватного підприємства "Анрі-Маркет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", про стягнення 1 219 355,90 грн та визнання укладеними додаткових угод від 19.09.2022 №1 і №2 до договору від 27.08.2021 №МА270821 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" на користь Приватного підприємства "Анрі-Маркет": 638 744,51 грн заборгованості за основними роботами; 157 451,31 грн - пені; 19 417,66 - грн 3% річних; 84 347,51 грн - втрат від інфляції; 138 265,26 грн - заборгованості за додатковими роботами і 15 573,40 грн - судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» на користь Приватного підприємства «Анрі-Маркет» 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" 03.06.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду по справі № 910/12070/23 від 29.04.2024 року та додаткове рішення від 20.05.2024 року скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 431 978,04 грн. Стягнути з позивача понесені судові витрати за розгляд позовної заяви в розмірі 40 000,00 грн. за проведення судової експертизи. Повідомити про дату та час судового засідання. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/12070/23, розгляд справи призначено на 02.07.2024.

12.06.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Північний апеляційний господарський суд в судовому засіданні 02.07.2024 прийняв його до спільного провадження в порядку ст. 263 ГПК України.

17.06.2024 (через Електронний суд) від відповідача надійшла відповідь на відзив (яка була зареєстрована 18.06.2024), яка приєднана до матеріалів справи.

У розгляді апеляційної скарги оголошувалась перерва, зокрема 02.07.2024 - на 08.07.2024.

У судовому засіданні 02.07.2024 третьою особою було подано відзив на апеляційну скаргу, який було залишено судом без розгляду.

В судове засідання 08.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в задоволеній частині скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи, як в судове засідання 02.07.2024, так і в судове засідання 08.07.2024 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку 03.07.2024 в особистий кабінет в Електронному суді ухвали суду від 02.07.2024. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що судове засідання 08.07.2024 розпочалось через 30 хвилин після сигналу: «відбій повітряної тривоги». З метою з`ясування намірів третьої особи бути присутньою на судовому засіданні 08.07.2024 судом апеляційної інстанції було здійснено телефонограму. Під час якої представником третьої особи було повідомлено про обізнаність щодо дати на місця призначеного судового засідання, однак наміру забезпечувати явку та брати участь у призначеному судовому засіданні третя особа не мала. Що підтверджується роздруківкою вказаної телефонограми. Жодних заяв про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 08.07.2024 з причин, що не залежать від його волі до суду апеляційної інстанції не надходило.

Таким чином, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце судового засідання, враховуючи явку позивача та відповідача та з урахуванням відсутності наміру третьої особи бути присутньою на судовому засіданні 08.07.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Інтергал-Буд» не погоджується із оскаржуваним рішенням з частині задоволення позовних вимог рішення суду не оскаржувало.

Так, апелянт зазначив, що відповідно до умов договору №МА270821 несвоєчасна оплата авансового платежу або в неповному розмірі є підставою для внесення відповідних змін і набуває чинності тільки в разі внесення таких змін. Оскільки сторонами договору №МА270821 відповідні зміни не були внесені, отже підстав для перенесення строків початку виконання та закінчення виконання робіт немає.

Окрім цього скаржник зазначив, що відносно повноти та якості виконаних робіт - останні за договором №МА270821 підрядником виконувалися невчасно, в неповному обсязі, з порушенням термінів, умов договору №МА270821 та неякісно, про що свідчить акт № 4, тобто це роботи по усуненню недоліків, а не виконання умов договору №МА270821 якісно та вчасно.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що 28.02.2022 (з порушенням всіх термінів виконання робіт) позивач направив відповідачу акт виконаних робіт №1 на суму 315 744,78 грн, який був підписаний відповідачем. Оплата за вказаним актом була часткова в сумі 146 637,06 грн, проведена 23.02.2022 до моменту його підписання, з урахуванням сплаченого авансу, всього стороною здійснено оплату за договором №МА270821 у сумі 253 899,98 грн. Більше оплат відповідачем не проводилося, оскільки почалося військове вторгнення російської федерації на територію України.

Окремо апелянт зазначив, що позивач погодився на те, що кошторис на виконання робіт є твердим і збільшувати його розмір необхідно в процесі виконання робіт за договором №МА270821. При цьому, погодження цін, на які посилається позивачем, направлені на електронні адреси, які не визначені договором №МА270821. А, отже, помилково було сприйнято судом як електронний документ, та як внесення змін до твердого кошторису або погодження відповідачем таких змін.

Апелянт також зазначив, що оскільки підрядником своєчасно не поінформовано замовника про збільшення суми витрат за договором №МА270821, перевищення вартості твердого кошторису повинен нести підрядник, що підтверджується абзацом 2 частини третьої статті 844 Цивільного кодексу України. А тому різницю у сумі 125 144,52 грн несе виключно підрядник.

З урахуванням того, що підрядником не було ініційовано внесення жодних змін до договору №МА270821 ні на збільшення твердого кошторису за договором №МА270821, ані на перенесення строків виконання робіт за вказаним договором, то доводи позивача про несвоєчасне виконання робіт або перевищення кошторису помилково були прийняті судом, оскільки, за доводами скаржника, суперечать чинному законодавству України.

А тому апелянт просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

Доводи та мотиви відповіді на відзив на апеляційну скаргу фактично дублюють доводи апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції констатує, що апеляційна скарга є об`ємною за змістом, однак не містить доводів та мотивів оскарження додаткового рішення суду першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що у порушення пункту 4.3 статті 4 договору №МА270821 відповідач 02.11.2021 здійснив авансовий платіж в сумі 107 262,92 грн (тобто не в повному обсязі, як передбачено договором №МА270821), тобто із запізненням на 61 календарний день, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.11.2021 №14420 та від 23.02.2022 №1497; даний факт підтверджено стороною листом від 06.01.2022 №1.

Разом з цим, у процесі виконання і здачі робіт за актами приймання-передачі виконаних робіт з боку відповідача постійно відбувалася значна затримка приймання робіт, через відсутність представників технічного нагляду всупереч пунктів 6.1 і 6.2 статті 6 договору №МА270821, що негативно вплинуло на здачу робіт і, відповідно, їх фінансування; акти приймання-передачі робіт розглядалися стороною більше календарного місяця.

Таким чином, позивач зазначив, що сторона він належним чином виконував свої обов`язки, а у разі затримки зі своєї сторони та через невчасну здачу суміжних робіт іншими підрядниками - своєчасно повідомляв про це (і про причини) відповідача з дотриманням умов договору.

Щодо твердого кошторису, про який зазначав апелянт, позивач зазначив, що ним підтверджено інформацію (надано численні докази), про те, що сторонами в процесі робіт, були погоджені зміни до переліку робіт, видів матеріалів та обсягу робіт. А саме, замовником в процесі виконання робіт погоджувались всі види та об`єм робіт та матеріали, які закуповувались, що підтверджується листуванням між сторонами, підписаними актами виконаних робіт, дефектним актом, актами на закриття прихованих робіт тощо. А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі на рішення та на додаткове рішення - залишити без задоволення.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.08.2021 підприємством (як підрядником) та Компанією (як замовником) було укладено договір №МА270821 (надалі - договір).

За умовами якого підрядник зобов`язувався на свій ризик власними та (або) залученими силами і засобами відповідно до твердого кошторису (додаток №1 до договору №МА270821), дизайн-проєкту (робоча документація), умов договору №МА270821, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором №МА270821 строк виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт з личкування та інженерії (надалі - роботи) на об`єкті та передати замовнику закінчені роботи (пункт 2.1 договору №МА270821).

Відповідно до пункту 2.2 договору №МА270821 замовник зобов`язувався згідно з його умовами передати підряднику місце виконання робіт та дизайн-проєкт за актом приймання-передачі місця виконання робіт, надати точки підключення до мереж водо- та електропостачання на об`єкті, прийняти належним чином виконані роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором №МА270821.

Згідно з пунктом 3.1 договору забезпечення виконання робіт матеріалами покладається на підрядника, за розцінками та відповідною якістю, визначеними у твердому кошторисі (додаток №1 до договору №МА270821).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що ціни на матеріали можуть бути змінені лише після письмового погодження таких змін замовником; в разі погодження таких змін замовник оплачує підряднику додаткову вартість матеріалів у актах виконаних робіт.

01.10.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі місця виконаних робіт, за яким замовник передав, а підрядник прийняв місце виконання робіт для виконання комплексу робіт за договором.

Так, за умовами якого (пункт 4.3 договору) протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами перед початком робіт, замовник перераховує підряднику протягом 3 (трьох) робочих днів авансовий платіж для придбання матеріалів, необхідних для виконання підрядником робіт за договором №МА270821 у сумі 108 151 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 18 025,17 грн.

Разом з тим, відповідно до додатку №4 до договору авансовий платіж перераховується Компанією Підприємству до 02.10.2021.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідачем авансовий платіж у сумі 107 262,92 грн було перераховано позивачу лише 02.11.2021 платіжним дорученням №14420.

В подальшому, листом від 20.01.2022 вих. №20/01-2 Підприємство повідомило Компанію про те, що за договором комплекс ремонтно-будівельних робіт з личкування та інженерії буде виконано до 01.02.2022 включно.

Листом від 06.02.2022 №1 відповідач повідомив позивача про те, що додатком №4 до договору передбачена оплата авансового платежу 02.10.2021, фактично аванс було перераховано 02.11.2021. Тобто затримка авансового платежу становить 31 календарний день; керуючись пунктом 5.5 договору Компанія може погодити строк виконання робіт за договором до 18.01.2022 включно; також, враховуючи строки виконання робіт з монтажу фальшпідлоги та системи димовидалення, відповідач може піти на зустріч Підприємству та перенести строки виконання даного комплексу ремонтно-будівельних робіт, включаючи пусконалагоджувальні роботи, зокрема, за договором до 20.01.2022 включно; після настання кінцевих погоджених строків виконання ремонтно-будівельних робіт згідно з підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 договору ремонтно-будівельних робіт Компанією буде розпочато нарахування неустойки у розмірі 0,4% від договірної ціни за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

23.02.2022 відповідачем було перераховано позивачу 146 637,06 грн платіжним дорученням №1497.

28.02.2022 сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі виконаних робіт №1 за лютий 2022 року на суму 315 744,78 грн.

Супровідним листом від 12.07.2022 №12/07-22 позивачем 13.07.2022 було надіслано відповідачу для підписання акти приймання-передачі від 12.07.2022 №2 на суму 44 012,15 грн (підписаний сторонами 31.07.2022) і №3 на суму 532 887,56 грн (підписаний та скріплений печаткою позивача), відомості фактично виконаних робіт для технагляду від 12.07.2022 №2 і №3, довідку про вартість виконаних підрядних робіт №1 за липень 2022 року і кошторис №1.

Зазначені акти було отримано відповідачем 21.07.2022, акт №2 підписано відповідачем 31.07.2022, проте акт №3 так і не було підписано. Вказані обставини не було спростовано апелянтом.

Підпунктом 6.1.5 пункту 6.1 договору передбачено, що замовник протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 зобов`язаний прийняти виконані належним чином роботи шляхом підписання акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та повернути підряднику один примірник підписаного акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-2 або надати мотивовану відмову від приймання робіт.

З наведеного вбачається, що відповідач повинен був до 04.08.2022 включно або підписати акт від 12.07.2022 №3 та повернути один примірник позивачу або надіслати Підприємству мотивовану відмову від приймання робіт, проте у вказаний строк відповідачем жодних дій вчинено не було.

11.08.2022 позивачем було надіслано Компанії вимогу від 10.08.2022 №10/08/22-2, в якій вимагав підписати акт №3 та сплатити заборгованість у сумі 638 744,51 грн.

Відповіддю від 02.09.2022 №1 на вимогу від 10.08.2022 №10/08/22-2 відповідач повідомив Підприємство про те, що вимога не може бути виконана, оскільки: позивачем не надано копій видаткових накладних на матеріали, необхідні для виконання робіт; роботи, передбачені договором, не виконано в повному обсязі та частина робіт виконана в порушення державних будівельних норм та стандартів.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, змістом укладеного сторонами договору (з урахуванням укладених додатків до нього) є виконання будівельних робіт, зобов`язання, що виникли між сторонами, за характером виконуваної роботи та за своєю правовою природою відносяться до договору підряду. Сторонами договорів погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Щодо доводів скаржника про відсутність погодження «збільшеної» вартості виконаних робіт, аніж тих, які передбачені твердим кошторисом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просив стягнути суми основного боргу у розмірі 638 744,51 грн за трьома актами №№ 1, 2, 3. Відповідно до яких: за актом приймання-передачі виконаних робіт №1 за лютий 2022 року (28.02.2022 підписаний та скріплений печатками юридичних осіб) на суму 315 744,78 грн;

При цьому листом від 12.07.2022 №12/07-22 позивачем 13.07.2022 було надіслано відповідачу для підписання наступні документи: акти приймання-передачі від 12.07.2022 №2 на суму 44 012,15 грн (підписаний сторонами 31.07.2022) і №3 на суму 532 887,56 грн (підписаний та скріплений печаткою позивача), відомості фактично виконаних робіт для технагляду від 12.07.2022 №2 і №3, довідку про вартість виконаних підрядних робіт №1 за липень 2022 року і кошторис №1.

Судом першої інстанції було правомірно встановлено, що зазначені акти було отримано відповідачем 21.07.2022, тобто з урахуванням підпункту 6.1.5 пункту 6.1 договору відповідач мав до 04.08.2022 включно або підписати акти від 12.07.2022 №2 і №3 та повернути по одному їх примірнику позивачу, або надіслати Підприємству мотивовану відмову від приймання робіт. Однак, у визначений договором строк відповідачем жодних дій вчинено не було, доказів такого в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

Більше того, судом апеляційної інстанції враховується, що 28.09.2022 Підприємством було надіслано відповідачу претензію від 19.09.2022 №19/09/22-2, в якій останній просив відповідача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання даної претензії, зокрема, підписати кошторис на виконання додаткових ремонтно-будівельних робіт на об`єкті №1 на суму 138 256,26 грн та оплатити виконані позивачем додаткові роботи. Однак апелянт відповіді на вказану претензію не надіслав, у визначний договором строк акт №4 не підписав та відмови від підписання акта не надав.

В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на те, що акт № 4 є актом виправлення недоліків виконаних робіт, оскільки вказане на підтверджується матеріалами справи.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції, що з огляду на викладене роботи за актами №№1 - 4 вважається виконаними позивачем належним чином та прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень (з урахуванням відсутності заперечень остання щодо кількості та якості виконаних робіт), а тому вимоги Підприємства про стягнення з Компанії 638 744,51 грн заборгованості за основними роботами за договором та 138 265,26 грн заборгованості за додатковими роботами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи скаржника та враховує доводи позивача (викладені у відзиві на апеляційну скаргу) про необхідність відмови в позові з посиланням на ст. 844 ЦК України, що незважаючи на підписання між сторонами (згідно з пунктом 3.1 договору було визначено забезпечення виконання робіт матеріалами за розцінками та відповідною якістю, визначеними у твердому кошторисі), в матеріалах справи наявні докази реального «погодження» представником відповідача зміни до вартості та інших характеристик матеріалів шляхом вчинення наступних дій. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що таке часткове погодження відображено лише в електронному листуванні між сторонами. Вказане спростовується наступним.

Так, згідно наданих позивачем рахунків на оплату, зокрема за жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021 вбачається погодження вказаної вартості матеріалів. Більше того, пунктом 3.2. договору передбачено, що ціни на матеріалами можуть бути змінені лише після письмового погодження таких змін замовником. В разі погодження таких змін, замовник оплачує підряднику додаткову вартість матеріалів у актах виконаних робіт.

В цій частині суд апеляційної інстанції також приймає доводи позивача, що, підписуючи «твердий» кошторис, сторони погодили, зокрема в пунктах: 4, 7, 14, 15, 16, 20, 27, що вартість має бути уточнена після узгодження із замовником. Таким чином, у семи пунктах (із 40) «твердого» кошторису сторони фактично на момент підписання такого кошторису не узгодили остаточної вартості проведених робіт та вартість матеріалів. Більше того, так, у пунктах: № 2, 4, 12, 18, 23 у розділі «кількість» зазначено 0,00 та відповідно у загальній вартості також вказано 0,00 по конкретним позиціям. В цій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими пояснення позивача, що вказані позначки (що містять 0,00) потребували додаткового узгодження у процесі виконання робіт, оскільки на момент підписання такого «твердого» кошторису кількість та вартість певних матеріалів була незрозумілою.

Фактично назва «твердий» кошторис не відповідає змісту домовленостей сторін, про що свідчать інші умови договору та подальші дії сторін.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, положення договору та «твердого» кошторису, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неможливість зміни вартості виконаних робіт та матеріалів, оскільки на стадії підписання кошторису, в тому числі, і відповідачем було погодження подальшого визнання вартості та кількості певних одиниць кошторису. А з урахуванням підписання акту № приймання-передачі виконаних робіт за лютий 2022 року, акту № 2 приймання-передачі виконаних робіт за липень 2022 року, а також з урахуванням відсутності вмотивованої відмови від підписання актів № 3 та 4, погодження вартості матеріалів (про що свідчить напис на виставлених позивачем рахунках) з урахуванням редакції підписаного кошторису та договору - суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 638 744,51 грн заборгованості за основними роботами та 138 265,26 грн - заборгованості за додатковими роботами. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в цій частині відхиляє доводи скаржника про те, що акт № 4 приймання-передачі виконаних робіт є по суті дефектним актом, актом на усунення недоліків, оскільки вказане твердження спростовується як самим актом ; 4, так і наданих позивачем висновком експерта, в якому експерт підтверджує виконання позивачем додаткових робіт, але оцінює їх нижче за вказану в акті №4 вартість. Тоді як висновок судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.10.2023 №3423 (який було подано відповідачем) не спростовує вказаних висновків про те, що такий акт складено (хоч і односторонньому порядку) саме щодо виконання додаткових робіт. Тому суд першої інстанції правомірно встановив вказані обставини справи.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у наступних постановах у наступних справах: №910/16000/21, №910/13599/21, №910/11726/17, №910/45/19, оскільки суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані правові позиції, враховує їх з урахуванням конкретних обставин даної справи. Так, у всіх вказаних постановах суд касаційної інстанції процитував норми матеріального права, що стосуються твердого кошторису. Разом з цим, в жодній із вказаних справ не вказано про обставини визначення сторонами в «твердому» кошторисі умов, що можуть в подальшому змінюватись сторонами та потребують узгодження у процесі виконання робіт, що, в свою чергу, містить ознаки приблизного кошторису. А тому наведена судова практика є релевантною обставинам даної справи лише частково. Тоді як в даній справі застосування ст. 844 ЦК України не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, виходячи з умов договору та узгодження дій сторін щодо визначення вартості матеріалів.

Щодо доводів скаржника про необхідність зарахування в суму основного боргу гарантійного платежу у розмірі 5%, оскільки відповідно до п. 1.1.8 гарантійний фонд виплачується підряднику за нарахуванням сум, які були витрачені замовником на виправлення недоліків (дефектів) в роботах, нарахованих штрафних санкцій, тощо. Натомість предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи. А тому порядок вирахування, стягнення або ж зарахування гарантійного фонду в оплату певного боргу - не входить до предмету дослідження у даній справі. Водночас, відповідач не позбавлений права звернутись з відповідним окремим позовом у разі порушення його прав у загальному порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, апеляційна скарга не містить жодних доводів та мотивів незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову про стягнення пені, річних та інфляційних втрат. Не було надано контррозрахунку, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення 157 451,31 грн - пені; 19 417,66 - грн 3% річних; 84 347,51 грн - втрат від інфляції за заявлені позивачем та вказані судом першої інстанції періоди підлягає залишенню без змін.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що апеляційна скарга також не містить доводів та підстав скасування додаткового рішення суду першої інстанції. А тому, переглянувши додаткове рішення від 20.05.2024 у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість в розумінні ст. 129 ГПК України. Так, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із обсягу (документів) даної справи, стягнення з Компанії є обґрунтованим та відповідача та принципу розумності у розмірі саме 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують вказаних висновків. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив. Тому як основне рішення, так і додаткове підлягає залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог, а також про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем витрат на професійна правову допомогу.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/12070/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі № 910/12070/23- залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич