Ухвала

від 12.08.2024 по справі 910/12070/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12070/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" (далі- Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024

за позовом приватного підприємства "Анрі-Маркет"

до Товариства

про стягнення 1 219 355,90 грн та визнання укладеними додаткових угод від 19.09.2022 №1 і №2 до договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ",

ВСТАНОВИВ:

Товариство 25.07.2024 (згідно з вхідним штампом Верховного Суду) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 в частині задоволених позовних вимог у справі № 910/12070/23, а справу у відповідній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас до скарги скаржником додано клопотання про зупинення оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Суд звертає увагу, що 29.06.2023 прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, згідно з приписами статті 6 ГПК України: суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац перший та другий частини шостої в редакції Закону від 19.10.2023 № 3424-IX ).

Як свідчать матеріали касаційної скарги, яка подана безпосередньо до Суду та підписана від імені Товариства її представником - адвокатом Кудрявцевим Г.А., який діє на підставі ордеру від 08.03.2023 №1195184, що доданий до скарги.

Тобто, адвокат Кудрявцев Г.А згідно з наведеними приписами ГПК України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Однак, у касаційній скарзі відсутні як відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у представника скаржника - адвоката Кудрявцева Г.А, так і відомості про реєстрацію адвокатом електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка (реєстрація) є для нього обов`язковою в силу частини шостої статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права (якої саме) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник посилається на підставу подання касаційної скарги, яка визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 11, 509, 525, 632, 837, 843, 844, 853 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах, які скаржник зазначає у скарзі.

Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на пункти 1 та 3 частини третьої статті 310 як на підставу для скасування судових рішень, що відповідає пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої зазначеної норми, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Отже, у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу, а саме: якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Однак у поданій скаржником касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано зазначені порушення, передбачені пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зокрема, не конкретизовано які саме зібрані у справі докази, судом не були досліджені, а також яке саме клопотання про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, та бути підставою для касаційного оскарження судових рішень, визначеною пунктом 4 частини другої статті 287 названого Кодексу.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- адвокату Кудрявцеву Г.А. як представнику скаржника надати Суду відомості про реєстрацію ним електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- уточнити (у разі її наявності) підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та належним чином обґрунтувати випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України, зокрема, конкретизувати, які саме зібрані у справі докази, судом не були досліджені, а також яке саме клопотання про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (яке) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи було необґрунтовано відхилено судом.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядається до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 910/12070/23 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова