Постанова

від 11.07.2024 по справі 819/2124/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 819/2124/17

адміністративне провадження № К/9901/5402/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадські" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року (суддя: Баранюк А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (судді: Затолочний В.С., Бруновська Н.В., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадські" до Головного управління ДФС у Тернопільській області, де треті особи: Державна фіскальна служба України, Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Тернопільській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завадські" (далі - ТОВ "Завадські", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі -ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач ), де треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - ГУ ДКСУ у Тернопільській області), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення бюджетного відшкодування в сумі 94965,00 грн та зобов`язати ГУ ДФС у Тернопільській області з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо ТОВ «Завадські» із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією за жовтень 2016 року в розмірі 94965,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом повернуто позивачу всю суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94965,00 грн, що, з eрахуванням раніше повернутих 5035 грн, в сумі складає 100000 грн і відповідає сумі повернення згідно декларації за жовтень 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для вирішення справи, заперечує сплату відповідачем спірної суми бюджетного відшкодування у ході судового розгляду цієї справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Завадські» є платником податку на додану вартість.

У податковій декларації за жовтень 2016 року від 16.11.2016 Товариством було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 100000 грн.

За результатами камеральної перевірки ТОВ «Завадські» з питань достовірності нарахування сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПДВ на рахунок платника, контролюючим органом складено Довідку від 12.12.2016 року № 5263/19-18-12-01/35907619, в якій зазначено, що при відображенні ТОВ «Завадські» у декларації за жовтень 2016 року суми від`ємного значення ПДВ, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в сумі 100000,00 грн, порушень не встановлено.

20 грудня 2016 року позивачем подано декларацію з ПДВ № 9246613106 за листопад 2016 року, в якій задекларовано до сплати суму ПДВ 94965,00 грн.

На цей час в позивача була переплата в сумі 100000,00 грн, за якою проводилась перевірка, а тому платіжними дорученнями від 26.12.2016 року та 28.12.2016 року позивач самостійно поповнив рахунок ПДВ на суму 94965,00 грн.

Таким чином, сума неповернутих коштів, з врахуванням сплаченого позивачем ПДВ за листопад 2017 року в сумі 94965,00 грн, також склала 94965,00 грн.

26 січня 2017 року ТОВ «Завадські» звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 49000,00 грн. з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок, відкритий у системі електронного декларування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) за номером 37512000289106.

Крім того, 01.02.2017 року ТОВ «Завадські» звернулося до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою, в якій просило наявну переплату по ПДВ у сумі 46000,00 грн з рахунку 31115029700513 зарахувати на рахунок №37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ.

Зазначені кошти в сумі 94965,00 грн (49000,00 грн та 45965,00 грн) були перераховані на рахунок № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, відповідно до платіжних доручень № 10100692 від 02.03.2017 року та № 10460156 від 30.03.2017 року, що підтверджується наявними у справі копіями даних платіжних доручень та інформацією, наданою ГУ ДКСУ у Тернопільській області та ДФС України.

Таким чином, станом на 01.03.2017 року рахунок позивача № 37512000289106, відкритий у СЕА ПДВ, збільшився на 94965,00 грн.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3, п. 16.1, ст.16 ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Основні принципи функціонування СЕА ПДВ встановлено ст. 201-1 ПК України.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 569).

В пункті 1 Порядку № 569 зазначено, що цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 569, рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику ПДВ в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 ПК України.

Згідно пункту 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 ст. 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Довідка про відсутність порушень ТОВ «Завадські» при відображенні суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку складена 12.12.2016 року. Процедури адміністративного та судового оскарження щодо суми, яка підлягає відшкодуванню, не ініціювалось, а тому контролюючий орган повинен був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не пізніше 19.12.2016 року. Однак вказані висновки № 245-07 та № 571-07 були складені лише 27.01.2017 року та 28.02.2017 року відповідно, тобто після звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши наведені вище обставини суди констатували наявність в даному випадку порушення контролюючим органом строків, передбачених статтею 200 ПК України.

Поряд із цим обґрунтовано відзначили, що дії відповідача в частині порушення строку бюджетного відшкодування не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, а саме: сплату контролюючим органом позивачу усієї спірної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94965,00 грн на час вирішення цієї справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог ТОВ «Завадські».

Доводи Товариства стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів. адже більшість доводів позивача, наведених у касаційній скарзі, стосуються площини фактичних обставин справи, установлення й перевірка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який, відповідно до процесуального закону, є судом права, а не факту.

У контексті наведеного вище колегія суддів також враховує, що висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завадські" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська